ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18.11.2020Справа № 910/13757/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" (03190, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 16/30, офіс 1; ідентифікаційний код 40257243)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Міжнародна Медіа-Культура" (03055, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 117, офіс 247; ідентифікаційний код 41010277)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнемік Медікал Ворд" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 104; ідентифікаційний код 40966168)
про стягнення 545 557, 30 грн
без повідомлення (виклику) представників сторін
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Міжнародна Медіа-Культура" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнемік Медікал Ворд", в якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в загальному розмірі 545 557, 30 грн, яка складається із суми основного боргу - 411 614, 04 грн, штрафу - 123 484, 21 грн, пені - 8 367, 24 грн, 3 % річних - 2 091, 81 грн. за невиконання умов договору на транспортно-експедиторське обладнання № 27052020 від 27.05.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
У запропонований в ухвалі від 18.09.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідачів до суду не надійшло.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Міжнародна Медіа-Культура" є 03055, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 117, офіс 247.
Суд зазначає, що відповідач-1 належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105473841491, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачами не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
27.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Міжнародна Медіа-Культура" (далі - замовник) укладено договір № 27052020 на транспортно-експедиторське обслуговування за умовами якого експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (надалі іменованих "вантажі") і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів (надалі іменованих "контейнери з вантажами") від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.
Відповідно до п. 1.2. договору у межах цього договору замовник діє на підставі документів, що дають йому право здійснювати дії з вантажем.
Розділом 2 договору визначено обов`язки замовника:
Згідно п. 2.1. замовник зобов`язаний заздалегідь перед початком відвантаження вантажу повідомляє експедитору або забезпечує надходження до нього необхідної інформації про обсяги вантажів/контейнерів з вантажами, що плануються для доставки, із зазначенням виду вантажу та його кількості, місця та або порту перевалки/відвантаження, а також способів і умов транспортування, перевалки, зберігання та перевезення вантажів замовника.
До початку процесу відвантаження/відправлення партії вантажу узгоджує з експедитором усі питання та видає експедитору заявку на перевезення, що містить усі умови транспортування, перевалки, зберігання вантажу, порядок визначення ваги вантажу, вимоги до маркування та тари під час прийому/видачі на/ зі склад(у), необхідності та умови стафірування/ розстафірування вантажу, порядок відвантаження вантажу з пункту перевалки (порту), а також усі реквізити щодо оформлення відвантажувальних документів. Заявка на перевезення направляється замовником експедитору факсимільним зв`язком або у вигляді сканованої копії електронною поштою в розумний термін (не пізніше 5 (п`яти) робочих днів) до початку відправлення/відвантаження зазначеної в дорученні партії вантажів/контейнерів з вантажем замовника (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 2.6. направляє експедитору заявку, з підтвердженням оплати послуг експедитора та усіх витрат, пов`язаних із проведенням необхідних митних та/або інших процедур щодо оформлення вантажу в пункті відвантаження/вивантаження вантажів.
За необхідності надання будь-яких послуг, не передбачених цим договором, додатками до нього та заявкою на перевезення конкретної партії вантажу за добу до початку виконання робіт узгоджує з експедитором і видає додаткові заявки з гарантією оплати таких послуг, у тому числі додаткових послуг щодо вантажів, пов`язаних із вантажно-розвантажувальними роботами, зберіганням вантажу, послугами залізниці та ін. (п. 2.9. договору).
За умовами п. 4.1. договору вартість ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/ асортименту вантажів (винагорода експедитора), обговорюються сторонами в заявках та/ або додаткових угодах до цього договору. При цьому, винагорода експедитора не включає вартість послуг третіх осіб, залучених експедитором для виконання цього договору та заявок замовника, яка компенсується замовником окремо.
Встановлена додатковою угодою та/або заявкою вартість (основна ставка) включає оплату тільки обговорених сторонами послуг. Будь-які інші послуги, передбачені сторонами як додаткові, оплачуються замовником додатково до погодженої вартості (основної ставки) за тарифами, обговореними сторонами в додаткових угодах та/або заявках до цього договору або яким-небудь іншим способом у письмовій формі. Замовник також зобов`язується компенсувати всі документально підтверджені витрати експедитора, необхідність у яких виникла в процесі надання послуг, передбачених цим договором, зокрема, але не виключно, вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені експедитором для виконання умов цього договору та заявок замовника.
Відповідно до п. 4.3. договору оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.
Замовник сплачує рахунки експедитора за додаткові послуги, виконані експедитором за заявками замовника, за фактичними витратами та/або за чинними тарифами та/або калькуляціями експедитора, якщо інше не було узгоджено сторонами в письмовій формі завчасно до початку відправлення відвантаження вантажу/контейнерів з вантажами замовника (п. 4.6. договору).
Пунктом 4.7. договору передбачено, що оплата рахунків експедитора або передоплата проводиться замовником із зазначенням у банківському документі (платіжному дорученні) в тому числі й: номеру цього договору та номеру рахунку експедитора при оплаті послуг або при перерахуванні передоплати. Датою платежу вважається дата платіжного доручення. Банківські комісії за переказ коштів на поточний рахунок експедитора оплачуються замовником у повному обсязі.
Згідно п. 8.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного взаєморозрахунку між сторонами за послуги щодо вантажів, відвантажених з порту по 31.12.2021 включно.
Як про це зазначає позивач за умовами договору № 27052020 на транспортно-експедиторське обслуговування та заявки № 1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" було здійснено перевезення вантажу відповідача, що підтверджується транспортними документами на вантаж.
Водночас, позивач вказує, що відповідач-1 зобов`язання щодо проведення оплати за договором не виконав, внаслідок чого й виникла заборгованість що становить 411 614, 04 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування штрафу в сумі 123 484, 21 грн, пені в сумі 8 367, 24 грн та 3 % річних в сумі 2 091, 81 грн.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 27052020 від 27.05.2020 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором транспортного експедирування.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Судом встановлено, що 27.05.2020 між експедитором та замовником підписано заявку № 1 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020, згідно якої експедитор за замовленням замовника здійснює надання послуг на загальну суму в 411 614, 04 грн.
27.05.2020 експедитором виставлено рахунок на оплату № 272 на загальну суму 411 614.04 грн, який, як про це вказує позивач був наданий відповідачу-1 разом з примірниками договору № 27052020 та заявки № 1.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 27.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Міжнародна Медіа-Культура" було укладено додаткову угоду № 1, за умовами п. 1 якої сторони дійшли згоди, що експедитор надасть послуги в межах виконання обов`язків за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 згідно заявки до отримання оплати в розмірі 411 614, 04 грн, визначеної умовами розділу 4 договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020.
В пункті 3 додаткової угоди сторони погодили, що до отримання експедитором оплати від замовника за заявкою, експедитор видасть частину вантажу на користь замовника в розмірі 10% від загального об`єму вантажу.
З дня отримання частини вантажу, замовник зобов`язується протягом 20 (двадцять) банківських днів здійснити повний розрахунок з експедитором, у відповідності до розділу 4 договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 та заявки (п. 4 додаткової угоди).
Відповідно до п. 4.4. договору сторони погодили, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.
Згідно п. 4.5. договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі не підписання або не повернення акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийняті замовником.
Так, судом встановлено, що 29.05.2020 за результатами надання послуг з перевезення вантажу між позивачем та відповідачем-1 було складено акт надання послуг № 250. Означений акт підписаний уповноваженими сторонами підписи яких скріплені відтисками печаток товариств.
При тому, як про це вказує позивач та чого не було спростовано відповідачем-1 частину вантажу ним було отримано від позивача 05.06.2020 згідно Інвойсу на товар № kzcl20200428 від 28.04.2020 (копія якого міститься в матеріалах справи), зокрема, було видано: 7 товарних місць першої позиції; 3 товарні місця другої позиції; 1 товарне місце третьої позиції.
Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконав обумовлені договором зобов`язання, та надав послуги з перевезення вантажу загальну на суму 411 614, 04 грн, що підтверджується актом надання послуг № 250 від 29.05.2020.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В пункті 4 додаткової угоди сторони погодили, що з дня отримання частини вантажу, замовник зобов`язується протягом 20 (двадцять) банківських днів здійснити повний розрахунок з експедитором, у відповідності до розділу 4 договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 та заявки.
Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача, що з урахуванням графіку роботи банківських установ, оплата відповідачем-1 за рахунком № 272 мала бути здійснена по 07.07.2020.
Втім, суд вказує, що доказів оплати відповідачем-1 наданих позивачем послуг перевезення на загальну суму 411 614, 04 грн в матеріалах справи не міститься.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач-1 не надав суду доказів виконання ним своїх обов`язків за договором № 27052020 від 27.05.2020, та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 411 614, 04 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується здійснених позивачем нарахувань штрафу в сумі 123 484, 21 грн, пені в сумі 8 367, 24 грн та 3 % річних в сумі 2 091, 81 грн, то суд вказує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
За несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами (п. 5.16 договору).
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши розрахунок пені та 3% річних дійшов висновку, що обґрунтованими сумами, що підлягають стягненню на користь позивача є 8 232, 28 грн - пені та 2 058, 07 грн - 3% річних, у зв`язку з чим вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, у визначених судом сумах.
Вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 123 484, 21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Так, приписами ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнемік Медікал Ворд" (далі - поручитель, відповідач-2) було підписано договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником (відповідач-1) зобов`язань щодо оплати вартості послуг, а також, можливих штрафних санкцій у розмірі та на умовах, передбачених договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 та додатковими угодами/договорами про внесення змін до них, у тому числі тими, що будуть укладені у майбутньому.
Відповідно до п. 2.1. пп. 2.1.1. та 2.1.2. зміст забезпеченого порукою зобов`язання: оплата боржником (замовником) вартості надання послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 в сумі 411 614, 04 грн на умовах, визначених даних даним договором, та згідно заявки № 1 від 27.05.2020 і акту наданих послуг № 250 від 29.05.2020; сплата збитків (штрафних санкцій), а також виконання будь-яких інших фінансових зобов`язань виконавця за договором на транспортно-експедиторське обслуговування.
Поручитель зобов`язується виконати свої зобов`язання відповідно до п. 2.1. цього договору (п. 2.2. договору).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.
Суд вказує, що в матеріалах справи міститьсь претензія № 1 (від 08.07.2020 за вих. № 08072020) в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" вимагає від поручителя та боржника здійснити погашення заборгованості в розмірі 411 614, 04 грн. Докази наплавлення означеної претензії 14.07.2020 на адреси поручителя та боржника також містяться в матеріалах справи.
Листом-гарантією № 04/08-ЛГ від 04.08.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайнемік Медікал Ворд" зобов`язалося виплатити грошові кошти згідно договору поруки від 29.05.2020 року до 17.08. 2020.
02.09.2020 на адресу відповідача-1 та відповідача-2 направлено претензію № 2 (вих.01092020 від 01.09.2020) у зв`язку із порушенням виплатити грошових кошти згідно договору поруки від 29.05.2020 року.
Водночас, суд вказує, що жодних доказів оплати, як боржником так і поручителем заборгованості в матеріалах справи не міститься.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що за договором поруки від 29.05.2020 відповідач-1 та відповідач-2 солідарно відповідають перед позивачем за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 27052020 від 27.05.2020 у випадку порушення відповідачем-1 порядку оплати за отримані послуги перевезення вантажу.
Відтак, оскільки судом було встановлено, що відповідач-1 є таким, що порушив договірні зобов`язання, зокрема, щодо порядку оплати за отримані послуги перевезення вантажу, то за таких обставин з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнемік Медікал Ворд" як солідарного боржника підлягає стягненню заборгованість в розмірі 411 614, 04 грн, пеня в розмірі 8 232, 28 грн, 3% річних в розмірі 2 058, 07 грн та штраф в розмірі 123 484, 21 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Міжнародна Медіа-Культура" (03055, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 117, офіс 247; ідентифікаційний код 41010277) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнемік Медікал Ворд" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 104; ідентифікаційний код 40966168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейстранс" (03190, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 16/30, офіс 1; ідентифікаційний код 40257243) заборгованість в розмірі 411 614 (чотириста одинадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 04 коп., пеня в розмірі 8 232 (вісім тисяч двісті тридцять два) грн 28 коп., 3% річних в розмірі 2 058 (дві тисячі п`ятдесят вісім) грн 07 коп., штраф в розмірі 123 484 (сто двадцять три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 180 (вісім тисяч сто вісімдесят) грн 90 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 18.11.2020.
Суддя Д.О. Баранов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2020 |
Оприлюднено | 08.12.2020 |
Номер документу | 93326159 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Баранов Д.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні