Постанова

від 01.12.2020 по справі 910/7556/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. Справа№ 910/7556/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

при секретарі судового засідання Островерха В.Л.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 (повний текст складено 07.10.2020)

у справі № 910/7556/20 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест

до Товариства з обмеженою відповідальністю Шелт ЛТД

про стягнення 8746,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Шелт ЛТД (далі - відповідач) про стягнення 6 450,00 основного боргу, 683,54 грн пені, 1 612,50 грн штрафу та 2 102,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №42618110 від 01.07.2019 в частині оплати товару, отриманого згідно видаткових накладних №РН-0009995 від 27.11.2019, №РН-0009759 від 19.11.2019, №РН-0008966 від 31.10.2019, №РН-0006667 від 05.09.2019, №РН-0006666 від 05.09.2019, №РН-0006273 від 23.08.2019, у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано на суму основного боргу пеню у розмірі 683,54 грн та штраф у розмірі 1 612,50 грн на підставі п. 6.2 Договору поставки №42618110 від 01.07.2019.

Також позивач просив Господарський суд міста Києва стягнути з відповідача на його користь 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7556/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Шелт ЛТД про стягнення 8 746,04 грн задоволено. Стягнуто з ТОВ Шелт ЛТД на користь ТОВ Лекора Інвест 6 450,00 грн основного боргу, 683,54 грн пені, 1 162,50 грн штрафу, 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору, 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх документальне підтвердження.

При цьому, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7556/20 в частині зменшення судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 9 000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, на обґрунтування заяви про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем надано звіт адвоката про виконання доручення та доказ оплати його послуг, вказана у звіті вартість послуг адвоката є мінімальною для такої категорії справ та сплачена позивачем у повному об`ємі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 у справі №910/7556/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лекара Інвест на рішення Господарського суду міста Києва 07.10.2020 у справі №910/7556/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2020. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, заперечення, клопотання, пояснення до 26.11.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю Шелт ЛТД у встановлений апеляційним господарським судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, без письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішення в апеляційному порядку.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання на поштовому повідомленні (код відстеження 0411632677707).

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно вимог ст. 120 ГПК України.

За статтею 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В силу ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно довідки пошти про причини повернення судової поштової кореспонденції 21.11.2020 адресат відсутній за вказаною адресою, таким чином датою вручення відповідачу ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.11.2020 є 21.11.2020.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шелт ЛТД (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 42618110 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а Покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного Договору. (а.с. 4-8).

Видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі Договору шляхом 100 % оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 52 342,81 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0006273 від 23.08.2019 на суму 6 450,00 грн, № РН-0006666 від 05.09.2019 на суму 5 700,00 грн, № РН-0006667 від 05.09.2019 на суму 3 300,00 грн, № РН-0008966 від 31.10.2019 на суму 12 192,81 грн, № РН-0009759 від 19.11.2019 на суму 12 900,00 грн, № РН-0009995 від 27.11.2019 на суму 11 800,00 грн. (а.с. 9-14).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 45 892,81 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №243 від 05.09.2019 на суму 9 000,00 грн, № 376 від 30.10.2019 на суму 12 299,40 грн, № 405 від 14.11.2019 на суму 6 450,00 грн, № 451 від 27.11.2019 на суму 11 800,00 грн., № 477 від 13.12.2019 на суму 6 343,41 грн. (а.с. 15-17).

Таким чином, внаслідок часткової оплати за поставлений товару за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 6 450,00 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 до ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, зокрема п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату Покупцем товару за Договором, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25 % від вартості неоплаченого товару.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару за Договором у повному обсязі, позивачем нараховано пеню у розмірі 683,54 грн за період з 01.12.2019 по 29.05.2020 та 25% штраф у розмірі 1 612,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує із апеляційної скарги рішення суду першої інстанції у даній справі оскаржується в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, отже рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/7556/20 в частині стягнення основного боргу, пені та штрафу апеляційним господарським судом не переглядається.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

20.05.2020 між позивачем та адвокатом Кабилецьким Вячеславом Вікторовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012, укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат прийняв на себе обов`язки представляти права та інтереси Клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи про стягнення боргу з ТОВ Шелт ЛТД у сумі 8 746,04 грн. (а.с. 38).

Гонорар адвоката визначається Додатковою угодою з розрахунку 950,00 грн за годину роботи (п. 7 Договору про надання правової допомоги).

Пунктом 8 Договору про надання правової допомоги гонорар сплачується в порядку, визначеному додатковою угодою.

Якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу Клієнта або іншу адресу, вказану Клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, воно вважається виконаних та підлягає оплаті (п. 11 Договору про надання правової допомоги).

Згідно наданого звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги за період ведення справи №910/7556/20 у Господарському суді міста Києва адвокатом були виконані наступні роботи: аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація документів (3,5 години; підготовка позовної заяви (4,5 години); надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду, відслідковування розгляду справи, подання інших процесуальних документів (2 години). А всього виконано робіт об`ємом 10 годин. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 9 500,00 грн. (а.с. 39).

Згідно видаткового касового ордеру від 03.07.2020 позивач сплатив адвокату 9 000,00 грн. (а.с. 39).

Згідно із ч.ч. 4, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 вказала, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України та у справі Баришевський проти України від 26.02.2015).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір .

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності та фінансового стану учасників справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Місцевий господарський суд зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу не вказав, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не вказав мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення, в чому полягають витрати адвоката на суму 1 500,00 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги за період ведення справи №910/7556/20 у Господарському суді міста Києва адвокатом надано Звіт, з якого вбачається, що були виконані наступні роботи: аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація документів (3,5 години; підготовка позовної заяви (4,5 години); надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду, відслідковування розгляду справи, подання інших процесуальних документів (2 години). А всього виконано робіт об`ємом 10 годин. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 9 500,00 грн, оскільки сторони погодили погодинну оплату, вартість однієї години складає 950,00 грн.

Позивач сплатив адвокату за надані послуги згідно Договору про надання правової допомоги 9 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 03.07.2020.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7556/20 в частині витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, з ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Оскільки судовий збір за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест в частині витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, їх розподіл згідно ст. 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/7556/20 в частині стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шелт ЛТД (61001, Харківська область, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 43/2, ідентифікаційний код 42618110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест (02105, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 3А, квартира 57, ідентифікаційний код 41412973) 9 000,00 грн (дев`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/7556/20 залишається без змін.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/7556/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська