Постанова

від 05.11.2020 по справі 910/1619/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа№ 910/1619/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Довбні А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 (повний текст складено 16.07.2020)

у справі № 910/1619/20 (суддя Андреїшина І.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН"

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАРЕНТ ПЛЮС"

про стягнення 500 000,00 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН"

про визнання припиненим правовідношення застави

В судовому засіданні 05.11.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 у справі №910/1619/20 клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналу договору поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05 від 05.08.2016 відхилено.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" про призначення комплексної почеркознавчої експертизи задоволено.

Призначено у справі № 910/1619/20 комплексну почеркознавчу експертизу.

Проведення експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення комплексної почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання:

1) Яким способом виконано підпис від імені директора ТОВ "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" ОСОБА_2 в акті приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017 року?

2) Чи виконано підпис від імені директора ТОВ "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" ОСОБА_2 в акті приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017 року, ОСОБА_2 , чи іншою особою?

3) Чи нанесено відтиск печатки в акті приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017 року печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Витрати на проведення судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН".

Клопотання ОСОБА_1 про проведення судової експертизи відхилено.

Провадження у справі № 910/1619/20 зупинено до закінчення проведення судової експертизи Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України та повернення матеріалів справи разом з висновком судового експерта до Господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач за первісним позовом 05.08.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу в частині доручення проведення призначеної експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а також в частині відхилення клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи скасувати, проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз та задовольнити клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи та призначити у справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизу документів.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує про сумніви у достовірності поданих позивачем за первісним позовом доказів 10.06.2020, які було витребувано судом як на підтвердження предмету доказування.

Зазначає, що з поданих документів наочно помітно, що підпис директора ТОВ Мегарент Плюс ОСОБА_3 в договорі поставки нафтопродуктів №05/08-16-05 від 05 серпня 2016 значно відрізняється від тих, що містяться у видаткових накладних, поданих позивачем за первісним позовом.

Наголошує, що в судовому засіданні 15 липня 2020 представником відповідача за первісним позовом повідомлено суд, що зі слів ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Мегарент Плюс , він не підписував будь - яких документів в рамках виконання умов договору поставки нафтопродуктів №05/08-16-05 від 05 серпня 2016 та повідомлено про намір подання останнім нотаріально посвідченої заяви на підтвердження зазначених обставин, а також згоду ОСОБА_3 на відібрання в нього судом експериментальних зразків підпису у необхідному об`ємі, у разі задоволення клопотання про призначення експертизи, що не було взято судом до уваги.

Звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи, судом помилково вказано, що відносини між ТОВ "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" та ТОВ "МЕГАРЕНТ ПЛЮС" в рамках договору поставки нафтопродуктів №05/08-16-05 від 05 серпня 2016 не є предметом дослідження у вказаній справі, оскільки у судовому засіданні 01.06.2020 судом роз`яснено представнику позивача за первісним позовом предмет доказування у справі та витребувано докази на підтвердження виконання умов договору поставки нафтопродуктів №05/08-16-05 від 05 серпня 2016.

На переконання скаржника, встановлення справжності підпису ОСОБА_3 у видаткових накладних має суттєве значення для вирішення даного спору та потребує спеціальних знань.

Апелянт вважає, що оскільки між сторонами існує спір щодо експертної установи, якій необхідно доручити проведення експертизи, для виключення сумнівів у сторін в неупередженості суду, експертної установи та судових експертів, які проводитимуть почеркознавчу експертизу, проведення судової почеркознавчої експертизи слід доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом спростовує доводи апеляційної скарги, просить її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом 03.09.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/1619/20 повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

24.09.2020 відповідач за первісним позовом повторно завернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу в частині доручення проведення експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а також в частині відхилення клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи скасувати, проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз та задовольнити клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи та призначити у справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизу документів, на розгляд якої поставити викладені в апеляційній скарзі питання. Витрати на проведення експертизи просить покласти на ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) (складу суду) та витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом 28.09.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподання належних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками позивачу за первісним позовом та третій особі за первісним позовом у даній справі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

15.10.2020 від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання щодо виконання вимог ухвали від 02.10.2020, до якого додано дублікат квитанції №0.0.1866550987.1 від 12.10.2020 про сплату 2 102,00 грн. судового збору та описи вкладення до цінних листів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" та Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАРЕНТ ПЛЮС", які є позивачем та третьою особою за первісним позовом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 поновлено відповідачу за первісним позовом строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.11.2020.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.11.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати в частині доручення проведення експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а також в частині відхилення клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи, проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз та задовольнити клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи та призначити у справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизу документів, на розгляд якої поставити питання:

- Чи виконаний підпис в графі Отримав (ла) у видаткових накладних від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Мегарент Плюс ОСОБА_3 або іншою особою?

- Визначити послідовність та черговість нанесення відтиску печатки ТОВ Бізнес Солюшен ідентифікаційний код 339325060, нанесення особистого підпису в графі Постачальника : Директор ОСОБА_2 у видаткових накладних?

- Визначити послідовність та черговість нанесення відтиску печатки ТОВ Мегарент Плюс ідентифікаційний код 39842833, нанесення особистого підпису у графі Отримав (ла) у видаткових накладних?

- Чи відповідає давність виконання у видаткових накладних друкованого тексту документа; відтисків печаток ТОВ Бізнес Солюшен ідентифікаційний код 339325060 і ТОВ Мегарент Плюс ідентифікаційний код 39842833; оригінальних підписів у графі Постачальника : Директор ОСОБА_2 та у графі Отримав (ла) : вказаним в таких видаткових накладних датах?

- Не раніше якого часу створені у видаткових накладних: друкований текст документу; відтисків печаток ТОВ Бізнес Солюшен ідентифікаційний код 339325060 і ТОВ Мегарент Плюс ідентифікаційний код 39842833; оригінальні підписи у графі Постачальника : Директор ОСОБА_2 та у графі Отримав (ла) ?

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.11.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник третьої особи за первісним позовом у судове засідання апеляційної інстанції 05.11.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи за первісним позовом обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави за рахунок грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн., також ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" про визнання припиненим правовідношення застави.

Підставами первісного позову є те, що в межах договору поставки нафтопродуктів сформувалась заборгованість ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС перед ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН , що вже станом на 04.06.2020 складає 3 410 260, 10 грн. При цьому, в межах виконавчого провадження № 59891112, відкритого на підставі виконавчого напису ПН КМНО Гуцевич О.О. № 1110 від 04.07.2019, не виявилось можливим звернути стягнення на транспортні засоби, що є предметом договору застави транспортних засобів від 09.11.2017, у зв`язку з тим, що вжитими виконавцем заходами не вдалось розшукати вказані транспортні засоби.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що предмет застави було передано заставодержателю - ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН 09.11.2017 та надав суду відповідний акт приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017.

Враховуючи, що за твердженнями позивача за первісним позовом у ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН зазначений акт відсутній, підпис та печатка, відображені на ньому, позивачем за первісним позовом не ставились, представник позивача за первісним позовом наголосив у судовому засіданні 01 червня 2020, що позивач за первісним позовом ніколи не укладав та не підписував зазначений акт. У зв`язку з зазначеним, у позивача за первісним позовом виник сумнів щодо достовірності, допустимості та належності даного документу, на який відповідач за первісним позовом посилається як у відзиві на позовну заяву, так і в поданому зустрічному позові, як доказу по справі взагалі.

З цих підстав, позивачем за первісним позовом було заявлено клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та експертизи друкарських форм, керуючись тим, що п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , визначено: судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; відповідно до пп. 2.2. п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

15.07.2020 представником ОСОБА_1 подано клопотання про призначення експертизи, в якому останній просить призначити у справі №910/1619/20 судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів, зокрема, видаткових накладних, підписаних в рамках договору поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05 від 05.08.2016, та доручити проведення судової експертизи Київській незалежній судово-експертній установі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 у справі №910/1619/20 клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналу договору поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05 від 05.08.2016 відхилено.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" про призначення комплексної почеркознавчої експертизи задоволено.

Призначено у справі № 910/1619/20 комплексну почеркознавчу експертизу.

Проведення експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення комплексної почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання:

1) Яким способом виконано підпис від імені директора ТОВ "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" ОСОБА_2 в акті приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017 року?

2) Чи виконано підпис від імені директора ТОВ "БІЗНЕС СОЛЮШЕН" ОСОБА_2 в акті приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017 року, ОСОБА_2 , чи іншою особою?

3) Чи нанесено відтиск печатки в акті приймання-передачі до договору застави транспортних засобів від 09.11.2017 року печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Витрати на проведення судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СОЛЮШЕН".

Клопотання ОСОБА_1 про проведення судової експертизи відхилено.

Провадження у справі № 910/1619/20 зупинено до закінчення проведення судової експертизи Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України та повернення матеріалів справи разом з висновком судового експерта до Господарського суду міста Києва.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи підписів та печаток на документах, які засвідчують господарські операції за договором поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05, з посиланням на те, що предметом дослідження у даній справі є відносини між позивачем та відповідачем, які склалися на підставі договору застави транспортних засобів від 09.11.2017, а не відносини з третьою особою на підставі договору поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05, посилання відповідача за первісним позовом на те, що фактично господарські операції за договором поставки не відбувалися, належними доказами не підтверджено, доказів того, що вони не відображені у бухгалтерському обліку третьої особи, суду не надано.

01.07.2020 в судовому засіданні судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача за первісним позовом та приєднано до матеріалів справи докази, а саме двісті тридцять сім документів первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні, товаро - транспортні накладні та акт звіряння взаємних розрахунків станом на 04.06.2020), що сукупно, на його думку, підтверджують наявність заборгованості ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС на користь ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН в розмірі 3 410 260,10 грн.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 заявляли, що господарські операції за договором поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05 від 05.08.2016 не здійснювались, а відповідно боргове зобов`язання ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС не є підтвердженим.

При цьому, ухвалою суду від 01.07.2020 було задоволено клопотання відповідача за первісним позовом та зобов`язано ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН надати суду оригінали документів, копії яких подані представником ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН у судовому засіданні 10.06.2020, зокрема оригінали видаткових накладних та товаро - транспортних накладних.

В судовому засіданні 15.07.2020 позивачем за первісним позовом було виконано вимоги ухвали суду від 01.07.2020 - надано суду для огляду оригінали вищевказаних документів, що були досліджені та оглянуті судом на предмет їх відповідності копіям, приєднаним до матеріалів справи 01.07.2020. Натомість відповідач за первісним позовом висловив свої домисли, що вказані документи є підробленими та заявив клопотання про призначення судової експертизи, обґрунтовуючи його непідтвердженими сумнівами в реальності господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05 від 05.08.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 правомірно та обґрунтовано було відмовлено відповідачеві за первісним позовом в задоволенні клопотання про проведення судової експертизи з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Обґрунтованість зазначеного підтверджується також висновком Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 820/2835/18, в якому зазначено, що реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, якщо відповідач за первісним позовом ставить під сумнів достовірність первинних документів, то він зобов`язаний був надати суду допустимі та достатні докази, що спростують фактичне здійснення зазначених господарських операцій (тобто їх реальність) та відсутність їх відображення в даних бухгалтерського обліку позивача, натомість достовірність підписів уповноважених представників сторін на такому первинному документі не спростовує того, що товар був відвантажений на користь відповідної сторони.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача за первісним позовом на те, що фактично господарські операції за договором поставки не відбувались, належними доказами не підтверджено, доказів того, що вони не відображені у бухгалтерському обліку третьої особи, суду не надано.

Також, матеріали справи містять реєстр банківських платежів між ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН та ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС виданий АТ КБ ГЛОБУС , згідно з яким у період з 15.08.2016 - 22.12.2017 ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС сплатив на користь позивача 51 365 480, 42 грн., що однозначно підтверджує реальність здійснених поставок нафтопродуктів.

Більше того, матеріали справи містять акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ БІЗНЕС СОЛЮШЕН та ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС станом на 04.06.2020, підписаний уповноваженими представниками сторін, що є доказом безспірного боргу, визнаного боржником - ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС . Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів пунктом 4.4.1 визначено, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Більше того, ТОВ МЕГАРЕНТ ПЛЮС залучений до участі у справі як третя особа, відповідно йому відомо про хід розгляду справи, при цьому ним не заперечується наявність заборгованості перед позивачем, її розмір та достовірність документів первинного бухгалтерського обліку.

Судова почеркознавча експертиза не є належним та достатнім доказом на спростування фактичного здійснення господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів № 05/08-16-05 від 05.08.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Пунктом 2 постанови пленуму ВСУ від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки до предмету доказування у даній справі належить питання реальності здійснених господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів, у межах яких сформувався борг, то висновком експерта по судовій почеркознавчій експертизі не може встановлюватися дана обставина, фактичне здійснення описаних господарських операцій підтверджується іншими засобами доказування.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначає, що судом першої інстанції в ухвалі Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 неправильно визначено експертну установу (Державний науково-дослідний експертний-криміналістичний центр МВС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу від 25.02.1994 № 4038-ХІІ (далі - Закон № 4038-ХІІ) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Статтею 7 Закону № 4038-ХІІ судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово - психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово - експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 4038-ХП підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Таким чином, ГПК України та Закон № 4038-ХП надає можливість суду за власним переконанням визначити експертну установу та не містить імперативних приписів щодо критеріїв чи порядку, якого суд зобов`язаний дотримуватися при визначенні експертної установи. Закон № 4038-ХП містить єдину зобов`язальну норму, а саме ч. 4 ст. 7 виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово - психіатричних експертиз.

Так, відповідно до пп. 1.2.1. п. 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (Далі Інструкція № 53/5), основними видами (підвидами) експертизи є криміналістична: почеркознавча.

Пунктом 1 Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 03.11.2015 № 1343, експертна служба Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба МВС) є системою державних спеціалізованих установ судової експертизи, діяльність якої спрямовується і координується Міністерством внутрішніх справ України. Експертна служба МВС безпосередньо підпорядковується Міністру внутрішніх справ України.

Експертна служба МВС складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - ДНДЕКЦ) та територіальних підрозділів - науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (далі - НДЕКЦ), перелік яких наведено в додатку до цього Положення.

Посилання відповідача за первісним позовом на п. 1.6. Інструкції № 53/5 є недоречним, оскільки він регламентує проведення експертиз та досліджень експертними установами за зонами регіонального обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, проте в даній справі № 910/1619/20 експертиза доручена експертній службі МВС, тому дане положення застосуванню не підлягає.

Твердження відповідача за первісним позовом про можливість впливу позивача за первісним позовом на експертів державної експертної установи МВС України - є припущенням, який не підтверджений жодними доказами.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму ВСУ від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи з урахуванням вимог ч. 3 ст. 41 ГПК України господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у ст.ст. 7, 9 і 10 Закону України Про судову експертизу .

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України Про судову експертизу судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Частина третя цієї статті передбачає можливість залучення на визначених цією нормою умовах до проведення судових експертиз також судових експертів, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (ст. 9 Закону України Про судову експертизу ).

Водночас за приписами ч. 2 ст. 9 і ч. 4 ст. 7 Закону України Про судову експертизу для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, суд може доручити проведення судової експертизи іншим, крім атестованих судових експертів, фахівцям з відповідних галузей знань, але з обов`язковим дотриманням вимог законодавства щодо призначення судової експертизи.

Таким чином, діюче законодавство з питань призначення та проведення судових експертиз та підзаконні нормативно-правові акти не містять імперативних вимог, порушення яких міг би допустити суд першої інстанції при постановленні ухвали від 15.07.2020, доручивши проведення експертизи по справі № 910/1619/20 Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи позивача за первісним позовом, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача за первісним позовом (апелянта) в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відхилення клопотань скаржника про призначення експертизи у справі.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/1619/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №910/1619/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1619/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 07.12.2020 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська