Рішення

від 26.11.2020 по справі 902/908/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2020 р. Cправа № 902/908/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Марущак А.О.,

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача Путілін Є.В., довіреність №б/н від 13.10.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" (вул. Хутірська, буд. 4, с. Криштопівка, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22742)

про стягнення 4 109 548,25 грн

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" про стягнення 4 109 548,25 грн, з яких: 620 740,99 грн - 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості за Договором поставки № 1018/18/15 від 07.08.2017, 1 351 178,52 грн - проценти за користування товарним кредитом, 2 137 628,74 грн - пеня за Договором.

Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито провадження у справі № 902/908/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.10.2020.

15.10.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

За наслідками судового засідання 15.10.2020 відкладено підготовче засідання на 10.11.2020, про що зазначено в протоколі судового засідання (Протокольна ухвала).

27.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.11.2020 від відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів.

Ухвалою від 10.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/908/20 для судового розгляду по суті на 26 листопада 2020 р.

На визначену судом дату з явився представник відповідача, позивач правом участі свого представника в суді не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином що стверджується наявними в справі доказами.

В судовому засіданні суд з`ясував думку представника відповідача щодо розгляду справи по суті без участі позивача.

Представник відповідача, в судовому засіданні не заперечив щодо розгляду справи за відсутності представника позивача.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, однак заявив усне клопотання про зменшення на 90% розміру штрафних санкцій, оскільки основний борг за договором відсутній.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.11.2020 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи, в зв`язку з неявкою представників сторін на оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи позовні позивач посилається на наступне.

07 серпня 2017 року між Малим приватним підприємством Фірма "ЕРІДОН" (Позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" (Відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 1018/18/15 (далі - Договір).

На виконання Договору та додатків до нього, позивач передав згідно видаткових накладних, а Відповідач отримав Товар.

Відповідач порушив грошові зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим Позивач звернувся з позов до Господарського суду Вінницької області.

Так, Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2019 у справі № 902/796/18 було задоволено позов МПП ФІРМА ЕРІДОН до ТОВ ГРЕНВІС про стягнення заборгованості № 1018/18/15 від 07.08.2017 та стягнуто з ТОВ ГРЕНВІС 7 382 966,36 грн - основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; 32740,38 грн - 10% річних; 24704,88 грн - 18% річних за користування товарним кредитом; 117607,22 грн - пені та 113 370,28 грн - витрат зі сплати судового збору.

Остаточне погашення заборгованості ТОВ ГРЕНВІС за договором відбулося 12.02.2020 року, тому Позивач, у порядку визначеному Договором та законом, здійснює нарахування 10% річних, відсотків за користування товарним кредитом, пені від дати до якої здійснювалося нарахування за позовом у справі № 902/796/18 - 10.12.2018 до дня фактичного погашення заборгованості 12.02.2020.

З огляду на це просить стягнути з відповідача 4 109 548,25 грн, з яких: 620 740,99 грн - 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості за Договором, 1 351 178,52 грн - проценти за користування товарним кредитом та 2137628,74 грн - пені за період з 11.12.2018 по 11.02.2020.

У відзиві на позовну заяву, відповідач визнає позовні вимоги позивача, разом з тим просить суд зменшити їх на 90% посилаючись на скрутний стан та надмірно великий розмір збитків відносно основного зобов`язання, яке на день звернення з позовом до суду погашено.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо зменшення позовних вимог на 90%.

7 382 966,36 грн основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (тридцять дві тисячі сімсот сорок) грн 38 коп. - 10% річних; 24 704 (двадцять чотири тися сімсот чотири) грн 88 коп. 18% річних за користування товар

Факти встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2019 у справі № 902/796/18 було задоволено позов МПП ФІРМА ЕРІДОН до ТОВ ГРЕНВІС про стягнення заборгованості № 1018/18/15 від 07.08.2017.

Даним рішенням встановлено, що 07 серпня 2017 року між Малим приватним підприємством Фірма "ЕРІДОН" (Позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" (Відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 1018/18/15 (далі - Договір).

Згідно з предметом Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Як встановлено судом Позивач в межах Договору поставлено Відповідачу Товару на загальну суму 7474460,89 грн.

Так, на підставі Додатку № 1018/18/15/1-ЗЗР від 27.10.2017, за видатковими накладними №81644 від 27.10.2017, № 81803 від 30.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 2304548,50 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/2-ЗЗР від 27.10.2017, за видатковими накладними № 81646 від 27.10.2017, № 81799 від 30.10.2017, № 81974 від 31.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 3618501,87 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/3-ЗЗР від 19.04.2018, за видатковими накладними № 34119 від 20.04.2018, № 42180 від 02.05.2018,№ 42994 від 03.05.2018№ 49597 від 14.05.2018, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 413385,60 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/15/1-МД/П від 27.10.2017, за видатковою накладною № 81647 від 27.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 53136,00 грн;

На підставі Додатку № 1018/18/15/2-МД/П від 27.10.2017, за видатковою накладною № 81650 від 27.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 962920,92 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018, за видатковою накладною № 51389 від 14.05.2018, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 121968,00 грн.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений Товар, і оплатив Товар поставлений за Додатками: № 1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018 на суму 82658,14 грн, з яких 50 000,00 грн за платіжним дорученням № 2650 від 20.04.2018, а 32658,14 грн за платіжним дорученням № 2651 від 24.04.2018; № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018 на суму 24393,60 грн за платіжним дорученням № 10 від 08.05.2018.

Таким чином, заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором на день ухвалення рішення у справі №902/796/18 становила 7367409,15 грн.

Крім суми основного боргу, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивачем заявлено до стягнення 10% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору поставки №1018/18/15 від 07.08.2017, в сумі 32743,65 грн.; 18 % річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. Додатків №1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018, №1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018 до Договору в сумі 24704,88 грн.; пеню в сумі 117607,22 грн, та 15557,21 грн інфляційних нарахувань. Дані нарахування здійснені позивачем за період з 16.08.2018 по 10.12.2018 р.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.02.2019 у справі №902/796/18 набрало законної сили на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 травня 2019р.

Згідно ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, встановлені рішенням Вінницької області від 28.02.2019 у справі № 902/796/18, обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, факт наявності заборгованості за Договором поставки № 1018/18/15 від 07 серпня 2017 року, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за та суми стягнутої заборгованості за договором поставки не потребує повторного доведення.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Остаточне погашення заборгованості ТОВ ГРЕНВІС за договором відбулося 12.02.2020 року, даний факт відповідачем визнається.

З огляду на викладене, в зв`язку з порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за Договором поставки № 1018/18/15 від 07 серпня 2017 року, позивачем нараховано 620740,99 грн - 10 % річних, 1351178,52 грн - проценти за користування товарним кредитом та 2137628,74 грн - пені за період прострочення з 11.12.2018 по 11.02.2020.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховується, що згідно ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки № 1018/18/15 від 07 серпня 2017 року є доведеним фактом, який приймається судом при вирішенні даної справи. Оплата заборгованості 12.02.2020 сторонами не заперечується. Наявність заборгованості в період часу з 11.12.2018 (10.12.2018 остаточний день розрахунку за рішенням №902/796/18) по 11.02.2020, (12.02.2020 день повної оплати заборгованості) також сторонами не оспорюється. Наявність же такої заборгованості, в силу ст. 536, 549, 611, 625, 694 ЦК України є підставою для нарахування відсотків річних, процентів за користування товарним кредитом та пені.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що несвоєчасне оплату Товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Пунктом 6.8. Договору Сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 6.7. Договору встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

В силу приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч.5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4. та 5. Додатків №1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018 та № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018 Сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 10% річних, та 18% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір 10 % річних, проценти за користування товарним кредитом та пені за період прострочення з 11.12.2018 по 11.02.2020 обрахований судом є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 620740,99 грн - 10 % річних, 1351178,52 грн - проценти за користування товарним кредитом та 2137628,74 грн - пені підлягає задоволенню.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд приймає рішення про зменшення розміру 10% річних, 18 процентів за користування товарним кредитом та пені на 50% з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних, процентів за користування чужими грошовими коштами за час затримки розрахунку відповідно до статей 625, 692 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами за час затримки розрахунку відповідно до статей 625, 692 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як зазначалось вище, за поставлений товар на загальну суму 7474460,89 грн. відповідач розрахувався повністю хоч і не в строки визначені договором.

Сума боргу за договором поставки, станом на момент звернення з позовом відсутня, позивачем нараховано санкцій в загальному розмірі 4109548,25 грн, (620 740,99 грн - 10 % річних, 1351178,52 грн - 18 процентів за користування товарним кредитом та 2137628,74 грн - пеня) що майже дорівнює сумі основного боргу.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, процентів річних та процентів за користування товарним кредитом, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір заявленої пені, процентів річних та процентів за користування товарним кредитом на 50%.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 310370,50 грн - 10 % річних, 675589,26 грн - проценти за користування товарним кредитом та 1068814,37 грн - пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повній мірі не враховуючи зменшення.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено до позовної заяви Договір про надання правничої (правової) допомоги №06/03/2020 від 06.03.2020 укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням Меліор , Ордер серія КС № 651234 від 01.09.2020 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5925/10 на ім`я Боровика Б.М..

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат та виставлений рахунок на понесені витрати.

Згідно з висновками викладеними в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19 господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу мають бути належним чином підтвердженні.

З огляду на викладене, беручи до уваги не доведеність необхідними та допустимими доказами факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, суд на підставі ст. 129 ГПК України відмовляє позивачу у відшкодуванні понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" (вул. Хутірська, буд. 4, с. Криштопівка, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22742, код ЄДРПОУ 34122034) на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143, код ЄДРПОУ 19420704) 310370,50 грн - 10 % річних, 675589,26 грн - проценти за користування товарним кредитом, 1068814,37 грн - пені та 61643,22 грн - витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

3. У частині стягнення 310370,50 грн - 10 % річних, 675589,26 грн - процентів за користування товарним кредитом, 1068814,37 грн - пені та 30000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 07 грудня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143);

3 - відповідачу (вул. Хутірська, буд. 4, с. Криштопівка, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22742).