Ухвала від 03.12.2020 по справі 903/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 грудня 2020 року Справа № 903/71/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А.С., секретар судового засідання Хвищук Н. В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни б/н від 18.11.2020 про відстрочення виконання судового рішення від 05.08.2020 по справі № 903/71/20

за первісним позовом: Луцької міської ради

до відповідача за первісним позовом : фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни

про стягнення 414 795,98 грн.

та зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни

до відповідача за зустрічним позовом: Луцької міської ради

про внесення змін до договору

за участі представників сторін:

від Луцької міської ради : Іщик В.А. (довіреність № 1.1-8/2333/2019);

від фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни: н/з,

встановив: 05.08.2020 Господарським судом Волинської області ухвалено рішення по справі № 903/71/20 яким первісний позов Луцької міської ради до фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни про стягнення 414795,98 грн. задоволено частково. Стягнуто із фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни на користь бюджету 264536,90 грн. з них 239834 грн. коштів пайової участі, 24702,90 грн. інфляційних втрат. Стягнуто із фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни на користь Луцької міської ради в особі виконавчого комітету Луцької міської ради 3968,05 грн. судового збору. У задоволенні первісного позову Луцької міської ради до фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни в частині стягнення 150259,08 грн. пені - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни до Луцької міської ради про внесення змін до договору - відмовлено.

16.10.2020 рішення Господарського суду Волинської області набрало законної сили.

30.10.2020 на виконання рішення Господарським судом Волинської області видано накази № 903/71/20-1 та 903/71/20-2.

26.11.2020 від фізичної особи-підприємця Самойліч Н. В. надійшла заява про відстрочення виконання рішення в частині сплати 264536,90 грн., з них: 239834 грн. коштів пайової участі, 24702,90 грн. інфляційних втрат строком на 12 місяців.

Заявник зазначає, що обставинами, які впливають на виконання визначених судом зобов`язань, є загальновідомі факти, а саме: введені в Україні карантинні заходи, спрямовані на запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Наслідками поширення пандемії коронавірусної хвороби 2019, спричиненої SARS-CoV-2, стала неможливість повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати доходи від здійснення підприємницької діяльності. Обставини та факт поширення на території України пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 є загальновідомими. Заявник стверджує, що як суб`єкт підприємницької діяльності, вона позбавлена додаткових доходів, а отримані грошові кошти спрямовуються на сплату податків. З огляду на вказане, виконання на даний час зобов`язань згідно договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька № 07 від 13.02.2018 визнаного укладеним господарським судом є неможливим та призведе до неплатоспроможності відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності. Відповідач вважає, що відстрочення виконання судового рішення в даному випадку є можливим в частині відтермінування строку виконання зобов`язання сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька в розмірі 264536,90 грн. строком на 12 місяців.

У судове засідання 03.12.2020 заявник не прибув.

Факт належного повідомлення заявника підтверджується відміткою його представника на ухвалі суду від 27.11.2020.

У судовому засіданні представник Луцької міської ради при вирішенні даної заяви поклався на розсуд суду.

Відповідно до частини другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням викладеного, встановленого законодавством десятиденного строку розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, належного повідомлення заявника про дату, час і місце розгляду заяви, враховуючи, що неявка заявника у судове засідання, повідомленого належним чином не перешкоджає її розгляду, суд вважає за можливе розглянути заяву про відстрочення виконання рішення за відсутності заявника.

Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни б/н від 18.11.2020 про відстрочення виконання судового рішення від 05.08.2020 по справі № 903/71/20, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду таке.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами ч.ч.1-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами статті 86 ГПК України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочення виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Тобто, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконанні рішення у встановлений строк, так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.

При цьому, обов`язковими умовами розстрочення виконання рішення суду мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Також, для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Згідно з статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До заяви про відстрочення виконання рішення від 26.11.2020 не додано жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища заявника, яким чином боржник намагається виконати рішення суду, а також доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем у майбутньому.

Скрутне фінансове становище, на яке посилається заявник, не є надзвичайними і не прогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків.

Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання саме на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення.

Інші наведені заявником доводи, зокрема, наявність карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020 (зі змінами) стосуються як боржника так і стягувача, а тому, не є підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

При цьому, суд зазначає, що положеннями постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" введено адаптивний карантин, а постановою КМУ від 03.06.2020 №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2020 №392" передбачено послаблення частини карантинних обмежень, що в свою чергу дозволяє діяльність і функціонування підприємств, ведення ними господарської діяльності та не є винятковим.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що наведені доводи є необгрунтованими, не підтверджують наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні статті 331 ГПК України, тому відмовляє у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни б/н від 18.11.2020 про відстрочення виконання судового рішення від 05.08.2020 по справі № 903/71/20.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Самойліч Наталії Володимирівни б/н від 18.11.2020 про відстрочення виконання судового рішення від 05.08.2020 по справі № 903/71/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.12.2020.

Суддя А. С. Вороняк