Рішення

від 26.11.2020 по справі 904/6295/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 м. Дніпро Справа № 904/6295/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

від прокуратури: Риженко В.О.,

від позивача: Божко В.В.,

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром", м. Дніпро

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2", с. Військове, Солонянський район, Дніпропетровська область

про скасування державної реєстрації прав оренди, суборенди та витребування земельної ділянки площею 33,8430 га

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 32061006 від 19.06.2019 про реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району на підставі договору оренди № 19/06-15/19ДО від 19.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977).

2. Визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 32074529 від 20.06.2019 про реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району на підставі договору суборенди № 19/06-15/19ДО від 20.06.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601).

3. Витребувати з незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977, пр-т Д. Яворницького, буд. 30, кв. 132, м. Дніпро, 49010) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДРПОУ 34823601, вул. Степова, 13Г, с. Військове, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52472) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Судовий збір у сумі 5 763,00 грн прокурор просить покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави, що полягає у вибутті з користування державою земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, яка розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, шляхом укладення між ТОВ "Миксагропром" та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. договору оренди земельної ділянки № 19/06-15/19ДО від 19.06.2019, за обставин відсутності у неї довіреності на укладення договору, з наступним укладенням договору суборенди цієї земельної ділянки № 19/06-15/19ДО від 20.06.2019 між ТОВ "Миксагропром" та ТОВ "Козеріг-2.

При цьому прокурор зауважує, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.11.2019 № 10-4-0.6-9121/2-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не видавалася, договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся та підписом не засвідчувався.

За таких обставин прокурор вважає, що відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ТОВ "Миксагропром" та ТОВ "Козеріг-2".

Звернення з позовом до суду прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави, яке полягає у вибутті з користування державою земельною ділянкою за відсутності її волі як власника та всупереч встановленому законом порядку.

На думку прокурора у зазначеному випадку існує як державний, так і суспільний інтерес, що потребує їх захисту.

10.09.2020, до закінчення підготовчого засідання, прокурор подав заяву про зміну предмета позову, яку судом було прийнято до розгляду.

З урахуванням зміненого предмета позову прокурор просить:

1. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 47419556 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32061006).

2. Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 47434481 від 20.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32074529).

3. Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Судовий збір у сумі 5 763,00 грн прокурор просить покласти на відповідачів.

Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Держгеокадастру для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються, прокурор обґрунтовує підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який не вжив заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача у справі запитів № 05/1-569 вих-19 від 22.11.2019, № 05/1-605 вих-19 від 09.12.2019 про надання інформації щодо власника спірної земельної ділянки, передачі її у користування та вжитих позивачем заходів до її повернення із незаконного володіння, користування суб`єктів господарювання (а.с. 149-155).

Листом № 10-4-0.6-9333/2-19 від 03.12.2019 позивач повідомив прокурора, що заходів, направлених на скасування незаконних записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння, ним не вживалось (а.с.22 - 24).

Листом № 05/1-649 вих-19 від 21.12.2019 прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування від відповідачів у цій справі спірної земельної ділянки (а.с. 48).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Ухвалою суду від 28.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2020.

Ухвалою суду від 23.01.2020 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 29.07.2020 провадження у справі було поновлено, підготовче засідання призначено на 10.09.2020, після чого відкладалося до 29.09.2020 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

Ухвалою суду від 29.09.2020 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 29.10.2020, після чого у зв`язку з неявкою відповідачів відкладалося до 26.11.2020.

Відповідачі у підготовчі та судові засідання жодного разу не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, судові ухвали, направлені на адресу відповідачів-1, 2, повернулися з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою", "неправильно зазначена адреса", проставленими органом поштового зв`язку (а.с. 61, 75, 81, 99, 132, 136, 168, 193, 198, 202).

Обізнаність відповідачів-1, 3 про судове провадження у цій справі підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового направлення з відміткою про отримання ухвал суду (а.с. 65, 67, 85, 105, 142, 167, 205).

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною десятою статті 242 цього Кодексу судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв`язок", п.п. 101, 110 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судових ухвал з викликом відповідачів у судове засідання відбулося через незабезпечення ними вимог законодавства щодо можливості реального вручення їм поштових відправлень за їхніми офіційними місцезнаходженнями.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідачів в підготовчі та судове засідання у цій справі.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 26.11.2020 прокурор, представник позивача підтримали позов з наведених у ньому підстав, за наслідком судового засідання судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення № 47419556 від 19.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни (далі - державний реєстратор, відповідач-1) державним реєстратором вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 32061006 від 19.06.2019 про право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄДРПОУ 42925977) (далі - відповідач-2) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Підставою для державної реєстрації (виникнення речового права) зазначено договір №19/06-15/19ДО від 19.06.2019 оренди земельної ділянки між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Миксагропром". Строк дії: 10 років з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с. 30).

На підставі рішення № 47434481 від 20.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни (далі - державний реєстратор, відповідач-1) державним реєстратором вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 32074529 від 20.06.2019 про право суборенди Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДРПОУ 34823601) (далі - відповідач-3) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Підставою для державної реєстрації (виникнення речового права) зазначено договір №19/06-15/19ДО від 20.06.2019 суборенди земельної ділянки між ТОВ "Миксагропром" та ТОВ "Козеріг-2". Строк дії: 20.06.2020 (а.с. 30).

За договором № 19/06-15/19ДО від 19.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В., яка діє на підставі довіреності від 04.06.2019 № 04-1-0.06-006/11-19 (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" в особі директора Тараненка М.В. (далі - відповідач-2, орендар) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1221082200:01:079:0017 (п.п.1.1, 2.1, 2.2 договору).

Строк дії договору - 10 років (п. 3.1 договору) (а.с. 37 - 43).

За договором суборенди № 19/06-15/19ДО від 20.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (далі - суборендар, відповідач-3) суборендодавець надав в суборенду, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 33,8430 га (кадастровий номер 1221082200:01:079:0017) із земель сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (п.п. 1, 2 договору).

Строк суборенди - 1 рік, а саме до 20.06.2020 з можливістю пролонгації (п. 7 договору) (а.с.44 - 47).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладеної у листі № 10-4-0.6-9121/2-19 від 27.11.2019, довіреність від 04.06.2019 № 04-1-0.06-006/11-19 на ім`я заступника начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. на укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221082200:01:079:0017 не надавалась (а.с. 25).

Із письмових пояснень начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. від 21.10.2020, оригінал якого було досліджено у судовому засіданні 26.11.2020, спірний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221082200:01:079:0017 вона у 2019 році з ТОВ "Миксагропром" не підписувала та печаткою не скріплювала (а.с. 183).

Прокурор стверджує, що за таких обставин спірна земельна ділянка вибула з володіння та користування державою за відсутності волі його повноважного органу та всупереч встановленому законом порядку, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності вибуття із користування власника спірної земельної ділянки, правомірності державної реєстрації прав оренди та суборенди спірної земельної ділянки за відповідачами-2, 3 та наявності правових підстав для повернення її власнику.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Згідно з частиною 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина перша статті 407 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Викладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) (пункти 7.3, 7.7, 7.16, 7.26).

У цій справі встановлено, що довіреність № 04-1-0.06-006/11-19 від 04.06.2019 представнику Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Івановій Г.В. на укладення з відповідачем-2 договору № 19/06-15/19ДО від 19.06.2019 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, а сам договір ним не підписувався, а відтак і не укладався.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27).

Враховуючи підстави позову прокурора у цій справі, заявлені ним позовні вимоги про повернення земельної ділянки із неправомірного користування відповідачів-2, 3 є належним способом захисту.

Докази повернення спірної земельної ділянки відповідачами відсутні. А тому позов про витребування її від зазначених відповідачів-2, 3 є законним й обґрунтованим.

Надаючи правову оцінку реєстраційним діям державного реєстратора й заявленим позовним вимогам до нього, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державним реєстратором є нотаріус (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За частиною другою статті 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області дозвіл на передачу землі сільськогосподарського призначення у користування відповідача-2 з правом передачі в суборенду відповідачу-3 не надавався і договір з відповідачем-2 не укладався, то позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди відповідача-2 і права суборенди відповідача-3 щодо спірної земельної ділянки також відповідають належному способу захисту та є законними й обґрунтованими, але підлягають задоволенню тільки щодо відповідачів-2, 3, оскільки приватний виконавець є неналежним відповідачем у цій справі.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За наслідком аналізу зазначеної норми права здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52).

Характер спору у цій справі свідчить, що спір виник саме з відповідачами-2, 3 з приводу порушення саме ними прав позивача.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до приватного нотаріуса. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Під час розгляду цієї справи, виконуючи передбачене статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб, держави, суд враховує також необхідність застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

За змістом частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 5763,00 грн повністю покладається на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" про скасування державної реєстрації прав оренди, суборенди та витребування земельної ділянки площею 33,8430 га задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Г.О. № 47419556 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32061006).

Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Г.О. №47434481 від 20.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32074529).

Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (код ЄРДПОУ 42925977) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (код ЄДПРОУ 34823601) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,8430 га, кадастровий номер 1221082200:01:079:0017, що розташована на території Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (ідентифікаційний код 42925977, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 30, кв. 132) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 02909938, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38) судовий збір у сумі 5763,00 грн.

У позові до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни відмовити повністю.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.12.2020 .

Суддя І.І. Колісник