Рішення

від 26.11.2020 по справі 907/563/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

26.11.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/563/20

За позовом Приватного підприємства "Зафір СК", м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Транс Оптіма", м. Ужгород

про стягнення 18 905 грн. 52 коп., в тому числі 11 719 грн. 51 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 956 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 2 229 грн. 75 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством "Зафір СК", м. Ужгород заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Транс Оптіма", м. Ужгород про стягнення 18 905 грн. 52 коп., в тому числі 11 719 грн. 51 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 956 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 2 229 грн. 75 коп. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2020 року відкрито провадження у справі № 907/563/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки № 22/11/2016 від 22.11.2016 року, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 11 719 грн. 51 коп., на яку нараховано додатково 4 956 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 2 229 грн. 75 коп. трьох процентів річних.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвали від 10.09.2020 року долучено до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між Приватним підприємством "Зафір СК" (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Транс Оптіма" (покупцем, відповідачем у справі) 22.11.2016 року укладено Договір поставки № 22/11/2016 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність (поставляти), а покупець прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у додатках. Передача товару здійснюється окремими партіями, узгодженими сторонами. Кількість і вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, що є невід`ємною частиною цього договору. Як додатки сторони приймають: - рахунки (рахунки-фактури), сплачені покупцем, згідно п. 4.1. договору; - видаткові накладні за товар; - інші письмові додаткові угоди сторін до договору (п.п. 1.1., 1.6. та 1.7. Договору).

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що у випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції з обсягу та асортименту товару, що є предметом поставки за цим Договором, покупець зобов`язаний подати постачальникові новий додаток для його узгодження останнім в строк за 7 (сім) днів до настання строку поставки товару відповідно до цього Договору.

Згідно п. п. 2.1., 2.2. та 2.3. Договору , ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в рахунках, накладних та додатках, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару, зазначається в додатках або в рахунках, накладних, які є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку , якщо інше не передбачено додатками до договору. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії товару та/або належним чином оформлених актів прийомки-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки товару) і рахунків-фактур постачальника (в залежності від умов поставки) (п.п. 3.1., 3.2. та 3.3. Договору).

На підставі п. 8.1. цей Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2016 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору.

На виконання умов Договору, Приватне підприємство "Зафір СК" здійснювало відповідачу протягом 2019 року поставки товару - палива дизельного EN 590 згідно з підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 17 від 03.01.2019 року, № 31 від 15.01.2019 року, № 52 від 01.02.2019 року, № 63 від 04.02.2019 року, № 93 від 18.02.2019 року, № 110 від 01.03.2019 року, № 122 від 04.03.2019 року, № 148 від 18.03.2019 року, 157 від 25.03.2019 року, № 189 від 01.04.2019 року, № 198 від 08.04.2019 року, № 209 від 15.04.2019 року, № 241 від 01.05.2019 року, № 271 від 27.05.2019 року, № 288 від 03.06.2019 року, № 309 від 10.06.2019 року на загальну суму 740 480 грн. 48 коп.

На оплату суми 740 480 грн. 48 коп. вартості поставленого товару позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки, зокрема, № 4 від 03.01.2019 року, № 9 від 15.01.2019 року, № 20 від 01.02.2019 року, № 24 від 04.02.2019 року, № 31 від 18.02.2019 року, № 36 від 01.03.2019 року, № 41 від 04.03.2019 року, № 48 від 18.03.2019 року, № 52 від 25.03.2019 року, № 56 від 01.04.2019 року, № 62 від 08.04.2019 року, № 65 від 15.04.2019 року, № 74 від 01.05.2019 року, № 86 від 27.05.2019 року, № 91 від 03.06.2019 року, № 97 від 10.06.2019 року.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, зокрема, долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару виконав частково, оплативши за поставлений товар суму 728 760 грн. 97 коп., з огляду на що у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 11 719 грн. 51 коп.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 22/11/2016 від 22.11.2016 року, а відтак , між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 719 грн. 51 коп.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 11 719 грн. 51 коп. підлягає задоволенню повністю.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочку відповідачем оплати вартості поставленого товару, позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 4 956 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 2 229 грн. 75 коп. трьох процентів річних .

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведений порядок розрахунку інфляційних втрат, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, та встановлено, що такий, як і розрахунок відсотків річних, здійснений позивачем правильно та підставно, з огляду на що сума 4 956 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та сума 2 229 грн. 75 коп. трьох процентів річних підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 18 905 грн. 52 коп., в тому числі 11 719 грн. 51 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 956 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 2 229 грн. 75 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241,247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Транс Оптіма", 88018, м. Ужгород, вул. Шопена, будинок 9, квартира 10 (код ЄДРПОУ 40436443) на користь Приватного підприємства "Зафір СК", 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кавказька, будинок 15, квартира 10 (код ЄДРПОУ 33796792) суму 18 905 (Вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень) грн. 52 коп., в тому числі 11 719 (Одинадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень) грн. 51 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 956 (Чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень) грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 2 229 (Дві тисячі двісті двадцять дев`ять гривень) грн. 75 коп. трьох процентів річних, а також 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. на онлайн навчанні з 09.11.2020 року по 13.11.2020 року та тимчасовою втратою працездатності суддею Пригарою Л.І. з 16.11.2020 року по 24.11.2020 року повне судове рішення складено та підписано 04.12.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.