Рішення

від 01.12.2020 по справі 907/125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/125/20

Господарський суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Ушак І.Г.,

при секретарі судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Нейл , м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю Бріф , м. Мукачеве

про стягнення 39 363,14 грн., в т.ч.: основний борг - 29 490,04 грн., пеня - 6 690,59 грн., штраф - 2949,00 грн., інфляційні втрати - 233,51 грн.

представники:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставлених позивачем товарів, у результаті чого виникла заборгованість на суму, що становить предмет даного позову в частині основного боргу. Посилаючись на умови договору наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати суми основного боргу, штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за прострочення оплати суми основного боргу на строк понад 30 днів. Представник позивача клопоче про розгляд справи без його участі (заяви містяться в матеріалах справи) у зв`язку із запровадженим в державі карантином, наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами

Відповідач, повідомлений про дане судове провадження, підтвердження чого містяться у матеріалах справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив.

За наведених обставин справи, оскільки відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у її судовому розгляді, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд, керуючись законом дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні відносини сторін у даній справі виникли з виконання ними господарських зобов`язань за договором поставки № 24816 від 01.01.2019 (далі - договір), укладеним позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем.

За умовами договору постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а останній зобов`язався приймати та оплачувати у порядку, строки та на умовах визначених договором - попередня оплата в розмірі 20 %, решта 80 % вартості товару оплачується на протязі 14-ти днів з моменту поставки шляхом безготівкового перерахування коштів . Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, визначається в накладних на товар, що є невід`ємною частиною договору поставки (п.п. 1.1,1.2, 6.3, 6.4).

Умовами договору (п.п. 7.2, 7.3) сторони визначили, що за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення; за прострочення виконання грошових зобов`язань понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості невчасно сплаченого товару.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач виконав договірні зобов`язання, поставивши відповідачеві на протязі квітня-травня 2019р. за видатковими накладними підписаними сторонами та долученими до матеріалів справи товар на загальну суму 54124,04 грн.

Відповідач всупереч умов договору оплату товару у повному обсязі та у встановлені договором строки не здійснив, у результаті чого станом на березень 2020р. заборгованість відповідача перед позивачем становить суму 29490,04 грн., що є предметом спору у даній справі в частині основного боргу.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи спірна заборгованість доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд керується наступними приписами господарського та цивільного законодавства.

Так, ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки позивачем доведено факт поставки товару відповідачу та невиконання останнім у повному обсязі зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 29490,04 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором поставки на суму 6690,59 грн., 2949,00 грн. штрафу за прострочення оплати суми основного боргу на строк понад 30 днів у розмірі 10 % від вартості невчасно сплаченого товару, та 233,51 грн. - інфляційних втрат

Вирішуючи спір у даній частині вимог, суд виходить з наступного.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на приписи наведених норм цивільного та господарського законодавства, умови укладеного сторонами договору поставки та за фактичних обставин справи підлягають задоволенню заявлені вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу, оскільки у спірних відносинах мало місце прострочення сплати основного боргу, в т.ч., на строк понад 30 календарних днів; підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання .

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 39363, 14 грн.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений позивачем за розгляд даної справи належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю Бріф (89600, м. Мукачево, вул. Індустріальна, буд. 31, кв. 63, код ЄДРПОУ 39931011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Нейл (29009, м. Хмельницький, вул. М. Красовського, 64, код ЄДРПОУ 21336490) суму 39363,14 грн. (тридцять дев`ять тисяч тристо шістдесят три грн. 14 коп.), в т.ч.: основний борг - 29490,04 грн., пеня - 6690,59 грн., штраф - 2949,00 грн., інфляційні втрати - 233,51 грн., та у відшкодування судових витрат - суму 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 4.12.20

Суддя Ушак І.Г.