Рішення від 26.11.2020 по справі 908/253/20

номер провадження справи 27/25/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 Справа № 908/253/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359)

про стягнення 477 277 грн. 22 коп.

за участю

представника позивача: Кузнецова А.С., ордер ЗП № 005295 від 03.02.2020

представника відповідача: Короленко І.М., ордер АР № 1008344 від 14.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

06.02.2020 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича про стягнення з Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" 477 277 грн. 22 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/253/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/253/20, присвоєно справі номер провадження 27/25/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначений на 11.03.2020.

11.03.2020 представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у відзиві б/н від 03.03.2020 (вх. № 4684/08-08/20 від 03.03.2020). Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що відповідач повернув товар позивачу, про що свідчить накладна на повернення, а кошті, що сплачені позивачу є помилково перерахованими.

В судовому засіданні 11.03.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 02.04.2020, про що судом винесено відповідну ухвалу.

13.03.2020 представник відповідача надав до канцелярії Господарського суду заяву (вх. № 5455/08-08/20 від 13.03.2020) щодо застосування строкові позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.04.2020 представник позивача надіслав на адресу суду заяву (вх. № 6860/08-08/20 від 02.04.2020) про долучення до матеріалів справи докази витрат на професійну правничу допомогу. Заяву прийнято судом, документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.04.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.04.2020, у зв`язку із запровадженням карантину та обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, з урахуванням обумовленої суспільною необхідністю легітимної межі обмеження законного права громадян на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, а також у зв`язку з тим, що в Господарському суді Запорізької області тимчасово з 17.03.2020 року до 24.04.2020 року запроваджено особливий режим роботи, зокрема, тимчасово суд відтерміновує, шляхом перенесення або відкладення, розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та обмежує їх пропуск до залів судових засідань до 24.04.2020.

Ухвалою від 09.04.2020, відповідно до ст. 250 ГПК України, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/253/20 за правилами загального позовного провадження. Оскільки ухвалою суду від 09.04.2020 дату та час підготовчого засідання у справі № 908/253/20 не було визначено, суд ухвалою суду від 15.09.2020 призначив підготовче засідання на 07 жовтня 2020.

12.05.2020 на електронну адресу суду (вх. № 9141/08-08/20) та на поштову адресу суду (вх. № 9147/08-08/20) представником позивача надіслано заяву в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 477277 грн. 22 коп., три відсотка річних в розмірі 42 954 грн. 98 коп. та втрат від інфляції в розмірі 136 978 грн. 56 коп.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача 07.10.2020 надав до канцелярії суду заяву (вх. № 19677/08-08/20 від 07.10.2020), якою повідомив суд про те, що предметом розгляду справи № 908/253/20 є стягнення з ПрАТ "БЕРТІ" на користь ФОП Савченка О.С. суми заборгованості за договором поставки № 43 від 31.12.2012. На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано видаткова накладна № РН-0000001 від 09.01.2013, відповідно до якої був поставлений товар на суму 831 657,84 грн.; довіреність №6 від 09.01.2013; акт звірки взаємних розрахунків. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі № 908/858/20 позов ПрАТ "БЕРТІ" до ФОП Савченка Олексія Сергійовича про стягнення коштів задоволено; стягнуто з ФОП Савченка О.С. на користь ПрАТ "БЕРТІ" 108380,62 грн. 2 102,00 грн. судового збору. Предмет розгляду справи №908/858/20 було повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 108 380 грн. 62 коп. ФОП Савченко О.С. заперечуючи проти позову посилався на те, що доказом існування між сторонами правовідносин за договором № 43 від 31.12.2012 є видаткова накладна №РН-0000001 від 09.01.2013, відповідно до якої був поставлений товар на суму 831 657,84 грн. Крім того, доказом наявності заборгованості та фактів наявності господарських взаємовідносин сторін є акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість позивача перед відповідачем становить 6 344 650,74 грн. При ухваленні судового рішення Господарським судом Запорізької області встановлено, що з наданої відповідачем видаткової накладної № РН-0000001 від 09.01.2013 не вбачається, на виконання якого саме договору була здійснена поставка товару на суму 831 657,84 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 02.11.2020.

Ухвалою суду від 02.11.2020 оголошено перерву на підставі ст. 216 ГШПК України до 26.11.2020.

У судовому засіданні 26.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 29.09.2020, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач в судовому засіданні 26.11.2020 заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 26.11.2020 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засіданні суду 26.11.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 26.11.2020, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою-підприємцем Савченко Олексієм Сергійовичем (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством БЕРТІ (Покупець) був укладений Договір поставки № 43 від 31.12.2012 (Договір). Предметом договору є передача Постачальником у власність Покупцеві товар, згідно видаткових накладних (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що найменування, асортимент, сорти, групи, види, марки та кількість товару зазначається у видаткових накладних.

Позивач посилається на те, що ФОП Савченко О.С. протягом 2013 року були здійснені поставки товару, який був прийнятий уповноваженими представником покупця згідно з видатковими накладними. Однак частина поставленого товару не була оплачена в повному обсязі.

Позивач зазначає, що на підставі видаткової накладної № РН-0000001 від 09.01.2013 був поставлений товар на суму 831 657,84 грн., який був частково сплачений, сума боргу на склала 477 277,22 грн.

Підтвердженням отримання товару уповноваженим представником відповідача є видаткова накладна № РН-0000001 від 09.01.2013 та довіреність № 6 від 09.01.2013.

Пунктом 4.1 Договору зазначено, що ціна товару зазначається в рахунку-фактурі. Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактурі в порядку, передбаченому специфікацією (п. 4.3 Договору).

Позивач вказував на те, що відповідач періодично здійснював платежі по договору, частково погашаючи борг за поставлений товар. Так, відповідно до банківської виписки АТ ОТП БАНК з особового рахунка клієнта ФОП Савченко О.С. останні оплати згідно договору № 43 від 31.12.2012 були здійснені відповідачем в жовтні 2019 року. Так, 07.10.2019 ПАТ БЕРТІ здійснило платіж в розмірі 32 382,62 грн., 29.10.2019 - в розмірі 75 998,00 грн. Платежі були здійснені із формулюванням в призначенні платежу за поставленное сырье зг. дог 43 от 31.12.12р. .

Після цього відповідач припинив здійснювати платежі на користь позивача, тому останній змушений звернутися до суду.

Позивач зазначив, що сума боргу на теперішній час з урахуванням часткових оплат складає 477 277,22 грн., на яку ним було нараховано 3 % річних в розмірі 42954 грн. 95 коп. та інфляційних втрат в розмірі 136978 грн. 56 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Правовідносини сторін врегульовано договором № 43 від 31.12.2012, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013 постачальник передав, а покупець отримав товар на загальну суму 831657 грн. 84 коп.

Позивач вказав на те, що відповідачем сума товару була сплачена частково, в зв`язку з чим, утворилась сума боргу в розмірі 477277 грн. 22 коп., зазначивши, що останні сплати були проведені 07.10.2019 в розмірі 32 382,62 грн., 29.10.2019 в розмірі 75 998,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, згідно накладної на повернення №ВН-0000001 від 10.01.2013 відповідач повернув позивачу товар за переліком та у кількості, який отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов`язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

З матеріалів справи вбачається, що вказана вище накладна на повернення № ВН-0000001 від 10.01.2013 є первинним документом, підписана сторонами без заперечень та зауважень та закріплена печатками.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом вбачається, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати вартості переданого товару відсутнє, в зв`язку з поверненням товару позивачу.

Крім того, 03.03.2019 відповідачем на адресу позивача направлена вимога про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 108 380 грн. 62 коп., яку відповідач сплатив позивачу 07.10.2019 у розмірі 32 382 грн. 62 коп., 29.10.2019 у розмірі 75 998 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі № 908/858/20 позов Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" до Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 108 380,62 грн., що були перераховані ПАТ "Берті" платіжними дорученнями №10977 від 29.10.2019 та №10817 від 07.10.2019 на розрахунковий рахунок ФОП Савченко О.С. грошові кошти в сумі 108 380,62 грн. Призначення платежу - на поставлену сировину зг. дог. 43 від 31.12.12.

Вказане рішення у справі № 908/858/20 набрало законної сили 09.11.2020.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, позовна давність може бути застосовано лише в разі порушення права позивача, оскільки судом встановлено, що право позивача не порушено, заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв`язку з його безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" відмовити.

Рішення оформлено та підписано 07.12.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .