Рішення

від 19.11.2020 по справі 910/13664/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2020Справа № 910/13664/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВіК Технології

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Електрик

про стягнення 2.450.260,51 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Руденко А.С., адвокат за довіреністю б/н від 04.09.2020

від відповідача не з`явився

Суть спору :

10.09.2020 Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВіК Технології до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Електрик про стягнення 2.450.260.51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 16/153 від 13.12.2016 позивачем виконано роботи на загальну суму 22.368.002,60 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт за формою КБ-2В та довідками за формою КБ-3. Відповідно до умов договору позивачем разом з актами виконаних робіт надавалися відповідачу відповідні рахунки на оплату. У зв`язку з тим, що відповідачем було лише частково сплачено виконані позивачем роботи послуги, а саме в сумі 20.511.837,91 грн, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії № 576 від 10.07.2019 та № 331 від 24.04.2020 із вимогою сплатити заборгованість за договором № 16/153 від 13.12.2016. Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено існуючу перед позивачем заборгованість, позивач завернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 2.450.260.51 грн, з яких 1.856.164,19 грн основного боргу, 396.961,38 грн пені, 96.427,42 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 100.707,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/13664/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.10.2020.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105474967480 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23, офіс 207/2, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 17.09.2020 (номер відправлення 0105474967480) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 01.11.2020 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

В підготовчому засіданні 15.10.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.11.2020.

19.10.2020 відповідачем до суду подано заяву, відповідно до якої відповідач просить слухати справу без участі представника відповідача та рішення ухвалити на розсуд суду.

В підготовчому засідання 05.11.2020 судом постановлено, ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2020.

Позивач в судовому засіданні 19.11.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.11.2020 не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 19.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київ Електрик (далі - генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВіК Технології (далі - субпідрядник, позивач) укладено договір підряду № 16/153 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору субпідрядник зобов`язується відповідно до вимог затвердженої проектної та нормативної документації виконати власними силами роботи з будівництва об`єкту: Реконструкція системи пожежогасіння причалів №№ 3,4 (будівельно-монтажні роботи) (далі - роботи).

Згідно з п. 1.2 договору найменування, види та об`єми робіт, що підлягають виконанню субпідрядником, визначаються у кошторисних документах, згідно з додатком № 1 - Договірна ціна (з Локальним кошторисом та Підсумковою відомістю ресурсів) та додатком № 2 - Календарний графік, що є невід`ємною частинами цього договору.

Пунктом 1.5 договору визначено місце виконання робіт: ЮФ ДП АМПУ (адміністрація МП Южний ): 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 11.

Спір виник внаслідок того, що відповідач у визначений умовами договору строк роботи не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язанні позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість робіт становить 13.621.445,56 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2016 до договору внесено зміни до п. 4.1 та визначено загальну вартість робіт у розмірі 22.368.002,60 грн.

Згідно з п. 5.1 договору субпідрядник після закінчення виконання робіт за договором протягом 5-ти робочих днів надає генпідряднику акт виконаних робіт по формі КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі № КБ-3 з підсумковою відомістю ресурсів.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що протягом 10 (десяти) днів після одержання підписаного субпідрядником акту виконаних робіт, генпідрядник повинен або підписати такий акт, або аргументовано, в письмовій формі, відмовити в його підписанні, навівши причини відмови в прийнятті робіт і дії, необхідні для усунення таких причин.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як свідчать матеріали справи, сторонами складено (підписано та скріплено печатками) наступні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) на загальну суму 22.368.002,60 грн

за вересень 2017 року (від 30.09.2017) на суму 718.205,68 грн,

за вересень 2017 року (від 30.09.2017) на суму 6.366.576,65 грн,

за грудень 2017 року (від 29.12.2017) на суму 3.612.396,73 грн,

за грудень 2017 року (від 29.12.2017) на суму 5.728.528,72 грн,

за вересень 2018 року (від 28.09.2018) на суму 2.548.530,38 грн,

за грудень 2018 року (від 28.12.2018) на суму 678.359,90 грн,

за грудень 2018 року (від 28.12.2018) на суму 2.715.404,54 грн.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 4.7 договору розрахунок за виконані роботи генпідрядник здійснює щомісяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 15-ти банківських днів з дати підписання сторонами акта виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі № КБ-3, згідно виставленого субпідрядником генпідряднику рахунку.

Згідно поданої позивачем довідки АТ Креді Агріколь Банк № 76611-546 від 28.08.2020 вбачається, що відповідачем на рахунок позивача згідно договору перераховано кошти в загальному розмірі 20.111.837,91 грн.

Відповідно до складеного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за договором № 16/153 від 13.12.2016 станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становила 2.256.164,69 грн.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому на виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 400.000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями

№ 330 від 12.12.2019 на суму 300.000,00 грн,

№ 363 від 19.02.2020 на суму 100.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт не здійснив, та заборгованість відповідача перед позивачем, виходячи із вартості виконаних робіт (22.368.002,60 грн) та поданих доказів про їх сплату (20.511.837,91 грн), становить 1.856.164,69 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті виконаних позивачем робіт в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 1.856.164,69 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.5 договору у разі прострочення оплати виконаних і прийнятих робіт, генпідрядник на вимогу субпідрядника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за виконані роботи.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 396.961,38 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 396.961,38 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 96.427,42 грн інфляційних втрат та 100.707,02 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 101.707,02 грн - 3% річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 91.114,69 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 91.114,69 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено сукупний індекс інфляції за період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВіК Технології є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Електрик (03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23, оф. 207/2, код ЄДРПОУ 31861382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВіК Технології (54037, м. Миколаїв, пров. Івана Франка, 6-Б, код ЄДРПОУ 36486467) 1.856.164 (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 19 коп. основного боргу, 396.961 (триста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн 38 коп. пені, 91.114 (дев`яносто одна тисяча сто чотирнадцять) грн 69 коп. інфляційних втрат, 100.707 (сто тисяч сімсот сім) грн 02 коп. 3% річних та 36.674 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.12.2020.

СуддяВ.В. Сівакова