Рішення

від 24.11.2020 по справі 911/1996/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1996/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВГАЗТРЕЙД , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю МОНА , Київська область, м. Бориспіль

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: Л.М.Шемко

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВГАЗТРЕЙД №236/01 від 08.07.2020 року (вх. №2008/20 від 14.07.2020) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю МОНА (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №44699/Т від 28.12.2018 року у сумі 82092,33 грн., з яких 65093,89 грн. основного боргу, 11449,39 грн. пені, 2799,05 грн. інфляційних втрат та 2750,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу №44699/Т від 28.12.2018 року.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1996/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.09.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.09.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року відкладено розгляд справи на 27.10.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.10.2020 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/1996/20 та призначено розгляд справи по суті на 24.11.2020 року

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 24.11.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2020 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвали господарського суду Київської області направлялись відповідачу на юридичну адресу: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 36, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.12.2018 року №1006920405. Однак, поштові конверти, адресовані відповідачу, повернуто суду підприємством зв`язку із зазначенням причин повернення: за закінчення терміну зберігання .

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, ухвали у справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, знаходиться у вільному доступі, тоді як згідно ст.ст. 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача та про розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 24.11.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВГАЗТРЕЙД (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мона (за договором - споживач) 29.12.2018 року укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №44699/Т (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2019 році природний газ (далі - газ) в об`ємах і порядку, передбачених Договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, річний плановий об`єм постачання газу становить 95 тис.куб.м.

Згідно п.п. 2.6., 2.7 Договору, об`єм переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.4 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також, з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРС. Фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Відсутність у Споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим Договором (пункти 4.6. та 4.7) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків.

Згідно п. 4.1 Договору, ціна газу, що постачається споживачеві за цим Договором становить 13509,9600 грн. за 1000 куб. м., в тому числі ПДВ 20% та тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз .

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 7.00 годин першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця.

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості газу здійснюється споживачем в наступному порядку: (пп. 4.6.1.) оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п.1.2.; (пп. 4.6.2.) споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; (пп. 4.6.3.) у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

У п. 10.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 1.01.2019 року до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Також, 26.12.2019 року між сторонам укладено Додаткову угоду №1 до Договору в якій сторони доповнили планові обсяги поставки газу на 2020 рік та продовжили строк дії Договору до 31.12.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач у січні 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 65093,89 грн., що підтверджується актом прийому-передачі газу за січень 2019 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за Договором в частині оплати поставленого газу не виконав, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 65093,89 грн.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ на загальну суму 65093,89 грн., що підтверджується актом прийому-передачі газу за січень 2019 року, який оформлено належним чином, підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень, проте відповідачем не була здійснена своєчасна та повна оплата за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 65093,89 грн. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 65093,89 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 65093,89 грн. є правомірною, оскільки, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором належним чином доведено та підтверджено документально, а відповідачем не спростовано, а тому, позовні вимоги про стягнення 65093,89 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача 11449,39 грн. пені нарахованої на заборгованість відповідача за період з 11.02.2019 року по 11.08.2019 року, 2799,05 грн. інфляційних втрат та 2750,00 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 11.02.2019 року по 08.07.2020 року у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 6.2.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 11449,39 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованими, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 11.02.2019 року по 08.07.2020 року складає 2747,22 грн. є арифметично вірним, обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Нараховані позивачем інфляційні втрати у розмірі 2799,05 грн. є обґрунтованими, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВГАЗТРЕЙД до Товариства з обмеженою відповідальністю МОНА про стягнення 82092,33 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МОНА (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 36, код ЄДРПОУ 33231123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВГАЗТРЕЙД (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 5, код ЄДРПОУ 42394311) 65093 (шістдесят п`ять тисяч дев`яносто три) грн. 89 коп. основного боргу, 11449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 39 коп. пені, 2747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 22 коп. 3% річних, 2799 (дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 2101 (дві тисячі сто одну) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.12.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць