Рішення

від 01.12.2020 по справі 916/2899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2899/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П,,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2899/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазифікація Південь (вул. Ільфа та Петрова, № 20-А, м. Одеса, 65104 код ЄДРПОУ 20972455)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лінккор (пр-кт Леніна, №19/3, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 38194207)

про стягнення 522 692,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

07.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укргазифікація Південь звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лінккор про стягнення 522 692,15 грн., з яких 505 050,00 грн. сума основного боргу, 6060,60 грн. - інфляційні втрати та 11 581,55 грн. 3% річних.

Підставою названого позову позивач вважає неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.05.2018 року.

Так, позивач зазначає, що 25 травня 2018 року між ТОВ Укргазифікація Південь та ТОВ Лінккор було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги

За умовами вказаного договору позивач надає відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі в межах суми 506 000,00 грн. на безоплатній основі частинами, термін надання якої не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової заявки на одержання чергового траншу, шляхом перерахування грошових коштів позивачем на поточний рахунок відповідача.

В свою чергу, як вказує позивач, позичальник за договором зобов`язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених вказаним договором, до 31 грудня 2019 року шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

Позивач зауважує, що на виконання умов вищевказаного договору, ТОВ Укргазифікація Південь було надано ТОВ Лінккор поворотну фінансову допомогу в сумі 505050,00 грн., що підтверджує наданими платіжними дорученнями № 205 від 25.05.2018р. на суму 16 000,00 грн.; №204 від 25.05.2018р. на суму 50 000,00 грн.; №169 від 11.06.2018р. на суму 44 000,00 грн.; №173 від 18.06.2018р. на суму 120 000,00 грн.; № 445 від 20.09.2018р. на суму 200 000,00 грн.; №203 від 18.12.2018 р. на суму 20 000,00 грн.; №213 від 29.03.2019р. на суму 50 000,00 грн.; №215 від 05.04.2019р. на суму 5050,00 грн.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що в платіжних дорученнях №445 від 20.09.2018р., №203 від 18.12.2018р., №213 від 29.03.2019р., №215 від 05.04.2019р. в призначенні платежу вказано: поворотна фінансова допомога згідно договору від 20.09.2020 без ПДВ . Однак, дата договору 20.09.2020 року є технічною помилкою, оскільки надання поворотної фінансової допомоги ТОВ Лінккор, здійснювалось ТОВ Укргазифікація Південь виключно на підставі договору від 25.05.2018 року. Інших договорів про надання поворотної фінансової допомоги, окрім договору від 25.05.2018 року, між сторонами не укладалось та не існує.

Однак, ТОВ Укргазифікація Південь зазначає, що відповідачем, всупереч умовам договору, не було повернуто у визначені договором строки надані позивачем грошові кошти, у зв`язку з цим, станом на теперішній час у ТОВ Лінккор сформувалась заборгованість по поверненню поворотної фінансової допомоги згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.05.2018р. в сумі 505 050,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем, відповідно до п.4.1 договору від 25.05.2018р. та ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання ситуації, яка склалась між сторонами, 22.07.2020 року ТОВ Укргазифікація Південь було направлено на адресу ТОВ Лінккор претензію №51 щодо сплати заборгованості, проте відповідачем вищевказана претензія була проігнорована та не надано жодної відповіді, у зв`язку з чим ТОВ Укргазифікація Південь звернулось до суду для захисту своїх порушених прав.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020р. позовна заява вх.№ 3004/20 була передана на розгляд судді Цісельського О.В.

12.10.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2899/20, справу вирішено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи на "12" листопада 2020 р. об 11:20 год .

12.11.2020 року судом проголошено протокольно перерву в судовому засіданні по суті до 01.12.2020р року об 11:00 год., про місце, дату та час розгляду справи № 916/2899/20 відповідача ТОВ Лінккор було повідомлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2020 року в порядку ст. 120 ГПК України.

Позивач ТОВ Укргазифікація Південь про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить підпис представника позивачва в розписці суду від 12.11.2020р., свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання, призначене на 01.12.2020р., відповідач не з`явився, повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали на юридичну адресу: пр-кт Леніна, № 19/3, м. Южне, Одеська обл., 65481, причини неявки суду не повідомив.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№51727/20 від 27.11.2020р., ухвала суду від 12.11.2020р. повернута до суду без вручення, з відміткою на довідці УКРПОШТИ адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копія ухвали від 12.11.2020р. надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою , суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 12.11.2020р. вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Крім того, відповідач був обізнаний про розгляд справи № 916/2899/20, оскільки 20.11.2020р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача за вх.№ 31092/20 про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копій наявних у справі документів.

27.11.2020р. представнику відповідача, директору ТОВ Лінккор - Ігнатенко В.М. було надано доступ до матеріалів справи, з якими він ознайомився та зняв відповідні фотокопії.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 01.12.2020 року Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

25.05.2018р. між ТОВ Укргазифікація Південь (позикодавець) та ТОВ Лінккор (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1 позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 2.1., 2.2. договору від 25.05.2018р. встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 506 000,00 грн. без ПДВ. Повортна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Як вбачається з пункту 2.3. договору, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової /на розсуд позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.3.1. поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2019 року.

Згідно з п. 3.2. договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до чинного законодавства України. (п. 4.1. договору від 25.05.2018р.)

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.

Позивачем було виконано свої зобов`язання за вище вказаним договором. Як вбачається з платіжних доручень № 205 від 25.05.2018р. на суму 16 000,00 грн.; №204 від 25.05.2018р. на суму 50 000,00 грн.; №169 від 11.06.2018р. на суму 44 000,00 грн.; №173 від 18.06.2018р. на суму 120 000,00 грн.; № 445 від 20.09.2018р. на суму 200 000,00 грн.; №203 від 18.12.2018 р. на суму 20 000,00 грн.; №213 від 29.03.2019р. на суму 50 000,00 грн.; №215 від 05.04.2019р. на суму 5050,00 грн. ТОВ Укргазифікація Південь було здійснено грошові перекази ТОВ Лінккор на суму 505 050,00 грн.

Судом встановлено, що всі вищезазначені перерахування коштів здійснені із зазначенням відповідного призначення платежу Поворотна фінансова допомога згідно договору .

Крім того, судом встановлено, що в платіжних дорученнях №445 від 20.09.2018р., №203 від 18.12.2018р., №213 від 29.03.2019р., №215 від 05.04.2019 р. в призначенні платежу вказується: поворотна фінансова допомога згідно договору від 20.09.2018р. без ПДВ .

Перерахування ТОВ Укргазифікація Південь грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Лінккор в якості поворотної фінансової допомоги в розмірі 505 050,00 грн. також підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача за період з 25.05.2018р. по 05.04.2019р.

ТОВ Укргазифікація Південь було направлено претензію № 51 від 21.07.2020р. на адресу ТОВ Лінккор щодо сплати заборгованості по договору про надання поворотної фінансової допомоги, в якому вимагало в останнього в місячний строк з дня отримання даної претензії сплатити наявну по договору від 25.05.2018р. заборгованість в розмірі 505050,00 грн. за вказаними реквізитами. Крім того, позивач в претензії зазначив, що у разі невиконання заявлених вимог в повному обсязі, ТОВ Укргазифікація Південь буде вимушене звернутись до суду про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення, позивач надав до суду копії опису вкладення та накладної Укрпошти .

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість у строк, визначений договором повернута не була, що і стало причиною звернення до суду.

На час прийняття рішення, доказів повернення фінансової допомоги у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписамист.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України)..

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як встановлено судом, між ТОВ Укргазифікація Південь та ТОВ Лінккор виникли правовідносини позики на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.05.2018р.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на рахунок відповідача згідно вищевказаних платіжних доручень перераховані грошові кошти у сумі 505 050,00 грн.

В платіжних дорученнях № 205 від 25.05.2018р., № 204 від 25.05.2018р., № 169 від 11.06.2018р., № 173 від 18.06.2018р. наведене наступне призначення платежу: "Поворотна фінансова допомога згідно договора від 25.05.2018р. Без ПДВ".

Крім того, суд приймає як належний доказ надання поворотної фінансової допомоги ТОВ Лінккор платіжні доручення № 445 від 20.09.2018р., № 203 від 18.12.2018р., № 213 від 29.03.2019р., № 215 від 05.04.2019р., в яких зазначено призначення платежу: Поворотна фінансова допомога згідно договору від 20.09.2018р. Без ПДВ , оскільки доказів існування інших правовідносин між сторонами та доказів укладення будь-яких інших договорів про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ Лінккор відповідачем не надано.

Отримання цієї суми фінансової допомоги відповідачем не заперечується.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи умови договору, зокрема положення п. 3.1 щодо терміну користування позикою, положення статті 1049 Цивільного кодексу України строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу, надання якої підтверджується зазначеними вище платіжними дорученням, є таким, що настав.

Отже, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення грошових коштів у строк та в розмірі визначеному умовами зазначеного договору, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 505 050,00 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення фінансової допомоги у розмірі 505 050,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за договором від 25.05.2018р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо обгрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11581,55 грн. та 6060,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, викладені позивачем у позовній заяві та здійснивши власні їх розрахунки, суд прийшов до висновку про хибність розрахунків, виконаних позивачем.

Так, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної системи "Ліга Закон", розмір інфляційних втрат становить 6047,67 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період 1Інфляційне збільшення суми боргу 2Сума боргу з врахуванням індексу інфляції 3 01.01.2020 - 06.10.2020 505050 1.012 6047.67 511097.67

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума інфляційних втрат, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат розрахована судом у розмірі 6047,67 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що розрахунки здійснені не належним чином, оскільки не вірно визначено кількість днів прострочення, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів прострочкиРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 505050 01.01.2020 - 06.10.2020 280 3 % 11591.31

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 11591,31 грн., при цьому, враховуючи заявлену позивачем суму 3% річних у меншому розмірі, ніж встановлено судом, судом підлягають задоволенню в повній мірі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11581,55 грн. 3% річних.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивовано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів і доказів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у рішенні зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазифікація Південь обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на помилки допущені при обрахунку суми інфляційних втрат. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 505 050,00грн. основного боргу, 6047,67 грн. втрат від інфляції та 11581,55 грн. 3% річних.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лінккор (пр-кт Леніна, №19/3, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 38194207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазифікація Південь (вул. Ільфа та Петрова, № 20-А, м. Одеса, 65104 код ЄДРПОУ 20972455) суму основної заборгованості у розмірі 505 050 (п`ятсот п`ять тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп., суму 3% річних в розмірі 11 581 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) грн. 55 коп. та інфляційні втрати в розмірі 6047 (шість тисяч сорок сім) грн. 67 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн. 19 коп.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський