Рішення

від 07.12.2020 по справі 916/2841/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2841/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" в особі філії №4 приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" в м. Одесі до товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарів" про стягнення 1 800,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Торговий дім „Галпідшипник" в особі філії №4 приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" в м. Одесі (далі по тексту - ПП „Торговий дім „Галпідшипник") звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарів" (далі по тексту - ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 18 331,63 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 16 530,96 грн., пені у розмірі 1 313,80 грн., трьох відсотків річних у розмірі 290,69 грн., збитків від інфляції у розмірі 196,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору поставки №292 від 04.05.2011р. зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" було повідомлено про розгляд господарським судом даної справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням, з якого вбачається, що ухвала суду від 05.10.2020р. була вручена відповідачеві 09.10.2020р. Оскільки ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

16.10.2020р. до суду від ПП „Торговий дім „Галпідшипник" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суду стягнути із відповідача штрафні санкції у розмірі 1800,67 грн., які складаються із пені у розмірі 1 313,80 грн., трьох відсотків річних у розмірі 290,69 грн. та збитків від інфляції у розмірі 196,18 грн. При цьому, підставою для звернення до суду із даною заявою, як було повідомлено позивачем, став факт сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 16 530,96 грн. після відкриття судом провадження у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи надане позивачеві право на звернення до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка була подана до суду до початку розгляду справи по суті, господарським судом було прийнято до розгляду заяву ПП „Торговий дім „Галпідшипник" про зменшення розміру позовних вимог як остаточну редакцію позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.05.2011р. між ПП „Торговий дім „Галпідшипник" (Постачальник) та ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" (Покупець) було укладено договір поставки №292, відповідно до п. п. 1.1., 1.2, 13 якого Покупець замовляє і оплачує продукцію згідно виставлених рахунків. Постачальник зобов`язується поставити Покупцю підшипники, ремні, сальники та іншу продукцію. Покупець зобов`язаний здійснити передоплату на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку у 100% розмірі.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки №292 від 04.05.2011р. право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару від Постачальника до Покупця і його документального оформлення. Товар вважається переданий Покупцеві з моменту його вручення перевізнику для відправки, пересилання, доставки тощо.

Згідно з п. 7.3 договору поставки №292 від 04.05.2011р. за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує 0,2 % за кожний день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Положеннями п. п. 9.3, 9.4 договору поставки №292 від 04.05.2011р. передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомила іншу в письмовому вигляді щодо його завершення за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього договору.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №292 від 04.05.2011р. ПП „Торговий дім „Галпідшипник" було поставлено ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" передбачений умовами договору товар на загальну суму 35 530,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними з боку уповноваженого представника відповідача: №5293 від 10.09.2019р. на суму 3025,20 грн., №5401 від 16.09.2019р. на суму 997,56 грн., №5512 від 20.09.2019р. на суму 17 748,00 грн., №5741 від 02.10.2019р. на суму 1183,14 грн., №5751 від 03.10.2019р. на суму 4358,88 грн., №5762 від 03.10.2019р. на суму 4218,18 грн.

Як вбачається з наданих позивачем виписок по банківському рахунку ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" на виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №292 від 04.05.2011р. в рахунок оплати вартості отриманого товару 07.02.2020р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.; 08.10.2020р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 16 530,96 грн.

05.06.2020р. ПП „Торговий дім „Галпідшипник" звернулось до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" із претензією №66, відповідно до якої просило сплатити заборгованість за договором поставки №292 від 04.05.2011р. у розмірі 16 530,96 грн. Оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, ПП „Торговий дім „Галпідшипник" з метою захисту порушеного права звернулось до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В порушення наведених норм закону ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" не було у повному обсязі оплачено позивачеві вартості товару, отриманого на виконання договору поставки №292 від 04.05.2011р., в результаті чого станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 16 530,96 грн., яка була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття судом провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 290,69 грн. та збитки від інфляції у розмірі 196,18 грн., які були нараховані на заборгованість за видатковими накладними №5741 від 02.10.2019р. на суму 1183,14 грн., №5751 від 03.10.2019р. на суму 4358,88 грн., №5762 від 03.10.2019р. на суму 4218,18 грн. станом на 30.09.2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. При цьому, під час визначення збитків від інфляції позивачем було допущено помилку, оскільки правильним розміром збитків від інфляції є сума у розмірі 176,04 грн. Викладене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог ПП „Торговий дім „Галпідшипник" до ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 290,69 грн. та збитків від інфляції у розмірі 176,04 грн.

З посиланням на умови п. 7.3 договору поставки №292 від 04.05.2011р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано ТОВ „Савранський завод продовольчих товарів" пеню у загальному розмірі 1 313,80 грн., яка була нарахована на заборгованість за видатковими накладними №5741 від 02.10.2019р. на суму 1183,14 грн. станом на 03.04.2020р., №5751 від 03.10.2019р. на суму 4358,88 грн. та №5762 від 03.10.2019р. на суму 4218,18 грн. станом на 04.04.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконння зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, яка була розрахована ПП „Торговий дім „Галпідшипник" із дотриманням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 313,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" в особі філії №4 приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" в м. Одесі до товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарів" підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 290,69 грн., збитків від інфляції у розмірі 176,04 грн. та пені у розмірі 1 313,80 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що позивачем у поданій до суду позовній заяві було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн., на підтвердження надання якої позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №4/ю від 01.01.2019р., додаток №1, в якому визначено вартість правової допомоги; рахунок на оплату №105 від 25.09.2020р. на суму 5500,00 грн., платіжне доручення №422 від 29.09.2020р. на суму 5500,00 грн., акт наданих послуг №105 від 25.09.2020р., підписаний між позивачем та адвокатським об`єднанням, звіт про надану правову допомогу.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, господарський суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" вважає за необхідне та правомірне покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5438,50 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Савранський завод продовольчих товарів" /66200, Одеська обл., Савранський р-н, селище міського типу Саврань, вул. Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 00686753/ на користь приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" /79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, буд. 238-З; ідентифікаційний код 19170443/ в особі філії №4 приватного підприємства „Торговий дім „Галпідшипник" в м. Одесі / 65003, Одеська обл., місто Одеса, Миколаївська дорога, буд. 140; ідентифікаційний код 26210108/ три відсотки річних у розмірі 290,69 грн. /двісті дев`яносто грн. 69 коп./, збитки від інфляції у розмірі 176,04 грн. /сто сімдесят шість грн. 04 коп./, пеню у розмірі 1 313,80 грн. /одна тисяча триста тринадцять грн. 80 коп./, судовий збір у розмірі 2078,50 грн. /дві тисячі сімдесят вісім грн. 50 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 5438,50 грн. /п`ять тисяч чотириста тридцять вісім грн. 50 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна