Рішення

від 29.11.2020 по справі 924/362/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2020 р. Справа № 924/362/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю „Житниця Поділля с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 м. Хмельницький

про витребування земельної ділянки

Представники сторін:

від позивача: Плюх В.О. за довіреністю №0-22-0.6-5/62-20 від 09.01.2020р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від прокуратури: Максимчук Л.В. прокурор відділу облпрокуратури Хмельницької області

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Житниця Поділля с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю „Житниця Поділля на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 02.08.2017р. № 22-15669-СГ ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства, насамперед через її набуття у приватну власність гр. ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що на даний час право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ТзОВ "Житниця Поділля", тому, на думку прокурора, така земельна ділянка підлягає витребуванню в останнього на користь держави.

Ухвалою суду від 06.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/362/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою зупинено провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 30.07.2020р. поновлено провадження у справі № 924/362/20 та призначено підготовче засідання на 03.09.2020р.

Ухвалою суду від 03.09.2020р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Хмельницький, продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/362/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 23.09.2020р.

Ухвалою суду від 23.09.2020р. у клопотання ТОВ „Житниця Поділля с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області про продовження строку на подання відзиву на позов відмовлено та підготовче засідання відкладено на 06.10.2020р.

За результатами підготовчого засідання 06.10.2020р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні до 28.10.2020р.

Ухвалою суду від 28.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/362/20 до судового розгляду по суті на 16.11.2020р.

Ухвалою суду від 16.11.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2020р.

Відповідач в своєму відзиві на позов заперечує у повному обсязі, посилається на те, що між гр. ОСОБА_1 та ТОВ „Житниця Поділля 05.09.2017р. було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі продажу земельної ділянки (кадастровий номер 6823080800:03:014:0034), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2017р. Крім того, ТОВ „Житниця Поділля сплатило ОСОБА_1 визначену договором купівлі продажу земельної ділянки суму в розмірі 62400,00 грн. Проте, право власності на земельну ділянку зареєстроване за ТОВ „Житниця Поділля відповідно до вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15669-СГ, яким спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 , тобто з волі власника, яка вбачається і підтверджується з відповідно прийнятого наказу. Також зазначає, що ТОВ „Житниця Поділля є добросовісним набувачем, повністю сплативши суму за купівлю нерухомого майна, а отже законних підстав для витребування у нерухомого майна в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України не вбачається. Отже, спірна земельна ділянка ТОВ „Житниця Поділля набута у власність правомірно відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод.

Прокуратура в відповіді на відзив позовні вимоги підтримала та наполягає на їх задоволенні. Посилається на те, що земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6823080800:03:014:0034), що знаходиться за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Прокурор Хмельницької обласної прокуратури в судовому засіданні 26.11.2020р. позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання 26.11.2020р. не з`явилася, про поважність причин неявки суд не повідомили, письмові пояснення суду не подала.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

За змістом заочного рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.11.2019р. у справі №678/618/18, яке набрало законної сили, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15669-СГ від 02.08.2017 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки із зміною виду цільового призначення з „для ведення фермерського господарства на вид „для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га (кадастровий номер 6823080800:03:014:0034) для ведення особистого селянського господарства що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу, 09.08.2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку за № 36531206.

05.09.2017 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Романюк Н.В. 797, відчужив ТОВ „Житниця Поділля земельну ділянку, загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 6823080800:03:014:0034) для ведення особистого селянського господарства.

Вказані обставини підтверджуються Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 всупереч положень ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, в третє безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (накази №22-13637-СГ від 23.06.2017р., №22-2812-СГ від 15.02.2017р. та №22-15669-СГ від 02.08.2017р.)

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.11.2019р. у справі № 678/618/18 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. № 22-15669-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення; змінено вид цільового призначення земельної ділянки з „для ведення фермерського господарства (01.02) на вид „для ведення особистого селянського господарства (01.03); надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:014:0034) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (надалі Державний реєстр) від 14.02.2020р. № 200358835 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства:

- 04.08.2017р. внесено запис №21786316 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15669-СГ від 02.08.2017р. Запис внесено приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Желіховською Ю.В. Водночас під вищевказаною інформацією 05.08.2017р. внесено запис про припинення права власності (реєстрація переходу прав власності повне відчуження);

- 05.09.2017р. внесено запис № 22170455 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за ТОВ „Житниця Поділля на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №797 від 05.09.2017р., видавник: приватний нотаріус Летичівського районного нотаріального округу Романюк Н.В.

- 02.11.2018р. внесено запис № 28728723 про арешт нерухомого майна, обтяжувач: Летичівський РВ ДВС; особа, майно/ права якої обтяжуються: ТОВ „Житниця Поділля, на підставі ухвали суду про накладення арешту № 678/247/18 від 02.11.2018р. Летичівським районним судом.

З огляду на вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернулося з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Предметом позову у даній справі є вимога заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області про витребування у ТзОВ "Житниця Поділля" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 02.08.2017 №22-15669-СГ ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернувся з листом від 30.01.2020р. за вих.№31/3-1278вих-20 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням повідомити про заходи, які вжито Управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів.

14.02.2020р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповідь за вих.№10-22-0.6-969/2-20, про те, що основна частина коштів виділених на сплату судового збору витрачається на погашення виплат у справах де Головне управління є відповідачем, позовів про витребування земельних ділянок не подавались.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України Про прокуратуру, наказом Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 23 Закону України Про прокуратуру зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 зазначеного Закону визначені форми представництва, зокрема, звернення до суду з позовом.

Положення аналогічного змісту міститься в частині 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про прокуратуру, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень (який відповідно до ч.4 ст.17 Закону України Про прокуратуру є обов`язковим до виконання всіма прокурорами) позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про прокуратуру, керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури ( ч.4 ст. 13 Закону України Про прокуратуру.

За частинами 3 та 4 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що правовий статус особи, яка представляє конкретну установу (зокрема, Хмельницьку обласну прокуратуру) у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями на підставі закону та прокурора, який здійснює представництво інтересів держави відповідно до статті 131-1 Конституції України та не враховано положення ч.1 ст.24 Закону України Про прокуратуру, який є спеціальним законом у даному випадку, та надає заступнику керівника окружної прокуратури право подання позовної заяви, у т. ч. в порядку господарського судочинства.

Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №819/198/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в рішенні Летичівського районного суду від 19.11.2019р. №678/618/18, яке набрало законної сили, гр. ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже, земельна ділянка 2,00 га, кадастровий номер 6823080800:03:014:0034, що знаходиться за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. № 22-15669-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення з „для ведення фермерського господарства на вид „для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (кадастровий номер 6823080800:03:014:0034).

На підставі вказаного наказу, 04.08.2017р. зареєстровано за гр. ОСОБА_1 право власності за земельну ділянку, що підтверджується письмовою Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.02.2020р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Як встановлено в рішенні Летичівського районного суду від 19.11.2019р. №678/618/19, на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2017р. №797 гр. ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ТзОВ "Житниця Поділля".

У ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Суд зауважує, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника ( пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. № 22-15669-СГ, скасованого у судовому порядку згідно рішення Летичівського районного суду від 19.11.2019р. №678/618/19 через його незаконність, суд приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Щодо доводів відповідача про те, що позовними вимогами про витребування у відповідачів земельної ділянки порушуються права особи на мирне володіння майном судом враховується таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю,

Зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації.

Окремо суд зазначає, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі №924/362/20, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

(Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.)

Крім того, суд у цій справі не мав жодних об`єктивних відомостей, які б могли дозволити оцінити розмір шкоди, заподіяної відповідача, оскільки майновий тягар, так і тягар розчарування у результаті задоволення позовних вимог і повернення спірної земельної ділянки власникові, може бути належно компенсований відповідачеві в іншому судовому процесі.

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю „Житниця Поділля с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю „Житниця Поділля на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 02.08.2017р. № 22-15669-СГ ОСОБА_1 задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32883721) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0034, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15669-СГ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (с. Щиборівка, Красилівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32883721) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Рішення підписано 07.12.2020р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук: 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська,4/1) (реком. з повід.)

3 - відповідачу (31070, с. Щиборівка, Красилівського р-ну, Хмельницької обл.) (реком. з повід.)

4- прокуратуру (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська,63)(реком. з повід.)

5 третій особі ( ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )(реком. з повід.)