Рішення

від 07.12.2020 по справі 160/12501/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Справа № 160/12501/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙБЕРТЕКС» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

06.10.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙБЕРТЕКС» (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙБЕРТЕКС» , код ЄДРПОУ 38114755 податковий борг у сумі 332 898,12 грн. на користь держави шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування вимог позову вказано, що за відповідачем рахується податковий борг у вказаному розмірі, який добровільно платником податків не сплачений. У зв`язку із чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/12501/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 07.10.2020 р.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судова кореспонденція була надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за адресою реєстрації юридичної особи, на електрону адресу підприємства.

Суд зазначає, що ним виконані усі, передбачені КАС України, дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на поточну дату відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Будь-які заяви по суті від відповідача не надходили.

Згідно ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно зі статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Суд встановив, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків і зборів.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків у відповідача наявний борг перед бюджетом у загальному розмірі 332898,12 грн., в тому числі:

1.податковий борг з податку на додану вартість в сумі 179 524,12 грн., який виник внаслідок несплати:

-штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0053945041 від 29.07.2019 відповідно до Акту перевірки №23925/04-36-50-41/38114755 від 25.04.2019 на суму 170,00 грн.;

штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) №0035515041 від 05.06.2019 відповідно до Акту перевірки №16755/04-36-50-41/38114755 від 27.03.2018 на суму 74844,03 грн.;

штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ш) №0035525041 від 05.06.2019 відповідно до Акту перевірки №16755/04-36-50-41/38114755 від 27.03.2019 на суму 723,00 грн.;

штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма Н) №0034705041 від 04.06.2019 відповідно до Акту перевірки №11276/04-36-50-41/38114755 від 06.03.2019 на суму 79441,73 грн.;

штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0053965041 від 29.07.2019 відповідно до Акту перевірки №36201/04-36-50-41/38114755 від 02.07.2019 на суму 1020,00 грн.;

основного платежу по податковій декларації з податку на додану вартість №9307666542 від 18.01.2019 на суму 9565,00 грн.;

основного платежу по податковій декларації з податку на додану вартість №9025635282 від 19.02.2019 на суму 8254,00 грн.;

основного платежу по податковій декларації з податку на додану вартість №9050296296 від 19.03.2019 на суму 4977,00 грн.;

пені згідно п.п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України в сумі 529,36 грн.

2. податковий борг з податку на прибуток в сумі 153 374,00 грн., який виник внаслідок несплати:

штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0066925042 від 30.08.2019 відповідно до Акту перевірки №27743/04-36-50-06/38114755 від 20.05.2019 на суму 1020,00 грн.;

основного платежу по податковій декларації з податку на прибуток №9310592084 від 19.02.2019 на суму 152 354,00 грн.;

Заборгованість у вказаному розмірі підтверджується даними ІКП відповідача, розрахунком боргу за кожним видом бюджетною класифікації, які наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи містять зазначені вище податкові повідомлення-рішення, матеріали перевірок по кожному податковому повідомленню-рішенню, докази направлення їх на адресу платника податку.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки податкове зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7437826,75 грн. відповідач не сплатив, а тому у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України така заборгованість вважається податковим боргом.

У відповідності до статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5).

Суд встановив, що позивач сформував на ім`я ТОВ ФАЙБЕРТЕКС податкову вимогу від 07.04.2017 р. за №351-17, яка була направлена на адресу відповідача 06.06.2017 р., що підтверджується матеріалами справи (фіскальний чек та список згрупованих рекомендованих поштових відправлень №25).

У відповідності до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Проте, суд встановив, що передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Докази оскарження податкової вимоги відсутні.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до положення пунктів 95.1, 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд звертає увагу, що впродовж розгляду справи відповідачем не здійснені жодні заходи щодо спростування наявного боргу, жодних заяв та/або клопотань по суті справи не надходило.

Суд також враховує, що заборгованість позивача накопичувалась тривалий час.

Станом на поточну дату заборгованість відповідача, що підтверджена матеріалами справи становить 332898,12 грн.

Докази сплати податкового боргу в матеріалах справи відсутні.

Вказане зумовлює висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 332898,12 грн. до бюджету.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України, судові витрати у вигляді сплаченої позивачем суми судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Інші судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙБЕРТЕКС» про стягнення заборгованості, - задовольнити;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙБЕРТЕКС» (код ЄДРПОУ 38114755) податковий борг у сумі 332 898,12 грн. на користь держави шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова