Рішення

від 07.12.2020 по справі 280/4706/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 грудня 2020 року Справа № 280/4706/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК» (вул. Деповська, буд. 85, м.Запоріжжя,69068, код ЄДРПОУ 39436655)

про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК» (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути кошти з рахунків платника податків у всіх банках, що належить такому платнику податків Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК» , а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмір 4336,37 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 525 793,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) та зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмір 4336,37 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 525 793,27 грн. Вказує, що у зв`язку з несплатою платником податків винесених та узгоджених сум податкових зобов`язань, контролюючим органом вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 10.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2020.

Ухвалою суду від 18.08.2020 внесено виправлення до ухвали про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.11.2020.

Ухвалою суду від 05.11.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 03.12.2020.

У судове засідання призначене на 03.12.2020 представник позивача прибув. На фіксації судового процесу не наполягав, про свідчить подане клопотання.

Відповідач у судове засідання прибув.

Кореспонденція, яка направлялась судом на адресу відповідача що значиться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поверталась до суду не врученою із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

У відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином.

Відтак, в силу положень статті 126 КАС України слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч.6 ст. 162 КАС України).

За наведеного, суд вирішив завершити розгляд справи за наявними у справі документами.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК» (код ЄДРПОУ 39436655) з 10.10.2014 зареєстровано як юридичну особу.

Суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 5 530 129,64 грн., яка утворилась у зв`язку з несплатою в установлені законодавством строки узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення №0145974906 від 19.10.2018 року на суму 4336,37 грн., винесеного на підставі акту перевірки від 26.09 2018 року №2061/08-01-49-06/39436655.

Також узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення - рішення №0003761409 від 23.03.2018 року на суму 4 662 273,75 грн., винесеного на підставі Акту перевірки від 03.03.2018 року №135/08-01-14-09/39336655.

На підставі пп. 129.1.1 ст. 129 ПК України, за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань відповідачу нараховано пеню в розмірі 863 519,52 грн.

Зазначений податковий борг підтверджується копіями податкових повідомлень-рішень, актами перевірки та іншими документами, доданими до позовної заяви.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток приватних підприємств надсилались податковим органом на адресу відповідача, однак були повернуті до податкового органу не врученими. Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надіслана податкова вимога від 10.04.2018 №1547-49/830 на суму 5 525 963,27 грн., однак повернута до податкового органу не врученою.

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога від 10.04.2018 №1547-49/830 вважається врученою відповідачу належним чином.

В адміністративному та/чи судовому порядку податкову вимогу не оскаржено, доказів іншого відповідачем не надано.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Згідно Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 та 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244, який визначає механізм стягнення готівки, належною платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Суть спору полягає в правомірності заявлених вимог щодо стягнення грошових коштів, що перебувають на рахунках підприємства, а також готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу. Питання порядку, механізму стягнення таких коштів, та вчинення інших дій, пов`язаних із виконанням судового рішення, знаходиться за межами предмету спору. Слід розмежовувати підстави, що надають можливість стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу, та механізм застосування та виконання такого стягнення, який виникає після такого стягнення за рішенням суду, такий алгоритм дій пов`язаний із стягненням, є наступною стадією, яка має свої певні особливості.

Наявність грошових коштів на банківських рахунках підприємства, як обов`язкова умова задоволення заявленого позову є неприйнятною з огляду на положення ст. 95 Податкового кодексу України, які не пов`язують можливість стягнення коштів з рахунків платника, або готівкових коштів в рахунок погашення податкового боргу з самим фізичним існуванням таких коштів.

Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі №808/220/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Головне управління ДПС у Запорізькій області після вжиття всіх необхідних заходів, передбачених ПК України для стягнення податкового боргу з платника податків, з дотриманням строків, визначених у статті 95 цього Кодексу, та в межах повноважень, передбачених ПК України звернулось до суду з цим позовом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати податкового боргу не надав, а також не подав заперечень щодо його наявності та розміру, доводи позивача не спростував.

Таким чином, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг, заявлений до стягнення у цій справі, на суму 5 530 129,64 грн., щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги належить задовольнити повністю та стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК» .

Відповідно вимог ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статями 2, 77, 139, 241, 243 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК» (вул. Деповська, буд. 85, м.Запоріжжя,69068, код ЄДРПОУ 39436655) про стягнення коштів за податковим боргом, - задовольнити.

Стягнути з рахунків платника податків у всіх банках, що належить такому платнику податків Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК» (код ЄДРПОУ 39436655), а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податковий борг податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмір 4336,37 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 525 793,27 грн.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.12.2020.

Суддя А.В. Сіпака