Рішення

від 01.12.2020 по справі 500/2576/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2576/20

01 грудня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Лучка Р.М.;

представника відповідача: Шмигельської М.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області (далі - третя особа), в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №Г-5361/0-1540/0/17-20 від 05.08.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом №Г-5361/0-1540/0/17-20 від 05.08.2020 року відповідачем за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області за межами населеного пункту було відмовлено у її задоволенні.

Проте, на думку позивача вказана відмова, яка оформлена листом, прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у ній відсутнє посилання на підстави для такої відмови визначені ст. 118 ЗК України.

Ухвалою судді від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

15.10.2020 представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки позивачу у зв`язку із невідповідністю місця її розташування вимогам Земельного кодексу України є правомірною та законною.

22.10.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що наявність зелених насаджень на спірній території не дає підстави вважати, що дана земельна ділянка належить до земель комунальної власності третьої особи.

23.10.2020 представник третьої особи подав до суду відзив на позовну заяву, який суд в силу вимог ст.165 КАС України, приймає як пояснення третьої особи.

У даний поясненнях представник третьої особи вказує, що 31.01.2001 сесія Несторівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області прийняла рішення №52 "Про перенесення земельної ділянки на якій розміщені окремі земельні частки (паї) за клопотанням зборів членів КСП "Нива". Вказане рішення було прийнято у зв`язку із тим, що на земельній ділянці є майно (сад), що не підлягає паюванню, відтак його було вирішено передати сільській раді. Так, рішенням Несторівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області №63 від 03.12.2003 "Про приймання майна соціальної сфери та майна, що не підлягає паюванню" сільська рада прийняла вказане майно у комунальну власність.

Ухвалою суду від 28.10.2020 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою від 01.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області за межами населеного пункту. До вказаної заяви позивачем також було долучено копію паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання з планово-картографічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельної ділянки.

На виконання наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року", рішення колегії Держземагентства України №2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", яким запроваджено з 15.10.2014 обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, відповідачем було скеровано на адресу Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області відповідного листа від 13.07.2020 №18-19-0.52-4269/2-20 (разом із копіями представлених позивачем документів) для надання пропозицій щодо прийняття Головним управлінням наказу щодо відведення ділянки позивачу.

У відповідь на вказаний лист Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області листом від 17.07.2020 №171 повідомила відповідача, що земельна ділянка хоч і розміщена за межами населеного пункту, та згідно пп.б) п.2 та п.3 ст.83 Земельного кодексу України перебуває у комунальній власності Нестерівської сільської територіальної громади, оскільки на ній розміщені об`єкти комунальної власності.

З урахуванням наведеного, з посиланням на ч.7 ст.118 та ст.ст.83, 120. 122 Земельного кодексу України та лист Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області відповідач листом від 05.08.2020 №Г-5361/0-1540/0/17-20 відмовив позивачу у задоволенні його клопотання.

Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "а" частиною третьою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зазначені норми ЗК України, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Як встановлено судом, у листі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 05.08.2020 №Г-5361/0-1540/0/17-20 не наведено жодної з підстав для відмови визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства стало посилання на позицію Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, викладену в листі від 17.07.2020 №171.

Суд враховує, що ст.12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських селищних, міських рад на розпорядження земельними ділянками комунальної власності. Водночас розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто у даному випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку розпорядника земельними ділянками державної власності з`ясовувати та враховувати позицію органу місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, в листі Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, від 17.07.2020 №171 вказано про заперечення стосовно надання земельної ділянки у власність, з огляду на те, що спірна земельна ділянка хоч і розміщена за межами населеного пункту, однак перебуває у комунальній власності Нестерівської сільської територіальної громади, оскільки на ній розміщені об`єкти комунальної власності.

Дійсно, 31.01.2001 рішенням сесії Несторівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області №52 "Про перенесення земельної ділянки на якій розміщені окремі земельні частки (паї)" за клопотанням зборів членів КСП "Нива" перенесено земельну ділянку, на якій розташовані земельні частки (паї) № НОМЕР_1 площею 3,07 га, № НОМЕР_2 площею 2,83 га, № НОМЕР_3 площею 2,67 га, №278 площею2,78 га, № НОМЕР_4 площею 3,11 га з урочища "Сад" в урочище "Березина".

Як встановлено судом вказане рішення було прийнято у зв`язку із тим, що на земельній ділянці є майно (сад), що не підлягає паюванню, відтак його було вирішено передати сільській раді.

В подальшому рішенням Несторівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області №63 від 03.12.2003 "Про приймання майна соціальної сфери та майна, що не підлягає паюванню" сільська рада прийняла, зокрема, вищевказане майно на свій баланс.

При цьому, суд зазначає, що перебування майна на балансі балансоутримувача не є безумовною підставою набуття ним права власності на це майно, а також на земельну ділянку на якій воно розташоване.

До того ж, ні відповідачем, ні третьою особою не надано, а судом не здобуто доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності третьої особи, а не у державній власності. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Вирішуючи спірні правовідносини суд також зазначає, що відповідно до пункту 9 Положення № 15 Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Водночас, правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (далі - Положення № 308).

Пунктом 8 Положення № 308 визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 9 Положення № 308 Головне управління очолює начальник, що призначається на посаду Головою Держгеокадастру за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України і головою відповідної місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держгеокадастру.

Згідно з підпунктами 1, 11 пункту 10 Положення № 308 начальник Головного управління: здійснює керівництво Головним управлінням, є відповідальним за організацію та результати його діяльності; підписує накази Головного управління.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку подання нормативно - правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661 наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 та від 20.09.2018 у справі № 804/5597/15, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №Г-5361/0-1540/0/17-20 від 05.08.2020 року є протиправною.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абз.2 ч.4 ст.245 КАС України).

Отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного, суд робить приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача в двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Зазначена правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року у справі № 638/5794/15-а, а тому суд вважає, що у встановленні судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду слід відмовити.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №Г-5361/0-1540/0/17-20 від 05.08.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 39766192);

третя особа: Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області (місцезнаходження: с. Нестерівці,Зборівський район, Тернопільська область, 47283, код ЄДРПОУ 03875986).

Головуючий суддя Баранюк А.З.