Рішення

від 25.11.2020 по справі 640/11775/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м. Київ № 640/11775/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Бень Я.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Гупало К.П.,

представника відповідача: Осадчого О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СІТРАС УКРАЇНА доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СІТРАС УКРАЇНА (далі по тексту - позивач, ТОВ СІТРАС УКРАЇНА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, про відсутність права на врахування від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 53 429 968, 00 грн по взаємовідносинах з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт Ф.К.А.У. (код ЄДРПОУ 34431547) (далі по тексту - ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. ), Публічним акціонерним товариством Київенерго (код ЄДРПОУ 00131305) (далі по тексту - ПАТ Київенерго ), Товариством з обмеженою відповідальністю Фабер Інтернешенел (код ЄДРПОУ 32913368) (далі по тексту - ТОВ Фабер Інтернешенел ), Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ІНТЕРКОН , (код ЄДРПОУ 39777424) (далі по тексту - ТОВ Компанія ІНТЕРКОН ), Приватним акціонерним товариством ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №4 . (код ЄДРПОУ 05503160) (далі по тексту - ПАТ ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №4 ), оскільки висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються наданими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та справу призначено в підготовче судове засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

26 червня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

08 липня 2020 року позивачем надана відповідь на відзив на позовну заяву, у якій він зазначив, що наведені відповідачем у відзиві обставини жодним чином не спростовують та не заперечують аргументів, наведених ним у позовній заяві.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ГУ ДПС у м. Києві, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 10 грудня 2019 року №4437, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СІТРАС УКРАЇНА з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 14 січня 2020 року №44/26-15-05-04-01/35210744 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року у розмірі 53 429 968, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, 29 січня 2020 року позивач подав письмові заперечення до ГУ ДПС у м. Києві.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 07 лютого 2020 року повідомило позивача про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 53 429 968, 00 грн.

26 лютого 2020 року ТОВ СІТРАС УКРАЇНА подана скарга до ДПС України на податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504.

Рішенням ДПС України від 24 квітня 2020 року №14399/6/99-00-08-08-02-06 залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

З Акта перевірки вбачається, що аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (від 19 листопада 2019 року вх. 9274888195) встановлено відхилення рядку 20.2.1.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ СІТРАС УКРАЇНА завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року на суму 53 429 968, 00 грн. Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання робіт/послуг, пов`язаних з будівництвом ТРК та відшкодування вартості активної електроенергії, оренда нежитлових приміщень та частин приміщень торгових центрів.

По-перше, відповідно до поданої ТОВ СІТРАС УКРАЇНА до ГУ ДПС у м. Києві податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 (вх. №9274888195 від 19 листопада 2019 року) сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) становить 59 175 809, 00 грн.

Згідно даних додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) (вх. №9274888066 від 19 листопада 2019 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року ТОВ СІТРАС УКРАЇНА в таблиці 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України відобразило суму від`ємного, значення за жовтень 2017 року у розмірі 4 478 094, 00 грн, за листопад 2017 року у розмірі 7 374 974, 00 грн, за лютий 2018 року у розмірі 24 830 385, 00 грн, за березень 2018 року у розмірі 10 237 084, 00 грн, за квітень 2018 року у розмірі 4 571 728, 00 грн, за червень 2018 року у розмірі 4 892 310, 00 грн, за серпень 2018 у розмірі 2 729 118, 00 грн, за вересень 2018 року у розмірі 62 116, 00 грн.

Відповідно до поданої до ГУ ДПС у м. Києві податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 (вх. №9243659374 від 18 жовтня 2019 року), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2019 року (вх. №9250346692 від 25 жовтня 2019 року) значення рядка 21 декларації становить 87 080 040, 00 грн, при цьому ТОВ СІТРАС УКРАЇНА не вірно веде облік суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в розрізі звітних (податкових) періодів, у якому виникло таке значення.

Так, в додатку 2 Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного, звітного (податкового) періоду (Д2) (вх. №9250346694 від 25 жовтня 2019 року) до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2019 року (вх. №9250346692 від 25 жовтня 2019 року) ТОВ СІТРАС УКРАЇНА відобразило, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації/уточнюючого розрахунку) у розмірі 87 080 040, 00 грн складається з наступних звітних (податкових) періодів:

жовтень 2017 року у розмірі 4 478 094, 00 грн;

листопад 2017 року у розмірі 7 374 974, 00 грн;

лютий 2018 року у розмірі 24 830 385, 00 грн;

березень 2018 року у розмірі 10 237 084, 00 грн;

квітень 2018 року у розмірі 4 571 728, 00 грн;

червень 2018 року у розмірі 4 892 310, 00 грн;

серпень 2018 року у розмірі 2 729 118, 00 грн;

вересень 2018 року у розмірі 62 116, 00 грн;

жовтень 2018 року у розмірі 2 433 852, 00 грн;

листопад 2018 року у розмірі 5 759 226, 00 грн;

грудень 2018 року у розмірі 2 471 397, 00 грн;

січень 2019 у розмірі 669 834 грн.;

лютий 2019 року у розмірі 8 158 111, 00 грн;

березень 2019 року у розмірі 1 060 710, 00 грн;

квітень 2019 року у розмірі 2 915 796, 00 грн;

червень 2019 року у розмірі 2 151 540, 00 грн;

липень 2019 року у розмірі 1 641 382, 00 грн;

серпень 2019 року у розмірі 463 001, 00 грн;

вересень 2019 року у розмірі 179 382, 00 грн.

В ході перевірки встановлено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації/уточнюючого розрахунку) за вересень 2019 року у розмірі 87 080 040, 00 грн складається з наступних звітних (податкових) періодів:

квітень 2018 у розмірі б 899 351 грн,;

травень 2018 у розмірі 1 662 227 грн.;

червень 2018 у розмірі 7 503 212 грн.;

липень 2018 у розмірі І 594 795 грн,;

серпень 2018 у розмірі 4 609 413 гри.:

вересень2018 у розмірі 3 300 956 грн.;

жовтень 2018 у розмірі 3 424 708 грн.:

листопад 2018 у розмірі 10 692 642 грн,;

грудень 20І 8 у розмірі 5 755 083 грн,;

січень 2019 у- розмірі 2 883 447 гри.;

лютйй.2019 у розмірі 10,536 939 грн.; .

березень 2019 у розмірі 4973 315 грн.;

квітень 2019 у розмірі 5 : 655 073. грн,;

травень 2019 у розмірі 463 075 грн,;

червень 2019 у розмірі 4 819 623 грн,;

липень 2019 у розмірі 4 844 067 грн.;

серпень .2019 у розмірі 2 513. 575 грн.;

вересень 2019 у розмірі 4 950 539 грн.

При цьому, згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (вх. №9274888195 від 19 листопада 2019 року) сума податкових зобов`язань (рядок 9 декларації) становить 2 403 773, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ СІТРАС УКРАЇНА завищено заявлену суму бюджетного, відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року на 46 996 687, 00 грн, так як фактично відсутнє від`ємне значення за жовтень, листопад 2017 року, лютий, березень, квітень 2018 року на вищевказану суму податку.

По-друге, перевіркою встановлено, що ТОВ СІТРАС УКРАЇНА було включено до складу податкового кредиту за квітень 2018 суму податку на додану вартість за отримані послуги від ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. (код 34431547) у розмірі 1 008 981, 10 грн (дані додатка 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (вх. 9096078720 від 17 травня 2018 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року).

Згідно даних додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) (вх. №9274888066 від 19 листопада 2019 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року ТОВ СІТРАС УКРАЇНА в таблиці 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України , відобразило суму від`ємного значення по ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. (код 34431547) за квітень 2018 року у розмірі 4 571 718, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ СІТРАС УКРАЇНА завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року на 3 486 597, 00 грн, так як фактично відсутнє від`ємне значення за квітень 2018 року по ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. (код 34431547) (4 495 578, 00 грн - 1 008 981, 00 грн).

По-третє, причиною виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість в квітні, червні, серпні, вересні 2018 року є відшкодування вартості активної електроенергії ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. (код 34431547), оренда у ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. (код 34431547) нежитлових приміщень та частин приміщень торгових центрів.

Так, ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. на протязі квітня, червня, серпня, вересня 2018 згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних виписало та зареєструвало на адресу ТОВ СІТРАС УКРАЇНА наступні податкові накладні:

- від 30 квітня 2018 року №№18, 25, 23, 21, 37, 37, 24, 22, 17, 19, 20, 38, 26 на загальну суму 6 135 147, 22 грн, у тому числі ПДВ 1 022 524, 54 грн;

- від 30 червня 2018 року №№17, 16, 19, 18, 20, 23, 21, 24, 22, 25, 37 на загальну суму 6 197 379, 21 грн, у тому числі 1 032 896, 52 грн;

- від 08 серпня 2018 року №1, від 31 серпня 2018 року №№17, 23, 18, 26, 21, 24, 24, 24, 24, 19, 25, 22, 20 на загальну суму 12 815 821, 30 грн, к тому числі ПДВ 2 135 970, 24 грн;

- від 30 вересня 2018 року №№12, 14, 13, 18, 20, 15, 19, 21, 16, 17 на загальну суму 6 535 175, 45 грн, у тому числі ПДВ 1 089 195, 90 грн.

У свою чергу ТОВ СІТРАС УКРАЇНА здає в суборенду частину приміщень торгових центрів та виставляє суборендарям відшкодування вартості електроенергії.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ СІТРАС УКРАЇНА завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2019 року на 2 946 684, 00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно пункту 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Податкового кодексу України ).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (далі за текстом - Наказ № 21).

Згідно із пунктом 6 Розділу І Наказу № 21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

1) податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

2) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

3) розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Пунктом 10 Розділу III Наказу № 21 встановлено, що додатками до декларації, зокрема, є:

- розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

- довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) (додаток 3);

- заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4).

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість встановлений Розділом V Наказу № 21.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 2 пункту 5 розділу V Наказу № 21, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 розділу V Наказу № 21 сума від`ємного значення (рядок 20 декларації): підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1).

Згідно з абзацом 4 підпункту 4 пункту 5 розділу V Наказу № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

У відповідності до підпункту 5 пункту 5 розділу V Наказу № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Як свідчать матеріали справи, в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року в рядку 19 Позивачем зазначено суму від`ємного значення - 87 681 265, 00 грн.

Позивач відобразив суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 59 175 809, 00 грн, в рядку 20.2 податкової декларації за жовтень 2019 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) - додатку 3 до податкової декларації за жовтень 2019 року, а також у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) - додатку 4 до податкової декларації за жовтень 2019 року.

В свою чергу, доводи відповідача про відмову в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві базується на твердженні, що фактично відсутнє від`ємне значення за жовтень, листопад 2017 року, лютий, березень, квітень 2018 року на суму 46 996 687, 00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що вказана сума від`ємного значення податку на додану вартість виникла в результаті фінансово - господарської діяльності позивача з контрагентами - ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. та ПАТ Київенерго .

На підтвердження здійснення фінансово - господарської діяльності із зазначеними контрагентами, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні первинні документи.

Крім того, згідно висновків Акта перевірки податковий орган підтверджує наявність у позивача невідшкодованого від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 87 080 040, 00 грн та підтверджує відсутність порушень у розрахунках загальної суми від`ємного значення податку на додану вартість у зазначеній сумі.

Вказана сума від`ємного значення виникла податку на додану вартість виникла в результаті фінансово - господарської діяльності також з наступними контрагентами - ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. , ПАТ Київенерго , ТОВ Фабер Інтернешенел , ТОВ Компанія ІНТЕРКОН , ПАТ ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №4

При цьому, відповідачем в Акті перевірки не ставиться під сумнів реальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами. Первинні документи, складені за наслідками господарських операцій позивача з контрагентами відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що також не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Єдиним зауваженням контролюючого органу в Акті перевірки є те, що ТОВ СІТРАС УКРАЇНА не вірно веде облік суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в розрізі звітних (податкових) періодів, у якому виникло таке значення, зокрема відображення від`ємного значення податку на додану вартість в додатках №2 та №3 до податкової декларації за жовтень 2019 року.

Разом з тим, суд наголошує, що Податковим кодексом України та Порядком №21 не встановлено особливостей та хронології відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відсутність особливостей хронологічного відображення від`ємного значення податку на додану вартість підтверджує також Державна фіскальна служба України у листах від 11 травня 2018 року № 2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК та від 04 січня 2019 року № 58/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, де зазначила наступне: Зважаючи на те, що Кодексом та Порядком №21 не визначено особливостей відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку 3 (Д3), а також те, що у вищезазначеному листі ДФС (від 22 липня 2016 року №24830/7/99-99-15-03-02-17) наведено рекомендації щодо особливостей такого відображення, товариство має право самостійно визначати при заповненні як Додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 Додатка 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість послідовність відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум та послідовність погашення за рахунок такого від`ємного значення податкових зобов`язань відповідного звітного періоду .

Отже, посилання відповідача в Акті перевірки на необхідність дотримання принципу хронології формування від`ємного значення податку на додану вартість не підтверджується положеннями Податкового кодексу України та Наказу №21, у зв`язку з чим не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що жодною нормою податкового законодавства не передбачено такої підстави для позбавлення платника податків прав на бюджетне відшкодування, як визначення ним відповідних сум податку не за хронологією періодів у Додатку №2 та Додатку №3 до декларації від`ємного значення податку на додану вартість.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи та висновки Акта перевірки не містять доказів того, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було виявлено порушення відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників, як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які б призвели до заниження або завищення суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем не заперечується той факт, що під час проведення перевірки ним не було виявлено жодних відхилень чи порушень щодо формування податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Таким чином, на переконання суду, хронологія відображення у Додатку №2 та Додатку №3 до декларації від`ємного значення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом чи навпаки, при дотриманні підприємством умов, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України, не впливають на право платника податку на отримання з бюджету податку на додану вартість, водночас, інших обґрунтувань щодо невизнання заявленого позивачем бюджетного відшкодування матеріали перевірки та, зокрема Акт, не містять.

Крім того, відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

У відповідності до положень статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

При цьому, статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №1041/44301, складений 20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю ЕС енд ДІ , за висновками якого:

1) документально підтверджується наявність від`ємного значення за жовтень 2017 року, листопад 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року у загальному розмірі 46 920 537, 00 грн, наведеного у таблиці 2 Додатку №3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, поданої ТОВ СІТРАС УКРАЇНА ;

2) документально підтверджується наявність від`ємного значення за квітень 2018 року у загальному розмірі 4 571 728, 00 грн, наведеного у таблиці 2 Додатку №3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, поданої ТОВ СІТРАС УКРАЇНА , за умови, що вказане від`ємне значення виникло за результатами господарських операцій ТОВ СІТРАС УКРАЇНА з двома контрагентами: ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. у розмірі 1 008 981, 10 грн та ТОВ Фабер Інтернешенел у розмірі 3 562 746, 90 грн;

3) документально підтверджується наявність від`ємного значення за квітень 2018 року, червень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року у загальному розмірі 2 946 684, 10 грн, наведеного у таблиці 2 Додатку №3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, поданої ТОВ СІТРАС УКРАЇНА , за господарськими операціями з відшкодування ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У. вартості активної електроенергії, оренди нежитлових приміщень та частини приміщень торгових центрів, що передавались у суборенду;

4) з урахуванням висновків за першим - третім питаннями, документально не підтверджуються висновки Акта перевірки від 14 січня 2020 року №44/26-15-05-04-01/35210744 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СІТРАС УКРАЇНА з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2019 року щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 53 429 968, 00 грн.

Відтак, оцінивши у сукупності всі докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, відповідачем не доведено факту порушення позивачем Порядку № 21 чи іншого нормативно - правового акту, який спростовував би доводи позивача.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у цій частині.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами третьою, сьомою - дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було порушено питання щодо стягнення з відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 146 477, 00 грн.

З цією метою ним надано суду копію договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року, укладеного між ТОВ СІТРАС УКРАЇНА та Адвокатським об`єднанням АРЦІНГЕР , додаток №1 до вказаного договору від 18 травня 2020 року, рахунок - фактуру від 15 червня 2020 року з додатком, податкову накладну від 24 червня 2020 року №39, звіт про виконання договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року (б/н) за період з 18 травня 2020 року по 21 вересня 2020 року, ордер серії КВ №788831, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2237.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець бере на себе зобов`язання представництва та захисту інтересів замовника у будь - яких судах України та будь - яких інстанціях.

У відповідності до пункту 4.1 вказаного договору розмір винагороди виконавця, статус сторін як платників податків та порядок розрахунків за надані послуги та виконані роботи визначається додатками до цього договору, що підписуються сторонами.

Пунктом 2.1 додатку №1 від 18 травня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року передбачено, що сторони погодили наступний розмір гонорару виконавця за надання послуг, визначених пунктами 1.1.1 - 1.1.3 даного додатку.

Гонорар виконавця за послуги, передбачені пунктом 1.1.1 цього додатку, складає 4 000, 00 євро в гривневому еквіваленті, що буде розраховано за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення рахунку.

Гонорар виконавця за послуги, передбачені пунктом 1.1.2 цього додатку, складає 2 000, 00 євро в гривневому еквіваленті, що буде розраховано за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення рахунку.

Гонорар виконавця за послуги, передбачені пунктом 1.1.3 цього додатку, складає 2 000, 00 євро в гривневому еквіваленті, що буде розраховано за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення рахунку.

Також, у відповідності до пункту 2.4 додатку, замовник відшкодовує виконавцю суму витрат, що пов`язані з відрядженнями працівників виконавця та є виправданими.

Обґрунтовуючи розмір заявленої суми позивач надав звіт від 21 вересня 2020 року про виконання Договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року (б/н) за період з 18 травня 2020 року - 21 вересня 2020 року.

Загальна вартість робіт (послуг) згідно рахунку - фактури від 15 червня 2020 року №2718/01-1 склала 146 477, 52, 00 грн.

Також, на підтвердження понесення позивачем вказаних витрат на правову допомогу надано податкову накладну від 24 червня 2020 року №39 на загальну суму 146 477, 52 грн, у тому числі податок на додану вартість 24 412, 92 грн.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення такого поняття, як рахунок - фактура. Разом з тим, інвойс, також відомий як рахунок, рахунок-фактура та накладна - це супровідний документ у комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача.

Таким чином, рахунок - фактура містить перелік наданих послуг/товарів, що покупцю/отримувачу слід оплатити. Фактично рахунок - фактура є розрахунково - платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг), про що вже говорилося вище.

Крім того, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, податкова накладна може бути складена як за фактом постачання послуг, так і за фактом їх оплати.

Таким чином, подані позивачем документи, на підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає не доведеними та такими, що не відповідають вимогам приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, підстави для стягнення таких витрат з відповідача на даний час відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАС УКРАЇНА задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення податкове повідомлення - рішення від 12 лютого 2020 року №0004470504.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАС УКРАЇНА понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020, 00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень нуль копійок).

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю СІТРАС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35210744, адреса: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 15-А)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)