Постанова

від 07.12.2020 по справі 200/1566/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року справа №200/1566/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді- доповідача Ястребової Л. В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 200/1566/20-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Метрика до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 січня 2020 року № 0000470510 та № 0000480510.

В обґрунтування позову зазначив, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій податковому органу були наданні всі первинні документи, а тому вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню та просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області від 22 січня 2020 року № 0000470510 та № 0000480510. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Метрика" витрати по сплаті судового збору у розмірі 16124,57 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано будь-яких документів та пояснень, що спростовують податкову інформацію наявну у податкового органу і свідчать про походження оприбуткованих товарів (їх виробників, імпортерів), послуг та фактичних вантажовідправників і фактичні місця (адреси приймання-передачі права власності на товари). Наголошує, що судом не враховано, ненадання на письмові запити контролюючого органу первинних документів операції, зазначені в податкових накладних, виписаних контрагентами на адресу позивача, отже, на думку відповідача можна зробити висновок про нереальність зазначених в них операцій.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача до суду не прибув, надав клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з перебуванням на лікарняному, проте підтверджуючих документів до суду не надано, тому суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю НПП Метрика є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 36569396, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Привокзальна, будинок 8а, місто Дружківка, Донецька область, 84200, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 112-118).

Головним управлінням ДПС у Донецькій області згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НПП Метрика код ЄДРПОУ 36569396 від 02.12.2019р. № 804, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Метрика з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ Крам-Логістік (код за ЄДРПОУ 41647748) за липень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у вересні 2018 року, ТОВ Санфлаверс (код за ЄДРПОУ 41835170) за серпень 2018 року, ТОВ Аврора Бест (код за ЄДРПОУ 42386735) за лютий та березень 2019 року, за результатами якої складено акт від 23 грудня 2019 року за № 416/05-99-05-10/36569396.(а.с. 12-41).

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлені порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, що діяли на дату вчинення порушення, в результаті чого ТОВ НПП Метрика занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 336 577 грн. у т.ч. за березень 2019 року у сумі 336 577 грн., завищено від`ємне значення різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 654 250 грн. у тому числі за березень 2019 р. Внаслідок перевірки дотримання податкового законодавства з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість ТОВ НПП Метрика по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками; ТОВ Крам - Логістік (код за ЄДРПОУ 41647748) за липень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість по складу податкового кредиту у вересні 2018 року, ТОВ Санфлаверс (код ЄДРПОУ41835170) за серпень2018 року, ТОВ Аврора Бес (код за ЄДРПОУ 42386735) за лютий та березень 2019 року.

На підставі висновків акту перевірки від 23 грудня 2019 року №416/05-99-05-10/36569396 Головним управлінням ДПС у Донецькій області були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2020 року № 0000470510 та № 0000480510 (а.с. 10,11).

Матеріали справи свідчать, що 17 січня 2018 року між ТОВ Крам - Логістік (код за ЄДРПОУ 41647748) та ТОВ НПП Метрика було укладено договір перевезень №17/237-18. Згідно п.1.1 договору виконавець зобов`язується за плату і за рахунок Замовника виконати, а при необхідності - також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Крам - Логістік , позивач надав до перевірки всі первинні документи, а саме: договір перевезень № 17/23-18 від 17.01.2018 року; рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні, акти прийому - здачі виконаних робіт, видаткові накладні.(а.с. 103-111).

13.02.2019 між ТОВ НПП Метрика та ТОВ Аврора Бест (код ЄДРПОУ 42386735) укладено договір поставки №114. На виконання вказаного договору позивачем надані рахунки на оплату № 58 від 04.02.2019 р., № 59 від 04.02.2019 р., № 61 від 05.02.2019р,.№ 61 від 06.02.2019 р. № 62 від 07.02.2019 р., № 63 від 11.02.2019 р,№ 64 від 11.02.2019 р, № 65 від 12.02.2019 р, товарно-транспортні накладні - №Р124 від 25.02.2019 р., №Р216 від 25.02.2019 р„ №Р87 від 12.02.2019 р. №Р92 від 13.02.2019 р„ №Р93 від 14.02.2019 р„ №Р9120 від 18.02.2019 р., №Р123 від 22.02.2019 р., видаткові накладні - № 87 від 12.02.2019 р., акти прийому - здачі виконаних робіт - № 000124 від 25.02.2019 р., № 000216 від 15.01.2019р., № 000092 від 13.02.2019 р. № 000120 від 18.02.2019 р, № 000121 від 19.02.2019 р. № 000122 від 21.02.2019 р., № 000123 від 22.02.2019 р., акти прийому - передачі - № 87 від 12.02.2019 р., видаткові накладні - № 124 від 25.02.2019 р., № 216 від 18.02.2019 р., № 93 від 14.03.2019р., № 120 від 18.02.2019 р. №121 від 19.02.2019 р„ №122 від 17.01.2019р., № 123 від 22.02.2019 р. (а.с. 60-102).

07 червня 2019 року між позивачем та ТОВ Санфлаверс укладено договір поставки № 07-06 від 07.06.2019 р., на виконання якого позивачем надані видаткові накладні № 8 від 13.08.2018 р. № 9 від 21.08.2019 р, товарно-транспортні накладні №Р8 від 13.08.2018 р., №Р9 від 21.08.2018 р., акти прийому робіт (надання послуг) - №02/07/2018/1 від 02.07.2018 р., №02/07/2018/2 від 02.07.2018 р., рахунки фактури, відомості про товар.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15 травня 2003 року № 755-ІV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, як і права на збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання. Так само як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як самостійно скористуватись наданими ПК України правами.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що висновки податкового органу, які ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. При цьому, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише припущенням цих осіб щодо поведінки платника податків.

Податкове законодавство України не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від порядку здійснення контрагентами господарської діяльності, наявності у них трудових ресурсів в штаті та технічних ресурсів на праві власності, дотримання ними податкової дисципліни. А тому, позивач не може нести відповідальність за дії/бездіяльність своїх контрагентів, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у нього додаткового обов`язку з контролю за виконанням його контрагентами своїх обов`язків.

Неналежне дотримання суб`єктами господарювання, які знаходяться у взаємовідносинах з контрагентами платника податків, правил податкової дисципліни, порядку здійснення господарської діяльності, ненадання копій укладених цивільно-правових договорів не мали своїм наслідком недійсність виконання платником податків своїх податкових зобов`язань і не ставить під сумнів надходження сплачених податків та зборів до державного бюджету України, а тому жодні дії/бездіяльність контрагентів платника податків чи суб`єктів господарювання, які знаходяться у взаємовідносинах з контрагентами платника податків, не можуть слугувати належним доказом наявності у платника податків такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Така позиція підтверджена і практикою Європейського суду з прав людини, в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України (національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку), рішенні Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України заява № 803/02 (у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку), рішенні Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. ( якщо одержувач товарів, що поставляються, є особою зі статусом платника податків, яка не знала і не могла знати про те, що операція, яка розглядається, пов`язана з шахрайством зі сторони продавця, … компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею), Рішення Європейського суду з прав людини у справі ВАТ Нефтяная компания ЮКОС проти РФ, заява №14092/04 (перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу № 2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій), рішення Європейського Суду у справі Ї Сколло проти Італії (Skollo v Italy) A no. 315-C від 28.09.2005 (Європейський суд зазначив, що погоджується на здійснення контролю за правом власності за умови, що відповідний контроль має під собою Ї розумні підстави), які не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року по справі № 200/1566/20-а залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компаніцєь