Постанова

від 07.12.2020 по справі 200/5332/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року справа №200/5332/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року (повний текст складено в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/5332/20-а (суддя в 1 інстанції - Кониченко О.М.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Донкомунгосп про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства Донкомунгосп (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 60135,14 грн. та пені у розмірі 757,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ (вхідний номер 3/625 від 26.02.2020 року), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 37 осіб. Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року із змінами та доповненнями у Відповідача у 2019 році повинно було бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю. Фактично ж, за даними звіту працювало 0 осіб.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 200/5332/20-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.(арк.справи 68-71)

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач - Комунальне підприємство "Донкомунгосп", код ЄДРПОУ 36870130, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 85772, Донецька обл., Волноваський район, селище міського типу Донське, вул. Спортивна, будинок 4-А, дата запису про державну реєстрацію: дата запису: 04.01.2010, номер запису: 1 239 102 0000 000805. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, що наданий Комунальним підприємством "Донкомунгосп" до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 37 осіб. Таким чином, у 2019 році повинна була бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю. Фактично ж за даними звіту працювало 0 осіб. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, становить 60 135,14 грн. та пені у розмірі 757,68 грн.

29.03.2019 року підприємство звернулось до Волноваського районного центру зайнятості з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для інвалідів, які не досягли пенсійного віку.

За звітний період Волноваським районним центром зайнятості була направлена 1 особа з інвалідністю - ОСОБА_1 , який відмовився від запропонованого робочого місця (сторож) у зв`язку з невідповідністю ії його стану здоров`я. Іншої кандидатури за звітний період направлено не було, самостійні спроби працевлаштувати особу з інвалідністю були безрезультатні.

08 липня 2020 року до суду засобами електронного зв`язку надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи копії річного звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 року, відповідач зазначив, що в річному звіті за 2019 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів від 18.02.2020 року була допущена помилка, яка виправлена в річному звіті від 02.04.2020 року, виправлений звіт від 02.04.2020 року направлений позивачу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31.01.2007 № 70, якою затверджено низку нормативно-правових актів, зокрема Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з п. 5 Порядку, Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Колегією суддів встановлено, що відповідач протягом 2019 року інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копією звітності за формою № 3-ПН про наявність вакансій, однак направлена особа з інвалідністю відмовилась від запропонованої посади за станом здоров`я. У матеріалах справи також відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем виконані вимоги ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо створення робочих місць для інвалідів та прийняття заходів для їх працевлаштування, і не порушувалися вимоги ст. 19 вказаного Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості).

Обов`язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки статтею 18-1 вказаного Закону такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, колегія суддів дійшла висновку, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Донкомунгосп про стягнення адміністративно-господарських є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в даній адміністративній справі.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 200/5332/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 200/5332/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова