Постанова

від 04.12.2020 по справі 320/6571/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6571/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить визнати неправомірною та протиправною відмову відповідача щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 06 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано суттєві обставини у справі, зокрема те, що надані під час розгляду докази підтверджують факт особистої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, а саме: витяг з протоколу №75/618 від 07 травня 2019 року засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, копія трудової книжки, довідка №748 від 22 квітня 2008 року, видана Управлінням служби безпеки у м. Києві, довідка структурного відокремленого підрозділу Автотранспорт №11 від 11 вересня 2013 року, копії архівних документів АТ К.Енерго . Ураховуючи зазначене, позивач вважає, що має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , визнано підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновлено апелянту пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою, встановлено учасникам процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 13 листопада 2020 року.

У визначений судом строк відзиву від Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області не надійшло, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_1 від 03 липня 2019 року. Відповідно до довідки МСЕК №1043836 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 28 травня 2019 року, причиною якої є захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 75/618 від 07 травня 2019 року, позивачу встановлено діагноз: Са простати IV ст. Т2N1M1, кл. гр.. ІІ Mts в лімфатичні вузли та кістки тазу. Гормонотерапія довічно. Ракова інтоксикація. Больовий синдром легкого ступеня. Згідно з експертним висновком захворювання позивача пов`язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, проте 09 жовтня 2019 року відповідач листом №12-25/2260 відмовив позивачу у наданні статусу "інваліда війни", посилаючись на те, що в наданих позивачем копіях документів відсутній розпорядчий документ про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучені до позовної заяви документи належним чином підтверджують лише отримання позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з участю у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Конкретної норми законодавства, яка б відносила у наведеному випадку все працездатне населення до формувань цивільної оборони, позивачем також не наведено.

Суд першої інстанції звернув увагу, що надані позивачем копії довідки Управління Служби безпеки України у м. Києві від 22 квітня 2008 року №748, довідки Публічного акціонерного товариства Київенерго від 11 вересня 2013 року №11, маршрутних листів вантажного автомобіля, підтверджують лише те, що позивач перебував у зоні ЧАЕС у певні періоди, які визначені в цих документах, та брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Разом з тим, в наданих документах не вказано, що при виконанні цих завдань позивач був залучений до формувань Цивільної оборони. Окрім того, лист від 25 вересня 2018 року Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації є лише інформаційним листом про формування Цивільної оборони, а не листом, на підставі якого можливо встановити факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано всіх необхідних документів на підтвердження обставин участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони, тому відповідачем правомірно визнано, що позивач не має права на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За змістом пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90 передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, немає.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з участю у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 грудня 2018 року у справі №368/1579/14, від 10 травня 2018 у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі №377/797/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а та від 18 жовтня 2018 року у справі №753/12234/17.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко