Рішення

від 28.10.2020 по справі 296/5094/18

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/5094/18

2/296/555/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

"28" жовтня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-Будівельного кооперативу Яскравий , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-Будівельного кооперативу Яскравий про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та з урахуванням уточненої позовної заяви просили суд:

- розірвати договір про право користування земельною ділянкою для забудови (Суперфіцій) від 16.09.2016р., укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Житлово - Будівельний кооператив Яскравий , зареєстрований в реєстрі за № 12361, що був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражнік Т.О.;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права №31431858 від 16.09.2016 р. та припинити інше речове право, а саме право забудови земельної ділянки (суперфіцій) шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16433897 від 16.09.2016р.;

- зобов`язати Обслуговуючий кооператив Житлово - Будівельний кооператив Яскравий повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку згідно акту прийому - передачі за адресою - АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 1810136600:04:006:0001 у стані не гіршому ніж Обслуговуючий кооператив Житлово - Будівельний кооператив Яскравий отримав її згідно договору шляхом підписання акту прийому - передачі від 16.09.2016р.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі вказали, що їм на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражнік Т.О. від 12.09.2016 року (за реєстром №12035) належить земельна ділянка за адресою - АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових на нерухоме майно 12 вересня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1023854618101, загальна площа земельної ділянки складає 0,1150 га, кадастровий номер - 1810136600:04:006:0001. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

16.09.2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (суперфіціари) та обслуговуючим кооперативом Житлово - будівельний кооператив Яскравий (суперфіціарій) був укладений договір про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражнік Т.О. (зареєстрований в реєстрі за № 12361).

За умовами договору відповідач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, діючого проекту та детального плану забудови території та приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, зокрема розпочати будівництво об`єкту протягом 6 місяців з дати набрання чинності договору.

Однак на час звернення з позовом до суду суперфіціарій (відповідач) не розпочав виконувати взяті на себе зобов`язання щодо будівництва житлового будинку, на претензії позивачів не реагує, чим порушує умови договору. Позивачі позбавлені можливості укладати інші правочини (договори) щодо фактичної забудови спірної земельної ділянки.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_4 від 01.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду, у зв`язку зі звільненням 01.08.2019 року судді ОСОБА_4 у відставку.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року справу прийнято до провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - адвокат Козирєв І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, щодо прийняття заочного рішення не заперечив. Також повідомив, що на даний час відповідач так і не приступив до виконання умов договору, земельна ділянка не забудовується.

Позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В заяві також вказав, що позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити (а.с. 156 - зворотній бік).

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 173).

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали суду від 03.10.2019, разом з судовою повісткою про виклик направлялася за місцезнаходження відповідача та його керівництва (а.с.77, 78, 79, 86, 87, 88, 96, 97 ,98, 99, 107, 108, 115, 116, 123, 124, 146, 147, 148, 149, 162, 163, 164, 165).

Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 28.12.2019, 11.03.2020, 09.04.2020, 07.07.2020, 23.09.2020 (а.с.91-92, 105-106, 121-122, 143-144, 159-160).

Проте, у судові засідання, призначені на 31.10.2019, 11.12.2019, 10.03.2020, 09.04.2020, 15.06.2020, 21.09.2020, 28.10.2020 відповідач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 413 ЦК власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.09.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (позивачі) набули на праві власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.179-180).

Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових на нерухоме майно 12 вересня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1023854618101, загальна площа земельної ділянки складає 0,1150 га, кадастровий номер - 1810136600:04:006:0001 (а.с.181-182).

16.09.2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (суперфіціари) та обслуговуючим кооперативом Житлово - будівельним кооперативом Яскравий (суперфіціарій) був укладений Договір про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), який було посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражнік Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 12361 (а.с. 8-13).

Також 16.09.2016 року було підписано Акт приймання-передачі земельного майданчика, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали, а обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив Яскравий прийняв земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Так, згідно п. 1.1. Договору Суперфіціари надають, а Супефіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: №6-а, площею 0,1150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:04:006:0001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2. Договору метою надання в користування земельної ділянки є здійснення відповідачем (Суперфіціарієм) будівництва Об`єктів капітального будівництва з подальшою їх експлуатацією, а саме: багатоквартирних житлових будинків з подальшою їх експлуатацією, а саме: багатоквартирних житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями (надалі - об`єкт капітального будівництва), згідно затвердженого проекту будівництва з дотриманням цільового призначення наданої в користування Земельної ділянки та інших будівельних норм.

Пунктом 9.2. Договору передбачено обв`язок суперфіціарія після введення будинку в експлуатацію передати позивачам документи для реєстрації за ними частини житлових приміщень.

Пунктом 8.4.1. Договору суперфіціарій зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та діючого Проекту та детального плану забудови території. Приступити до використання Земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, зареєстрованим в установленому законом порядку та після підписання Акту приймання-передачі Земельної ділянки.

Відповідно, до п. 8.4.2. Договору суперфіціарій зобов`язаний розпочати будівництво Об`єктів капітального будівництва згідно затвердженого паспорта будівництва протягом шести місяців з дати набрання чинності даним Договором.

Згідно п. 8.4.9. Договору суперфіціарій зобов`язаний повернути земельну ділянку суперфіціарам при умові не використання земельної ділянки протягом шести місяців з моменту укладання даного Договору, або використання її не за цільовим призначенням у стані придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору, на умовах і в порядку передбаченому цим договором.

Пунктом 10.3.4. Договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом шести місяців підряд.

Договір може буди достроково розірваний: за взаємною згодою сторін; у разі виявлення не обумовлених суперфіціарами у Договорі недоліків Земельної ділянки, які істотно перешкоджають суперфіціарію використовувати земельну ділянку; за рішенням суду (п. 10.4 Договору).

Відповідно до п. 10.5. Договору розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається.

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до відповідача з претензією щодо вирішення питання повернення земельної ділянки на умовах передбачених Договором в позасудовому порядку шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки (а.с.15).

Станом на день подання до суду даної позовної заяви, а також на момент розгляду справи позивачем не було отримано від відповідача відповіді на претензію щодо розірвання даного договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Згідно ч. 5 ст. 415 ЦК України землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 417 ЦК України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування

З наведених норм чинного законодавства, а також з умов договору вбачається, що метою укладання договору суперфіцію є забудова земельної ділянки багатоквартирним житловим будинком з настанням після цього відповідних юридичних наслідків.

Позивачі, як сторони договору передбачали та бажали настання таких наслідків при укладенні договору. Однак, відповідач не виконує умов договору в частині забудови земельної ділянки, не дотримався строків початку будівельних робіт, у зв`язку з чим позбавив позивачів отримати бажаний результат (досягти мети укладання договору).

Вбачається, що з моменту укладання договору та впродовж шестимісячного строку відповідач не приступив до початку будівельних робіт, тобто суперфіціарій не використовує земельну ділянку за призначенням, чим порушив істотні умови договору.

Вказане підтверджується довідкою про відсутність забудов на земельній ділянці від 01.10.2018 року №3-3/1293/18, виданою Управлінням державного архітектурного контролю Житомирської міської ради, а також наданими представником позивачів фототаблицями, які відображають місце розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136600:04:006:0001, які зроблені станом на 15.06.2020 року (а.с 57, 131-136).

Відповідачем не надано жодних доказів про проведення будь-яких будівельних робіт на ділянці, у результаті чого порушуються інтереси і права позивачів як власників земельної ділянки.

У зв`язку із чинністю вказаного договору та неможливістю його розірвати в односторонньому порядку, позбавлені можливості використовувати земельну ділянку за призначенням, передати земельну ділянку в користування іншим особам.

Враховуючи те, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови регулюється нормами глави 16-1 Земельного кодексу України та глави 34 Цивільного кодексу України, то до регулювання відповідних договірних відносин застосовуються вимоги норм земельного та цивільного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи спір суд враховує, що право особи на звернення до суду для розірвання договору (чи внесення змін у договір) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права. Оскільки відповідач порушив істотні умови договору щодо строків початку забудови земельної ділянки, чим позбавив позивачів отримати бажаний результат, а також чинність договору не дає можливості реалізувати права власника шляхом використання замельної ділянки самостійно або передати її для забудови іншій особі, суд вважає, що позивачі правомірно звернулися з позовом про розірвання договору судом.

Відповідно до положень ст. 417 ЦК України у разі припинення права користування земельною ділянкою, сторони договору визначають правові наслідки такого припинення, а у разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Таким чином, розірвання договору суперфіцію є підставою для повернення земельної ділянки позивачам, а оскільки відповідач не передав земельну ділянку самостійно, незважаючи на відсутність на ній будівель, позов в частині зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачам також підлягає задоволенню.

Щодо вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права №31431858 від 16.09.2016 р. та припинення іншого речового права, а саме право забудови земельної ділянки (суперфіцій) шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16433897 від 16.09.2016р, то суд при вирішенні позову в цій частині виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952).

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закон України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Саме такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Стаття 653 ЦК України передбачено правові наслідки зміни або розірвання договору. Зокрема, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, розірвання договору суперфіцію припинить зобов`язання з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зі змісту ст. 26 Закон України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) слід дійти висновку, що спосіб захисту порушених прав та інтересів особи може здійснюватися шляхом ухвалення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Під скасуванням документів слід розуміти також розірвання договору.

Разом з тим суд враховує, що між сторонами склалися тривалі правовідносини з приводу користування земельною ділянкою з метою її забудови (суперфіцію), такі правовідносини існували за домовленістю сторін, відповідно державний реєстратор правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію прав з індексним номером: 31431858 від 16.09.2016р та вніс запис про державну реєстрація іншого речового права, а саме права забудови земельної ділянки (суперфіцію) (номер запису :16433897), а тому виходячи з положень Закону України № 1952 відсутні підстави для скасування такого рішення, а також для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16433897. Крім того, такий спосіб захисту не допускається згідно п. 1 частини 3 статті 26 Закон України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги пункт 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) належним способом захисту буде рішення суду про розірвання договору суперфіцію, на підставі якого проведено державну реєстрацію права, з одночасним припиненням права забудови земельної ділянки (суперфіцію) (номер запису :16433897), що буде також і ефективним способом захисту прав позивачів, зважаючи на викладене вище, а також на положення п.9 ч.1 ст. 27 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020), який передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, в задоволенні вимог в частині скасування рішення державного реєстратора та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право відповідача забудови земельної ділянки (суперфіцію) слід відмовити.

Згідно ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачем їх не спростовано, однак позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , який його сплатив при зверненні з позовом.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 3, 11, 15, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-Будівельного кооперативу Яскравий , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) - задовольнити частково.

Розірвати договір про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 16.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. за реєстраційним номером 12361, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Житлово - будівельний кооператив Яскравий .

Визнати речове право Обслуговуючого кооперативу Житлово - будівельний кооператив Яскравий забудови земельної ділянки (суперфіцію) (номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:16433897 від 16.09.2016р.) - припиненим.

Зобов`язати Обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив Яскравий повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,115 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136600:04:006:0001 у стані негіршому ніж було отримано.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Обслуговуючим кооперативом Житлово - будівельний кооператив Яскравий на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Обслуговуючий кооператив Житлово-Будівельний кооператив Яскравий , місцезнаходження за адресою: м. Чернівці, вул. Московської Олімпіади (Січових Стрільців), 1-а, ЄДРПОУ 40280902.

Тертя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., адреса: м. Житомир, м-н Соборний, буд.7/1.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного рішення: 09.11.2020.