Рішення

від 02.12.2020 по справі 136/139/20

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/139/20

провадження № 2/136/31/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича, третя особа без самостійних вимог Фермерське господарство "Староприлуцьке" про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (далі - позивач, ПАТ "Турбівське") звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича (далі - відповідачі), третя особа без самостійних вимог Фермерське господарство "Староприлуцьке" (далі - ФГ "Староприлуцьке") з вимогами: визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 06.08.2019, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством Староприлуцьке щодо земельної ділянки площею 2,7529 га кадастровий номер 0522282800:06:000:0244; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про речове право 32749066 від 07.08.2019, ухвалене державним реєстром Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Євгенієм Васильовичем, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ФГ Староприлуцьке на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 06.08.2019 щодо земельної ділянки загальною площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000: 0244.

Позивач обгрунтовує свої вимоги наступними обставинами.

20.01.2009 між ПАТ Турбівське та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №1018/5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244 терміном на 10 років (далі - Договір оренди землі). Договір зареєстровано у Липовецькому районному відділі Держкомзему 20.12.2009 за № 040904400101. У п. 17.2. Договору зазначено, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Термін дії зазначеного вище договору оренди землі від 20.01.2009 мав закінчуватись 20.12.2019. Разом з тим, 18.01.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ Турбівське було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки №1018/5 від 20.01.2009 року, згідно якої сторони за взаємною згодою внесли зміни в п. 3.1. Договору в частині строку дії договору оренди землі та визначили, що договір укладено на 49 років, і закінчується 31.12.2069. З метою реєстрації додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки №1018/5 від 20.01.2009 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно були подані відповідні документи, однак рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Русецької О.М. від 28.12.2019 за №50529053 було відмовлено ПАТ Турбівське у реєстрації додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки №1018/5 від 20.01.2009, у зв`язку із тим, що згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 0522282800:06:000:0244, власником якої є ОСОБА_1 , уже наявне виникнення іншого речового права, а саме проведено державну реєстрацію договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений між ОСОБА_1 та ФГ Староприлуцьке від 06.08.2019, зареєстроване 07.08.2019 Державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Як вбачається із Довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.01.2020 за №195676506, 06.08.2019 між відповідачем та ФГ Староприлуцьке було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244 терміном на 10 років, який було зареєстровано 07.08.2019 Державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. Таким чином, вищевказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач на підтвердження вказаних обставин наводить наступні документи: копію договору оренди землі №1018/5 від 20.01.2009, копію додаткової угоди №1 до договору оренди землі, копію Державного акта на право власності на земельну ділянку, копію рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно, копію довідки Державного реєстратора прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копію листів ПАТ Турбівське .

Ухвалою суду від 23.03.2020 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а у справі призначено підготовче судове засідання.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подала.

Ухвалою суду від 08.07.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Герасимчук О.О. в судове засідання не з`явився, однак надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, виклик особи було здійснення через оголошення на сайті судової влади, однак 01.07.2020 через канцелярію суду відповідачем було подано заяву, в якій позовні вимоги визнала, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач Державний реєстратор Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. в судове засідання не з`явився, однак надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог ФГ "Староприлуцьке" в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити рішення у відкритому судовому засіданні за наявними в справі матеріалами, за відсутності сторін, при цьому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

20.01.2009 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі №1018/5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244 терміном на 10 років, який мав закінчитись 20.12.2019 (а.с. 11-12). Договір зареєстровано у Липовецькому районному відділі Держкомзему 20.12.2009 року за № 040904400101 (а.с. 12 - на звороті). 18.01.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ Турбівське було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки №1018/5 від 20.01.2009 року, згідно якої сторони за взаємною згодою внесли зміни в п. 3.1. Договору в частині строку дії договору оренди землі та визначили, що договір укладено на 49 років, і закінчується 31.12.2069 (а.с. 16). З метою реєстрації додаткової угоди №1 до Договору оренди землі до Державного реєстратора прав на нерухоме майно були подані відповідні документи, однак рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Русецької О.М. від 28.12.2019 за №50529053 (а.с. 22) було відмовлено ПАТ Турбівське у реєстрації додаткової угоди №1 до Договіру оренди землі, у зв`язку із тим, що згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 0522282800:06:000:0244, власником якої є ОСОБА_1 , уже наявне виникнення іншого речового права, а саме 06.08.2019 між ОСОБА_1 та ФГ Староприлуцьке було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244 терміном на 10 років, який було зареєстровано 07.08.2019 Державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Євгенієм Васильовичем, що підтверджується довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.01.2020 за №195676506 (а.с. 23).

Як вбачається із зазначеного вище, відповідачем було укладено із ФГ Староприлуцьке спірний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на ту ж земельну ділянку, яка на той час перебувала в оренді ПАТ Турбівське , і строк оренди якого ще не закінчився. Внаслідок укладення вищевказаного договору, позивач в подальшому позбавляється права на використання земельної ділянки на строк визначений Договором оренди землі із змінами або можливості його поновлення у порядку визначеного ст. 33 Закону України Про оренду землі . Із письмової заяви ОСОБА_1 від 06.03.2019 адресованої ПАТ Турбівське вбачається, що вона не писала на адресу ПАТ Турбівське жодних заяв та повідомлень про відмову від пролонгації договору оренди землі №1018/5 від 20.01.2009, і має намір в подальшому продовжувати орендні відносини із ПАТ Турбівське (а.с. 17).

Суд, вирішуючи питання про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації, виходить з наступних мотивів та норм права.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно п. 5 ст. 126 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Нормами ч.1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020, справа № 322/1178/17, зазначила, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Із урахуванням зазначених норм матеріального права і висновків Верховного Суду випливає, що 49-річний строк дії договору оренди землі від 20.01.2009, укладеного між ПАТ Турбівське , починається з дати його реєстрації - 20.12.2009.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державній реєстрації прав підлягає право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У своїй постанові від 18.01.2017 у справі № 6-2777цс16 Верховний суд України зробив правовий висновок, який зводиться до того, що строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.08.2018 по справі № 532/384/16-ц.

Згідно п. 10.1.3. Договору оренди землі, одним із обов`язків Орендодавця являється не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено порядок поновлення договору оренди землі на новий строк.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. Одна й та ж сама земельна ділянка не може одночасно орендуватися чи використовуватися на праві емфітевзису різними юридичними особами (орендарями, землекористувачами). Укладення наступного правочину щодо користування земельною ділянкою можливе лише після припинення дії попереднього правочину: договору оренди землі - припинення права оренди попереднього орендаря.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Велика Палата Верховного Суду у п. 74 постанови від 29.05.2019 №367/2022/15-ц (14-376цс18) звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (п. 5.17 постанови від 04.09.2018 року у справі №915/127/18).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У даній справі спір пов`язаний із вимогами про визнання недійсним договору емфітевзису і скасування рішення про державну реєстрацію права емфітевзису цієї земельної ділянки на підставі оспорюваного договору, з тих підстав, зокрема, що спірний договір емфітевзису укладений до закінчення строку дії раніше укладеного з позивачем договору оренди землі, а оскаржуване рішення зумовило існування "подвійної реєстрації" права на земельну ділянку та порушення прав позивача, який має чинний договір оренди землі.

За встановлених судом обставин, які підтверджені зібраними у справі доказами та безпосередньо досліджені судом, суд вважає, що договір емфітевзису від 06.08.2019 слід визнати недійсним та скасовати рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію відповідного права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з одночасним припиненням прав емфітевзису у відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідачів повністю судові витрати зі сплати позивачем судового збору у сумі 4204,00 грн (а.с. 1), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі позов Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Державного реєстратора Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича, третьої особи без самостійних вимог: Фермерське господарство "Староприлуцьке" про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 06.08.2019, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством Староприлуцьке (код ЄДРПОУ 39520311) щодо земельної ділянки площею 2,7529 га кадастровий номер 0522282800:06:000:0244.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про речове право 32749066 від 07.08.2019, ухвалене державним реєстром Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Євгенієм Васильовичем, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за фермерським господарством Староприлуцьке (код ЄДРПОУ 39520311) на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 06.08.2019 року щодо земельної ділянки загальною площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000: 0244.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4204,00 грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко