Рішення

від 03.12.2020 по справі 548/1885/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1885/20

Провадження № 2/548/734/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи його тим, що згідно заповіту, посвідченого 15 липня 1993 року виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за № 80, ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповідала ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_2 , померла в селі Ковалі Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 с ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно заповіту, посвідченого 30 грудня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2657, ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала мені, ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець ОСОБА_3 померла в м.Київ, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_2 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , який вона прийняла як спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заповітом у відповідності до ст.ст. 534, 549 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року .

Згідно запису в погосподарській книзі №5-6 на 1996 - 2000 рр. села Ковалі Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області слідує, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належав житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка прийняла її спадщину, тому має право успадкувати належне їй спадкове майно.

З урахуванням наведеного позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , щодо її спадкового майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка прийняла її спадщину, а тому має право успадкувати вказане спадкове майно.

Згідно з повідомленням державного нотаріуса Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. від 07.11.2020 року за № 745/01-16 спадкова справа до майна ОСОБА_2 відкрита у цій держнотконторі 11.07.2002 року за № 369/2002 на підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом. 11.07.2002 року ОСОБА_3 було видано по спадковій справі № 369/2002 свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстровими номерами № 3008 та 3009.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відсутня можливість оформити право власності на нього у нотаріальному порядку, тому приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно з інформаційною довідкою від 03.11.2020 року слідує, що ринкова вартість домоволодіння, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею - 78,6 кв.м., житловою площею - 38,7 кв.м., прибудови а , веранди а1 , сараю Б , сажу б , колодязя №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Із Звіту про оцінку майна, складеного 06 листопада 2020 року слідує, що вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 40 800 грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Виходячи із вимог ст. 5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на час їх виникнення законодавство, зокрема положення ЦК УРСР 1963 року, Закон України Про власність , Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року.

У п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, було визначено, що будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Починаючи з 1979 року погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР).

Записи у вище зазначених погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Наявність відповідного запису у погосподарській книзі, у якій власником вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд є ОСОБА_2 є належним документом, що підтверджує право власності на нього.

Спадкодавець ОСОБА_2 фактично набула право власності на нерухоме майно, а саме: на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до закону, що діяв на час створення даного майна, однак у зв`язку зі змінами в законодавстві за життя не зареєструвала своє право власності в органах БТІ відповідно до закону, що діяв на час прийняття позивачем спадщини, у зв`язку з чим і виник спір.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в порядку спадкування за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку Літ. А-1, загальною площею - 78,6 кв.м., житловою площею - 38,7 кв.м., прибудови а , веранди а1 , сараю Б , сажу б , колодязя №1, який вона прийняла як спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заповітом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.12.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_3 .

Відповідач: Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, адреса: село Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, індекс : 37842, код ЄДРПОУ: 22535517 .

Суддя : О.В. Коновод