Рішення

від 30.11.2020 по справі 304/1261/20

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1261/20 Провадження № 2/304/396/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1261/20 за позовом Монастиря згромадження дочок милосердя Святого Вікентія де Поля м. Перечин Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням (будинком), -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 22 лютого 2012 року на підставі договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_5 , що діяла від свого імені та імені свого брата ОСОБА_1 (продавці), продали ОСОБА_6 (покупцю) будинок з прибудовою по АДРЕСА_1 . У подальшому, 15 червня 2017 року ОСОБА_7 , діючи від імені ОСОБА_6 (дарувальник), та релігійна організація Монастир згромадження дочок милосердя Святого Вікентія де Поля м. Перечин Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви (обдаровувана) уклали договір дарування житлового будинку, згідно якого дарувальник подарував, а обдаровувана релігійна організація прийняла в дар належний дарувальнику житловий будинок з надвірними будовами, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Так само, за договором дарування земельної ділянки від 15 червня 2017 року релігійна організація прийняла у дар земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибну ділянку) по АДРЕСА_1 . Разом з цим, у вказаному будинку зареєстровані, однак фактично не проживають відповідачі, а саме ОСОБА_1 та члени його сім`ї - дружина ОСОБА_2 , а також сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , такі понад п`ятнадцять років назад виїхали на постійне проживання до Сполучених Штатів Америки, там проживають станом на сьогоднішній день. Оскільки у відповідачів припинилося право користування спірним будинком у зв`язку із переходом права власності на нього до позивача та виїздом на постійне місце проживання за межі України, при цьому, такі не є членами сім`ї власника і не пов`язані з останнім службовими обов`язками, тому просить визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , знявши їх з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, однак подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися без поважних причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки не повідомили, відзив не подали, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правом власності, згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Встановлено, що Релігійній організації Монастир згромадження дочок милосердя Святого Вікентія де Поля м. Перечин Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви на підставі договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 червня 2017 року належить житловий будинок з надвірними будовами та земельна ділянка (кадастровий номер - 2123210100:01:002:0342) АДРЕСА_1 , що стверджується витягами з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89641704 та №89639252 від 15 червня 2017 року (а. с. 7-8, 9-10, 25, 26).

Також встановлено, що у зазначеному будинку зареєстровані, однак фактично не проживають його колишній співвласник ОСОБА_1 з членами сім`ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , довідкою Перечинської міської ради № 1425 від 09 жовтня 2020 року та договором купівлі-продажу будинку від 22 лютого 2012 року (а. с. 5, 11, 12-16).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 383 цього Кодексу власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Як вбачається з п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 7 лютого 2014 року, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 не проживають тривалий час, користування таким на підставі договору найму ними не доведено, вони не є членом сім`ї позивача, при цьому їх реєстрація створює перешкоди релігійній громаді як одноосібному власнику вказаного будинку у здійсненні права користування та розпорядження таким, тому суд приходить до висновку, що позов в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування вищезазначеним житловим будинком є обґрунтованим.

Що стосується позову в частині зняття з реєстрації відповідачів у будинку позивача, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, як роз`яснено в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року Про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов в частині зняття з реєстрації відповідачів в будинку позивача також підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому такий підлягає стягненню з кожного відповідача по 525,50 грн. (2 102 грн. : 4).

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 316 ч. 1, 317 ч. 1, 319 ч. 1, 321 ч. 1, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК Української РСР, ст. 12, 13, 76-83, 258-259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

позов Монастиря згромадження дочок милосердя Святого Вікентія де Поля м.Перечин Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ломоносова, № 5; код в ЄДРПОУ 41003830) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням (будинком) - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , 1953 року народження, ОСОБА_2 , 1956 року народження, ОСОБА_3 , 1979 року народження, та ОСОБА_4 , 1984 року народження, такими, що втратили право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належить Монастирю згромадження дочок милосердя Святого Вікентія де Поля м. Перечин Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви, знявши їх з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Монастиря згромадження дочок милосердя Святого Вікентія де Поля м. Перечин Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви з кожного по 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.