Рішення

від 03.12.2020 по справі 752/12539/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12539/19

Провадження № 2/752/2128/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

03.12.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року позивач в особі представника звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу та стягнення коштів.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 27.06.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ ДРІМКАР в особі генерального директора ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту, було укладено попередній договір № 0103 купівлі-продажу транспортного засобу. Умови завдають моральної та матеріальної шкоди споживачеві, який сплачуючи аванс, розрахував на укладення основного договору не пізніше 02.08.2018, як зазначено в п. 1.5. договору.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що попередній договір № 0103 купівлі-продажу транспортного засобу від 27.06.2018, укладений між позивачем та відповідачем слід визнати недійсним.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.08.2019 відкрито провадження по даній справі та постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, направив на адресу суду клопотання, в яких зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також просить провести розгляд справи за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, при цьому, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.06.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ ДРІМКАР в особі генерального директора ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту, було укладено попередній договір № 0103 купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно п. 1.2. договору, транспортний засіб має наступі ідентифікаційні ознаки: - марка Hyundai; - модель Creta; рік випуску 2016.

Відповідно до п. 1.5. договору, сторони зобов`язуються укласти основний договір 02.07.2018 за умови повного виконання п. 1.2. цього попереднього договору.

Якщо на зазначену вище дату майно не буде передано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019.

Згідно п. 2.1. договору, на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 40372,80 грн, а продавець своїм підписом підтверджує отримання цих коштів.

Підтвердження факту здійснення позивачем перерахунку коштів на рахунок відповідача, додатково підтверджується квитанцією № 04Т744773 від 27.06.2018 та письмовою відповіддю ТОВ ДРІМКАР вих. № 14 від 25.07.2018 та вих. № 0103-08.08.2018 від 08.08.2018 на лист позивача.

05.12.2018 позивач відправив на юридичну адресу відповідача звернення щодо надання інформації відносно можливості виконання відповідачем умов договору № 0103 від 27.06.2018. Згідно інформації Укрпошти відповідач даного листа не отримав у зв`язку з невручення з зазначенням причини інші .

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що договір є не виконаним, укладений з порушенням вимог Закону України Про захист прав споживачів , не відповідає вимогам законодавства України, порушує права позивача та є несправедливим, що є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням зазначеного договору між сторонами виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку) Законом України Про захист прав споживачів , так як вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживча, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

В п.2 ч.1 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.19 зазначеного Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 наведеної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Поняття нечесна підприємницька практика означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

З аналізу норм ст.18 цього Закону, суд дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Несправедливими згідно із ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимогу у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (ч.4 ст.18 цього Закону).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Несправедливим відносно позивача, як споживача, є умова п.1.5 спірного попереднього договору щодо дати укладення основного договору 31.12.2019, а в разі не придбання автомобіля продавцем на цю дату, то дата укладення основного договору не вказується конкретна, а зазначається на п`ятий день після придбання продавцем майна , що надає право продавцю (відповідачу) на власний розсуд визначати необмежені строки придбання автомобіля, та ставить позивача, як покупця, у невигідні умови. Також Попередній договір не передбачає відповідальності продавця за порушення умов Попереднього договору, що є обмеженням прав споживача. Окрім того кінцевий термін укладання Основного договору 31.12.2019, порушує права позивача, як споживача, оскільки укладаючи зазначений попередній договір він розраховував на отримання автомобіля відразу, а не протягом року.

Вказані обставини свідчать про нечесну підприємницьку практику з боку відповідача, оскільки позивача при укладенні Попереднього договору було введено в оману шляхом надання йому нечіткої та двозначної інформації щодо умов договору в частині строків придбання автомобіля.

Спірним договором фактично забезпечено захист інтересів лише продавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін.

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Вищезазначене свідчить про те, що укладання основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач, як споживач, втратив довіру до відповідача, та наполягає на поверненні сплачених коштів. За таких обставин користування відповідачем коштами, які сплатив позивач як аванс, є безпідставними, а тому сплачені позивачем кошти в сумі 40372,80 грн. підлягають поверненню.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу є недійсним з моменту його вчинення, внаслідок чого позивачу, в порядку застосування ст.216 ЦК України, слід повернути сплачені на виконання цього договору кошти шляхом їх стягнення з відповідача.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України у рішенні по справі №15-рп/2011 від 10.11.2011: Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу (ЦК). Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Цивільного Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому послуги .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що попередній договір № 0103 купівлі-продажу транспортного засобу від 27.06.2018 слід визнати недійсним, а завдані відповідачем матеріальні збитки в розмірі 40372,80 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає стягненню 768 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним Попередній договір № 0103 від 27 червня 2018 року купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 14.02.2002, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР (код ЄДРПОУ: 42150380, місцезнаходження: м. Харків, вул. Руставелі, буд. 4/20).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР (код ЄДРПОУ: 42150380, місцезнаходження: м. Харків, вул. Руставелі, буд. 4/20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 14.02.2002, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40372 (сорок тисяч триста сімдесят дві) гривні 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР (код ЄДРПОУ: 42150380, місцезнаходження: м. Харків, вул. Руставелі, буд. 4/20) на користь держави 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур