Рішення

від 03.12.2020 по справі 754/78/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/6836/20

Справа №754/78/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Гергель В.А.

за участі : позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Ціна позову - 22344250 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

11 жовтня 2019 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості. Згідно умов договору, сторони погодилися у майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу квартир та договори купівлі-продажу земельних ділянок. Пункт 5 Договору зазначає, що Покупець погодився придбати належне на праві власності майно Продавця - об`єкти продажу за загальною ціною 3 300 000,00 (три мільйона триста тисяч) гривень. Вказує, що попереднім договором сторони також погодили, що покупець (відповідач) зобов`язаний здійснити повний розрахунок (внести передплату) на користь продавця (позивача) в розмірі 3 300 000,00 грн. до укладення основних договорів, на визначених попереднім договором умовах та у визначений ним строк.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконала всі свої обов`язки, передбачені попереднім договором. В силу умов попереднього договору виник обов`язок відповідача здійснити розрахунок до 22.11.2019 року. Проте відповідач такого свого договірного обов`язку не виконав і кошти позивачу в повній мірі не перерахував. Несплачені кошти становлять суму в розмірі 3 215 000,00 грн.

Крім того, попереднім договором сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого зобов`язання щодо оплати, останній сплачує на користь продавця штраф в розмірі 500% від простроченої суми до сплати суми та одночасно сплачує пеню в розмірі 5% від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Вказує, що станом на 16.11.2019 нею було отримано від відповідача готівкою суму в розмірі 85 000,00 грн., що підтверджується її розпискою від 16.11.2019 року.

Залишок, а саме суму в розмірі: 3 215 000,00 грн. (3 300 000,00 - 85 000,00) відповідач у відповідності до умов пунктів 6, 7 Договору повинен був у безготівковій формі сплатити на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ ОТП БАНК МФО 300528 з свого поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ ОТП БАНК МФО 300528.

Позивач зазначає, що Відповідачем їй було надано копії ніким не завірених платіжних доручень № 14 від 15.11.2019, № 15 від 18.11.2019 та № 16 від 19.11.2019 - начебто про сплату ним з свого поточного рахунку в АТ ОТП БАНК на її користь суми в розмірі 3 215 000,00 грн. Наголошує, що разом із тим, вказана сума на її поточний рахунок так і не поступила, що підтверджується актуальною випискою з поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ ОТП БАНК МФО 300528.

Вважає, що таким чином, до 22.11.2019 року відповідач свого обов`язку щодо проведення повної оплати не виконав.

Позивач вказує, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогою сплатити, залишок в розмірі 3 215 000,00грн. та повідомляла, що у випадку несплати до нього будуть застосовані штрафні санкції, передбачені п. 14.1 та покладений обов`язок компенсувати понесені збитки. Звернення залишилися поза увагою відповідача і вищевказана сума й досі Позивачем не отримана.

Згідно розрахунку, Позивач вважає, що Відповідач має сплатити:

-прострочена сума (суму боргу) в розмірі 3 215 000,00 грн.;

-штраф в розмірі 16 075 000,00 грн.

-пеня за період з 23.11.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 6 269 250,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини справи, Позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 22 344 250,00 грн., з яких: 16 075 000,00 грн. - штраф та 6 269 250,00 грн. - пеня.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Призначено підготовче засідання по названій справі.

В порядку статті 178 Цивільного процесуального кодексу України Відповідачем 05 лютого 2020 року, направлено поштовим зв`язком Відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05 березня 2020 року. Згідно подано Відзиву, просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи наступним. У відзиві підтверджує викладені у позові обставини взаємовідносин сторін. Однак, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на ту обставину, що 16.11.2019 року він сплатив позивачу готівкою 85 000,00 грн. Щодо решти в розмірі 3 215 000,00 грн. (3 300 000,00 - 85 000,00), то умовами попереднього договору купівлі-продажу нерухомості був передбачений безготівковий переказ цієї решти коштів з його поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ ОТП БАНК МФО 300528 на поточний рахунок позивача № № НОМЕР_1 в АТ ОТП БАНК МФО 300528. На виконання свого обов`язку щодо сплати позивачу залишку суми, відповідач через розрахункову систему "OTP Smart" АТ ОТП БАНК подав до банку три платіжні доручення - № 14 від 15.11.2019 року, № 15 від 18.11.2019 року та № 16 від 19.11.2019, на загальну суму 3 215 000,00 грн. Кошти на такий переказ були наявні на рахунку відповідача. Платіжні доручення були прийняті банком, проте їх банком виконано не було і з невідомої для відповідача причини його рахунок було заблоковано. За таких обставин вважає, що своєчасно та в повній мірі намагався виконати свої зобов`язання, проте через блокування банком його поточного рахунку і відсутність інших коштів для здійснення оплати, зобов`язання не виконав. Вважає, що причини невиконання зобов`язання є поважними, його вина відсутня, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього штрафу та пені.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів був задоволений.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 02 квітня 2020 року було задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

Позивач в підготовчому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні позов не визнав посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Протягом судового розгляду справи позивач вимоги позову підтримала в повному обсязі. Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на форс мажор.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України ) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , далі за текстом - Продавець , з однієї сторони та ОСОБА_2 , далі за текстом - Покупець , з іншої сторони, які надалі за при спільному згадуванні іменовані як Сторони , а кожна окремо - Сторона , уклали Попередній договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріпкою Л.О., зареєстровано в реєстрі за №183.

Згідно п.1 Попереднього договору - сторони зобов`язуються в майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу квартир та договори купівлі-продажу земельних ділянок ( в подальшому - Основні договори ). Предметом Основних договорів Сторони визначили наступне майно:

1.1.квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 214,9 кв.м., житловою площею - 69,9 кв.м., в АДРЕСА_1 за ціною - 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень ;

1.2.квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 233,5 кв.м., житловою площею - 85,9 кв.м., в АДРЕСА_2 за ціною - 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень ;

1.3. земельну ділянку площею 0,0377 га, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0181, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина (далі за текстом - 2земельна ділянка-1 ) за ціною - 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч ) гривень;

1.4. земельну ділянку площею 0,0388 га, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0182, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина (далі за текстом - земельна ділянка-2 ) за ціною - 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч ) гривень;

Згідно п.3 Попереднього договору - Сторони домовились укласти Основні договори в строк та на умовах і в порядку визначених цим Договором.

Згідно п.3 Попереднього договору - загальна ціна купівлі-продажу Об`єктів продажу не може бути змінена сторонами і встановлюється в розмірі 3300 000,00 грн.

Згідно із п. 5 Попереднього договору Покупець (відповідач) погодився купити у продавця (позивач) об`єкти продажу, в Продавець - продати їх Покупцю за загальною ціною 3 300 000,00 грн.

Пунктом 7 цього Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок (фактично - передплату) на користь Продавця (тобто оплату всієї суми в розмірі 3 300 000,00 (три мільйона триста тисяч) гривень) до укладення Сторонами Основних договорів, протягом не більш як п`яти робочих днів з дня передачі йому Продавцем укладеного останнім із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) договору про послугу приєднання до мереж, за яким ОСОБА_4 бере на себе сприяння приєднанню Об`єктів продажу до електричних мереж, мереж водопостачання та водовідведення, газорозподільних мереж, мереж водовідведення поверхневих вод та інтернет зв`язку у котеджному містечку Садок Вишневий, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина. Факт передачі такого Договору Покупцю посвідчується розпискою останнього, складеною у простій письмовій формі.

Позивачем як Продавцем було виконано всі зобов`язання за Попереднім договором, чого відповідач не заперечує, зокрема: 11.10.2019 року відповідачу передано за актом приймання-передачі оригінали правовстановлюючих документів на об`єкти продажу та 15.11.2019 року відповідачу передано за актом приймання-передачі оригінал Договору про послугу підключення (приєднання) до мереж від 12.10.2019 року.

За цим договором ФОП ОСОБА_4 за плату в розмірі 491 000,00 грн. взяла на себе сприяння приєднанню Об`єктів продажу до електричних мереж, мереж водопостачання та водовідведення, газорозподільних мереж, мереж водовідведення поверхневих вод та інтернет зв`язку у котеджному містечку Садок Вишневий, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина. За такі послуги ФОП ОСОБА_4 позивач здійснила повну оплату в розмірі 491 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями банку.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що із передачею позивачем на виконання п. 7 Попереднього договору, 15.11.2019 року відповідачу вказаного Договору про послугу підключення (приєднання) до мереж від 12.10.2019 року, виник обов`язок відповідача сплатити позивачу протягом п`яти робочих днів, тобто до 22.11.2019 року, суму в розмірі 3 300 000,00 грн.

Згідно із пунктом 6 Попереднього договору сторони погодили, що розрахунок відбуватиметься в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем визначених пунктом 4 цього Договору сум з свого поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ ОТП БАНК МФО 300528 та поточний рахунок Продавця № НОМЕР_1 в АТ ОТП БАНК МФО 300528, із зазначенням призначення платежу: За нерухоме майно, відповідно до попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 11.10.2019. Без ПДВ . При цьому допускається як одноразовий повний платіж всієї суми, так і декілька часткових платежів, на самостійний розсуд Покупця. Також допускається часткова оплата Покупцем визначеної пунктом 5 цього Договору суми готівкою на користь Покупця, проте в розмірі не більш як 100 000,00 (сто тисяч) гривень та із урахуванням обмежень, встановлених затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною ст. 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

16.11.2019 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 готівкою 85 000,00 грн., що підтверджується розпискою Позивача та не заперечується сторонами.

Решта суми, яка підлягала до сплати становила: 3 300 000,00 - 85 000,00 = 3 215 000,00 грн.

Судом встановлено, що Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та станом на день розгляду справи не сплатив позивачу грошову суму в розмірі 3 215 000,00 грн., що стверджується матеріалами справи.

Пунктом 14 Попереднього договору позивач та відповідач погодили, що керуючись ч. 2 ст. 546 та ст. 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та виходячи з того, що Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, Сторони домовилися про наступну відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього Договору:

14.1. У випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем свого визначеного пунктами 5, 6 цього Договору зобов`язання щодо здійснення розрахунку у строк (термін) визначений пунктом 7 цього Договору, Покупець сплачує штраф в розмірі 500 (п`ятсот) відсотків від простроченої до сплати суми та одночасно сплачує пеню в розмірі 5 (п`яти) відсотків від простроченої суми, за кожен день прострочення. При цьому сплата штрафу не звільняє Покупця від виконання свого обов`язку в натурі. Під неналежним виконанням при цьому Сторони розуміють як неповну сплату Покупцем визначеної пунктом 5 цього Договору суми, так і порушення визначеного пунктом 7 цього Договору строку (терміну) розрахунку.

14.4. При цьому Сторони підтверджують, що вищевказані розміри штрафів та пені визначені ними добровільно, без будь-якого примусу, за відсутності обтяжуючих умов і вони вважають такі розміри обґрунтованими і справедливими. Сторони також стверджують, що такий розмір штрафів та пені не перевищує розміру збитків, які можуть бути заподіяні іншій Стороні у разі невиконання або неналежного виконання цього Договору іншою його Стороною. Ці обставини перевірені Сторонами та обопільно визнаються ними, а в подальшому не потребують доказування, у тому числі у разі виникнення судового спору.

У відзиві на позову заяву та в судовому засіданні відповідач не наводив будь-яких заперечень, доводів або доказів на спростування наведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До теперішнього часу грошові зобов`язання відповідачем не виконані в повному обсязі та грошові кошти не сплачені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору, відповідачем не було сплачено кошти, в строк, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за Попереднім договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, зважаючи на вищевикладене, з врахуванням того, що відповідачем не надано суду доказів виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за Попереднім договором від 11.10.2019 року, суд вважає, що позивачем підставно заявлено вимоги про стягнення:

-штраф в розмірі 16 075 000,00 грн.

-пеня за період з 23.11.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 6 269 250,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності. Відповідний правовий висновок висловлено, наприклад у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-2558цс15, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/24461/15-ц.

Що стосується вимог позову про стягнення пені, то вони правильно позивачем розраховані та засновані на приписах ст.ст. 549-551, 624 ЦК України.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведені позивачами суми заборгованості за вказаними договорам відповідачем, суду не представлено.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені суд виходить з того, що саме такий вид одночасного забезпечення виконання зобов`язання позивач та відповідач прямо передбачили у Попередньому договорі, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

В той же час положення ст. 546 ЦК України, як і положення ст. 11 ЦК України стосовно підстав виникнення цивільних обов`язків надають перевагу щодо встановлення видів забезпечення виконання зобов`язання передусім саме договору.

Статтею 627 ЦК України визначено принцип свободи договору та встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд зауважує, що заборона одночасного застосування штрафу та пені прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне урегулювання в договорі.

Одночасне стягнення з сторони, яка порушила зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Саме такі правові висновки щодо можливості одночасного стягнення з боржника штрафу та пені містяться в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 917/194/18, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16 та від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17.

Суд не приймає до уваги доводи, наведені у відзиві відповідача на позовну заяву щодо намагань відповідача здійснити через АТ ОТП БАНК безготівковий переказ суми в розмірі 3 215 000,00 грн. та невиконання банком відповідних платіжних доручень і блокування поточного рахунку відповідача, як правові підстави для звільнення його від штрафу та пені.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач з використанням он-лайн розрахункової системи "OTP Smart" АТ ОТП БАНК подав до банку три платіжні доручення - № 14 від 15.11.2019 року, № 15 від 18.11.2019 року та № 16 від 19.11.2019, на загальну суму 3 215 000,00 грн., намагаючись здійснити безготівковий переказ вказаних коштів з свого поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ ОТП БАНК МФО 300528 на поточний рахунок позивача. Ці платіжні доручення були прийняті банком, проте в подальшому відхилені і платежі на користь позивача здійснені не були.

Твердження Відповідача про поважність несплати грошових коштів суд оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів суду не надано та судом не здобуто

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів) акти, довідки, виписки або витяги з них, належним чином засвідченні їх копії (в тому числі їх електронні копії), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати боргу Позивачу.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Згідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 202, 509, 524, 525, 526, 527, 530, 533, 536, 545, 549-551, 599, 610, 611, 625-628, 631, 635, 638, 693 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову суму в розмірі 22 344 250,00 гривень, з яких: штраф - 16 075 000,00 гривень, пеня - 6 269 250,00 гривень та судовий збір в розмірі 9 605,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2020 року.

Суддя