Рішення

від 08.12.2020 по справі 140/14627/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14627/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Карраро до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Карраро (далі - ПП Карраро , позивач) звернулося в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000298/2 від 22.09.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01479.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було придбано 88 найменувань товару в кількості 18496,00 шт. на суму 50179,62 доларів США, у зв`язку з чим позивачем було подано для митного оформлення товару митну декларацію UA204120/2020/085973 від 18.09.2020, у якій митну вартість визначено у розмірі 1466817,31 грн. та застосовано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту. Однак, відповідачем було відмовлено у митному оформленні та винесено рішення про коригування митної вартості товарів. Представник позивача вважає рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано всі необхідні документи, що дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість товару за основним методом, а посадовою особою митного органу, якою було винесено рішення не вжилися будь-які заходи щодо встановлення фактичних обставин справи.

Представник позивача вказує, що відповідачем не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При цьому вказує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Представник позивача зазначає, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України. Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення відповідачем митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає даний позов безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення, оскільки факти та обставини митного оформлення викладені у позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, представник відповідача вказує, що позивачем не було надано передбачені пунктом 4 статті 53 МК України документи, а саме, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Подані до митного оформлення платіжні документи щодо сплати вартості товарів покупцеві не містять інформацію щодо рахунку, за яким було здійснено оплату, а лише на контракт, яким передбачено постачання протягом тривалого періоду товарів на суму 300000,00 доларів США, хоча на момент оплати рахунок та коносамент були оформлені. Таким чином, вказані документи не дають можливості ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення та не стосуються оцінюваного товару. Також, позивачем не надано передбачені пунктом 6 статті 53 МК України документи, а саме транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Надана позивачем довідка про транспортні витрати не є документом передбаченим законодавством України, довідка не належить до первинних документів в розумінні статті 44.1 Податкового кодексу України та не може бути використана для підтвердження витрат на транспортування. Крім того, вказує, що наданим платіжним дорученням від 09.09.2020 за транспортно-експедиторські послуги ПП Карраро сплачено на 42 тис. грн. більше ніж задекларовано.

Представник відповідача зазначає, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів №1, 2, 5, 6, 9-11, 13-16, 18, 20, а тому позивачу було запропоновано надати додаткові документи. Однак, позивач повідомив про відсутність інших запитуваних документів. Таким чином, у зв`язку з відмовою позивачем у наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України та наявністю розбіжностей у поданих документах митним органом було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Представник відповідача вказує, що митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив, представник позивача не погоджується з відзивом Поліської митниці Держмитслужби, оскільки не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими чи помилково задекларовано. Представник позивача вказує, що відповідачем жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.06.2020 ПП Карраро (покупець) з одного боку і фірма SHIJIAZHUANG BLAT INDUSTRIAL & TRADING CO. LTD (Китай) (продавець) з іншого боку уклали контракт купівлі-продажу №01, згідно якого, продавець зобов`язується поставити покупцеві продукцію, зазначену в рахунку фактурі після 40% передоплати на розрахунковий рахунок, інші 60% повинні бути виплачені після отримання копії коносаменту. Ціни на продукцію вказані в рахунку фактурі є невід`ємною частиною даного контракту, є твердими і незмінними до закінчення терміну дії контракту. Вартість контракту становить 300000,00 доларів США.

18.09.2020 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/085973 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару в кількості 20 шт. на суму 50179,62 доларів США.

11.09.2020 митниця прийняла рішення №UA204120/2020/000298/2 про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України; 2) за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах за митною декларацією №UA204120/2020/085973 було встановлено розбіжності та неточності, зокрема:

- пункт 1.1 та 5.3 контракту від 10.06.2020 №01 містять інформацію щодо способу розрахунків з продавцем - 40% передоплата та інші 60% - після отримання копії коносаменту. Рахунок від 22.07.2020 №ОС08949 та пакувальний лист від 22.07.2020 б/н містить інформацію щодо способу розрахунків з уточненням граничних термінів їх здійснення, тобто відмінну від зазначеної в контракті. Додатків до контрактів, що свідчили б про внесення змін до умов здійснення розрахунків за контрактом від 10.06.2020 №01 до митного оформлення не подано. При цьому, розрахунок за платіжним документом №(MUR)28 здійснено 19.06.2020, тобто до моменту виставлення рахунку продавцем. Інформація щодо наявності проформи в контракті та товаросупровідних документах відсутня.

Подані до митного оформлення платіжні документи щодо сплати вартості товарів покупцеві від 19.06.2020 №(MUR)28 та від 14.08.2020 №(MUR)32 також не містять інформації щодо рахунку, за яким було здійснено таку оплату. Таким чином, вказані документи не дають можливості ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення.

-декларантом невірно проведено розрахунок митної вартості в частині включення витрат на транспортування до митного кордону України. При цьому, заявлені витрати на транспортування в сумі 37867,96 грн. на підставі рахунку від 09.09.2020 №351053 на оплату транспортних послуг з перевезення товарів до митного кордону України видано ТзОВ Глобал Оушен Лінк включають суму ПДВ в розмірі 55,61 грн. Зокрема, для підтвердження витрат понесених на транспортування товарів до митного кордону України також подано довідку від 09.09.2020 б/н, яка не належить до первинних документів в розумінні статті 44.1 Податкового кодексу України та не може бути використана для підтвердження витрат на транспортування.

Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарі №1, 2, 5, 6, 9-11, 13-16, 18, 20.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних митницею, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини шостої статті 53 МК України.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей та числові значення митної вартості товарів №1, 2, 5, 6, 9-11, 13-16, 18, 20 у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення та в національній валюті України становлять: товар №1 ЧЗМВТ - 2,29 дол.США/кг (МД від 44075 №UA500500/2020/504249) або 260409,35 грн.; товар №2 ЧЗМВТ - 5,21 дол.США/кг (МД від 44083 №UA807200/2020/013830) або 441686,39 грн.; товар №5 ЧЗМВТ - 6,15 дол.США/кг (МД від 44075 №UA204120/2020/077886) або 181883,55 грн.; товар №6 ЧЗМВТ - 4,22 дол.США/кг (МД від 44075 №UA204120/2020/077886) або 191074,49 грн.; товар №9 ЧЗМВТ - 2,42 дол.США/кг (МД від 44083 №UA807200/2020/013822) або 6803,27 грн.; товар №10 ЧЗМВТ - 2,29 дол.США/кг (МД від 44075 №UA500500/2020/504249) або 32832,82 грн.; товар №11 ЧЗМВТ - 5,75 дол.США/кг (МД від 44083 №UA807200/2020/013830) або 401210,40 грн.; товар №13 ЧЗМВТ - 9,24 дол.США/кг (МД від 44079 №UA209030/2020/003888) або 88059,10 грн.; товар №14 ЧЗМВТ - 7,15 дол.США/кг (МД від 44093 №UA500490/2020/502647) або 85980,23 грн.; товар №15 ЧЗМВТ - 6,15 дол.США/кг (МД від 44083 №UA807200/2020/013830) або 17116,42 грн.; товар №16 ЧЗМВТ - 7,13 дол.США/кг (МД від 44091 №UA500500/2020/506519) або 134297,18 грн.; товар №18 ЧЗМВТ - 8,01 дол.США/кг (МД від 44091 №UA500020/2020/226819) або 33327,04 грн.; товар №20 ЧЗМВТ - 3,84 дол.США/кг (МД від 44058 №UA807200/2020/012436) або 47499,22 грн.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01479. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 22.09.2020 №UA204120/2020/000298/2.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У свою чергу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товару, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №821/110/18 зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товару за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, а також у зв`язку з встановленням у поданих до митного оформлення документах розбіжностей. Однак, суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, суд звертає увагу, що до митної декларації №UA204120/2020/085973 декларантом було додано, зокрема: пакувальний лист від 22.07.2020; рахунок-фактура (комерційний інвойс) ОС08949 від 22.07.2020; коносамент MRFB20073075 від 28.07.2020; сертифікат про походження товару 20С1300С0795/00028 від 30.07.2020; платіжні документи, що підтверджують вартість товару MUR 28. MUR 32; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги 351053 від 09.09.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного контракту - специфікація №01 від 10.06.2020; зовнішньоекономічний контракт №01 від 10.06.2020 тощо.

Суд зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки з інвойсу №ОС08949 від 22.07.2020, специфікації №01 від 10.06.2020 та платіжних доручень від 19.06.2020 №(MUR) 28 та від 14.08.2020 №(MUR) 32, вбачається, що вартість придбаного позивачем товару становить 50179,62 дол.США, що аналогічна ціні зазначеній у графі 22 митної декларації №UA204120/2020/085973.

Отже, на думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Разом з тим, відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. У свою чергу, ненадання позивачем бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті позивачем. Аналогічно, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неточності та розбіжності в поданих до митного оформлення документах, суд зазначає наступне. Відповідно до контракту купівлі-продажу №01 від 10.06.2020 продавець зобов`язується поставити покупцеві продукцію, зазначену в рахунку фактурі після 40% передоплати на розрахунковий рахунок, інші 60% повинні бути оплачені після отримання копії коносаменту. Разом з тим, додаткове уточнення в інвойсі №ОС08949 від 22.07.2020 та пакувальному листі від 22.07.2020 граничних термінів здійснення розрахунків, а саме те, що покупець повинен сплатити зазначену в рахунку-фактурі вартість 40% протягом 5 робочих днів, решту 60 % протягом 10 робочих днів, жодним чином не впливає на митну вартість імпортованого товару та не змінює умов договору щодо оплати покупцем вартості придбаного товару.

Також суд вважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що платіжні доручення від 19.06.2020 №(MUR) 28 та від 14.08.2020 №(MUR) 32 не дають можливості ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення, так як вони вони не містять інформації щодо рахунку, за яким було здійснено таку оплату, оскільки в платіжних дорученнях від 19.06.2020 №(MUR) 28 та від 14.08.2020 №(MUR) 32 міститься посилання на контракт купівлі-продажу №01 від 10.06.2020, крім того, у даних платіжних дорученнях у графі 59х зазначено розрахунковий рахунок продавця, а саме - 100147699738, який збігається з рахунком продавця вказаним у договорі купівлі-продажу №01 від 19.06.2020.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що розрахунок за платіжним документом від 19.06.2020 №(MUR) 28 здійснено до виставлення рахунку продавцем, оскільки за контрактом купівлі-продажу №01 від 10.06.2020 здійснюється передоплата за товар у розмірі 40% від суми вартості товару. У свою чергу, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна специфікація №01 10.06.2020 до контракту №01 від 10.06.2020, у якій вказано асортиментний перелік продукції, що поставляється, її кількість та ціна, що надавало можливість позивачу здійснити 40% передоплати за товар до виставлення рахунку продавцем.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що довідка про транспортні витрати від 09.09.2020 б/н не може бути використана для підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі - Правила заповнення декларації митної вартості), до документів, які підтверджують вартість перевезення, можуть належати:

-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Наведений у Правилах заповнення декларації митної вартості перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію можуть належати , не є вичерпним.

Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надана перевізником відповідна довідка є допустимим доказом розміру таких витрат.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Зокрема, ПП Карраро надало до оформлення довідку про транспортні витрати від 09.09.2020, рахунок на оплату від 09.09.2020 №351053 та платіжне доручення від 09.09.2020 №791, в яких містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості.

На думку суду, довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складової митної вартості в частині понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №814/800/15 (адміністративне провадження №К/9901/3478/18).

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що наданим платіжним дорученням від 09.09.2020 за транспортно-експедиторські послуги ПП Карраро сплачено на 42 тис. грн. більше ніж задекларовано, оскільки платіжним дорученням від 09.09.2020 №791 було оплачено надання транспортно-експедиторських послуг за двома рахунками №351053 та №351054 від 09.09.2020.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000298/2 від 22.09.2020 лише зазначено реквізити митних декларації, взятих за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної митної декларації не наведено, також відсутній обгрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах, ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм.

Також суд зазначає, що позивачем згідно митної декларації №UA204120/2020/085973 було задекларовано всього 20 товарів, разом з тим, сумнів щодо правильності визначення митної вартості у відповідача виник лише щодо товарів №1, 2, 5, 6, 9-11, 13-16, 18, 20, разом з тим митну вартість товару №3, 4, 7, 8, 12, 17, 19 було визнано митницею.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000298/2 від 22.09.2020 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити. Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01479 видана у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000298/2 від 22.09.2020, яке є протиправним, тому суд вважає, що наявні підстави для визнання її протиправною та скасування. Отже, з урахуванням наведеного позов належить задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 4204,00 грн., сплачений відповідно до квитанції від 06.10.2020 №36 (а.с.11) та квитанції від 03.10.2020 номер платежу 1010580568 (а.с.12).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 22 вересня 2020 року №UA204120/2020/000298/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Поліської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01479.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код 43350097) на користь Приватного підприємства Карраро (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Данила Галицького, 5/1, код ЄДРПОУ 36394759) судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко