Рішення

від 16.11.2020 по справі 200/9383/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 р. Справа№200/9383/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи у ВАТ Новгородське спецпідприємтсво з 10 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року;

- скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії по стажу на підприємстві ВАТ Петровський машинобудівний завод період робот з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року;

- зобов`язання зарахувати до пільгового стажу період роботи у ВАТ Новгородське спецпідприємтсво з 10 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року;

- зобов`язання зарахувати до пільгового стажу період роботи на підприємстві ВАТ Петровський машинобудівний завод період робот з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року;

- зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу на підприємствах ВАТ Петровський машинобудівний завод період робот з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року та ВАТ Новгородське спецпідприємтсво з 10 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах. З листа відповідача від 03 липня 2020 року позивачу стало відомо, що період роботи у ВАТ Новгородське спецпідприємтсво не зараховано до пільгового стажу, оскільки позивачем не було надано довідку, що підтверджує пільговий характер роботи. Також у вказаному листі зазначено, що до пільгового стажу зараховано не повний період роботи позивача на ВАТ Петровський машинобудівний завод , оскільки не надано документів з архіву. Крім того, рішенням управління від 05 серпня 2020 року позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, а рішення таким, що піддягає скасуванню, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

11 листопада 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ Новгородське СРП припинило свою діяльність 28 липня 2011 року, а тому для підтвердження пільгового характеру роботи позивач має надати до управління заяву та документи для направлення на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Щодо зарахування до пільгового стажу роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року відповідач зазначив, що із записів у трудовій книжці неможливо встановити чи відносяться посади позивача до таких, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах (відсутні посилання на накази, видані за результатами атестації робочих місць).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що з 20 квітня 2015 року позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

На запит позивача щодо надання інформації про розрахунок пенсії, відповідач листом від 03 липня 2020 року повідомив, в тому числі, що при переході на пенсію за віком, позивач не надав довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи у ВАТ Новгородське спецремпідприємтсво , а тому підстави для врахування цього періоду роботи до пільгового стажу відсутні.

17 липня 2020 року позивач звернувся до управління із заявою про зарахування періоду роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року на підприємстві Петровський машинобудівний завод до пільгового стажу на підставі запису №13 трудової книжки.

Листом від 24 липня 2020 року відповідач повідомив, що у зв`язку з відсутністю довідки про пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочих місць, відсутні підстави для зарахування стажу роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року.

04 серпня 2020 року позивач звернувся до управління із заявою встановленого зразку про перерахунок пенсії по стажу із зарахуванням періоду роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року № 2561.

Рішенням управління від 05 серпня 2020 року № 562 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Вказаним рішенням не зараховувати до пільгового стажу роботи період роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року, оскільки в відомостях по спеціальному стажу відсутні дата та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до надання підтверджуючих документів.

Спірним питанням у даній справі є протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у не зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 10 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року та протиправність рішення, яким відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Статтею 8 Закону №1058 передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення .

Закон України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Також Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Щодо спірних періодів роботи, трудова книжка позивача НОМЕР_3 містить наступні записи:

- 10.01.2007 р. прийнятий до ВАТ Новогродське спецремпідприємство ковалем ручного кування 5 розряду;

- 13.08.2007 р. звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Суд зауважує, що як вбачається з наданого відповідачем розрахунку стажу, до пільгового стажу не зараховано період з 25 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року, а не з 10 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року як зазначив позивач.

Вказане також підтверджується у листі відповідача від 03 липня 2020 року №39-41/Т-02/8-058/20, відповідно до якого, на підставі рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 29 травня 2015 року, період роботи у ВАТ Новгородський машинобудівний завод з 02 вересня 1985 року по 24 січня 2007 року зараховано до пільгового стажу, за винятком періодів знаходження у відпустках без збереження заробітної плати. Оскільки за інший період роботи у вказаному підприємстві позивачем не надавалось документів із міського архіву, рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років за інший період не приймалось.

Суд вважає такі твердження відповідача, викладені як на підставу для не зарахування періоду роботи позивача протиправними з огляду на те, що трудова книжка позивача містить належним чином відображені записи щодо спірного періоду роботи.

Крім того, посада коваля ручного кування, передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що записами у трудовій книжці позивача підтверджено його право на зарахування періоду роботи з 25 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року до пільгового стажу, а тому посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо необхідності подання позивачем заяви та документів для направлення для розгляду Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області є необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, той час як згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань Відкрите акціонерне товариство Новгородське спеціалізоване ремонтне підприємство (код ЄДРПОУ 03563175) на даний час перебуває в стані припинення, а не припинено.

Отже, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що при призначенні позивачеві пенсії у 2015 році, відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не зарахуванні до його пільгового стажу періоду роботи у ВАТ Новгородське спеціалізоване ремонтне підприємство з 25 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року, а тому керуючись ч.2 статті 9 КАС України задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення, зарахувавши до його пільгового стажу період роботи у ВАТ Новгородське спеціалізоване ремонтне підприємство з 25 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року.

Щодо правомірності рішення управління від 05 серпня 2020 року №52 про відмову у перерахунку пенсії по стажу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вказаного рішення, підставою для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року на ВАТ Петровський машинобудівний завод зазначено відсутність пільгової довідки, наказів про проведення атестації робочих місць. Також підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території та не здійснило перереєстрацію юридичної адреси. Крім того, в відомостях по спеціальному стажу відсутні дата та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо спірного періоду роботи, трудова книжка позивача містить наступні записи:

- 13.09.2007 р. прийнятий до ВАТ Петровський машинобудівний завод ковалем на молотах та пресах 5 розряду в ковальський цех;

- 28.11.2008 р. звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача містить належним чином відображені записи щодо спірного періоду роботи, а тому посилання відповідача на відсутність пільгових довідок судом не приймається. Крім того, посада коваля на молотах і пресах передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації, а не на працівника, а тому посилання представника відповідача на відсутність наказів про проведення атестації робочих місць, судом не приймаються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення управління про перерахунок пенсії по стажу від 05 серпня 2020 року №562 прийняте всупереч вимогах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим, позовні вимоги про зарахування періоду роботи позивача з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням вказаного періоду, не підлягають задоволенню, оскілки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення управління від 05 серпня 2020 року №562 про відмову у перерахунку пенсії по стажу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04 серпня 2020 року № 2561 про перерахунок пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу період роботи у ВАТ Петровський машинобудівний завод з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжного доручення від 16 жовтня 2020 року, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у розмірі 420,40 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ВАТ Новгородське спеціалізоване ремонтне підприємство з 25 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з дати її призначення, зарахувавши до його пільгового стажу період роботи у ВАТ Новгородське спеціалізоване ремонтне підприємство з 25 січня 2007 року по 13 серпня 2007 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05 серпня 2020 року № 562 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 04 серпня 2020 року про перерахунок пенсії №2561 зарахувавши до його пільгового стажу період роботи у ВАТ Петровський машинобудівний завод з 13 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 16 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко