Ухвала

від 07.12.2020 по справі 340/4459/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/4459/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Івангородської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (27324, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Івангород, вул. Шевченка, 63, код ЄДРПОУ - 04364087) проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Івангородської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області №290 від 15 листопада 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3520583000:51:000:0113 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1,4465 га.;

- зобов`язати Івангородську сільську раду Олександрівського району Кіровоградської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3520583000:51:000:0113 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1,4465 га.

Ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 19.10.2020 року позивача зобов`язано подати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

10.11.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку.

Враховуючи перебування головуючого судді на лікарняному, вирішення питання про відкриття провадження у справі було відкладено.

Перевіривши матеріали позовної заяви суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, позивач просить суд скасувати рішення №290 від 15 листопада 2019 року.

Натомість позивач звернувся до суду 12.10.2020 року, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду.

У позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення отримано позивачем 05 жовтня 2020 року на повторне звернення до Івангородської сільської ради, проте, на підтвердження відповідних обставин доказів суду не надано.

В даному випадку слід зазначити, що із заявою про затвердження проекту землеустрою позивач звернулась 12.11.2019 року, а 18.09.2020 року позивач вже повторно звернулась із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Тобто, з моменту першого звернення із заявою позивач не цікавилась про розгляд свого звернення протягом десяти місяців.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, суд бере до увагу ту обставинну, що на протязі року позивачка жодного разу не зверталася до відповідача та не цікавилася результатом розгляду свого звернення. Лише 18.09.2020 року звернулась до відповідача, проте не з метою дізнатися про прийняте рішення, а повторно із заявою про затвердження проекту землеустрою, в затвердженні якого було відмовлено 15.11.2019 року. З огляду на поведінку позивачки суд дійшов переконання, що позивачка була обізнана про прийняте рішення відповідачем.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ суди зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

ЄСПЛ у справах Салов проти України , п. 93, Сутяжник проти Росії , п. 38) наголошує, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких , що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Так, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та інші визначені строки для здійснення процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

У своїх рішеннях ЄСПЛ принцип правової визначеності трактує у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення , згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи Рябих проти Росії , п. п. 51, 52, Брумареску проти Румунії , п. 61 ).

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду , також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску .

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципи правової визначеності та, відповідно не забезпечення судом належного відправлення правосуддя.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, пропущено строк звернення до суду із даним позовом, а причини пропуску звернення до суду вказані представником позивача є неповажними та, як наслідок, відсутні підстави для поновлення такого строку звернення до суду з даним позовом, а отже позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.123, 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Івангородської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук