Рішення

від 07.12.2020 по справі 640/10594/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року м. Київ № 640/10594/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМикитівського районного суду м. Горлівка (відповідач-1) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (відповідач-2) провизнання трудового договору розірваним, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Микитівського районного суду м. Горлівка, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати розірваним трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Горлівки Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , та Микитівським районним судом м. Горлівки, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням 06.05.2020;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області внести запис про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням 06.05.2020 до трудової книжки НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що станом на момент звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 не розривала трудовий договір з Микитівським районним судом м. Горлівки, оскільки мала намір продовжити працювати там у разі відновлення його роботи. Разом з тим, станом на момент звернення з даним позовом до суду у позивача виникла потреба вийти на нову роботу, однак розірвати трудовий договір за власною ініціативою у зв`язку з переїздом на нове місце проживання, згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, остання позбавлена можливості, оскільки робота Микитівського районного суду м. Горлівки фактично припинена, гербова печатка суду знищена, жодна посадова особа, що мала такі повноваження не призначена, що позбавляє її можливості реалізувати свої законні права. При цьому, звернувшись до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області із запитом щодо надання інформації про можливість звільнення ОСОБА_1 з Микитівського районного суду м. Горлівки, позивачем отримано лист від 30.04.2020 №03-741/20-вих, яким останній повідомлено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не має права зараховувати або відраховувати до штату суду працівників апаратів місцевих загальних судів Донецької області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останнім заперечував проти задоволення позовних вимог вказавши про те, що Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області діючим законодавством не надано повноважень звільняти працівників апарату місцевих судів Донецької області, в тому числі й помічників суддів, а також вносити відповідні записи до трудової книжки працівника. Крім того, представником відповідача наголошено на тому, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, гака заява подається до відповідного районного, міськрайонного. міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач-1 не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив відповідача-2, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 07.09.2009 ОСОБА_1 прийнято на посаду робітника та встановлено витребування строком на два місяці до Микитівського районного суду м. Горлівки, а 16.11.2009 останню переведено на посаду помічника судді за конкурсом.

Наказом керівника апарату Микитівського районного суду м. Горлівки від 21.07.2014 №32б-К ОСОБА_1 , помічнику судді Микитівського районного суду м. Горлівки, надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку з 31.07.2014 по 24.06.2017 включно.

Разом з тим, згідно з наявною у матеріалах справи копією довідки від 30.11.2016 №4733 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, остання видана ОСОБА_1 про те, що остання має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.04.2019 стосовно надання методичних рекомендацій листом від 30.04.2020 №03-741/20-вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області повідомило останню про те, що повноваженнями щодо прийняття на роботу та звільнення з посади працівників апарату місцевого суду законодавством наділений виключно керівник апарату відповідного суду. З огляду на викладене, відповідачем-2 наголошено на тому, що в останнього немає права зараховувати або відраховувати до штату суду працівників апаратів місцевих загальних судів Донецької області.

У той же час, ОСОБА_1 направила на адресу Микитівського районного суду м. Горлівки засобами електронного зв`язку нотаріально засвідчену заяву від 05.05.2020, в якій просила звільнити її 06.05.2020 з посади судді за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. Доказів отримання відповідачем-1 вказаної заяви, як і надання відповіді на вказану заяву позивачем не надано.

Водночас, з огляду на те, що станом на момент звернення з даним позовом до суду трудовий договір, укладений з Микитівським районним судом м. Горлівки, не розірвано, що перешкоджає позивачу працевлаштуватись на нову роботу, остання звернулась з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (надалі - Закон № 1669) передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

У додатку 1 до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085, в розділі Донецька область , зокрема, зазначено м. Горлівка.

У той же час, нормативно-правовим актом, який, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, є Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону №1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VII).

Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи (абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону №1706-VII).

Приписами ст. 2 Кодексу законів про працю України визначено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

При цьому, у силу ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (ч. 1 ст. 39-1 Кодексу законів про працю України).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач станом на момент розгляду даної справи судом перебуває у трудових відносинах з Микитівським районним судом м. Горлівки.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, станом на момент розгляду даної справи судом Микитівський районний суд м. Горлівки зареєстрований у встановленому порядку, як юридична особа, та не припинений. Разом з тим, відповідач-1 розташований у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка, Донецька обл.), який, при цьому, не перемістився на підконтрольну українській владі територію.

Натомість, ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач-1 відносно позивача не виконує законодавство про працю, що у силу ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, є підставою для розірвання трудового договору за бажанням позивача, яке остання виразила шляхом подання вказаного позову.

Крім того, суд звертає увагу, що ДП Укрпошта зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою, з урахуванням розпорядження Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях , а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження .

Таким чином, позивач не має реальної можливості подати навіть поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Викладені обставини та відсутність поштового зв`язку позбавили можливості позивача у встановленому законом порядку подати заяву про звільнення з роботи, у зв`язку з вимушеним переселенням і переїздом на нове місце мешкання на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Як наслідок, суд вказує про обґрунтованість позовної вимоги про визнання розірваним трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Горлівки Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , та Микитівським районним судом м. Горлівки, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням 06.05.2020.

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області внести запис про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням 06.05.2020 до трудової книжки НОМЕР_2 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки, як було зазначено вище, позивач перебувала у трудовий відносинах з Микитівським районним судом м. Горлівки. Натомість, виходячи зі змісту спірних правовідносин, між позивачем та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області не виникло жодних правовідносин у сфері працевлаштування, відтак, в останнього відсутні повноваження на внесення відповідного запису до трудової книжки позивача.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату від 13.05.2020 №34473, позивачем під час звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, підлягає присудженню на користь останньої у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати розірваним трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Горлівки Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , та Микитівським районним судом м. Горлівки, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням 06.05.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання за даними довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ) документально підтверджені понесені нею судові витрати у розмірі 420,40 грн. (чотирьохсот двадцяти грн. 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Микитівського районного суду м. Горлівки (код ЄДРПОУ 02895550, адреса: 84635, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Черняховського, 75).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок