Постанова

від 07.12.2020 по справі 200/6526/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року справа № 200/6526/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника позивача Зубенка О.І., представника відповідача 1 Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (повний текст складено 08 вересня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/6526/20-а (суддя в 1 інстанції - Голубова Л.Б.) за позовом Селянського (фермерського) господарства МОНОЛІТ до Головного управління ДПС у Донецькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство МОНОЛІТ (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1499907/22011990 від 26.03.2020 року, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.03.2020 року № 1 датою її надходження - 23.03.2020 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1499907/22011990 від 26.03.2020 року; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.03.2020 року № 1 датою її надходження - 23.03.2020 року; стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області та Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства МОНОЛІТ судові витрати з судового збору у розмірі 2102,00 гривень з кожного.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 200/6526/20-а було: стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства МОНОЛІТ (код ЄДРПОУ 22011990) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1250 гривень 00 копійок; стягнуто з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства МОНОЛІТ (код ЄДРПОУ 22011990) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1250 гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким додатковим рішенням, Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що додаткове рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі № 200/6526/20-а, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги у даній справі було задоволено у повному обсязі, тому витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області в розмірі 1250,00 гривень та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1250,00 гривень відповідно.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 247 КАС України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Аналогічна норма міститься у ст. 252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини 1 суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , статтею 30 якого визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів витрат на правову допомогу, позивачем були надані: рахунок на оплату № 200065 від 28.05.2020 (арк.справи 33), акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28.05.2020 № 01, платіжне доручення № 583 від 28.05.2020.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано жодного договору про надання правової допомоги саме по цій справі.

Жодний з наданих позивачем документів не свідчить про надання будь-яких послуг саме за даною справою, навіть більше: у рахунку на оплату № 200065 від 28.05.2020 в якості послуги значиться надання юридичних консультацій , вартість якої становить 2500,00 грн., однак не вказано в чому саме вони полягали, вартість складання позовної заяви - відсутня.

З акту приймання-передачі № 01 наданих юридичних послуг від 28.05.2020 взагалі вбачається вчинення дій спрямованих на встановлення факту невідповідності позивача критеріям ризиковості платника податків та супроводження процесу реєстрації податкових накладних в ЄРПН (скасування Рішення № 22003 від 05.02.2020 року).

Однак, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду в межах справи № 200/6526/20-а, є зокрема рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1499907/22011990 від 26.03.2020 року.

Тобто в даному акті не зазначено жодних дій щодо скасування Рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних позивача в ЄРПН. Більш того, підписання даного акту з обох сторін свідчить про завершене виконання таких послуг, у той час, як на момент складання такого Акту не було подано навіть даного адміністративного позову до суду.

Зазначені обставини не заперечувалися представником позивача у судовому засіданні.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надані належні докази в підтвердження реальності таких витрат, а також розумності їхнього розміру, тобто фактичного та обгрунтованого понесення витрат.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати додаткове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 200/6526/20-а - задовольнити.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 200/6526/20-а - скасувати.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова