Постанова

від 08.12.2020 по справі 320/6030/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6030/19 Головуючий у 1 інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Бужак Н.П.

Парінова А.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАВЕСКОМПАНІ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАВЕСКОМПАНІ" (далі - ТОВ "АЛАВЕСКОМПАНІ") звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.09.2019 року №1283245/41143812, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 27.12.2018 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАВЕСКОМПАНІ" №8 від 27.12.2018 року, датою її фактичного отримання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19 вересня 2019 року № 1283245/41143812.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "АЛАВЕСКОМПАНІ" № 8 від 27 грудня 2018 року, датою її реєстрації.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивача було внесено до реєстру ризикових платників. Також, апелянт зазначає, що платіжне доручення №547 від 27 грудня 2018 року не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції.

23 листопада 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАВЕСКОМПАНІ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "АЛАВЕСКОМПАНІ" зареєстровано як юридична особа 09.02.2017 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основними видами діяльності ТОВ "АЛАВЕСКОМПАНІ" за КВЕД є: змішане сільське господарство (код 01.50, основний); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код 46.11); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код 46.13); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код 46.18); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код 49.41); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

Протягом 2018-2019 років ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ для здійснення своєї господарської діяльності використовувало складські приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська 5, які суборендував за Договором суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2018 №07/П/18 у підприємства ТОВ ПЛЮС . Також, сторонами оформлено акт приймання-передачі об`єкту оренди від 01.07.2018 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000193, №ОУ-000194, №ОУ-000195, №ОУ-000196, №ОУ-000192, №ОУ-000191, податкові накладні №14, №11, №12, №13, №9, №10.

ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ (Орендодавець) з ТОВ ФІРМА ТРИ К (Орендар) було укладено Договір оренди напівпричепу від 01.12.2018 року № 01-12-18, згідно п. 1.1. якого, Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві напівпричеп марки АСТМ, модель 8-33220С, державний номер НОМЕР_1 .

Напівпричеп фактично передано Орендодавцем Орендарю 01 грудня 2018 року за Актом прийому-передачі, що підписаний обома сторонами.

ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ 27 грудня 2018 року виписано рахунок-фактуру № 2712/1 на оренду напівпричепу за грудень 2018 року на суму 25 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 166,67 грн.

ТОВ ФІРМА ТРИ К платіжним дорученням від 27 грудня 2018 року № 547 здійснило оплату за оренду напівпричепу у сумі 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.

ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ , у зв`язку з отриманням грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн., було складено податкову накладну № 8 від 27 грудня 2018 року на суму отриманих коштів та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

По закінченню оренди причепу марки АСТМ за грудень 2018 року сторонами 31 грудня 2018 року було складено та підписано Акт надання послуг № 3112/1, сторони претензій одна до одної не мають.

По закінченню оренди причепу марки АСТМ за січень 2019 року сторонами 31 січня 2019 року було складено та підписано Акт надання послуг № 3101/1. Сторони претензій одна до одної не мають.

У лютому 2019 року сторонами досягнуто згоди щодо дострокового розірвання договору оренди № 01-12-18 від 01 грудня 2018 року, про що укладено додаткову угоду № 1 від 22 лютого 2019 року. Актом приймання-передачі з оренди від 22 лютого 2019 року Орендарем фактично повернуто Орендодавцеві напівпричеп.

По закінченню оренди напівпричепу марки АСТМ у лютому 2019 року сторонами 22 лютого 2019 року було складено та підписано Акт надання послуг № 2202/1. Сторони претензій одна до одної не мають.

Заборгованість між сторонами за договором оренди № 01-12-18 від 01 грудня 2018 року відсутня.

Напівпричеп марки АСТМ, модель S-33220C, державний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ на праві власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням № СХК 716673 від 01.06.2018 року.

За результатами обробки податкової накладної від 27 грудня 2018 року № 8 Автоматизованою системою Єдине вікно подання електронних документів ДФС України ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ від контролюючого органу отримано квитанцію № 1 від 27.12.2018 року про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, з тієї причини, що зазначена податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Контролюючим органом запропоновано ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/PK в ЄРПН.

Користуючись зазначеним правом, ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ в електронному вигляді направило на адресу Комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відповідні письмові пояснення від 17.09.2019 року № 1709/1 та копії первинних документів (договір оренди, рахунок, Актів надання послуг, платіжне доручення, реєстраційне посвідчення на напівпричеп) щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ та ТОВ ФІРМА ТРИ К .

Однак, Комісією Головного управління ДФС у Київській області за результатами розгляду документів та пояснень ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ прийнято рішення від 19 вересня 2019 року № 1283245/41143812 про відмову у реєстрації податкової накладної. Причина відмови, згідно вказаного рішення, - ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. При цьому, контролюючим органом не підкреслено жодного документу, який, на думку контролюючого органу, не надано платником.

Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу від 19.09.2019 року, ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ 01 жовтня 2019 року подано в електронному вигляді скаргу до Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, на вказане рішення з наданням відповідних пояснень та копій первинних документів.

Однак, Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, рішенням від 04.10.2019 року №39327/41143812/2 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ та залишено без змін рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.12.2018 року №8.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1. статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Нормами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

В силу п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Норми пункту 201.16 статті 201 ПК України визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117), (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пункту 5 Порядку №117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 6 Порядку №117 передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У відповідності до п. 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу ПН/РК відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких ПР/НК зупиняється.

Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що зупинення реєстрації ПН/РК критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Нормами п. 12 Порядку № 117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно п. 13 Порядку № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку №117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

За приписами п. 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Положення п. п. 18-20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ (Орендодавець) та ТОВ ФІРМА ТРИ К (Орендар) було укладено Договір оренди напівпричепу від 01 грудня 2018 року №01-12-18 (далі - Договір №01-12-18) (а.с. 18-21).

Пунктом 1.1 вищевказаного Договору №01-12-18 передбачено, що Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві для користування автомобільний напівпричеп марш АСТМ, модель S-33220C, державний: номер НОМЕР_1 , надалі іменується - Об`єкт оренди.

Згідно п. 3.1 Договору №01-12-18, Орендар зобов`язаний своєчасне і в повному обсязі сплачувати Орендодавцеві плату за користування Об`єктом оренди (Плату за оренду) на умовах і в порядку, встановлених цим Договором, у розмірі погодженому Сторонами у Розрахунку плати за оренду за користування Об`єктом оренди, який додається до Договору (Додаток №1) і є його невід`ємною частиною.

На виконання умов Договору оренди напівпричепу №01-12-18 ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ було передано в оренду ТОВ ФІРМА ТРИ К напівпричеп марш АСТМ, модель S-33220C, державний: номер НОМЕР_1 . Про що було складено Акт приймання-передачі Обєкту оренди від 01 грудня 2018 року (а.с. 23).

Відповідно до платіжного доручення від 27 грудня 2018 року № 547, ТОВ ФІРМА ТРИ К здійснило оплату за оренду напівпричепу у сумі 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.

За результатами вищевказаної операції, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ складено податкову накладну №8 від 27 грудня 2018 року на суму 70 000,00 грн, яку було направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 34).

Однак, відповідно до Квитанції від 27 грудня 2018 року, податкова накладна №8 від 27 грудня 2018 року прийнята, реєстрація зупинена, згідно пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, а тому, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 35).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контролюючий орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений п.п.1.6 п.1 Критеріїв №959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Колегія суддів зазначає, що окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку, зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Матеріали справи свідчать, що реєстрація податкової накладної №8 від 27 грудня 2018 року зупинена через відповідність п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, які визначені Листом ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18 зазначив наступне: …акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України .

Отже, колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС України, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року Рисовський проти України Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Також, колегія суддів зазначає, що підпункт 1.6 пункту 6 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених Листом ДФС від 22 березня 2018 року, складається з 7 абзаців, які передбачають підстави для встановлення ризиковості платника податку.

На переконання колегії суддів, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пп. 1.6 п. 6 Критеріїв, а конкретно зазначати відповідний абзац, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є цілком обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18.

Саме розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. У випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Як вірно вказано судом першої інстанції, в квитанції від 27 грудня 2018 року про зупинення реєстрації податкової накладної від 27 грудня 2018 року №8 контролюючим органом не було зазначено, які саме документи з вичерпного переліку, передбаченого пунктом 14 Порядку №117, необхідно було надати платнику податків для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Із матеріалів справи вбачається, що, на виконання вимог підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ після зупинення реєстрації податкової накладної від 27 грудня 2018 року №8 були подані до комісії Головного управління ДФС у Київській області пояснення та документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19 вересня 2019 року №1283245/41143812, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 27 грудня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 39-40).

Підставою для прийняття вищевказаного рішення стало: Ненадання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) .

При цьому, форма вказаного рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, в оскаржуваному рішенні не підкреслено документи, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, що позбавляє позивача можливості надати такі документи.

Так, у спірному рішенні комісії Головного управління ДФС у Київській області було вказано лише про ненадання позивачем копій документів, тобто, викладена загальна норма без повідомлення причин, за яких надані позивачем пояснення разом із первинними документами не були враховані.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ ФІРМА ТРИ К щодо оренди автомобіля, згідно Договору оренди напівпричепу від 01.12.2018 року №01-12-18; наданий позивачем пакет документів відповідає визначеному у пункті 14 Порядку №117 переліку і був об`єктивно достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На думку колегії суддів, здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу, оскільки, перевірка податкових накладних є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №2540//3009/18.

Посилання апелянта на те, що Комісією ГУ ДПС у Київській області було прийнято рішення від 05 лютого 2020 року №7497, яким ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ внесено до реєстру ризикових платників, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, зупинення реєстрації податкової накладної від 27 грудня 2018 року №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняття рішення від 19 вересня 2019 року №1283245/41143812 про відмову у реєстрації податкової накладної відбулося до прийняття вищевказаного рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 240/7785/19 зазначив наступне: …Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу .

Так, віднесення Комісією контролюючого органу ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Доводи апелянта про те, що платіжне доручення №547 від 27 грудня 2018 року не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції, оскільки, не містить жодних відміток банку, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Колегія суддів наголошує на тому, що як в рішенні про зупинення реєстрації податкової накладної від 27 грудня 2018 року, так і в рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної від 19 вересня 2019 року №1283245/41143812, контролюючим органом не було зазначено, яких саме документів, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, чи які документи були складені з порушенням, що позбавило позивача можливості надати такі документи.

При розгляді справи в суді першої інстанції, відповідачем, також, не було зазначено, яких документів не вистачало для прийняття позитивного рішення чи які документи, на думку контролюючого органу, були складені з порушенням .

При цьому, ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ до відзиву на апеляційну скаргу додано платіжне доручення №547 від 27 грудня 2018 року з відповідними відмітками банку.

Вищевказані обставини свідчать про протиправність рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.09.2019 року №1283245/41143812, а тому, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Бужак Н.П.

Парінов А.Б.