Постанова

від 02.12.2020 по справі 911/208/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа№ 911/208/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 02.12.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2020

у справі №911/208/16 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Онищенка Михайла Володимировича

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2020, крім іншого, затверджено звіт ліквідатора Фізичної особи-підприємця Онищенка Михайла Володимировича - арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. та ліквідаційний баланс Фізичної особи-підприємця Онищенка Михайла Володимировича станом на 25.05.2020 року. Ліквідовано Банкрута - Фізичну особу-підприємця Онищенка Михайла Володимировича. Клопотання арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. від 26.05.2020 № 02-01/56 (вх. № 10541/20) задоволено. Затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Нагорнєвій Тетяні Володимирівні за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 911/208/16 про банкрутство ФОП Онищенка М.В. у сумі 182197,72 грн. Стягнуто на користь арбітражного керуючого Нагорнєвої Тетяни Володимирівни грошову винагороду за виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 911/208/16, у тому числі с Головного управління ДФС у Київській області грошової винагороди арбітражному керуючому у сумі 12 116, 15 грн. Провадження у справі №911/208/16 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Онищенка Михайла Володимировича закрито.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2020, в якій просить скасувати її в частині стягнення з ГУ ДФС у Кипївській області грошової винагороди Нагорнєвій Т.В. нею за період виконання повноважень ліквідатора ФОП Оніщенко М.В. у сумі 12 116, 15 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відсутні майнові активи у банкрута та у ліквідатора Нагорнєвої Т.В. відсутні правові підстави для стягнення грошової винагороди за рахунок кредиторів.

21.10.2020 до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ліквідатора Нагорнєвої Т.В. надійшов відзив на апеляцційну скаргу, в якому зазначено, що у випадку коли оплата праці арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів одержаних від продажу майна боржника, чи коштів одержаних в результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності.

У судове засіданні 02.12.2020 з`явився представник скаржника, інші представники учасників справи не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Всі учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адресу їх місцезнаходження копії ухвали суду від 05.10.2020 у даній справі.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі певних представників учасників справи, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника скаржника, колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, та залишення без змін оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в тій частині, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду Київської області від 23.02.2016 визнано банкрутом ФОП Онищенка М.В., відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Бєлову О.А.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 17.05.2016 та від 24.05.2016 визнано грошові вимоги кредиторів до Боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника у наступному складі: вимоги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у розмірі 963021,58 грн, з яких: 630124,34 грн - 2 черга, 330141,24 грн - 3 черга та 2756,00 грн - витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів; вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 8884,21 грн, з яких: 6128,21 грн - 3 черга та 2756,00 грн - витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2017 призначено ліквідатором арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2017 визнано грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області до Боржника у сумах: 3200,00 грн - погашається до задоволення вимог кредиторів; 66023,24 грн - 3 черга.

29.05.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора Банкрута від 26.05.2020 № 02-01/57 (вх. № 10536/20) про затвердження звіту та ліквідаційного балансу Банкрута, закриття провадження у даній справі, з додатками.

29.05.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора Банкрута від 26.05.2020 № 02-01/56 (вх. № 10541/20) про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора у даній справі.

Затверджуючи звіт оскаржуваною ухвалою в частині нарахування арбітражному керуючому грошової винагороди, суд першої інстанції виходив з того, що Судом встановлено, що протягом жовтня 2017 - січня 2019 арбітражним керуючим Нагорнєвою Т.В. виконувались повноваження ліквідатора Банкрута відповідно до вимог Закону про банкрутство, жодних скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора від учасників у справі не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що в клопотанні від 26.05.2020 №02-01/56 арбітражний керуючий Нагорнєва Т.В. просить суд затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора ФОП Онищенко М.В. у даній справі за період з 10.10.2017 по 18.10.2019 у сумі 182197,72 грн.

Так, за вказаний ліквідатором Банкрута період був чинний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - "Закон про банкрутство"), який визначав порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (стаття 115 Закону про банкрутство).

На даний час питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого врегульовані статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства, однак, враховуючи, що грошова винагорода нарахована ліквідатором лише за період з 10.10.2017 по 18.10.2019, суд досліджував правомірність нарахування арбітражним керуючим грошової винагороди за вказаний період у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

Зокрема, згідно зі статті 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, правовий аналіз положень статті 115 Закону про банкрутство свідчить, що розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора не може становити менше 2 та більше 10 мінімальних заробітних плат.

Розглянувши поданий ліквідатором Банкрута звіт про нарахування грошової винагороди судом встановлено, що сума грошової винагороди нарахована виходячи із розрахунку 2 мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень, за період з 10.10.2017 по 18.10.2019 на загальну суму 182197,72 грн.

Перевіривши надані ліквідатором розрахунки судом першої інстанції встановлено, що вони є обґрунтованими і арифметично правильними.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним судової процедури у справі про банкрутство, господарський суд досліджував не тільки період здійснення арбітражним керуючим ліквідаційної процедури, а й те які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012).

Судом першої інстанції встановлено, що протягом жовтня 2017 - січня 2019 арбітражним керуючим Нагорнєвою Т.В. виконувались повноваження ліквідатора Банкрута відповідно до вимог Закону про банкрутство, жодних скарг від учасників у справі не надходило. В січні 2019 було подано звіт ліквідатора на затвердження суду, та протягом січня-березня 2019 звіт ліквідатора перебував на розгляді суду.

Ухвалою суду від 19.03.2019 у затвердженні звіту ліквідатора було відмовлено у зв`язку з тим, що ліквідатором не було вжито заходи щодо оголошення в розшук транспортного засобу, який обліковується за Боржником, а здійснено його списання на підставі пояснень Боржника, відносно чого у кредиторів у справі були заперечення.

На виконання вимог суду ліквідатором протягом травня 2019 - травня 2020 було вжито заходи щодо розшуку транспортного засобу, які виявились безрезультатними.

В травні 2020 року ліквідатором подано до суду звіт за підсумком ліквідаційної процедури, який вказано судом таким, що свідчить про повноту вжитих ліквідатором заходів в ліквідаційній процедурі. Протягом травня-серпня 2020 звіт ліквідатора перебував на розгляді суду. Звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури затверджений судом, про що винесена ухвала, яка в цій частині не оскаржується.

Отже, фактично арбітражним керуючим Нагорнєвою Т.В. виконувались повноваження ліквідатора у даній справі за період з жовтня 2017 по серпень 2020.

Судом першої інстанції затверджено звіти ліквідатора Банкрута щодо нарахування суми грошової винагороди за період виконання повноважень у справі з 10.10.2017 по 18.10.2019 на загальну суму 182197,72 грн., при цьому, ліквідатором не заявлено про грошову винагороду за період виконання повноважень з 19.10.2019 по дату звернення до суду з клопотанням від 26.05.2020 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора у даній справі за період з 10.10.2017 по 19.10.2019 у сумі 182197,72 грн, про що винесена ухвала, яка в цій частині не оскаржується.

Доводи скаржника зводяться до оскарження ухвали господарського суду Київської області від 04.08.2020 у даній справі лише в частині стягнення з скаржника на користь арбітражного керуючого Нагорної Т.В. суми 12 116,15 грн винагороди ліквідатора із посиланням на те, що чинним законодавством не передбачено за даних обставин покладення на кредитора таких витрат. Оскаржувана ухвала переглядається судом лише в тій частині, яка заявлена в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст. 115 Закону про банкрутство сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Статтею 98 Закону про банкрутство передбачено право арбітражного керуючого користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Як вже зазначено вище, згідно з приписами ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого / розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора/, разом з тим Закон не містив заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Не містить такої заборони і чинний Кодекс України з процедур банкрутства.

При цьому, відмова від оплати послуг ліквідатора, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року, ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого / розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора/ в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17.

Жодних заперечень щодо повноти та належності виконання ліквідатором своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі не заявлялось ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, ухвала господарського суду Київської області від 04.08.2020 у даній справі не оскаржується в частині затвердження судом ані звіту ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури та ліквідаційного балансу ФОП Онищенка М.В., ані в частині затвердження судом звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного кернуючого Нагорної Т.В.

Отже вказаними вище висновками спростовуються доводи скаржника ГУ ДФС у Київській області про неправомірність стягнення коштів щодо оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора з кредиторів пропорційно до їх вимог.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення клопотання ліквідатора Банкрута від 26.05.2020 №02-01/56 в частині стягнення коштів щодо оплати грошової винагороди ліквідатора, у тому числі ГУ ДФС у Київській області на користь арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. пропорційно до розміру його кредиторських вимог. У зв`язку з чим судом правомірно стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь арбітражної керуючої грошову винагороду у сумі 12 116,15 грн.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали в частині, що оскаржується Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі №911/208/16 залишити без змін в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь арбітражного керуючого Нагорнєвої Тетяни Володимирівни грошової винагороди у сумі 182197,72 грн.

Матеріали справи №911/208/16 направити до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України

Повний текст виготовлено 07.12.2020.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков