Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/17246/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/17246/19 За позовом Приватного підприємства ТРАНСЛАЙНЕР

до Товариства з обмеженою відповідальністю МІНАР ЕКСПРЕСС

про 37 141, 11 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІНАР ЕКСПРЕСС

до Приватного підприємства ТРАНСЛАЙНЕР

про стягнення 13 333,40 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача 37 141,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 020718.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 №910/17246/19 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

23.12.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.12.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/17246/19 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 04.02.2020.

20.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги ПП ТРАНСЛАЙНЕР необґрунтованими та такими, що підлягають лише частковому задоволенню з підстав, що саме Позивачем порушено зобов`язання в частині оплати за Договором № 020718. Відтак, просив суд частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а саме щодо стягнення на користь позивача 30 000,00 грн. боргу за виконане перевезення, замість 16740,60 грн., 4 201,05 грн. пені, 1 938,37 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 1001,10 грн.

27.01.2020 від Позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої Позивач вказує на виконання зобов`язань зі свого боку позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Також зазначив, що відповідно до п.2 ст.17, п.4 ст.17 Конвенції позивач звільняється від відповідальності за пошкодження товару, а відповідачем в свою чергу недоведено ані протиправної поведінки ані розміру збитків. Загалом позивач вказав, що аргументи, викладені у відзиві Відповідача є необґрунтованими в повному обсязі. Також, позивач у відповіді на відзив зазначив про сплив строку позовної давності щодо вимоги відповідача про відшкодування збитків в розмірі 13 259,40 грн.

Між тим, 17.01.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ МІНАР ЕКСПРЕСС про стягнення 13 259,40 грн. збитків за зіпсований та непридатний товар, 1 081,93 інфляційних витрат, 519,79 грн. 3 % річних, 4 472, 33 грн. пені.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані наявністю заборгованості за пошкоджений і не придатний для використання товар по договору надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 020718.

Ухвалою суд від 27.01.2020 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІНАР ЕКСПРЕСС до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛАЙНЕР .

Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадженні з первісним позовом. Розгляд справи призначено на 04.02.2020.

Ухвалою суду від 04.02.2020 ухвалено розгляд справи № 910/17246/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.2020.

28.02.2020 до Господарського суд міста Києва від Відповідача по зустрічному позову надійшов відзив, відповідно до якого останній вказує на його безпідставність та необгрунтованість.

03.04.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом, відповідно до ст. 167 ГПК України.

21.04.2020 позивачем подано клопотання про залишення заперечення на відповідь на відзив без розгляду у задоволенні якого судом відмовлено.

Крім того, 04.05.2020 від Позивача та відповідача надійшли обґрунтування правової позиції у первісному та зустрічному позовах.

Також, через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про застосування позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом.

Розгляд справи відкладався.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої короно вірусом COVID-19, чергове судове засідання перенесено на 11.06.2020.

В підготовче судове засідання 11.06.2020 представник позивача не з`явився, проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Ухвалою суду 11.06.2020 закрито підготовче провадження у справ № 910/17246/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2020.

07.07.2020 надійшло клопотання позивача про забезпечення його участі у судовому засідання, призначеному на 21.07.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У клопотанні позивача про забезпечення його участі у судовому засідання, призначеному на 21.07.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено, на підставі ст.ст. 197, 234 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ діловодства суд позивачем за первісним позовом неодноразово (04.02.2020, 28.02.2020, 21.04.2020,1 2.06.2020, 07.07.2020, 21.07.2020, 25.08.2020) подавались клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за первісним позовом

06.08.2020 відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі ТОВ Мінар Експресс та його представика за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи по суті з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 між Приватним підприємство ТРАНСЛАЙНЕР (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІНАР ЕКСПРЕСС (надалі - Відповідач) укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні №020718 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. та п. 2 Договору Позивач, як перевізник прийняв на себе зобов`язання організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України та інших країн, відповідно до заявок, а також виконувати інші доручення Відповідача за погодженням сторін.

Відповідно до Розділу 2 вищевказаного договору позивач зобов`язаний надати відповідачу за попереднім замовленням послуги по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, а відповідач зобов`язався своєчасно здійснити розрахунки за одержані послуги.

06.09.2018 р. позивач одержав від відповідача заявку на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 06/09 за маршрутом м. Краків (Республіка Польща)- Київ/Клавдієво (Україна) - Обумовлена вартість перевезення склала 30000,00 грн. Вантаж - Картон, 20 тонн.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом МАN із напівпричепом SСНМІТZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Перевезення вантажу здійснювалось на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 491510 від 10.09.2018.

Як встановлено судом, позивач вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджується:

- відбитком особистої номерної печатки співробітника митниці призначення на території України - Львівської митниці ДФС на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) № 491510 від 10 вересня 2018 р.;

- відбитком особистої номерної печатки співробітника митниці призначення на території України - Львівської митниці ДФС на друку ВМД № ГІА100110.2018.326917;

- відбитком печатки вантажоодержувача ТОВ Юнайтед Форест , підпису комірника пана Прокопенко та дати доставки вантажу 12 вересня 2019р. в графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК) № 491510 від 10 вересня 2018 р.

Відповідно до умов заявки відповідач повинен розрахуватися із позивачем шляхом безготівкового розрахунку протягом 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

24 вересня 2018 року о 17:03 на електрону пошту відповідача, було надіслано Рахунок на оплату виконаних послуг №436 від 12 вересня 2018р., Акт виконаних послуг №436 від 12 вересня 2018р., міжнародну товарно-транспортну накладну (СМК) № 491510 від 10 вересня 2018 р. з відмітками вантажоодержувача про прийняття вантажу.

Відповідно п. 8.1 договору документи передані засобами електронного зв`язку мають рівну з оригіналами юридичну силу.

Оригінал та завірену копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК) №491510 від 10 вересня 2018 р., оригінал акту здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) № 436 від 12 вересня 2018р., оригінал рахунку на оплату виконаних послуг №436 від 12 вересня 2018р., оригінал договору № 020718, оригінал заявки №06/09 згідно Журналу реєстрації вихідних документів Приватного підприємства ТРАНСЛАЙНЕР та фіскального чеку ПАТ Укрпошта направлені на адресу відповідача поштою рекомендованим листом №6548105160345, 24 вересня 2018р.

Вказані вище документи відповідач отримав 12 жовтня 2018 р., що підтверджується копією бланку поштового повідомлення № 0318701604954, в якому є відмітка про вручення.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 1702 від 19 листопада 2019 р. про відшкодування позивачу коштів в сумі 30 000,00 грн., однак відповідь на претензію віповідачем не надана. Зворотного суду не доведено, а матеріали справи не містять.

Отже, у звязку з тим, що відповідач не оплатив надані Позивачем послуги по перевезенню, обумовлені транспортною заявкою, вказане стало підставою для звернення до суду з первісною позовною заявою.

Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю МІНАР ЕКСПРЕСС (Відповідач) у зустрічному позові вказує на наявність у позивача за первісним позовом перед відповідачем заборгованості з відшкодування збитків за зіпсований і непридатний до використання товар в розмірі 13 259,40 грн., що і стало підставою для подання зустрічного позову.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини щодо транспортного експедирування.

Зокрема, статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

В той же час, згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Враховуючи наведене, за своїм змістом та правовою природою укладені сторонами замовлення є укладеним у спрощений спосіб договором транспортного експедирування та як міжнародне перевезення, регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, учасниками якої є Україна та Республіка Білорусь (далі - Конвенція).

Вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ч.1 ст.32 Конвенції КДПВ термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Згідно коментаря до підпункту с) п.1 ст.32 Конвенції КДПВ відлік терміну позовної давності за позовами про несплату або несвоєчасну сплату провізних платежів і штрафів, вимоги перевізника до вантажовідправників та інші починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Відповідно пункту 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання собою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір перевезення, що не оплачений відповідачем, було укладено 06 вересня 2018 р., що підтверджується електронним листуванням між відповідачем та позивачем. Електронні докази листування надано у цифровій формі на електронних носіях.

Отже, керуючись приписами Конвенції КДПВ та законодавства України строки позовної давності по перевезенню, що не оплачене відповідачем, спливають 07 грудня 2019р. Таким чином первісна позовна заява подана з додержанням строків позовної давності.

Пунктом 2 статті 10 Цивільного кодексу України визначено, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до Договору №020718 (надалі Договір) п. 2.2.4 Експедитор (відповідач) зобов`язується своєчасно, в строки, обумовлені в кожному окремому випадку, проводити розрахунки з Перевізником (позивачем).

Згідно з п. 3.2. договору порядок та умови оплати обумовлюються в разовій Заявці, що направляється Перевізнику (позивачу) перед конкретним перевезенням.

Відповідно до заявки №06/09 від 06.09.2018, згідно якої виконувалося перевезення, щодо якого виникли спірні відносини, (надалі Заявка) встановлена вартість перевезення 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., та умови оплати - оплата по безготівковому розрахунку протягом 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленого договором. Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір №020718 не містить інших умов для здійснення оплати, крім зазначених вище. Тобто посилання відповідача на умови, відсутні в договорі, як причину невиконання їм зобов`язань є неправомірним.

Таким чином, складання та підписання сторонами у справі міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії яких містяться в матеріалах справи, та в яких вантажовідправником зазначений відповідач, свідчать про укладення сторонами у справі договорів перевезення автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до вимог Конвенції.

Факт здійснення ТОВ "МІНАР ЕКСПРЕСС" перевезення вантажу за вказаним вище Замовленням підтверджується міжнародними транспортними накладними (CMR) від 10.09.2018 із відмітками на шляху прямування вантажу та вантажоодержувача. Вартість здійснених перевезень відповідно до Замовлень та рахунків фактур становить 30 000,00 грн.

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

При цьому, згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, як випливає зі змісту заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, слід дійти висновку, що сторонами встановлено строк виконання зобов`язань, а саме 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України та умов заявки ТОВ "МІНАР ЕКСПРЕСС" мало виконати перед ПП "ТРАНСЛАЙНЕР " зобов`язання з оплати за надані останнім послуги перевезення відповідно до умов Договору та Заявки на загальну суму 30 000 грн. протягом семи днів з дня отримання ТОВ МІНАР ЕКСПРЕСС відповідних оригіналів документів.

Як встановлено судом оригінали документів були вислані та отримані відповідачем, таким чином у відповідача виник обов`язок оплатити вартість наданих послуг.

Посилання відповідача на те, що останній не отримав оригіналу міжнародної транспортної накладної (СМК) N491510 від 10.09.2018 року та оригіналу акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №436 від 12.09.2018 року є безпідставним.

Це твердження не відповідає дійсності. Зазначені документи були неодноразово відправлені відповідачу, в тому числі рекомендованими відправленнями з описом вкладення. зокрема:

· 24 вересня 2018 року о 17:03 на електрону адресу, що належить відповідачу було надіслано Рахунок на оплату виконаних послуг №436 від 12 вересня 2018р., Акт виконаних послуг №436 від 12 вересня 2018р., міжнародну товарно-транспортної накладну (СМК) № 491510 від 10 вересня 2018 р. з відмітками вантажоодержувача про прийняття вантажу. Відповідно п. 8.1 договору документи передані засобами електронного зв`язку мають рівну з оригіналами юридичну силу;

· 24 вересня 2018 року рекомендованим листом №6548105160345, який відповідач отримав 12 жовтня 2018 р., що підтверджується копією бланку поштового повідомлення № 0318701604954, в якому є відмітка про вручення, відповідач отримав оригінал та завірену копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК) № 491510 від 10 вересня 2018 р., оригінал акту здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) № 436 від 12 вересня 2018р., оригінал рахунку на оплату виконаних послуг №436 від 12 вересня 2018р., оригінал договору № 020718, оригінал заявки №06/09 згідно Журналу реєстрації вихідних документів Приватного підприємства Транслайнер та фіскального чеку ПАТ Укрпошта направлені на адресу відповідача поштою рекомендованим листом №6548105160345 24 вересня 2018р. Вказані вище документи відповідач отримав 12 жовтня 2018 р., що підтверджується копією бланку поштового повідомлення № 0318701604954, в якому є відмітка про вручення.

· 19 листопада 2019 року рекомендованим листом №0500064689420 з описом вкладення. Лист повернувся по закінченню терміну зберігання;

· 13 січня 2020 року рекомендованим листом №0500073734196 з описом вкладення,

який відповідач отримав 25 січня 2020 року , що підтверджується копією бланку поштового повідомлення №0214011063020, в якому є відмітка про вручення.

· 24 січня 2020 року рекомендованим листом №0500075838282 з описом вкладення, який відповідач отримав 04 лютого 2020 року , що підтверджується копією бланку

Отже, суду доведено, що позивач належим чином надав послуги по перевезенню на суму 30 000,00 грн., про що свідчить міжнародна транспортна накладна (CMR) №491510 від 10.09.2018, строк оплати є таким, що настав. У зв`язку з чим первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. боргу за виконане перевезення підлягає задоволенню судом.

Поряд з тим, відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним у зв`язку з цим дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 001,10 грн. та 1938,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.3 договору, у випадку прострочення платежу винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення їх розміру.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов до висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 4201, 64 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог суд вказує наступне.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача за зустрічним позовом обов`язку відшкодувати 13 259,40 грн. збитків за зіпсований і непридатний товар.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Частиною 3 ст. 623 ЦК України, ч. 3, 4 ст. 224 ГК України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Натомість позивачем не доведено суду наявності протиправної поведінки при здійсненні перевезення.

Відповідно до п. 1.3 Договору №020718 між ПП Транслайнер та ТОВ Мінар Експресе перевезення вантажів здійснюється в тому числі на умовах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956р (зі змінами 1978).

Відповідно до міжнародної накладної СМК №491510, перевезення виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Керуючись п. 2 ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно ряд. 3 Заявки №06/09 від 06.09.2019, згідно якої виконувалося вказане перевезення з боку ТОВ Мінар Експресе було визначено: уважно кріпити рулони пасами та кутниками, мати: паси- 12 шт, кутники під паси - 24 шт, килими гумові 20 штук.

Згідно ряд. 10 Заявки вантаж, що заявлено до перевезення - Картон 20 тон.

Проте, під час приймання вантажу на складі Відповідача, виявились пошкодження від кріпильних куточків та ременів для запобігання ковзанню 14 (чотирнадцять) рулонів паперу, а саме:

№ 20057503881820, № 20057504221820, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ,

№ НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ,

№ НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 ,

№ НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , загальною вагою 6 060 кг (шість тисяч шістдесят кг).

Про вказані пошкодження сторонами було складено Акт приймання товару від 12.09.2018 року, а також було зазначено в СМК № 491510. Із пошкоджених, зазначених вище, рулонів загальною вагою 6 060 кг (шість тисяч шістдесят кг) непридатним до використання, виявися папір, загальною вагою 410 кг (чотириста десять кг).

Вартість зіпсованого і непридатного до використання паперу, загальною вагою 410 кг (чотириста десять кг), з врахуванням транспортних та інших витрат, складає 13 259, 40 грн. (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять грн. 40 коп.).

Згідно відомостей, що містяться в Акті приймання вантажу від 12.09.2018р (далі Акт) пошкодження вантажу відбулося пасами кріплення.

Також був складений Звіт № 540 від 13.09.2018 року відповідно до оцінки ризиків та завданої шкоди ФОП Расіним Андрієм Анатолійовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_15 ).

Відповідачем 20.10.2018 року було надіслано Позивачу на юридичну адресу претензію (Вимогу) у зв`язку з пошкодженням товару вих №16/10 від 16.10.2018 року. Проте відповіді отримано не було.

Відповідно до пояснень в Акті водія п. ОСОБА_1 , факти в яких не заперечувалися іншими сторонами при складанні Акту, вантаж було закріплено згідно інструкцій вантажовідправника та експедитора ТОВ Мінар Експресе . Всі використані засоби кріплення та транспортний засіб відповідали зазначеним стандартам вимог де безпечного кріплення вантажу, зокрема ЕТ412195-2 Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 2. Кріпильні стяжні ремені з хімічних волокон , ЕN12641 Знімні кузови та комерційні транспортні засоби. Тенти. Частина 1. Мінімальні вимоги , ЕN12642 Міцність конструкції транспортного кузова .

Також в акті зазначено, що пошкодження вантажу відбулося в середині пакування, що свідчить про невідповідність якості пакування умовам перевезення та наданим з боку ТОВ Мінар Експресе інструкціям щодо кріплення вантажу.

Так само в акті містяться відомості, що вантажовідправником та експедитором надано неточну та неповну інформацію щодо вантажу. Зокрема, не вірно зазначено тип вантажу, що перевозиться. Відповідно до Заявки вантажем має бути Картон , в той же час як фактичним вантажем були Рулони паперу некрейдованого для офсетного друку, що має меншу жорсткість та міцність.

Наведені вище факти свідчать, що пошкодження вантажу сталося не внаслідок дій (бездіяльності) з боку ПП Транслайнер , зокрема вбачається наявність дефектів упаковки.

Згідно підпункту Ь) п. 4 ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню.

Керуючись п. 2 ст. 18 Конвенції, якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у п. 4 ст. 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього.

Таким чином відповідно до п. 2 ст. 17, п. 4 ст.17 Конвенції ПП Транслайнер , як перевізник, звільняється від відповідальності за ушкодження вантажу за таких обставин, а позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності протиправної поведінки.

Також, позивачем за зустрічним позовом не доведено розміру збитків.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Керуючись ст. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей , затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №116 від 22.01.1996 розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

Згідно з ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

До відзиву позивачем за зустрічним позовом було надано копію Звіту №540 ФОП Расіна А.А. щодо проведених інспекційних роботах на замовлення страхової компанії АСК ІНГО Україна .

З вказаного звіту не вбачається яким чином було визначено вагу пошкодженого паперу. При розвантаженні транспортного засобу комірником паном ОСОБА_2 здійснювалися виключно замірювання лінійних розмірів пошкоджень за допомогою рулетки та попереднє оцінювання ваги пошкодженого паперу, що знайшло своє відображення в Акті з символом ~ - приблизно, орієнтовно. Використання цих орієнтовних значень при розрахунку ваги пошкодженого вантажу суперечить принципам Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 р та інших норм чинного законодавства України. Інших розрахунків, результатів зважування тощо позивачем в зустрічному позові надано не було.

До зустрічного позову надано розрахунок ТОВ Юнайтед Форест витрат на пошкоджений товар на суму 13259 грн 40 коп. Даний розрахунок не відповідає приписам чинного Законодавства України та не може бути належним доказом витрат на пошкоджений товар.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України від 21 червня 2018 року №2473- VIII Про валюту і валютні операції (далі - Закон №2473) гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні.

Відповідно до п. 3 ст. 229 у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

В розрахунку використано міжбанківський курс який вочевидь не відповідає офіційному курсу Національного банку України на день висунення вимог. Відтак, оскільки не вірно розрахована база оподаткування, сума ПДВ також розрахована не вірно.

При цьому, відповідно до ст. 314 ГКУ перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Як вбачається за акту прийому товару папір не було втрачено, а лише пошкоджено. Тобто залишкова вартість пошкодженого паперу не дорівнює 0, що знайшло своє відображення і в звіті №540. Пошкоджений папір можна використовувати в інших технологічних процесах або як сировину для переробки. Таким чином, при розрахунку збитків має використовуватися не вартість пошкодженого вантажу, а сума на яку зменшилася його вартість.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено також розміру збитків.

Таким чином, факт правопорушення саме з боку відповідача прав та інтересів позивача з підстав викладених в позові, суду не доведений.

Окрім того, суд вказує, що для кваліфікації збитків обов`язковою умовою є наявність також причинно-наслідкового зв`язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаючи відшкодування збитків позивач повинен також довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки, тобто причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманими збитками від таких дій.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено суду та не надано достатніх доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування не доведено суду наявності складу правопорушення у діях відповідача, наявності та розміру збитків, протиправної поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача. Обов`язок доведення таких складових правопорушення, як протиправність поведінки, причинно-наслідкового зв`язку та збитків покладається законом на позивача за зустрічним позовом.

У зв`язку з цим, враховуючи відсутність складу цивільного правопорушення, відсутні підстави для зустрічного задоволення позову.

Одночасно суд вказує, що судом не встановлено порушення строку позовної давності для звернення позивача за зустрічним позовом. Дослідивши наявні матеріали справи, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню судом з підстав їх необґрунтованості та не доведеності перед судом.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом інфляційних втрат в розмірі 1 081,93 грн., 3% річних в розмірі 519,79 грн. та 4 472,33 грн. пені також не підлягають задоволенню судом, у зв`язку з відмовою судом у задоволенні основної вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в частині задоволених первісних позовних вимог та покладається на позивача за зустрічним позовом, у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237-238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Приватного підприємства ТРАНСЛАЙНЕР задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІНАР ЕКСПРЕСС (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, кв. 96, Код ЄДРПОУ 36558164) на користь Приватного підприємства ТРАНСЛАЙНЕР (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, 27А, оф. 5, код ЄДРПОУ 37556194) 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень) - основного боргу, 1938, 37 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім гривень тридцять сім копійок) - інфляційні витрати, 1001, 10 грн. ( одна тисяча одна гривня, десять копійок) - 3 % річних, 4201, 64 грн. (чотири тисячі двісті одна гривня шістдесят чотири копійки) - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань)) та 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ МІНАР ЕКСПРЕСС відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 30.11.2020

Суддя І.І. Борисенко