ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
попереднього засідання
м. Київ
12.10.2020Справа № 910/638/20За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака,16, ідентифікаційний номер 40904740)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Судак С.С.
Представники учасників:
від заявника - Рева С.В.
від боржника - Бутко Д.Г.
розпорядник майна - не з`явився.
від АТ "Альфа-Банк" - Кузовлев Р.В.
від компанії "Дойче Трасті Кампані Лімітед"- Бідний Є.М.
від АТ "Укрексімбанк" - Лозовський В.М.
від АТ "Ощадбанк" - Карпінський С.В.
від компанії "Осева Ексімпо Прага с.р.о." - Антипенко М.М.
від ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" - Ключинський К.Л.
від Експортного-імпортного банку США - Марченко О.І.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" звернулося до суду з заявою про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про зупинення провадження у справі № 910/638/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11278/19, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака,16, ідентифікаційний номер 40904740) до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533) в розмірі 2 733 143,47 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввеедно процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533), оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 64544 від 10.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533), призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533) арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 550 від 03.07.2013), визначено дату проведення попереднього судового засідання на 30.03.2020.
Попереднє засідання, призначене на 30.03.2020, не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного суду від 24.03.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" залишено без змін. Матеріали справи №910/638/20 направлено до Господарського суду міста Києва.
Так, за час перебуванням матеріалів справи у апеляційній інстанції, до суду надійсшли наступні документи:
- документи від Компанії "Дойче Трасті кампані Лімітед" на обгрунтування грошових вимоги до боржника;
- клопотання розпорядника майна про виплату винагороди за виконання повноважень у період з 13.01.2020 по 29.02.2020;
- заперечення боржника на грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" з клопотанням про призначення судової економічної експертизи;
- заперечення боржника на грошові вимоги Осева Ексімпо Прага с.р.о.;
- заява боржника про визнання кредиторських вимог;
- заперечення боржника на грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Зерно-Продукт";
- звіт розпорядника майна про надіслані всім кредиторам повідомлення щодо розгляду заявлених вимог;
заперечення боржника на грошові вимоги Експортно-імпортного банку сполучених штатів;
-заява боржника про визнання кредиторських вимог;
- клопотання розпорядника майна про виплату винагороди за виконання повноважень у період з 01.03.2020 по 31.03.2020;
- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" про зупиненн провадження у справі та перенесення засідання на іншу дату;
- заперечення боржника на грошові вимоги АТ "Альфа-Банк";
- доповнення до звіту розпорядника майна про надіслані всім повідомлення про результати розгялляду грошових вимог;
- відповідь на заперечення боржника від Осева Ексімпо Прага с.р.о.;
- заперечення боржника на грошові вимоги Компанії "Дойче Трасті кампані Лімітед";
-клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи рестру вимог кредиторів та наказів боржника про проведення інвентаризації майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 10.06.2020.
19.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт".
27.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, звіту за результами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.
04.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрилична компанія "Бонус" про залишення без задоволення клопотання розпорядника майна Ягічева С.О. про виплату йому винагороди за виконання поноважень у справі та звільнення його від обов`язків у справі.
04.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрилична компанія "Бонус" про закриття провадження у справі №910/638/20.
09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Avonex Limited про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.
09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Компанії "Дойче Трасті кампані Лімітед";
09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи документів.
09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Ат "Державний ощадний банк України"
10.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання АТ "Альфа-Банк" про відкладення розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/638/20. Відкладено розгляд справи у попередньому засіданні, розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" про закриття провадження у справі, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" про звільнення арбітражного ткеруючого Ягічева С.О. від виконання повноважень розпорядника майна.
Крім того, ухвалою від 10.06.2020 задоволено частково клопотання розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олексійовича про виплату винагороди. Здійснено сплату основної винагороди арбітражному керуючому Ягічеву Сергію Олексійовичу (свідоцтво арбітражного керуючого № 550 від 03.07.2013, ідентифікаційний код отримувача НОМЕР_1 ) на його рахунок № НОМЕР_2 за виконання ним повноважень розпорядника майна у справі № 910/638/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" за період з 03.02.2020 по 29.02.2020 в розмірі 12 703 (дванадцять тисяч сімсот три) грн. 24 коп., за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 в розмірі 14 169 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва UA418201720355289002000015332, відкритого у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 05379487 за рахунок коштів, авансованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" у відповідності до платіжного доручення № 22 від 15.01.2020.
30.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про винесення окремої ухвали.
30.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення розпорядника майна щодо причин неможливості проведення інвентаризації майна боржника.
01.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла уточнююча заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопром Агро".
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про долучення документів до матеріалів справи.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи копій відповідей на запити останнього.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надішло клопотання розпорядника майна про залучення третьої особи.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про розгляд справи без його участі.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення розпорядника майна щодо клопотання про закриття провадження у справі, щодо клопотання про звільнення від виконання обов`язків арбітражного керуючого.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів на заперечення боржника.
02.07.2020 до Господарського суду міста Києванадійшли пояснення АТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо заперечень боржника.
03.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Резника О.Ю. про участь у справі.
03.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у справі.
03.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Компанії "Дойче трасті кампані Лімітед" про долучення до матеріалів справи висновку експерта з питань англійського права.
06.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпоряжника майна про долучення до матеріалів справи відомостей про майна боржникаю
06.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про виплату винагороди.
06.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Компанії "Дойче трасті кампані Лімітед" про долучення до матеріалів справи висновку експерта з питань англійського права.
07.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанова компанія "Монополіум фінанс" про уточнення вимог до боржника, відповідно до якої останній просить суд визнати його грошові вимог на суму 276 080 562,15грн.
08.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення боржника до заперечення на грошові вимоги Дойче трасті компані Лімітед.
08.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про відкладення розгляду справив частині клопотання Дойче трасті компані Лімітед про приєднання до матеріалів справи висновку експерта з питань англійського права.
08.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання ТОВ "Югтранзитсервіс-агропродукт",ТОВ "Агро-Альфа", ТОВ "ФК "Фінгарант",ТОВ "Пустомити м`ясо", ТОВ "Зрпі Прикарпаття" про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.
08.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про долучення до матеріалів спарви доказів, що підтверджують неможливість проведення інвентаризації майна боржника під час дії карантину.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2020 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні, розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" про закриття провадження у справі, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" про звільнення арбітражного керуючого Ягічева С.О. від виконання повноважень розпорядника майна, клопотання розпорядника майна про винесення окремої ухвали, клопотання про залучення третьої особи на 26.08.2020.
21.07.2020 до суду надійшли пояснення Осева Ексімпо Прага с.р.о. щодо нормативно-правового обгрунтування заявлених вимог з викладом обставин виникнення заборгованості боржника.
22.07.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ТОВ "Юридична компанія "Бонус" із проханням надіслати копію клопотання розпорядника майна про винесення окремої ухвали.
27.07.2020 до суду надійшло повідомлення адвоката Реви С.В. щодо відмови від вчинення дій, що були визначені довіреністю від ТОВ "Юридична компанія "Бонус".
28.07.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна про припинення повноважень керівника ПрАТ "Райз-Максимко" та тимчасове покладення виконання відповідних обов`язків на арбітражного керуючого Ягічева С.О.
28.07.2020 до суду надійшли письмові пояснення розпорядника майна щодо відсутності у нього копії кредитного договору № 010/11/22, усіх додаткових угод до нього, договорів застави тощо.
17.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення до заяви про грошові вимоги Компанії "Дойче Трасті Кампані Лімітед".
19.08.2020 до суду надійшли пояснення ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" щодо заявлених вимог до боржника.
19.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про витребування доказів.
21.08.2020 до суду надійшла заява арбітражного керуючого Глеваського В.В. про участь у справі про банкрутство.
21.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли доповнення до заяви арбітражного керуючого Глеваського В.В. про участь у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2020 заяву Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" № б/н від 12.03.2020р. з грошовими вимогами до боржника на суму 35 463 874,01 грн. повернуто без розгляду.
25.08.2020 до суду надійшло клопотання Компанії "Дойче Трасті Кампані Лімітед" про приєднання до матеріалів справи витягів із законодавчих актів Англії та англомовної юридичної літератури.
26.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ТОВ "Юридична компанія "Бонус" про залишення без розгляду клопотання про звільнення арбітражного керуючого Ягічева С.О. від виконання обов`язків.
26.08.2020 до суду надійшли доповнення боржника до заперечень щодо заявлених грошових вимог Компанії "Дойче Трасті Кампані Лімітед".
26.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення АТ "Альфа-Банк" на заперечення боржника щодо заявлених вимог.
26.08.2020 до суду надійшло клопотання ТОВ "Юридична компанія "Бонус" про підтримку клопотання розпорядника майна щодо покладення на нього обов`язків керівника боржника.
26.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ТОВ "Юридична компанія "Бонус" про витребування доказів.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 задоволено клопотання розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олексійовича про виплату винагороди. Здійснено сплату основної винагороди арбітражному керуючому Ягічеву Сергію Олексійовичу (свідоцтво арбітражного керуючого № 550 від 03.07.2013, ідентифікаційний код отримувача НОМЕР_1 ) на його рахунок № НОМЕР_2 за виконання ним повноважень розпорядника майна у справі № 910/638/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 в розмірі 15 634 (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 76 коп. з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва UA418201720355289002000015332, відкритого у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 05379487 за рахунок коштів, авансованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" у відповідності до платіжного доручення № 22 від 15.01.2020. Відмовлено розпоряднику майна у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали. Відмовлено розпоряднику майна у задоволенні клопотання про залучення третьої особи. Залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" № 156 від 02.06.2020 в частині звільнення від виконання обов`язків розпорядника майна у справі арбітражного керуючого Ягічева С.О. та призначення іншого розпорядника майна. Задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про витребування доказів. Зобов`язано Головне слідче управління Національної поліції України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) надати суду кредитний договір № 010/11/22 від 12.04.2013, договір застави від 31.03.2011 № 35, договір застави від 31.03.2011 № 36 з додатковими угодами до них, та інші документи кредитної справи. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В) надати суду кредитний договір № 010/11/22 від 12.04.2013, договір застави від 31.03.2011 № 35, договір застави від 31.03.2011 № 36 з додатковими угодами до них. Відкладено розгляд справи у попередньому засіданні, розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" про закриття провадження у справі, клопотання розпорядника майна про припинення повноважень керівника боржника та тимчасове покладення на нього виконання обов`язків керівника на 12.10.20.
12.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус про призначення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності боржника до затвердження реєстру вимог кредиторів.
12.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус про припинення повноважень керівника та виконавчих органів управління боржника.
12.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус про витребування доказів та проведення експертизи.
12.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова ініціатива про витребування доказів.
У судове засідання, призначене на 12.10.2020, з`явилися представник ініціюючого кредитора, боржника та представники заявлених кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
У ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у наступному порядку:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
У судовому засіданні, що відбулось 12.10.2020 судом розглянуто заяви кредиторів, що надійшли до суду з вимогами до боржника.
Так, за наслідками дослідження поданих до суду заяв з грошовими вимогами до боржника, визнанню кредитором Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко підлягає:
Товариство з обмеженою відповідальністю Покуття Агро
Товариство з обмеженою відповідальністю Покуття Агро звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 200 000,00грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
26.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Покуття Агро (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 26/02/2019, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 26.02.2019 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза 3 клас, у кількості 250 т, на загальну суму 1 200 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2019 (пункт 5 додаткової угоди від 26.02.2019 № 1 до договору).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Покуття Агро перерахувало на рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко 1 200 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 27.02.2019 № 794.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у визначений додатковою угодою від 26.02.2019 № 1 до договору строк, а саме до 31.12.2019, поставку товару не здійснив, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в розмірі 1 200 000,00грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Покуття Агро .
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю Покуття Агро кредитором боржника на суму 1 200 000,00грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне акціонерне товариство Західний торгово-промисловий дім
Приватне акціонерне товариство Західний торгово-промисловий дім звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 5 658 808,84 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
27.12.2019 між Приватним акціонерним товариством Західний торгово-промисловий дім (продавець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (покупець) укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 1/2019-3, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Згідно Додаткової угоди від 27.12.2019 №1 до договору № 1/2019-3 постачальник зобов`язується поставити кукурудзу некласну, в кількості 1 527 тон вартістю 2 850 грн/т на суму 5 222 340 грн., ПДВ 20% 870 390 грн.
У відповідності до пункту 5 Додаткової угоди поставка кукурудзи повинна відбутися до 31.01.2020 включно.
Термін оплати за пунктом 6 Додаткової угоди становить 10 днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору Приватне акціонерне товариство Західний торгово-промисловий дім поставило Приватному акціонерному товариству Райз-Максимко кукурудзу некласну, в кількості 1 527 тон на суму 5 222 340,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.12.2019 №772.
Водночас, оплату поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко у встановлений Додатковою угодою від 27.12.2019 №1 до договору строк не здійснило.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з вимог пункту 4.1 договору, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко повинно було здійснити оплату товару впродовж 10 днів після прийняття ним товару за видатковою накладною від 31.12.2019 № 772, однак докази здійснення оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Також, 27.12.2019 між Приватним акціонерним товариством Західний торгово- промисловий дім (зерновий склад) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (поклажодавець) був укладений Договір № ПЕ-36/2019 складського зберігання.
Відповідно до пункту 1.1. договору поклажодавець на умовах цього Договору зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, зернобобові, круп`яні та олійні культури (надалі - зерно), а саме: кукурудзу, та надавати послуги, передбачені в Додатку № 1 до цього Договору, і в установлений термін повернути зерно поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України.
Відповідно до п 5.1. Договору розмір плати за послуги зернового складу визначається за діючими тарифами, що затверджені Зерновим складом та є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).
Згідно п. 5.2. Договору оплата послуг здійснюється поклажодавцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок зернового складу протягом 10 календарних днів після дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Оплата послуг зернового складу може бути здійснена також у вигляді попередньої оплати.
За умовами пункту 5.5. Договору факт надання послуг за цим Договором підтверджується шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються в момент надання послуг, але не рідше одного разу на місяць (в останній день місяця) та передаються поклажодавцю протягом 5 (п`яти) днів з дати їх складання. Поклажодавець зобов`язаний підписати відповідний Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту отримання такого Акту та повернути Зерновому складу або надати Зерновому складу обґрунтовані заперечення проти підписання. В разі не підписання акту/актів та ненадання обґрунтованих заперечень. Послуги вважаються прийнятими поклажодавцем та підлягають оплаті в порядку, передбаченому в пп. 5.2. даного Договору.
Термін зберігання зерна становить з дня прийняття зерновим складом зерна на зберігання до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не довше, ніж до 31.03.2020 (пункт 7.1 договору).
Додатком № 1 до даного договору сторони погодили відповідні тарифи на послуги зернового складу.
На виконання умов договору № ПЕ-36/2019 від 27.12.2019 Приватним акціонерним товариством Західний торгово-промисловий дім надало відповідні послуги зі зберігання кукурудзи на загальну суму 274 858,38 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт: № 1039 від 31.12.2019 на суму 3 205,08 грн. та № 76 від 31.01.2020 на суму 271 653,30 грн.
Разом із цим, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у встановлені договором № ПЕ-36/2019 від 27.12.2019 строки оплату наданих послуг не здійснило.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Водночас, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко не здійснило оплату наданих послуг за актом виконаних робіт № 1039 від 31.12.2019 на суму 3 205,08 грн. у строк до 10.01.2020 та за актом № 76 від 31.01.2020 на суму 271 653,30 грн. у строк до 10.02.2020, у зв`язку з чим вимоги Приватного акціонерного товариства Західний торгово-промисловий дім у цій частині є обґрунтованими.
16.12.2014 між Приватним акціонерним товариством Західний торгово- промисловий дім (кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (позичальник) укладений Договір № С1160-01/02 14/12/16 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Відповідно до пункту 1.1. Договору кредитор надає позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому Договорі.
Пунктами 3.1. Договору визначено, що кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу у розмірі 270 000,00 грн.
Відповідно до п 4.3. Договору кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Згідно п. 4.5. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
Так, на виконання умов Договору № С1160-01/02 14/12/16 від 16.12.2014 Приватним акціонерним товариством Західний торгово- промисловий дім було перераховано боржнику грошові кошти в загальній сумі 270 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 20169 від 17.12.2014.
Водночас, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко повернуло грошові кошти Приватному акціонерному товариству Західний торгово- промисловий дім лише в розмірі 109 089,54 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становив 160 910,46 грн.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт надання Приватному акціонерному товариству Райз-Максимко зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором № С1160-01/02 14/12/16 від 16.12.2014 підтверджується відповідним платіжним дорученням № 20169 від 17.12.2014. У той же час, доказів повного та своєчасного повернення боржником вказаної суми грошових коштів матеріали справи не містять, а відтак відповідні вимоги Приватного акціонерного товариства Західний торгово-промисловий дім у цій частині є обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного акціонерного товариства Західний торгово-промисловий дім кредитором боржника на суму 5 658 108,84 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
У задоволенні решти вимог у сумі 700,00 грн. відмовити, оскільки вказана сума є скоріш за все арифметичною помилкою кредитора при підрахуванні загальної суми заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер
Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 3 215 726,60 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 13.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро (позичальник) укладено договір № БП-13/08 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами пункту 3.1 якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 9 776,65 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2018.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро 9 776,65 грн. відповідно до платіжного доручення від 16.08.2012 № 426.
Також, 16.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро (позичальник) укладено договір № 1604см про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами пункту 3.1 якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 745 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2018.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро 745 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 22.04.2014 № 1737.
Крім того, 25.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор) та Дочірнім підприємством Ямниця відкритого акціонерного товариства Івано-Франківськцемент (позичальник) укладено договір № СМ/34/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами пункту 3.1 якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 1 199 847,45 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2019.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер перерахувало Дочірньому підприємству Ямниця відкритого акціонерного товариства Івано-Франківськцемент 1 199 847,45 грн. відповідно до платіжного доручення від 29.12.2015 № 3718.
Також, 25.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро (позичальник) укладено договір № См/12/12-15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами пункту 3.1 якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 500 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2018.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро 500 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 28.12.2015 № 3696.
31.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Калина (позичальник) укладено договір № БП-ФІА-10-03/2016 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами пункту 3.1 якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 750 000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2019.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер перерахувало Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Калина 750 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 31.03.2016 № 351.
Також, 30.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (позичальник) укладено договір № 30/05 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами пункту 3.1 якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 11 102,50 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2018.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер перерахувало Приватному акціонерному товариству Райз-Максимко 11 102,50 грн. відповідно до платіжного доручення від 19.09.2016 № 3756.
У подальшому, 30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір № БП-ЕГР-12-12/2015 про переведення боргу.
За умовами пункту 1.1 договору первісний боржник переводить на нового боржника свій борг відповідно до договору № БП-13/08 від 13.08.2012 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 9 776,65 грн.; договору № 1604см від 16.04.2014 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 745 000,00 грн.; договору № См/12/12-15 від 25.12.2015 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 500 000,00 грн.
Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах даного договору (пункт 4.1 договору).
Також, 30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор), Дочірнім підприємством Ямниця відкритого акціонерного товариства Івано-Франківськцемент (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір № БП-ЯМН-06-12/2015 про переведення боргу.
За умовами пункту 1.1 договору первісний боржник переводить на нового боржника свій борг відповідно до договору № СМ/34/12-15 від 25.12.2015 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 1 199 847,45 грн.
Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах даного договору (пункт 4.1 договору).
29.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер (кредитор), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Калина (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір № БП-Клн-03/04/2016 про переведення боргу.
За умовами пункту 1.1 договору первісний боржник переводить на нового боржника свій борг відповідно до договору № БП-ФІА-10-03/2016 від 31.03.2016 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 750 000,00 грн.
Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах даного договору (пункт 4.1 договору).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Перевіривши розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер судом встановлено, що заборгованість Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко складає 3 215 726,60грн., а саме: за договором № 30/05 від 30.05.2016 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 11 102,50 грн., за договором про переведення боргу № БП-ЯМН-06-12/2015 від 30.12.2015 в розмірі 1 254 776,65 грн., за договором про переведення боргу № БП-ЯМН-06-12/2015 від 30.12.2015 в розмірі 1 199 847,45 грн. та за договором про переведення боргу № БП-Клн-03/04/2016 від 29.04.2016 в розмірі 750 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер кредитором боржника на суму 3 215 726,60грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Акціонерне товариство Ритм
Акціонерне товариство Ритм звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 8 999 786,09 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 28.03.2012 між Публічним акціонерним товариством Ритм (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Еліта (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 02/03-12 (надалі - Основний Договір), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору складає 500 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 28.03.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Публічним акціонерним товариством Ритм перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Агро-Еліта фінансову допомогу в сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 29.03.2012.
Однак, ТОВ Агро-Еліта у встановлений договором № 02/03-12 від 28.03.2012 строк грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн. не повернуло.
Надалі, 30.12.2015 між ПАТ Ритм (кредитор), ТОВ Агро-Еліта (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № БП-АЕЛ-04-12/2015, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору № 02/03-12 від 28.03.2012.
Під боргом сторони розуміють грошове зобов`язання в сумі розміром 500 000,00 грн. (п. 1.1.1. договору).
Згідно з пунктом 3.2. договору новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 30.12.2017 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, у визначений договором № БП-АЕЛ-04-12/2015 від 30.12.2015 строк ПрАТ Райз-Максимко грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн. ПАТ Ритм не повернуло.
Також, 29.08.2012 між Публічним акціонерним товариством Ритм (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса (позичальник) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 01/08-12, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору складає 4 000 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 29.08.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Публічним акціонерним товариством Ритм перераховано на розрахунковий рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса 4 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 30.08.2012.
Надалі, 30.12.2015 між ПАТ РИТМ (кредитор), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № БП-ЕНГ-06-12/2015, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору № 01/08-12 від 29.08.2012.
Під боргом сторони розуміють грошове зобов`язання в сумі розміром 4 000 000,00 грн. (пункт 1.1.1. договору).
Згідно з пунктом 3.2. договору новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 30.12.2017 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, у визначений договором № БП-ЕНГ-06-12/2015 від 30.12.2015 строк ПрАТ Райз-Максимко грошові кошти в розмірі 4 000 000,00 грн. ПАТ Ритм не повернуло.
Також, 28.07.2011 між Публічним акціонерним товариством Ритм (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Егрес-Агро (позичальник) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 28-07 (надалі Основний Договір), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору складає 4 499 786,09 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 28.07.2016.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Публічним акціонерним товариством Ритм перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Егрес-Агро фінансову допомогу в сумі 4 499 786,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 102 від 28.07.2011.
Надалі, 30.12.2015 між ПАТ РИТМ (кредитор), ТОВ Егрес-Агро (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № БП-ЕГР-11-12/2015, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору № 28-07 від 28.07.2011.
Під боргом сторони розуміють грошове зобов`язання в сумі розміром 4 499 786,09 грн. (п. 1.1.1. договору).
Згідно з пунктом 3.2. договору новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 30.12.2017 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, у визначений договором № БП-ЕГР-11-12/2015 від 30.12.2015 строк ПрАТ Райз-Максимко грошові кошти в розмірі 4 499 786,09 грн. ПАТ Ритм не повернуло.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлені договорами від 30.12.2015 № БП-АЕЛ-04-12/2015, № БП-ЕНГ-06-12/2015, № БП-ЕГР-11-12/2015 строки грошові кошти Акціонерному товариству Ритм у загальному розмірі 8 999 786,09 грн. не повернуло, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Акціонерного товариства Ритм кредитором боржника на суму 8 999 786,09 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Фермерське господарство Весна-Агро
Фермерське господарство Весна-Агро звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 987 967,34 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 28.11.2017 між Фермерським господарством Весна-Агро (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 11/17-2, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію постачальника, якою є кукурудза врожаю 2017 року.
Постачальник зобов`язується поставити товар покупцю в термін протягом 30 днів з дня здійснення оплати конкретної партії товару (пункт 3.2. договору).
У пункті 4.1. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату на умовах 100% передоплати вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури на відповідну партію товару.
За умовами додаткової угоди № 1 від 28.11.2017 ПрАТ Райз-Максимко зобов`язалося поставити кукурудзу 3 класу в кількості 23,00 тонн, на загальну суму 108 000,00 грн. протягом 30 днів з дня здійснення оплати товару.
На виконання умов договору № 11/17-2 від 28.11.2017 Фермерське господарство Весна-Агро перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 108 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 29.11.2017.
У подальшому, 28.11.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою вирішено розірвати договір № 11/17-2 від 28.11.2017.
За положеннями пункту 2 додаткової угоди № 2 ПрАТ Райз-Максимко зобов`язується повернути на поточний рахунок Фермерського господарства Весна-Агро суму в розмірі 108 000,00 грн. протягом 30 робочих днів з моменту набрання чинності цієї Угоди.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 11/17-2 від 28.11.2017 щодо поставки товару на суму 108 000,00 грн. не виконало.
Також, 01.03.2019 між Фермерським господарством Весна-Агро (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-НВ (постачальник) укладено Договір поставки міндобрив на умовах 100% передплати № 774_514_03.19_МД, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця мінеральні добрива, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.
Найменування товару, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікаціями, що є невід`ємними додатками даного Договору (пункт 1.2. договору).
За умовами додаткової угоди № 1 від 01.03.2019 ТОВ Агро-НВ зобов`язалося поставити Карбамідно-аміачну суміш у кількості 90,60623 тон, на загальну суму 879 967,34 грн. у строк до 15.04.2019.
На виконання умов договору № 774_514_03.19_МД від 01.03.2019 Фермерське господарство Весна-Агро перерахувало на розрахунковий рахунок Агро-НВ кошти в сумі 879 967,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 22.03.2019.
Надалі, сторони уклали додаткову угоду № 2 від 29.11.2019 до договору, відповідно до якої сторони прийшли до взаємної згоди розірвати договір № 774_514_03.19_МД від 01.03.2019.
За положеннями пункту 2 додаткової угоди № 2 Агро-НВ зобов`язується повернути на поточний рахунок Фермерського господарства Весна-Агро суму в розмірі 879 967,34 грн. протягом 30 робочих днів з моменту набрання чинності цієї Угоди.
У подальшому, 28.12.2019 між Фермерським господарством Весна-Агро (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-НВ (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий Боржник) був укладений договір про переведення боргу № 28/12/2019_ВА, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору поставки міндобрив на умовах 100 % передоплати № 774_514_03.19_МД від 01.03.2019.
Під боргом сторони розуміють грошове зобов`язання у розмірі 879 967,34 грн. (п. 1.1.1. договору).
Згідно з пунктом 3.2. договору новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 31.12.2019 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, у визначені пунктом 3.2. Договору № 28/12/2019_ВА від 28.12.2019 ПрАТ Райз-Максимко борг у розмірі 879 967,34 грн. не сплатив.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлений договорами № 11/17-2 від 28.11.2017, № 28/12/2019_ВА від 28.12.2019 строк грошові кошти Фермерському господарству Весна-Агро у загальному розмірі 987 967,34 грн. не повернуло, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Фермерського господарства Весна-Агро кредитором боржника на суму 987 967,34 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Золочівцукор
Товариство з обмеженою відповідальністю Золочівцукор звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 822 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Золочівцукор (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-НВ (постачальник) укладено Договір поставки № 409_514_03.19_МД, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: добрива рідкі азотні КАС-32.
Відповідно до п. 4.3. Договору в разі порушення постачальником строків поставки товару, визначених у відповідній специфікації на строк понад 30 календарних днів, у випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати покупцем, постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати на рахунок покупця в строк до 10 банківських днів, починаючи із 31 календарного дня після порушення строку поставки, у випадку якщо від покупця не надійде заяви про продовження строку поставки товару.
Додатком № 1 до Договору поставки № 409_514_03.19_МД (специфікація) визначено, що кількість товару становить 84,63758 тон за ціною 9 712,00 грн. за тонну, загальною вартістю 822 000,00 грн.
Згідно пункту 3 вищезгаданої специфікації постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати вартості Товару.
Так, на виконання умов договору, 22.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Золочівцукор перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-НВ кошти в сумі 822 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1069 від 22.03.2019.
Водночас, у встановлений Договором строк Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-НВ товар не поставило, суму попередньої оплати не повернуло.
28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Золочівцукор (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-НВ (Первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (Новий боржник) укладено договір № 28/12/2019_3 про переведення боргу, згідно п. 1.1. якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає на себе виконання зобов`язань перед кредитором по оплаті заборгованості в сумі 822 000 грн. за Договором поставки № 409-514-03.19-МД від 01.03.2019.
Відповідно до п. 3.2. Договору про переведення боргу права та обов`язки сторін по договору виникають в момент його підписання і припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти за договором № 409-514-03.19-МД від 01.03.2019 в загальному розмірі 822 000,00 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Золочівцукор .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівцукор кредитором боржника на суму 822 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне акціонерне товариство Ніжинський м`ясокомбінат
Приватне акціонерне товариство Ніжинський м`ясокомбінат звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 129 918,04 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 11.12.2008 між Відкритим акціонерним товариством Ніжинський м`ясокомбінат (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю Головеньківське Плюс (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11/12-08, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 1 130 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 11.12.2016.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Відкрите акціонерне товариство Ніжинський м`ясокомбінат перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Головеньківське Плюс фінансову допомогу в сумі 1 129 918,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 15.01.2009.
31.03.2016 між Публічним акціонерним товариством Ніжинський м`ясокомбінат (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Головеньківське Плюс (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № БП-ГЛВ-04/03-2016, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 11/12-08 від 11.12.2008, у розмірі 1 129 918,04 грн.
Згідно п. 3.2. договору № БП-ГЛВ-04/03-2016 від 31.03.2016 новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 30.12.2017 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № БП-ГЛВ-04/03-2016 від 31.03.2016 строки грошові кошти в розмірі 1 129 918,04 грн. не повернув.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлений договором № БП-ГЛВ-04/03-2016 від 31.03.2016 строк грошові кошти Приватному акціонерному товариству Ніжинський м`ясокомбінат у загальному розмірі 1 129 918,04 грн. не повернув, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного акціонерного товариства Ніжинський м`ясокомбінат кредитором боржника на суму 1 129 918,04 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко
Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 219 597,75 грн.
На обґрунтування вимог зазначило, що 23.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 01/01-19, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 23.01.2019 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза 3 клас, у кількості 331,210 т, на загальну суму 1 560 000,00 грн.
Термін поставки - до 01.03.2019 (пункт 5 додаткової угоди від 23.01.2019 № 1 до договору).
На виконання умов договору № 01/01-19 від 23.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 1 560 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 683809 від 31.09.2019.
Водночас, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договором № 01/01-19 від 23.01.2019 на суму 1 560 000,00 грн. не здійснило.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, внаслідок невиконання ПрАТ Райз-Максимко зобов`язань за договором № 01/01-19 від 23.01.2019 з поставки товару на суму 1 560 000,00 грн., вказана сума коштів підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко .
31.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко (позичальник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (кредитор) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 31/12-19, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 340 402,25 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.03.2020.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Однак, у встановлений договором № 31/12-19 від 31.12.2019 строк Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко грошові кошти ПрАТ Райз-Максимко не повернуло.
У подальшому між сторонами укладено угоду від 31.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко за договором № 01/01-19 від 23.01.2019 становить 1 560 000,00 грн., у рахунок часткового погашення якої припиняється борг Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко перед ПрАТ Райз-Максимко за договором № 31/12-19 від 31.12.2019 на суму 340 402,25 грн.
Частиною 1 статті 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За положеннями статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Беручи до уваги укладену між сторонами угоду від 31.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед ТОВ Торговий дім Молоко за договором № 01/01-19 від 23.01.2019 частково припинилася та становить 1 219 597,75грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко кредитором боржника на суму 1 219 597,75грн грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ Перше травня
Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ Перше травня звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 310 000,00грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.05.2017 між ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 2017/05/25-09, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
За умовами додаткової угоди від 25.05.2017 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити кукурудзу 3 клас, у кількості 146,25 тон за ціною 4 800,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 702 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди від 25.05.2017 № 1).
На виконання умов договору № 2017/05/25-09 від 25.05.2017 ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне перерахувало згідно з платіжним дорученням від 29.05.2017 № 306 на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 702 000,00 грн.
Проте Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко своїх зобов`язань з поставки товару не виконало.
Також, 25.10.2018 між ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №2018/10-10, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
За умовами додаткової угоди від 25.10.2018 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити кукурудзу 3 клас, у кількості 135,294118 тон за ціною 5 100,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 690 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2018 (пункт 5 додаткової угоди від 25.10.2018 № 1).
На виконання умов договору №2018/10-10 від 25.10.2018 ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне перерахувало згідно з платіжним дорученням № 402 від 31.10.2018 на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 690 000,00 грн.
Проте Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко своїх зобов`язань з поставки товару не виконало.
Крім того, 24.09.2018 між ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №18/09-13, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
За умовами додаткової угоди від 24.09.2018 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити кукурудзу 3 клас, у кількості 35,502959 тон за ціною 5 070,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 180 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2018 (пункт 5 додаткової угоди від 24.09.2018 № 1).
На виконання умов договору №18/09-13 від 24.09.2018 ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне перерахувало згідно з платіжним дорученням № 393 від 27.09.2018 на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 180 000,00 грн.
Проте Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко своїх зобов`язань з поставки товару не виконало.
21.09.2019 між ТОВ ПФ Перше Травня (новий кредитор), ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне (первісний кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (боржник) укладено договори про відступлення права вимоги, на підставі яких боржник зобов`язався сплатити 1 310 000,00 грн. новому кредитору - ТОВ ПФ Перше Травня , а саме:
- за договором № 1 про відступлення права вимоги від 21.09.2019 у сумі 585 000,00 грн. щодо погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №2017/05/25-09 від 25.05.2017;
-за договором №2 про відступлення права вимоги від 21.09.2019 у сумі 575 000,00 грн. щодо погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №2018/10-10 від 25.10.2018;
- за договором №3 про відступлення права вимоги від 21.09.2019 у сумі 150 000,00 грн. щодо погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №18/09-13 від 24.09.2018.
Одночасно, на підставі Угоди №1 від 21.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання ТОВ ПФ Перше Травня перед ТОВ Сільськогосподарське підприємство Кам`яне припинилося: за договором про відступлення права вимоги № 1 від 21.09.2019 на 585 000,00 грн.; за договором про відступлення права вимоги №2 від 21.09.2019 на 575 000,00 грн.; за договором про відступлення права вимоги №3 від 21.09.2019 на150 000,00 грн.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відтак, в силу ст. 512 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора, у зв`язку з чим новий кредитор ТОВ ПФ Перше травня набуло відповідні права до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко за договорами поставки № 2017/05/25-09 від 25.05.2017, №2018/10-10 від 25.10.2018, №18/09-13 від 24.09.2018 у загальному розмірі 1 310 000,00грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ Перше травня кредитором боржника на суму 1 310 000,00грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне акціонерне товариство Тростянецький м`ясокомбінат
Приватне акціонерне товариство Тростянецький м`ясокомбінат звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 600 000,00грн.
Свої вимоги обгрунтувало тим, що 25.12.2015 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нива (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля Агрогруп (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № НИВ_ПБ_2/15, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 600 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нива перерахувало на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля Агрогруп фінансову допомогу в сумі 600 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3457 від 26.12.2015.
31.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Тростянецький м`ясокомбінат (кредитор), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нива (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № 07-12/2015, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 30/12-15 від 25.12.2015, у розмірі 600 000,00 грн.
Згідно п. 4.1 договору № 07-12/2015 від 31.12.2015 новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № НИВ_ПБ_2/15 від 31.12.2015 строки грошові кошти в розмірі 600 000,00 грн. не повернув.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлений договором № НИВ_ПБ_2/15 від 31.12.2015 строк грошові кошти Приватному акціонерному товариству Тростянецький м`ясокомбінат у загальному розмірі 600 000,00 грн. не повернув, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного акціонерного товариства Тростянецький м`ясокомбінат кредитором боржника на суму 600 000,00 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агротал
Товариство з обмеженою відповідальністю Агротал звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 240 000,32грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко (покупець) укладено договір № 430/2-2312 поставки сільськогосподарської продукції, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 5-ти календарних днів з моменту поставки товару.
За умовами додаткової угоди від 23.12.2019 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза, у кількості 54496 кг, загальною вартістю 240 000,38 грн.
Термін поставки - до 16.01.2020 (пункт 4 додаткової угоди від 23.12.2019 № 1 до договору).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Агротал поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко кукурудзу, у кількості 54496 кг, на загальну суму 240 000,38 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.01.2020 № 1.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з вимог пункту 4.1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко повинно було здійснити оплату товару впродовж 5-ти календарних днів після прийняття ним товару за видатковою накладною від 16.01.2020 № 1, тобто до 21.01.2020 включно, однак докази здійснення оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Агротал кредитором боржника на суму 240 000,32 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт
Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 199 910,82 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки НАС №15/10/17 (далі - Договір) було укладено Договір поставки товару № БРНС-01/03-17, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному договорі та/або товаросупровідними документами, товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Найменування товару, його ціна, вартість та загальна кількість товару визначається сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних (п. 2.1. Договору).
Згідно з пунктом 4.3.1 договору при поставці товару на умовах повної або часткової попередньої оплати покупець здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на оплату замовленого товару.
Відповідно до видаткової накладної №1797 від 01.04.2018 Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко поставлено товар на загальну суму 330 000,00 грн.
28.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Додаткову угоду до Договору поставки НАС № 15/10/17 від 15.10. 2017, відповідно до умов якої покупець зобов`язувався здійснити часткове повернення товару на загальну суму 45 618,00 грн., а постачальник - перерахувати на рахунок покупця протягом 30 календарних днів, але не пізніше 30.12.2018, кошти в розмірі 45 618,00 грн. за повернення товару.
Відповідно до накладних на повернення товару Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт повернуто за накладною № 979 від 30.09.2018 товар - кукурудза 3 класу в кількості 2 750 кг та пшениця 6 класу в кількості 2 750 кг на загальну суму 22 275,00грн. та за накладною № 1256 від 19.11.2018 - кукурудзу 3 класу в кількості 1 500 кг та пшениця 6 класу в кількості 4 750 кг на загальну суму 23 343,00 грн.
Однак, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко грошові кошти за повернутий Товар на суму 45 618,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт не повернуло.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами договору поставки НАС №15/10/17 від 23.12.2019 постачальник зобов`язаний повернути сплачені за повернутий покупцем товар грошові кошти протягом 30 банківських днів з моменту фактичного його повернення.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко не повернуло грошові кошти в загальному розмірі 45 618,00 грн. після повернення йому покупцем товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлених Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт вимог.
Також, 20.06.2019 між Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (споживач), Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-НВ (кредитор) укладено Договір поруки КВ№20/06/2019-П, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за зобов`язання споживача здійснити плату вартості спожитої електроенергії за договорами про постачання електроенергії.
На виконання умов Договору поруки КВ№20/06/2019-П від 20.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт оплачено рахунок на оплату № 1504 від 20.09.2019 на суму 84 199,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8379 від 27.09.2019, та рахунок на оплату № 1660 від 21.10.2019 на суму 70 093,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9803 від 24.10.2019.
Виходячи з вище викладеного, у Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт виникло на підставі Договору поруки КВ№20/06/2019-П від 20.06.2019 право вимоги до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на суму 154 292,82 грн.
Так, частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За положеннями частини 2 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Отже, після виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт забезпечених за договором поруки КВ№20/06/2019-П від 20.06.2019 зобов`язань зі сплати за Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко вартості спожитої електроенергії за договорами про постачання електроенергії у сумі 154 292,82 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-НВ , до Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт перейшло відповідне право вимоги до боржника на вказану суму коштів.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт кредитором боржника на суму 199 910,82 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа
Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 700 427,06 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 29.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки № 21/11/16, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 29.11.2016 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза 3 клас, у кількості 148,14815 т, на загальну суму 720 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди від 29.11.2016 № 1 до договору).
На виконання умов договору № 21/11/16 від 29.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 720 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19713 від 29.11.2016.
У подальшому, 30.09.2019 між сторонами укладено угоду № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед ТОВ Агро-Альфа за договором № 21/11/16 від 29.11.2016 становить 711 427,06 грн.
Частиною 1 статті 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За положеннями статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Беручи до уваги укладену між сторонами угоду від 30.09.2019 № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед ТОВ Агро-Альфа за договором № 21/11/16 від 29.11.2016 частково припинилася та становить 711 427,06 грн.
Також, 24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки № 18/09-07, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 24.09.2018 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза 3 клас, у кількості 261,728396 т, на загальну суму 1 272 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2019 (пункт 5 додаткової угоди від 24.09.2018 № 1 до договору).
На виконання умов договору № 18/09-07 від 24.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 1 272 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 837507579 від 27.09.2018.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 18/09-07 від 24.09.2018 щодо поставки товару на суму 1 272 000,00 грн. не виконало.
25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки № 2018/10-066, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 25.10.2018 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза 3 клас, у кількості 43,20988 т, на загальну суму 210 000,00 грн., за умовами додаткової угоди від 29.11.2018 № 2 - кукурудза 3 клас, у кількості 34,567901, на загальну суму 168 000,00 грн., за умовами додаткової угоди від 26.12.2018 № 3 - кукурудза 3 клас, у кількості 32,71605, на загальну суму 159 000,00 грн., за умовами додаткової угоди від 30.01.2019 № 4 - кукурудза 3 клас, у кількості 37,03704, на загальну суму 180 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2019 (пункт 5 вищевказаних додаткових угод до договору).
За договором № 2018/10-066 від 25.10.2018 ТОВ Агро-Альфа перерахувало на рахунок ПрАТ Райз-Максимко 210 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.10.2018 № 837507591, 168 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.11.2018 № 837507631, 159 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 26.12.2018 № 83750764, 180 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.01.2019 № 837507654.
Однак ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 2018/10-066 від 25.10.2018 щодо поставки товару на загальну суму 717 000,00 грн. не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами № 21/11/16 від 29.11.2016, № 18/09-07 від 24.09.2018, № 2018/10-066 від 25.10.2018 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 2 700 427,06 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа кредитором боржника на суму 2 700 427,06 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне підприємство Буринське
Приватне підприємство Буринське звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 257 733,09грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
01.03.2017 між Приватним підприємством Буринське (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки товару № БРНС-01/03-17, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному договорі та/або товаросупровідними документами, товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Найменування товару, його ціна, вартість та загальна кількість товару визначається сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних (п. 2.1. Договору).
Згідно з пунктом 4.3.1 договору при поставці товару на умовах повної або часткової попередньої оплати покупець здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на оплату замовленого товару.
Відповідно до додаткової угоди від 09.03.2017 № 1 до договору сторони доповнили договір пунктом 3.5 договору, за яким покупець, за погодженням з постачальником, має право повернути отриманий ним товар, при цьому постачальник зобов`язаний повернути покупцю сплачені ним кошти за цей товар протягом 10 банківських днів з моменту фактичного його повернення.
На виконання умов договору № БРНС-01/03-1 від 01.03.2017 Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко поставлено Приватному підприємству Буринське товар на загальну суму 8 536 370,92 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.
У свою чергу, Приватне підприємство Буринське оплатило поставлений товар частково на суму 6 902 724,88 грн. та повернуло Приватному акціонерному товариству Райз-Максимко товар на суму 3 400 143,22 грн.
Таким чином, залишок коштів з урахуванням загальної вартості поставленого товару, оплаченої його частини та вартості повернутого товару, борг Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко становить 1 766 497,18 грн.
06.12.2017 між Приватним підприємством Підліснівське (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки товару №73 ПФ, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами, товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12.07.2018 Приватне підприємство Буринське є повним (універсальним) правонаступником майнових прав та обов`язків Приватного підприємства Підліснівське .
Найменування товару, його ціна, вартість та загальна кількість товару визначається сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних (п. 2.1. Договору).
Покупець, за погодженням з постачальником, має право повернути отриманий ним товар, при цьому постачальний зобов`язаний повернути покупцю сплачені ним кошти за цей товар на протязі 10 банківських днів з моменту фактичного його повернення (п. 3.5. договору).
За умовами пунктів 4.3., 4.3.2. договору сторони домовились, що постачання товару може проводитись на умовах повної/часткової попередньої оплати та/або оплати з відстрочки платежу. При поставці товару на умовах відстрочки платежу, оплата повинна бути здійснена покупцем за фактично отриманий та прийнятий товар в узгоджений сторонами термін, проте не пізніше 31.12.2018.
На виконання умов договору №73 ПФ від 06.12.2017 Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко поставлено Приватному підприємству Підліснівське товар на загальну суму 9 069 946,33 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.
Разом із цим, Приватне підприємство Підліснівське здійснило оплату товару лише частково, на суму 9 051 031,45 грн., та за погодженням з постачальником повернуло на підставі накладних частину товару на загальну суму 6 795 534,80 грн.
Отже, з урахуванням вартості поставленого Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко товару, сплачених Приватним підприємством Підліснівське коштів та вартості повернутого товару, залишок сплачених останнім коштів, що підлягають поверненню, становить 491 235,92 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами договорів поставки № БРНС-01/03-1 від 01.03.2017 та №73 ПФ від 06.12.2017 постачальник зобов`язаний повернути сплачені за повернутий покупцем товар грошові кошти протягом 10 банківських днів з моменту фактичного його повернення.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко не повернуло грошові кошти в загальному розмірі 2 257 733,09 грн. після повернення йому товару за договорами поставки № БРНС-01/03-1 від 01.03.2017 та №73 ПФ від 06.12.2017, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлених Приватним підприємством Буринське вимог.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного підприємства Буринське кредитором боржника на суму 2 257 733,09 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ
Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 5 220 475,00 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Коджен П , перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ (кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №0125/12/16, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому Договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. Договору складає 4 095 475,00 грн.
Відповідно до п 4.3. Договору кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Згідно п. 4.5. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ перерахувало позичальнику 4 095 475,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 28.12.2016 № 4097.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у встановлений договором №0125/12/16 від 27.12.2016 строк грошові кошти не повернув, Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ звернулося до позичальника з вимогою від 10.04.2018 № 64 щодо повернення коштів.
Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко перед Товариством з обмеженою відповідальністю Райз-Північ за договором №0125/12/16 від 27.12.2016 становить 4 095 475,00 грн.
Також, 27.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Коджен П , перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ (кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (позичальник) був укладений Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №125/120/16, відповідно до пункту 1.1. якого, у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога) під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору складає 1 125 000,00 грн.
Відповідно до п 4.3. Договору кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Згідно п. 4.5. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
Так, на виконання умов договору № 125/120/16 від 27.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ перерахувало на рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 1 125 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2016 №4098.
Проте, у визначений п. 4.3. договором № 125/120/16 від 27.12.2016 строк - до 31.12.2017, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко фінансову допомогу не повернуло, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ зверталося до позичальника з письмовою вимогою щодо сплатити боргу в сумі 1 125 000,00 грн.
Відтак, заборгованість Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко перед Товариством з обмеженою відповідальністю Райз-Північ за договором №125/120/16 від 27.12.2016 становить 1 125 000,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у встановлені договорами про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №0125/12/16 від 27.12.2016 та №125/120/16 від 27.12.2016 строки грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Райз-Північ в загальному розмірі 5 220 475,00 грн. не повернуло, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Райз-Північ кредитором боржника на суму 5 220 475,00 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство (з орендними відносинами) Гошівське
Приватне сільськогосподарське підприємство (з орендними відносинами) Гошівське звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 872 067,95грн.
На обґрунтування вимог зазначило, що 11.06.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством (з орендними відносинами) Гошівське (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції №КРМ-11/06-36, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, якості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього Договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору, якщо інше не передбачено додатковою угодою, покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки після отримання всіх оригіналів документів, вказаних у п. 5.3 цього договору.
За умовами додаткової угоди №1 від 11.06.2015 до договору постачальник постачає наступний товар: дерть кукурудзяна, у кількості 53057,74 кг, загальною вартістю 112 057,95 грн.
Відповідно до п.5 додаткової угоди №1 від 11.06.2015 до Договору термін поставки до 31.12.2016.
Так, на виконання умов договору №КРМ-11/06-36 від 11.06.2015 Приватне сільськогосподарське підприємство (з орендними відносинами) Гошівське перерахувало на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко кошти в сумі 112 057,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 11.06.2015, а також 801510,00 грн. згідно платіжного доручення №4816 від 26.06.2017.
Проте, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №КРМ-11/06-36 від 11.06.2015 по поставці товару не виконав.
Також, 25.09.2017 між Приватним сільськогосподарським підприємством (з орендними відносинами) Гошівське (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції №17/09-30, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, якості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору, якщо інше не передбачено додатковою угодою, покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки після отримання всіх оригіналів документів, вказаних у п. 5.3 цього договору.
За умовами додаткової угоди від 25.09.2017 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудзу 3 класу в кількості 666,666 тонн, загальною вартістю 3 000 000,00 грн.
Відповідно до п.5 додаткової угоди №1 до договору термін поставки: до 31.12.2018.
На виконання умов договору №17/09-30 від 25.09.2017 Приватним сільськогосподарським підприємством (з орендними відносинами) Гошівське перераховано на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4826 від 29.09.2017.
Однак, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко здійснило поставку товару за договором №17/09-30 від 25.09.2017 лише частково, на суму - 2 041 500,00 грн., у зв`язку з чим залишок невикористаної частини коштів попередньої оплати становив 958 500,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у визначений договором №КРМ-11/06-36 від 11.06.2015 строк поставку товару на суму 112 057,95 грн.
не здійснив, а за договором №17/09-30 від 25.09.2017 поставив товар лише на суму 2 041 500,00 грн., залишок сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів в загальному розмірі 1 872 067,95 грн. підлягають поверненню Приватному сільськогосподарському підприємству (з орендними відносинами) Гошівське .
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного сільськогосподарського підприємства (з орендними відносинами) Гошівське кредитором боржника на суму 1 872 067,95 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс-
Товариство з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 20 205 385,82 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
27.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 06/26, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію постачальника в кількості, якості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
Поставка здійснюється на умовах, які встановлені в додатковій (их) угоді (ах) до договору (п. 3.1 Договору).
Згідно п.4.1 договору покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 8.4 договору у випадку фактичної відсутності переданого товару на елеваторі, постачальник зобов`язаний повернуті/ фактично сплачені кошти за товар покупцеві та сплатити штраф на користь покупця в сумі 20% від вартості вказаного товару.
За умовами додаткової угоди від 27.06.2017 до договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар: кукурудзу 3 клас у кількості 801,258 тон на загальну вартість 3 822 000,00 грн.
У відповідності до пункту 5 додаткової угоди до договору поставка кукурудзи повинна відбутися до 31.12.2017 включно.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- перераховано на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 3 822 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.06.2017 №181.
Проте Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко товар у встановлені пунктом 5 додаткової угоди до договору не здійснив.
Згідно з платіжним дорученням від 12.09.2018 №1992612481 Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко повернуло на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- попередню оплату за кукурудзу згідно договору № 06/26 від 27.06.2017 у розмірі 342 000,00 грн.
Таким чином, залишок не повернутих коштів попередньої оплати становить 3 480 000,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у визначений додатковою угодою від 27.06.2017 до договору № 06/26 від 27.06.2017 строк, а саме до 31.12.2017, поставку товару не здійснив, залишок сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 3 480 000,00 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- .
Також, 23.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції №46/08-17, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію постачальника (товар) в кількості, якості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які з моменту їх підписання стають невід`ємними частинами цього договору.
Поставка здійснюється на умовах, які встановлені в додатковій (их) угоді (ах) до договору (п. 3.1. договору).
Згідно п.4.1 договору покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 8.4 договору у випадку фактичної відсутності переданого товару на елеваторі, постачальник зобов`язаний повернуті/ фактично сплачені кошти за товар покупцеві та сплатити штраф на користь покупця в сумі 20% від вартості вказаного товару.
За умовами додаткової угоди від 23.08.2017 до договору №46/08-17 від 23.08.2017 постачальник зобов`язався поставити покупцю товар - сою нестандартну, кількістю 3,200 тон на загальну вартість 39 936,00 грн.
У відповідності до пункту 5 додаткової угоди до договору поставка кукурудзи повинна відбутися до 31.12.2017 включно.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- перераховано на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 39 936,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2019 №296435682.
Проте Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко товар у встановлені пунктом 5 додаткової угоди до договору не здійснив.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у визначений додатковою угодою від 23.08.2017 до договору №46/08-17 від 23.08.2017 строк, а саме до 31.12.2017, поставку товару не здійснив, залишок сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 39 936,00 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- .
Крім того, 29.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- (кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (позичальник) був укладений Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №4300-101/01-16, згідно пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору складає 24 000 000,00 грн.
Відповідно до п 4.3. Договору кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2019.
Згідно п. 4.5. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору №4300-101/01-16 від 29.01.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- було перераховано на розрахунковий рахунок боржника фінансову допомогу в сумі 20 662 910,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17 від 29.01.2016.
Разом із цим, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко здійснило повернення грошових коштів за договором №4300-101/01-16 від 29.01.2016 лише частково, а саме: за платіжним дорученням №807400874 від 14.03.2017 в розмірі 1 680 933,75 грн., за платіжним дорученням №839360480 від 29.03.3017 в розмірі 2 296 526,46 грн.
Таким чином, залишок боргу Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко за договором №4300-101/01/16 від 29.01.2016 становив 16 685 449,82 грн.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки доказів повного та своєчасного повернення боржником залишку суми боргу в розмірі 16 685 449,82 грн. за договором №4300-101/01-16 від 29.01.2016 матеріали справи не містять, відповідні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- у цій частині є обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- кредитором боржника на суму 20 205 385,82 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібодар
Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібодар звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 080 001,58грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
29.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хлібодар (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (покупець) укладено договір № 460/251-29.08.17 поставки сільськогосподарської продукції, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 1-го календарного дня з моменту поставки товару.
За умовами додаткової угоди від 31.01.2020 № 3 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза некласна, у кількості 245902 кг, на суму 900 001,32 грн., загальною вартістю 1 080 001,58 грн.
Термін поставки - до 31.01.2020 (пункт 3 додаткової угоди від 31.01.2020 № 3 до договору).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібодар поставило Приватному акціонерному товариству Райз-Максимко кукурудзу некласна, у кількості 245902 кг, на загальну суму 1 080 001,58 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.01.2020 № 1.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з вимог пункту 4.1 договору, обов`язок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко по оплаті товару виник на наступний день після прийняття ним товару за видатковою накладною від 31.01.2020 № 1, однак докази здійснення оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Хлібодар кредитором боржника на суму 1 080 001,58грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 965 380,83 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 02.03.2015 між ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (позичальник) було укладено Договір № КРМ-ЗФ-24-18/15 поворотної фінансової допомоги, згідно пунктів 1.1, 2.1 якого ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро надає ПрАТ Райз-Максимко безповоротну фінансову допомогу в сумі 6 930 759,25 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро передає поворотну фінансову допомогу ПрАТ Райз-Максимко у повному обсязі в строк до 02.03.2019.
На виконання вказаного договору ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро перерахувало на рахунок ПрАТ Райз-Максимко 2370720,06 грн. згідно з платіжним дорученням від 13.06.2016 № 796, 2917767,58 грн. згідно з платіжним дорученням від 06.07.2016 № 802, 313739,35 грн. згідно з платіжним дорученням від 20.03.2017 № 12 та 627054,65 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.03.2017 № 18.
Водночас, ПрАТ Райз-Максимко повернуло грошові кошти лише в розмірі 6 146 586,12 грн., у зв`язку з чим залишок заборгованості за договором № КРМ-ЗФ-24-18/15 від 02.03.2015 становив 784 173,13 грн.
Також, 11.06.2015 ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (позичальник) укладено Договір № КРМ- 1100/06-35 поворотної фінансової допомоги, згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро надає ПрАТ Райз-Максимко поворотну фінансову допомогу в сумі 23 449,24 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро передає поворотну фінансову допомогу ПрАТ Райз-Максимко у повному обсязі в строк до 11.06.2019 року.
Зазначена сума в розмірі 23 449,24 грн. перерахована на рахунок ПрАТ Райз-Максимко згідно з платіжним дорученням від 30.12.2016 № 525.
Разом із цим, ПрАТ Райз-Максимко повернуло надані за договором № КРМ- 1100/06-35 від 11.06.2015 кошти лише в розмірі 3 908,21 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 19 541,03 грн.
Також, 28.10.2016 між ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (позичальник) укладено Договір №43/010/16 поворотної фінансової допомоги, пункти 1.1, 3.1 якого передбачено, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро надає ПрАТ Райз-Максимко поворотну фінансову допомогу в сумі 194 000,00 грн.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро передає поворотну фінансову допомогу ПрАТ Райз-Максимко у повному обсязі в строк до 28.10.2019.
Разом із цим, перераховані ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро за платіжним дорученням віж 30.12.2016 № 524 грошові кошти в сумі 194 000,00 грн. на рахунок ПрАТ Райз-Максимко останній повернув лише в розмірі 32 333,33 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становить 161 666,67 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у встановлені договорами № КРМ-ЗФ-24-18/15 від 02.03.2015, № КРМ- 1100/06-35 від 11.06.2015, №43/010/16 від 28.10.2016 строки грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро в загальному розмірі 965 380,83 грн. не повернув, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Агрофірма Олімпекс-Агро кредитором боржника на суму 965 380,83грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ
Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 420 003,55 грн.
На обґрунтування заявлених вимог зазначило наступне.
01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (покупець) укладено договір № РМ01/05/17-М поставки сільськогосподарської продукції, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 1-го календарного дня з моменту поставки товару.
За умовами додаткової угоди від 27.01.2020 до договору постачальник постачає наступний товар: пшениця, у кількості 78 476 кг, загальною вартістю 420 003,55 грн.
Строки поставки - до 31.01.2020 включно (пункт 4 додаткової угоди від 01.05.2017 до договору).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ поставило Приватному акціонерному товариству Райз-Максимко пшеницю, у кількості 78 476 кг, на загальну суму 420 003,55 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.01.2020 № 1.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з вимог пункту 4.1 договору, обов`язок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко по оплаті товару виник на наступний день після прийняття ним товару за видатковою накладною від 31.01.2020 № 1, однак докази здійснення оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ кредитором боржника на суму 420 003,55 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Спільне Українсько-Англійське підприємство Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю
Спільне Українсько-Англійське підприємство Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 816 720,00 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
27.06.2017 між Спільним Українсько-Англійським підприємством Дубноцукорінвест Товариством з обмеженою відповідальністю (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 06/02, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3 клас на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 2.1-2.2, 2.2.3 договору визначено: кількість товару - 42,25 тон, ціну 4000,00 грн. за 1 тонну, загальна вартість товару - 202 800,00 грн.
Кінцевий строк поставки - не пізніше 31.12.2018 року (п. 3.1 договору).
У пункті 4.1. договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% передоплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 30.06.2017 року.
На виконання умов договору № 06/02 від 27.06.2017 Спільне Українсько-Англійське підприємство Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 202 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11347 від 30.06.2017.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 06/02 від 27.06.2017 щодо поставки товару на суму 202 800,00 грн. не виконало.
25.09.2017 між Спільним Українсько-Англійським підприємством Дубноцукорінвест Товариством з обмеженою відповідальністю (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 17/09-20, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3 клас на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 2.1-2.2, 2.2.3 договору визначено: кількість товару 48 тон, ціна товару 3750,00 грн. за 1 тонну, загальна вартість товару - 216 000,00 грн.
Кінцевий строк поставки - не пізніше 31.12.2018 року (п. 3.1 договору).
У пункті 4.1. договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% передоплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 30.09.2017 року.
Так, на виконання умов договору № 17/09-20 від 25.09.2017 Спільне Українсько-Англійське підприємство Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 216 000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 21350 від 29.09.2017.
Однак ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 17/09-20 від 25.09.2017 щодо поставки товару на суму 216 000,00 грн. не виконало.
01.12.2017 між Спільним Українсько-Англійським підприємством Дубноцукорінвест Товариством з обмеженою відповідальністю (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 12/17-31, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3 клас на умовах, визначених цим договором.
За пунктами 2.1-2.2, 2.2.3 договору визначено: кількість товару - 40,911392 тон, ціну товару 3950,00 грн. за 1 тонну, загальну вартість товару - 193 920,00 грн.
Кінцевий строк поставки - не пізніше 31.12.2018 року (п. 3.1 договору).
У пункті 4.1. договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% передоплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 31.12.2017 року.
Відповідно до платіжного доручення № 21371 від 28.12.2017 Спільне Українсько-Англійське підприємство Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 193 920,00 грн.
Водночас, ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 12/17-31 від 01.12.2017 щодо поставки товару на суму 193 920,00 грн. не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами № 06/02 від 27.06.2017, № 17/09-20 від 25.09.2017, № 21371 від 28.12.2017 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 816 720,00 грн. підлягають поверненню Спільному Українсько-Англійському підприємству Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Спільного Українсько-Англійського підприємства Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю кредитором боржника на суму 816 720,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Червона волока
Товариство з обмеженою відповідальністю Червона волока звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 9 090 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
27.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Червона волока (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 01/10/16, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується продати у власність покупця, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити: кукурудзу Бігстар Ф1,1 насіння, на загальну вартість 60 000,00 грн.
В пункті 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з постачальником шляхом попередньої оплати в термін до 31.01.2018.
На виконання умов договору № 01/10/16 від 27.10.2016 ТОВ Червона волока перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 102931544 від 27.10.2016.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 01/10/16 від 27.10.2016 щодо поставки товару на суму 60 000,00 грн. не виконало.
Також, 29.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Червона волока (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 101/11/16, відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: кукурудзу Бігстар Ф1,1 насіння, на загальну вартість 480 000,00 грн.
В пункті 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з постачальником шляхом попередньої оплати в термін до 31.01.2018.
На виконання умов договору № 101/11/16 від 29.11.2016 ТОВ Червона волока перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 480 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 102931551 від 29.11.2016.
Натомість, ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 01/10/16 від 27.10.2016 щодо поставки товару на суму 480 000,00 грн. не виконало.
Крім того, 27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Червона волока (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 101/1216, за умовами пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: кукурудза Бігстар Ф1,1 насіння, на загальну вартість 60 000,00 грн.
За умовами пункту 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з постачальником шляхом попередньої оплати в термін до 31.01.2018.
На виконання умов договору № 101/1216 від 27.12.2016 ТОВ Червона волока перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 202931562 від 28.12.2016.
Однак, ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 101/1216 від 27.12.2016 щодо поставки товару на суму 60 000,00 грн. не виконало.
Окрім того, 02.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Червона волока (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 430/02-01/18, за умовами пунктів п.п. 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію постачальника: кукурудзу 3 класу, на загальну суму 4 980 000,00 грн.
В пункті 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з постачальником шляхом попередньої оплати в термін до 31.01.2018.
На виконання умов договору № 430/02-01/18 від 02.01.2018 ТОВ Червона волока перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 4 980 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.01.2018 № 202932043 та № 202932044.
Утім, ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 430/02-01/18 від 02.01.2018 щодо поставки товару на суму 4 980 000,00 грн. не виконало.
25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Червона волока (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 2018/10-35 пункти 1.1. та 1.2. якого передбачають, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: кукурудзу 3 класу, на загальну суму 54 000,00 грн. та кукурудзу 3 класу на суму 3 456 000,00 грн.
За умовами пункту 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок з постачальником шляхом попередньої оплати в термін до 31.01.2018.
На виконання умов договору № 2018/10-35 від 25.10.2018 ТОВ Червона волока перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 54 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 202932075 від 31.10.2018 та в сумі 3 456 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 202932077 від 26.12.2018.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 2018/10-35 від 25.10.2018 щодо поставки товару на суму 3 510 000,00 грн. не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами № 01/10/16 від 27.10.2016 на суму 60 000,00 грн., № 101/11/16 від 29.11.2016 на суму 480 000,00 грн., № 101/1216 від 27.12.2016 на суму 60 000,00 грн., № 430/02-01/18 від 02.01.2018 на суму 4 980 000,00 грн., № 2018/10-35 від 25.10.2018 на суму 3 510 000,00 грн., не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 9 090 000,00 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Червона волока .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Червона волока кредитором боржника на суму 9 090 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод
Товариство з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 42 098 412,72грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.05.2017 між ПрАТ Райз-Максимко (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод (покупець) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції №25/05/17-10, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, у строки і на умовах передбачених у цьому договорі та додаткових угодах.
Відповідно до умов додаткової угоди від 25.05.2017 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити пшеницю 6-го класу у кількості 10 267, 895524 тонн, на загальну суму 42 098 412,72 грн.
За умовами пункту 6 додаткової угоди від 25.05.2017 № 1 до договору строк поставки до 01.08.2017 включно.
На виконання умов договору №25/05/17-10 від 25.05.2017 ТОВ Перше травня комбікормовий завод перерахувало ПрАТ Райз-Максимко суму в розмірі 42 098 412,72 грн. згідно платіжного доручення №440269013 від 30.05.2017.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №25/05/17-10 від 25.05.2017 щодо поставки товару на суму 42 098 412,72 грн. не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договором №25/05/17-10 від 25.05.2017 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 42 098 412,72 грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод кредитором боржника на суму 42 098 412,72 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне підприємство Кренидівка
Приватне підприємство Кренидівка звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 515 833,33 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 03.01.2018 між Приватним підприємством Кренидівка (кредитор), та Товариство з обмеженою відповідальністю Нива (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 18, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 515 833,33 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2019.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Приватне підприємство Кренидівка перерахувало на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю Нива фінансову допомогу в сумі 515 833,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 10.01.2018.
06.05.2019 між Приватним підприємством Кренидівка (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Нива (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № ВПВ_05.19_90 у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18 від 03.01.2018, у розмірі 515 833,33 грн.
Згідно п. 3.2. договору № ВПВ_05.19_90 від 06.05.2019 новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 31.08.2019 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № ВПВ_05.19_90 від 06.05.2019 строки грошові кошти в розмірі 515 833,33 грн. не повернув.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлений договором № ВПВ_05.19_90 від 06.05.2019 строк грошові кошти Приватному підприємству Кренидівка у загальному розмірі 515 833,33 грн. не повернув, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного підприємства Кренидівка кредитором боржника на суму 515 833,33 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття
Товариство з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 819 425,29 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.12.2015 між ТОВ Зорі Прикарпаття (кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (позичальник) було укладено договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №4300/374-12/15, за умовами пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику в користування.
Відповідно до п.3.1. договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу в розмірі 1 819 425,29 грн.
За умовами пункту 4.3 договору кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 25.12.2018.
Факт перерахування ТОВ Зорі Прикарпаття на рахунок ПрАТ Райз-Максимко фінансової допомоги за договором підтверджується платіжним дорученням №268 від 30.12.2016 на суму 1 819 425,29 грн.
25.12.2018 між ТОВ Зорі Прикарпаття та ПрАТ Райз-Максимко було укладено договір про внесення змін до договору №4300/374-12/15 від 25.12.2015, відповідно до якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 25.12.2019.
25.12.2019 укладеним між сторонами договором про внесення змін до договору №4300/374-12/15 від 25.12.2015 внесені зміни щодо строку повернення фінансової допомоги, який встановлений до 25.12.2020.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у встановлені договором №4300/374-12/15 від 25.12.2015 із укладеними до нього додатковими угодами строки грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття в загальному розмірі 1 819 425,29 грн. не повернув, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500,00грн. суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як слідує з умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття (замовник) та адвокатом Гарагуц І.Ф. (виконавець) договору про надання юридичних послуг від 12.02.2020 № 12, замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 2500,00 грн. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що буде складений за фактом виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.
Водночас, до поданої заяви кредитора не долучено передбаченого договором 12.02.2020 № 12 акту виконаних робіт та доказів їх оплати, у зв`язку з чим відповідні витрати в розмірі 2500,00 грн. на правничу допомогу не є доведеними.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття кредитором боржника на суму 1 819 425,29 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
У задоволенні вимог на суму 2500,00грн. суд дійшов висновку відмовити.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нове життя
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нове життя звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 4 465 580,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 26.05.2016 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки МД № 26/05-12-16, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати товар у власність покупця мінеральні добрива, мікродобрива (товар), а покупець - прийняти та оплатити його.
Поставка Товару здійснюється на умовах згідно правил Інкотермс 2010 (п. 2.1. Договору).
Згідно з умовами додаткової угоди від 20.11.2017 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити гумат калію, у кількості 158,063625 тонн, загальною вартістю 1580,00 грн.
Термін поставки за пунктом 5 додаткової угоди від 20.11.2017 № 1 до договору становить до 31.12.2020.
На виконання умов договору № 26/05-12-16 від 26.05.2016 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4960 від 10.10.2016.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 26/05-12-16 від 26.05.2016 щодо поставки товару на суму 1580,00 грн. не виконало.
Також, 25.03.2017 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції ТР № 25/03/17-13, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Поставка Товару здійснюється на умовах згідно правил Інкотермс 2010 (п. 2.1. Договору).
Згідно з умовами додаткової угоди від 27.03.2017 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити кукурудзу 3 клас, у кількості 293,75 тонн, загальною вартістю 1 410 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2020 (пункт 5 додаткової угоди від 27.03.2017 № 1).
Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя на виконання умов Договору перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 1 410 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4997 від 27.03.2017.
Водночас, поставку товару на суму 1 410 000,00 грн. ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором ТР № 25/03/17-13 від 25.03.2017 строки не здійснив.
Крім того, 28.11.2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Нове життя (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції ТР № 11/17-69, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Поставка Товару здійснюється на умовах згідно правил Інкотермс 2010 (п. 2.1. Договору).
Відповідно до умов додаткової угоди від 29.11.2017 № 1 до договору постачальник мав поставити кукурудзу 3 клас, у кількості 657,894737 тонн, загальною вартістю 3 000 000,00 грн.
За положеннями додаткової угоди від 26.12.2018 № 2 до договору поставці підлягає кукурудза 3 клас, у кількості 11,25 тонн, загальною вартістю 54 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2020 (пункт 5 додаткових угод від 29.11.2017 № 1 та від 26.12.2018 № 2 до договору).
Факт здійснення попередньої оплати товару за договором ТР № 11/17-69 від 28.11.2017 підтверджується платіжним дорученням № 5440 та 26.12.2018 на суму 3 000 000,00 грн. та платіжним дорученням № 5529 від 26.12.2018 на суму 54 000,00 грн.
Разом із цим, поставку товару на суму 3 054 000,00 грн. ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором ТР № 11/17-69 від 28.11.2017 строки не здійснив.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами № 26/05-12-16 від 26.05.2016, ТР № 25/03/17-13 від 25.03.2017 та ТР № 11/17-69 від 28.11.2017 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 4 465 580,00 грн. підлягають поверненню Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Нове життя .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нове життя кредитором боржника на суму 4 465 580,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Публічне акціонерне товариство Івано-Франківськ Вінницям`ясо
Публічне акціонерне товариство Івано-Франківськ Вінницям`ясо звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 227 764,95 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 01.10.2014 між Публічним акціонерним товариством Івано-Франківськ Вінницям`ясо (орендар/орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (суборендар) укладено Договір суборенди нежитлових приміщень № 26/14- 01, за пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину нежитлової будівлі на першому поверсі, загальною площею 69,9 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Батозька, 1.
Відповідно до п. 2.2. Договору строк суборенди становить 2 роки 360 днів.
Пунктом 3.1.1. Договору сума вартості оренди приміщення за один місяць становить 2796 грн., у т.ч. ПДВ 466,00 грн.
Крім орендної плати, відповідно до п. 3.3., п.5.1.1. Договору орендодавець має право отримувати суми компенсацій втрат на утримання приміщень, а також відшкодування інших платежів.
Факт передачі приміщень в оренду підтверджується підписаним обома сторонами договору № 26/14- 01 відповідним актом від 01.10.2014.
Відповідно до актів виконаних робіт сторони Договору погодили наступні суми в оплату оренди приміщень та відшкодування послуг за електроенергію на загальну суму 75 717,55 грн., а саме: акт виконаних робіт (надання послуг) № 349 від 30.09.2016 на суму 3 223,00 грн., № 386 від 31.10.2016 на суму 5 207,00 грн., № 386 від 30.11.2016 на суму 7 268,00 грн., № 436 від 30.12.2016 на суму 7 354,00 грн., №4 від 31.01.2017 на суму 8 256,00 грн., №39 від 28.02.2017 на суму 8 795,25 грн., №75 від 31.03.2017 на суму 6 153,30 грн., №111 від 30.04.2017 на суму 4 397,70грн., №147 від 31.05.2017 на суму 3 371,70 грн., №184 від 30.06.2017 на суму 2 952,75 грн., №219 від 31.07.2017 на суму 3 032,55 грн., №253 від 31.08.2017 на суму 3 052,50 грн., №288 від 01.10.2017 на суму 3 092,40 грн., №350 від 31.10.2017 на суму 4 561,50 грн. №386 від 30.11.2017 па суму 4 999,90 грн.
Однак, станом на дату закінчення строку Договору суборенди ПрАТ Райз-Максимко здійснило оплату наданих послуг оренди лише на суму 63 952,60 грн., у зв`язку з чим борг останнього становив 11 764,95 грн.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки ПрАТ Райз-Максимко заборгованість зі сплати орендних платежів за договором № 26/14- 01 від 01.10.2014 на суму 75 717,55 грн. сплатив не в повному обсязі, борг останнього перед ПАТ Івано-Франківськ Вінницям`ясо становить 11 764,95 грн.
Також, 20.06.2017 між Публічним акціонерним товариством Івано-Франківськ Вінницям`ясо (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати №06/36, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 20.06 2017 до Договору поставки № 06/36 постачальник зобов`язується поставити насіння кукурудзи в кількості 42 т на загальну суму 145 000,00 грн. у строк до 31.07.2017.
Перерахування ПАТ Івано-Франківськ Вінницям`ясо на рахунок ПрАТ Райз-Максимко грошових коштів у сумі 174 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 127664631 від 30.06.2017.
Натомість, поставку товару ПрАТ Райз-Максимко відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 20 .06.2017 до договору № 06/36 від 20.06.2017 не здійснив.
До того ж, 23.04.2018 Публічним акціонерним товариством Івано-Франківськ Вінницям`ясо (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати №04-19, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур на умовах 100% передоплати.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 23.04 2018 до Договору поставки № 04-19 постачальник зобов`язується поставити насіння кукурудзи в кількості 10 тонн на загальну суму 35 000,00 грн. (без ПДВ) до 31.05.2018.
На виконання умов Договору поставки № 04-19 ПАТ Івано-Франківськ Вінницям`ясо перерахувало на рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 42 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 156968737 від 26.04.2018.
Водночас, усупереч умовам договору поставки № 04-19 ПрАТ Райз-Максимко поставку товару не здійснило.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами №06/36 від 20.06.2017 та № 04-19 від 23.04.2018 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 216 000,00 грн. підлягають поверненню Публічному акціонерному товариству Івано-Франківськ Вінницям`ясо .
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Публічного акціонерного товариства Івано-Франківськ Вінницям`ясо кредитором боржника на суму 227 764,95грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне акціонерне товариство Ім. Тельмана
Приватне акціонерне товариство Ім. Тельмана звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 240 000,00грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
24.09.2018 між Приватним акціонерним товариством Ім. Тельмана (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 18/09-46, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 25.09.2018 № 1 до договору постачальник постачає наступний товар: кукурудза 3 клас, у кількості 50 т, на загальну суму 240 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2019 (пункт 5 додаткової угоди від 25.09.2018 № 1 до договору).
На виконання умов договору Приватне акціонерне товариство Ім. Тельмана перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко 240 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 27.09.2018 № 571.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Максимко у визначений додатковою угодою від 25.09.2018 № 1 до договору строк, а саме до 31.12.2019, поставку товару не здійснив, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в розмірі 240 000,00 грн. підлягають поверненню Приватному акціонерному товариству Ім. Тельмана .
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватне акціонерне товариство Ім. Тельмана кредитором боржника на суму 240 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест
Товариство з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 41 922,68 грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
12.12.2018 між Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко Таврійської філії в особі директора філії (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест (повірений) був укладений Договір доручення №7047, згідно умов якого повірений зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, ( які визначені сторонами в додаткових угодах до даного договору, і які з моменту їх , підписання сторонами стають невід`ємними частинами даного Договору.
У пункті 2.2.2. цього Договору сторони домовилися, що довіритель зобов`язаний відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручень на підставі письмових звернень повіреного з наданням підтверджуючих документів. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок повіреного.
Так, відповідно до Додаткової угоди № 12 від 21.12.2019 до Договору, довіритель доручив, а повірений виконав зобов`язання по сплаті від імені довірителя, на користь ТОВ АГРО-НВ грошові кошти за електроенергію у сумі 40821,00 грн.
На виконання умов Додаткової угоди № 12 від 21.12.2019 до Договору ТОВ Південь Агро Інвест сплатило на користь ТОВ АГРО-НВ грошові кошти за електроенергію у сумі 40821,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №530 від 21.12.2019.
Також, 20.05.2019 між Приватним акціонерним товариством Райз- Максимко Таврійської філії (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест (повірений) був укладений договір доручення, за яким повірений зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, ( які визначені сторонами в додаткових угодах до даного договору, і які з моменту їх , підписання сторонами стають невід`ємними частинами даного Договору.
У пункті 2.2.2. цього Договору сторони домовилися, що довіритель зобов`язаний відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручень на підставі письмових звернень повіреного з наданням підтверджуючих документів. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок повіреного.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 20.05.2019 до Договору довіритель доручив, а повірений взяв на себе зобов`язання сплатити від імені довірителя на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області єдиний соціальний внесок (ЄСВ) в розмірі 1101,68 грн.
Згідно платіжного доручення №17649 від 20.05.2019 ТОВ Південь Агро Інвест на підставі договору доручення сплатило на користь Головного управління ДФС у Запорізькій області 1101,68 грн.
Оскільки ПрАТ Райз- Максимко не здійснило відшкодування ТОВ Південь Агро Інвест витрат у сумі 41 922,68 грн. згідно сплачених за договорами доручення №7047 від 12.12.2018 та № б/н від 20.05.2019 коштів, останнє зверталося до ПрАТ Райз-Максимко із претензією №520 від 26.12.2019. Вимоги даної претензії залишилися ПрАТ Райз- Максимко без виконання.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (частина 1 статті 1001 ЦК України).
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення.
Таким чином, оскільки умовами договорів доручення №7047 від 12.12.2018 та № б/н від 20.05.2019 передбачено відшкодування повіреному здійснених ним витрат внаслідок виконання зобов`язань від імені довірителя, та такі витрати належним чином підтверджені, суд вважає обґрунтованими вимоги ТОВ Південь Агро Інвест до боржника на суму таких витрат у розмірі 41 922,68грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест кредитором боржника на суму 41 922,68 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 334 029 324,96 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 21.01.2011 між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД (позичальник) укладено кредитний договір № 2ВД, за яким Банк зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у сумі 7 535 800,00 євро та 223 494 000,00 грн., а позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 31.08.2021, а також сплатити плату за кредит (пункт 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 18.08.2015 № 5).
Пунктом 3.1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 18.08.2015 № 5) передбачено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 9,0 процентів річних у євро та 18,3 процентів річних у гривні.
Позичальник зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду за встановлення ліміту кредитування (одноразово) у сумі 6 000 000,00 грн. у разі невиконання позичальником боргових зобов`язань за договором більше ніж на 15 календарних днів (пункт 3.2 договору в редакції додаткової угоди від 18.08.2015 № 5).
Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору в разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов`язань, крім договірних санкцій, пені, штрафі, Банк має право застосувати до позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов`язання за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення з розрахунку факт/365, якщо валюта кредиту - національна валюта України, та факт/360, якщо валюта кредиту - іноземна.
14.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД (первісний боржник), Публічним акціонерним товариством КОМПАНІЯ РАЙЗ (новий боржник) та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (кредитор) укладено договір № 2ВД п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу та договір № 1 про внесення змін до договору № 2ВД п.б. від 14.10.2014.
Згідно з пунктом 1.1 договору № 2ВД п.б. Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД переводить свої зобов`язання за Кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а Публічне акціонерне товариство КОМПАНІЯ РАЙЗ замінює останнього у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД по Кредитному договору № 2ВД від 21.01.2011 з усіма змінами та доповненнями до нього.
У подальшому, 18.08.2015 між сторонами укладено договір № 2ВД/2 п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, за умовами п.2.2.1 якого Публічне акціонерне товариство КОМПАНІЯ РАЙЗ передає, а Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко приймає на себе зобов`язання щодо повернення суми грошових коштів за Кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а саме: 7 449 800,00 євро кредиту та 502 522,65 євро процентів.
03.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (первісний кредитор) укладено договір № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення.
Відповідно до пункту 2.2 договору, окрім іншого, Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк передав Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант своє право вимоги, а останній набув право вимоги у розмірі заборгованості за Кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 станом на 03.03.2017 в сумі 250 220 337,32 грн., з яких: за основним боргом - 198 873 688,39 грн., за процентами - 44 665 343,82 грн. та 23 919,03 євро, що за курсом НБУ встановленим станом на 03.03.2017 становить 681 305,11 грн., за комісіями - 6 000 000,00 грн.
На виконання пункту 4.1 договору ціна договору в розмірі 71 500 000,00 грн. сплачена ТОВ Фінансова компанія Фінгарант на рахунок ПАТ ВТБ Банк 03.03.2017 відповідно до платіжного доручення № 1001792811.
Згідно із ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відтак, в силу ст. 512 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора, у зв`язку з чим новий кредитор ТОВ Фінансова компанія Фінгарант набуло відповідні права щодо кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011.
Таким чином, станом на 03.02.2020 сума заборгованості Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 становить 334 029 324,95 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 198 873 688,39 грн.; заборгованість по відсотках - 112 974 757,80 грн.; валютна заборгованість по нарахованих відсотках (еквівалент за курсом НБУ) -661 569,28 грн.; заборгованість за комісією - 6 000 000,00 грн.; пеня на прострочення платежів (проценти та тіло) - 15 519 309,49 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 599 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко зобов`язань за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, що призвело до виконання заборгованості по тілу кредиту - 198 873 688,39 грн.; заборгованості по відсотках - 112 974 757,80 грн.; валютної заборгованості по нарахованих відсотках (еквівалент за курсом НБУ) -661 569,28 грн.; заборгованості за комісією - 6 000 000,00 грн.; пені на прострочення платежів (проценти та тіло) - 15 519 309,49 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант кредитором боржника на суму 318 510 015,47грн.-вимоги четвертої черги, 15 519 309,49грн.-вимоги шостої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-НВ
Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-НВ звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 7 264 669,81 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 30.01.2014 між ПАТ Державний ощадний банк України (Банк) та ПАТ Компанія РАЙЗ (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 787/31/6, за умовами якого Банк зобов`язується надати позичальнику кредит в максимальному розмірі до 62 500 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використати та повернути Банку кредит в передбачені договором строки та сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом (пункти 2.1, 2.3).
Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.01.2015.
24.04.2015 між ПАТ Державний ощадний банк України (кредитор), ПАТ Компанія РАЙЗ (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) № 938/31/1-1, за умовами якого первісний боржник за згодою кредитора передає (переводить) свої боргові зобов`язання за кредитним договором № 787/31/6 від 30.01.2014 на нового боржника, а новий боржник приймає на себе всі його права та обов`язки за вказаним договором (пункт 2.1).
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрований за № 358.
Відповідно до пункту 2.1 договору загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором № 787/31/6 від 30.01.2014 перед кредитором станом на день укладання даного договору № 938/31/1-1 від 24.04.2015 дорівнює 32 635 256,68 дол. США, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 31 370 000,00 дол. США; заборгованість зі сплати нарахованих та несплачених процентів 1 265 256,68 дол. США.
Також, 22.09.2014 року між ПАТ Державний ощадний банк України (Банк) та ПАТ Компанія РАЙЗ (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 139/48-1, за умовами якого Банк зобов`язується надати позичальнику кредит в максимальному розмірі до 12 911 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використати та повернути Банку кредит в передбачені договором строки та сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом (пункти 2.1, 2.3).
Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення 17.04.2015 включно.
19.04.2018 між ПАТ Державний ощадний банк України (кредитор), ПАТ Компанія РАЙЗ (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) № 547/31/10-20/1, за умовами якого первісний боржник за згодою кредитора передає (переводить) свої боргові зобов`язання за кредитним договором № 139/48-1 від 22.09.2014 на нового боржника, а новий боржник приймає на себе всі його права та обов`язки за вказаним договором (пункт 2.1).
За умовами пункту 2.1 договору загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором № 139/48-1 від 22.09.2014 перед кредитором станом на день укладання даного договору № 938/31/1-1 від 24.04.2015 дорівнює 363 375 391,94 грн. та 713 542,98 дол. США, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 316 745 591,07 грн., заборгованість зі сплати процентів 46 148 072,92 грн. та 713 542,98 дол. США, заборгованість зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту 186 527,95 грн., заборгованість зі сплати комісійної винагороди за зміни умов кредитування з ініціативи позичальника 295 200,00 грн.
Крім того, 31.01.2018 між ПАТ Державний ощадний банк України (Банк) та ПАТ Тростянецький м`ясокомбінат (позичальник) укладено договір про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9, за умовами якого сторони домовились про заміну первісного зобов`язання позичальника перед Банком, що випливає з проспекту емісії, на нове - кредитне зобов`язання між ними (пункт 2.1).
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що прострочене зобов`язання позичальника перед Банком з погашення облігацій (виплати номінальної вартості облігацій) становить 216 087 000,00 грн., та з виплати відсоткового доходу за облігаціями в сумі 7 541 436,30 грн., тобто в загальному розмірі 223 628 436,30 грн.
Також, 31.01.2018 між ПАТ Державний ощадний банк України (Банк), ПАТ Тростянецький м`ясокомбінат (первісний позичальник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий позичальник) укладено договір № 1148/31/9 про заміну сторони у договорі про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018, за умовами якого первісний позичальник передає (переводить) за згодою Банку, а новий позичальник приймає на себе права та обов`язки сторони-позичальника за договором про заміну сторони у договорі про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018, зокрема борг (заборгованість) з погашення кредиту.
Пунктом 1.2 договору визначено, що станом на день укладання даного договору № 1148/31/9 від 31.01.2018 сума боргу (заборгованості/кредиту) складає 223 628 436,30 грн. та є строковою заборгованістю з погашення кредиту.
26.06.2019 між ПАТ Державний ощадний банк України (Банк), ПрАТ Райз-Максимко (позичальник) та ТОВ АГРО-НВ (третя особа) укладено договір про покладання виконання обов`язку Позичальника на іншу особу.
За умовами вказаного договору від 26.06.2019 ПрАТ Райз-Максимко покладає на ТОВ АГРО-НВ виконання свого обов`язку за кредитними договорами № 787/31/6 від 30.01.2014, № 139/48-1 від 22.09.2014, договорі про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018 щодо погашення основної суми боргу, погашення процентної суми боргу, сплати процентів за користування кредитом, погашення комісійної суми боргу (п. 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.6. договору від 26.06.2019 після кожного виконання ТОВ АГРО-НВ покладеного на нього згідно п. 2.1. цього договору обов`язку відповідна частина зобов`язання ПрАТ Райз-Максимко за кредитними договорами № 787/31/6 від 30.01.2014, № 139/48-1 від 22.09.2014, договорі про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018 зменшується на суму коштів, сплачених ТОВ АГРО-НВ .
За умовами пункту 2.10 договору від 26.06.2019 ПрАТ Райз-Максимко повинен відшкодувати ТОВ АГРО-НВ кошти в сумі виконаного зобов`язання, покладеного на нього згідно п. 2.1. цього Договору, протягом 15 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від ТОВ АГРО-НВ .
На виконання умов договору від 26.06.2019 ТОВ АГРО-НВ сплатив за період з 26.12.2019 по 27.02.2020 заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед ПАТ Державний ощадний банк України на загальну суму 9 431 193,08 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У зв`язку з цим, ТОВ АГРО-НВ зверталося до ПрАТ Райз-Максимко з вимогами від 26.12.2019, 03.01.2020, 30.01.2020, 03.02.2020, 27.02.2020 про відшкодування сплачених на підставі кредитних договорів № 787/31/6 від 30.01.2014, № 139/48-1 від 22.09.2014, договору про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018 коштів у відповідності до п. 2.10. договору від 26.06.2019.
Поряд із цим, 28.12.2019 між ТОВ АГРО-НВ та ПрАТ Райз-Максимко укладено три угоди зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед ТОВ АГРО-НВ зменшилася та складає 7 264 669,81 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі пункту 4 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.
Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
Виходячи з умов договору про покладання виконання обов`язку Позичальника на іншу особу від 26.06.2019 ПрАТ Райз-Максимко повинен відшкодувати ТОВ АГРО-НВ кошти в сумі виконаного за ПрАТ Райз-Максимко зобов`язання за кредитними договорами № 787/31/6 від 30.01.2014, № 139/48-1 від 22.09.2014, договором про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018.
Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору від 26.06.2019 ТОВ АГРО-НВ сплатив за період з 26.12.2019 по 27.02.2020 заборгованість за ПрАТ Райз-Максимко перед ПАТ Державний ощадний банк України на загальну суму 9 431 193,08 грн., що після зарахування зустрічних однорідних вимог зменшилася та складає 7 264 669,81 грн.
Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко не відшкодувало у повному обсязі сплачені ТОВ АГРО-НВ за договором від 26.06.2019 грошові кошти у загальному розмірі 7 264 669,81 грн., вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-НВ кредитором боржника на суму 7 264 669,81 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Селянське (фермерське) господарство Зоря
Селянське (фермерське) господарство Зоря звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 202 547,31грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 22.03.2016 між Селянським (фермерським) господарством Зоря (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки насіння №Т 22.1/03/16, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Селянське (фермерське) господарство Зоря перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 130 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5737 від 10.10.2016 № 5737 та в сумі 392 027,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69 від 15.11.2016.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №Т 22.1/03/16 від 22.03.2016 щодо поставки товару на суму 522927,00 грн. не виконало.
Також, 26.05.2016 між Селянським (фермерським) господарством Зоря (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки мінеральних добрив №26/05-6-16, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Селянське (фермерське) господарство Зоря перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5734 від 10.10.2016.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №26/05-6-16 від 26.05.2016 щодо поставки товару на суму 7 000,00 грн. не виконало.
Крім того, 28.11.2017 між Селянським (фермерським) господарством Зоря (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №11/17-66, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Селянське (фермерське) господарство Зоря перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 2 460 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5864 від 29.11.2017.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №11/17-66 від 28.11.2017 щодо поставки товару на суму 2 460 000,00 грн. не виконало.
Також, 01.12.2017 між Селянським (фермерським) господарством Зоря (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №12/17-42, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Селянське (фермерське) господарство Зоря перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 2 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5867 від 28.12.2017.
Однак ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №12/17-42 від 01.12.2017 щодо поставки товару на суму 2 100 000,00 грн. не виконало.
Крім того, 24.09.2018 між Селянським (фермерським) господарством Зоря (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №18/09-35, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Селянське (фермерське) господарство Зоря перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 90 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5973 від 27.09.2018.
Однак ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №18/09-35 від 24.09.2018 щодо поставки товару на суму 90 000,00 грн. не виконало.
Також, 25.10.2018 між Селянським (фермерським) господарством Зоря (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №2018/10-33, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному Договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність другій стороні (покупцеві) або визначеному ним одержувачу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Селянське (фермерське) господарство Зоря перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5990 від 31.10.2018 та 26.12.2018 кошти в сумі 228 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5992 від 26.12.2018.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором №2018/10-33 від 25.10.2018 щодо поставки товару на суму 258 000,00 грн. не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами №Т 22.1/03/16 від 22.03.2016, №26/05-6-16 від 26.05.2016, №11/17-66 від 28.11.2017, №12/17-42 від 01.12.2017, №18/09-35 від 24.09.2018 не здійснило, залишок сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 202 547,31 грн. підлягають поверненню Селянському (фермерському) господарству Зоря .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Селянського (фермерського) господарства Зоря кредитором боржника на суму 202 547,31 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд
Товариство з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 711 173,75грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд (кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1290/12/16, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому Договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. Договору складає 4 800 000,00 грн.
Відповідно до п 4.3. Договору кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу на строк до 27.12.2017.
Згідно п. 4.5. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд перерахувало позичальнику 4 800 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 28.12.2016 № 132562759.
Водночас, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко грошові кошти повернуло лише частково в розмірі 3 088 826,25, у зв`язку з чим заборгованість останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд за договором №1290/12/16 від 27.12.2016 становить 1 711 173,75 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко у встановлений договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1290/12/16 від 27.12.2016 строк грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд в розмірі 1 711 173,75 грн. не повернуло, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд кредитором боржника на суму 1 711 173,75 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне підприємство імені Смика
Приватне підприємство імені Смика звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 282 000,00грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 29.11.2016 між Приватним підприємством імені Смика (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки товару № 108/11/16, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному договорі та/або товаросупровідними документами товар у власність покупця або визначеному ним одержувачу, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору № 108/11/16 від 29.11.2016 Приватне підприємство імені Смика перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 282 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1846 від 29.11.2016.
Проте ПрАТ Райз-Максимко своїх зобов`язань за договором № 108/11/16 від 29.11.2016 щодо поставки товару на суму 282 000,00 грн. не виконало.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договором № 108/11/16 від 29.11.2016 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в розмірі 282 000,00 грн. підлягають поверненню Приватному підприємству імені Смика.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного підприємства імені Смика кредитором боржника на суму 282 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Лан-Н
Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Лан-Н звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 500 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Лан-Н (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 17/09-03, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки після отримання всіх оригіналів документів, вказаних у п. 5.3 договору.
За умовами додаткової угоди від 25.09.2017 № 1 до договору постачальник поставляє кукурудзу 3 клас, у кількості 333,333333 тонн, загальною вартістю 1 500 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2018 (пункт 5 додаткової угоди від 25.09.2017 № 1 до договору).
На виконання умов договору № 17/09-03 від 25.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Лан перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Райз-Максимко кошти в сумі 1 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 174 від 29.09.2017.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договором № 17/09-03 від 25.09.2017 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 1 500 000,00грн. підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Золотий Лан-Н .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Лан-Н кредитором боржника на суму 1 500 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Дочірнє підприємство Ексімп-Рівне
Дочірнє підприємство Ексімп-Рівне звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 381 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 23.08.2017 між Дочірнім підприємством Ексімп-Рівне (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 35/08-17, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується продати у власність, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити зернові культури, а саме: кукурудза 3 класу, в кількості 4,666 667 тон за ціною 3 500,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 21 000,00 грн.
В пункті 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язується провести розрахунок шляхом попередньої оплати в термін до 31.08.2017.
Так, на виконання умов договору 30.08.2017 Дочірнє підприємство Ексімп-Рівне перерахувало згідно з платіжним дорученням № 150147339 грошові кошти в сумі 21 000,00 грн., однак Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко своїх зобов`язань з поставки товару не виконало.
Також, 29.11.2017 між Дочірнім підприємством Ексімп-Рівне (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції на умовах 100% передплати № 29/11-17-6, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, в строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює 100 % попередню оплату товару до його передання покупцю шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника в строк 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж в термін, який встановлений у відповідній додатковій угоді.
За умовами додаткової угоди від 29.11.2017 № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити кукурудзу 3 клас, у кількості 59,354 839 тон за ціною 4 650,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 276 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2018 (пункт 5 додаткової угоди від 29.11.2017 № 1).
На виконання умов договору № 29/11-17-6 від 29.11.2017 Дочірнє підприємство Ексімп-Рівне перерахувало згідно з платіжним дорученням від 29.11.2017 № 10 на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко грошові кошти в сумі 276 000,00 грн.
Проте Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко своїх зобов`язань з поставки товару не виконало.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами № 35/08-17 від 23.08.2017 та № 29/11-17-6 від 29.11.2017 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 381 000,00 грн. підлягають поверненню Дочірньому підприємству Ексімп-Рівне .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Дочірнього підприємства Ексімп-Рівне кредитором боржника на суму 381 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 515 833,33 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 01.08.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Іскра (кредитор) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Перемога (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 523/511_08_2018_ПФД, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 270 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2019.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра перерахувало на рахунок Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Перемога фінансову допомогу в сумі 270 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2236 від 10.08.2018.
28.02.2019 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Іскра (кредитор), та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Перемога (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № БП-Дім-49-02/2019, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 523/511_08_2018_ПФД від 01.08.2018, у розмірі 270 000,00 грн.
Згідно п. 3.2. договору № БП-Дім-49-02/2019 від 28.02.2019 новий боржник повинен виконати борг в повному обсязі на користь кредитора до 31.07.2019 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № БП-Дім-49-02/2019 від 28.02.2019 строки грошові кошти в розмірі 270 000,00 грн. не повернув.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлений договором № БП-Дім-49-02/2019 від 28.02.2019 строк грошові кошти Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Іскра у загальному розмірі 270 000,00 грн. не повернуло, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Іскра кредитором боржника на суму 270 000,00 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Бон-Ексім
Товариство з обмеженою відповідальністю Бон-Ексім звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 10 050 602,55 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 27.12.2010 між ТОВ Бон-Ексім (кредитор) та ПСП Агрофірма Краснопільська (боржник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 04-27/12/10.
Відповідно до пункту 1.1 договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором. Позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору, складає до 3 192 000,00 грн.
У пункті 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику допомогу на строк до 31.12.2018.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів.?
На виконання умов договору ТОВ Бон-Ексім 27.12.2010 перераховано на розрахунковий рахунок ПСП Агрофірма Краснопільська фінансову допомогу в сумі 3 192 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3216.
20.01.2015 між ТОВ Бон-Ексім (кредитор), ПСП Агрофірма Краснопільська (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № БП-01/15-24, відповідно до пункту 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 04-27/12/10 від 27.12.2010.
Під боргом сторони розуміють грошове зобов`язання у розмірі 3 192 000,00 грн. (п. 1.1.1. договору переведення боргу).
Згідно п. 3.2. договору переведення боргу ПрАТ Райз-Максимко повинен виконати борг в повному обсязі на користь ТОВ Бон-Ексім до 31.07.2018 року (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № БП-01/15-24 від 20.01.2015 строки грошові кошти в розмірі 3 192 000,00 грн. не повернув.
У подальшому між ТОВ Бон-Ексім та ПрАТ Райз-Максимко укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а саме: угоду від 16.01.2016, за умовами якої сторони зарахували однорідні зустрічні вимоги за договорами № БП-01/15-24 від 20.01.2015 та № 16/02/02-16 від 16.01.2016 на суму 404 957,71 грн.; угоду від 18.04.2017, за умовами якої сторони зарахували однорідні зустрічні вимоги за договорами № БП-01/15-24 від 20.01.2015 та № 04/04-17 від 18.04.2017 на суму 164 976,62 грн.; угоду від 10.10.2018, за умовами якої сторони зарахували однорідні зустрічні вимоги за договорами № БП-01/15-24 від 20.01.2015 та № 24 02 151ІБ від 10.10.2018 на суму 178 000,00 грн.
Таким чином, залишок боргу ПрАТ Райз-Максимко перед ТОВ Бон-Ексім за договором № БП-01/15-24 від 20.01.2015 становить 2 444 065,67 грн.
Крім того, 27.12.2010 між ТОВ Бон-Ексім (кредитор) та СТОВ РОБУСТО-АГРО-ІНВЕСТ (боржник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 03-27/12/10, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором. Позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги відповідно до пункту 3.1. договору, складає до 12 602 100,00 грн.
У пункті 4.3. договору сторони узгодили, що кредитор надає позичальнику допомогу на строк до 31.12.2018.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів.?
На виконання умов договору ТОВ Бон-Ексім 27.12.2010 перераховано на розрахунковий рахунок позичальника фінансову допомогу в сумі 12 602 100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1321.
30.12.2015 між ТОВ Бон-Ексім (кредитор), СТОВ РОБУСТО-АГРО-ІНВЕСТ (первісний боржник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № БП-РПІ-09-12/2015, відповідно до пункту 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 03-27/12/10 від 27.12.2010.
Під боргом сторони розуміють грошове зобов`язання у розмірі 8 499 368,33 грн. (п. 1.1.1. договору переведення боргу).
Згідно п. 3.2. договору переведення боргу ПрАТ Райз-Максимко повинен виконати борг в повному обсязі на користь ТОВ Бон-Ексім до 31.07.2018 (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного договору, на банківський рахунок кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним договором.
Надалі, 01.07.2017 між ТОВ Бон-Ексім (кредитор), ПрАТ Райз-Максимко (новий боржник) та ПСП Агрофірма Краснопільська (первісний боржник) був укладений договір про переведення боргу № БП-Красн-02-07/2017, у відповідності до п. 1.1 якого первісний боржник переводить свій борг щодо сплати грошових коштів (обов`язки), який виник при виконанні Договору про переведення боргу № БП-РПІ-09-12/2015 від 30.12.2015, укладеного між Первісним боржником, Кредитором та ТОВ РАЙЗ-ПІВДЕНЬ .
Під боргом сторони розуміють: грошове зобов`язання у розмірі 8 301 935,42 грн. (п. 1.1.1. Договору переведення боргу).
Згідно п. 3.2. Договору переведення боргу Новий боржник повинен виконати Борг в повному обсязі на користь Кредитора до 31.07.2018 року (включно) шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п. 1.1.1 даного Договору, на банківський рахунок Кредитора. Кінцевий строк (термін) виконання/кінцева дата повернення боргу, яка вказана в основному договорі, вважається зміненою сторонами даним Договором.
24.12.2019 між ТОВ Бон-Ексім та ПрАТ Райз-Максимко укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за умовами якої сторони зарахували однорідні зустрічні вимоги за договорами № БП-Красн-02-07/2017 від 01.07.2017 та № 5 від 31.12.2017 на суму 695 398,54 грн.
Таким чином, залишок боргу ПрАТ РАЙЗ-МАКСИМКО перед ТОВ Бон-Ексім за договором № БП-РПІ-09-12/2015 від 30.12.2015 становить 7 606 536,88 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлений договорами № БП-01/15-24 від 20.01.2015, № БП-РПІ-09-12/2015 від 30.12.2015 строк грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Бон-Ексім у загальному розмірі 10 050 602,55 грн. не повернуло, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Бон-Ексім кредитором боржника на суму 10 050 602,55 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
AVONEX Limаted
AVONEX Limаted звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 299 040 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 09.06.2017 між AVONEX Limаted (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено контракт № AVР17006-1, предметом якого є зернові та олійні культури врожаю 2017-2018 років, насипом. Під товаром сторони розуміють кукурудзу, пшеницю, ячмінь, соєві боби, насіння ріпаку, насіння льону, насипом, врожаю 2017-2018 років. Найменування товару, ціна, кількість, якість, терміни поставки щодо кожної партії товару вказуються в додаткових угодах до даного контракту.
Відповідно до пункту 2 контракту умови поставки згідно Інкотермс 2010 щодо кожної партії товару вказуються в додаткових угодах до даного контракту. Постачання здійснюється залізницею та/або автотранспортом.
За умовами пункту 4 контракту загальна попередня вартість контракту 25 000 000,00 дол. США.
Згідно умов додаткової угоди від 12.06.2017 № 1/1 до контракту здійснюється поставка кукурудзи 3 класу, врожаю 2017 року, насипом, за ціною 152,00 дол. США за 1 метричну тону, у кількості 35 000,00 м.т, вартістю 5 320 000,00 дол. США (пункти 1-4 додаткової угоди).
Поставка товару здійснюється в період з 12.06.2017 по 31.12.2018 (пункт 5.2 додаткової угоди від 12.06.2017 № 1/1).
Умовами додаткової угоди від 27.06.2017 № 1/2 до контракту передбачено, що під товаром визнається кукурудза 3 класу, врожаю 2017 року, насипом, за ціною 154,00 дол. США за 1 метричну тону, у кількості 45 500,00 м.т, вартістю 7 070 000,00 дол. США (пункти 1-4 додаткової угоди).
Пунктом 5.2 додаткової угоди від 27.06.2017 № 1/2 передбачено, що поставка товару здійснюється в період з 27.06.2017 по 31.12.2018.
На виконання умов контракту AVONEX Limаted перерахувало на рахунок ПрАТ Райз-Максимко 5 000 000,00 дол. США 12.06.2017 та 7 000 000,00 дол. США 27.06.2017.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за контрактом № AVР17006-1 від 09.06.2017 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 12 000 000,00 дол. США, що еквівалентно 299 040 000,00 грн. підлягають поверненню AVONEX Limаted.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання AVONEX Limаted кредитором боржника на суму 299 040 000,00 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Приватне підприємство Бережани
Приватне підприємство Бережани звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 680 000,00грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 01.12.2017 між Приватним підприємством Бережани (покупець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки с/г продукції № ТР-12/17-72, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у даному договорі та/або супровідними документами товар у власність покупця або визначеного ним одержувача, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Згідно Додаткової угоди від 28.12.2017 до договору постачальник зобов`язувався в строк до 01.03.2018 поставити товар, а саме кукурудзу 3 класу в кількості 1039,0 т на загальну суму 4 800 000,00 грн.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди в разі не поставки товару в строк, зазначений в п. З додаткової угоди, постачальник зобов`язується повернути перераховані кошти протягом 30 календарних днів, але не пізніше 30.12.2018.
Однак, свої зобов`язання ПрАТ Райз-Максимко з постачання товару не виконав, грошові кошти в повному обсязі не повернув.
Так, згідно з банківськими виписками ПрАТ Райз-Максимко повернув Приватному підприємству Бережани 2 400 000,00 грн. 29.03.2018 та 1 680 000,00 грн. 07.06.2018, у зв`язку з чим залишок боргу становив 1 680 000,00грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договором № ТР-12/17-72 від 01.12.2017 не здійснило та сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти повернуло лише частково, залишок боргу становить 1 680 000,00грн. підлягають поверненню Приватному підприємству Бережани .
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Приватного підприємства Бережани кредитором боржника на суму 1 680 000,00грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо
Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 5 466 000,00грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 28.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕЛІТА (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 04/03-12, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 700 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕЛІТА фінансову допомогу в сумі 700 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1183 від 29.03.2012.
30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор). Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕЛІТА (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу № БП-АЕЛ- 03-12/2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору первісний боржник переводить свій борг (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 04/03-12 від 28.03.2012. Первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із зазначеного вище Договору та приймає на себе обов`язки первісного боржника перед кредитором за Основним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № 04/03-12 від 28.03.2012 строки грошові кошти в розмірі 700 000,00 грн. не повернув.
28.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Невгодівське (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 06/20-12, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 1 000 000,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Невгодівське фінансову допомогу в сумі 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 735 від 01.03.2012.
30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор). Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ЕЛІТА (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу № БП-НЕВ- 06/1-12/2015.
Відповідно до п. 1.1. Договору первісний боржник переводить свій борг (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 06/20-12 від 28.02.2012. Первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із зазначеного вище Договору та приймає на себе обов`язки первісного боржника перед кредитором за Основним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № 06/20-12 від 28.02.2012 строки грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн. не повернув.
Упродовж квітня-травня 2019 року ПрАТ Райз-Максимко частково повернуло борг ТОВ Пустомити м`ясо по Договору про переведення боргу № БП-НЕВ-06/1-12/2015 від 30.12.2015 року в сумі 739 633,80 грн., за Договором про переведення боргу № БП-АЕЛ-06/1-12/2015 від 30.12.2015 року в сумі 18 536,41 грн., за Договором про переведення боргу № БП-НЕВ-06/1-12/2015 від 30.12.2015 року в сумі 3 820,00 грн. Наведене підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ Пустомити м`ясо .
28.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 4/27-09, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 1 325 833,00 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа фінансову допомогу в сумі 1 325 833,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4356 від 29.09.2011.
30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГОЛОВЕНЬКІВСЬКЕ ПЛЮС (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу № 13-12/15, за умовами якого первісний боржник переводить свій борг (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 4/27-09 від 28.09.2011.
31.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю ГОЛОВЕНЬКІВСЬКЕ ПЛЮС (Первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу № БП-Глв-06/03-2016.
Відповідно до п. 1.1. Договору первісний боржник переводить свій борг (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 4/27-09 від 28.09.2011. Первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із зазначеного вище Договору та приймає на себе обов`язки первісного боржника перед кредитором за Основним договором.
28.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕГРЕС-АГРО (позичальник) укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги № № 15/28-07, 16/28-07, 17/28-07 та 01-28-28 від 28.08.2011.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ЕГРЕС-АГРО фінансову допомогу в загальній сумі 3 000 000,00 грн. за договорами від 28.07.2011 № № 15/28-07, 16/28-07, 17/28-07, що підтверджується платіжними дорученнями № 3635, 3637, 3640 від 29.07.2011. Також, на виконання договору № 01-28-28 від 28.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРГЕС-АТРО фінансову допомогу в розмірі 83 333,33 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.08.2011 № 3987.
30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю ЕГРЕС-АГРО (Первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу № БН-ЕГР, за умовами якого первісний боржник переводить свій борг (обов`язки), який виник при виконанні договорів про надання поворотної фінансової допомоги № № 15/28-07, 16/28-07, 17/28-07 та 01-28-28 від 28.08.2011.
Первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із зазначеного вище Договору та приймає на себе обов`язки первісного боржника перед кредитором за Основним договором.
25.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Надія (позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 25/02-15, відповідно до пункту 1.1. якого у відповідності з умовами цього договору кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, під якою сторони розуміють грошові кошти, надані кредитором позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому договорі.
Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. договору, складає 118 824,39 грн.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що кредитор надає позичальнику фінансову допомогу на строк до 31.12.2017.
Відповідно до п. 4.5. договору позичальник зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Надія фінансову допомогу в сумі 118 824,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 705 від 26.02.2015.
29.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо (кредитор). Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Надія (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу № БП-Над- 07-12/2017.
Відповідно до п. 1.1. Договору первісний боржник переводить свій борг (обов`язки), який виник при виконанні Договору про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 25/02-15 від 25.02.2015. Первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із зазначеного вище Договору та приймає на себе обов`язки первісного боржника перед кредитором за Основним договором.
Проте, ПрАТ Райз-Максимко у встановлені договором № 25/02-15 від 25.02.2015 строки грошові кошти в розмірі 118 824,39 грн. не повернув.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , як новий боржник, у встановлені договорами № 04/03-12 від 28.03.2012, № 06/20-12 від 28.02.2012, № 4/27-09 від 28.09.2011, № № 15/28-07, 16/28-07, 17/28-07 від 28.07.2011 та 01-28-28 від 28.08.2011, № 25/02-15 від 25.02.2015 строки грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо у загальному розмірі 5 466 000,00 грн. не повернув, вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо кредитором боржника на суму 5 466 000,00 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД
Товариство з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 37 980 672,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 21.01.2011 між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Європа-Транс ЛТД укладено кредитний договір №2ВД, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 13 300 000,00 евро, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.
Пунктом 1.3.1 вказаного договору визначено, що виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується наступною заставою транспортних засобів (сідельні тягачі MAN та напівпричепи Fliegl та Chereau), що належать позичальнику на праві власності та оформлені в заставу банку в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики.
В якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011, між ПАТ ВТБ Банк (заставодержатель) та ТОВ Європа-Транс ЛТД (заставодавець), укладено договір застави транспортних засобів від 02.02.2011, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., що зареєстрований в реєстрі за №127.
Пунктом 2.2 договору застави сторони погодили, що на момент його укладення предмети застави оцінено в сумі 126 599 002,00 грн. При цьому, при зверненні стягнення та реалізації предметів застави заставодержатель не буде зв`язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю.
У подальшому, 14.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД (первісний боржник), Публічним акціонерним товариством КОМПАНІЯ РАЙЗ (новий боржник) та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (кредитор) укладено договір № 2ВД п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу та договір № 1 про внесення змін до договору № 2ВД п.б. від 14.10.2014.
Згідно з пунктом 1.1 договору № 2ВД п.б. Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД переводить свої зобов`язання за Кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а Публічне акціонерне товариство КОМПАНІЯ РАЙЗ замінює останнього у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД по Кредитному договору № 2ВД від 21.01.2011 з усіма змінами та доповненнями до нього.
Також, між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Європа-Транс ЛТД укладено договір №1 від 14.10.2014 про внесення змін до договору застави транспортних засобів посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. 02.02.2011 за номером в реєстрі 127, відповідно до умов якого ПАТ Компанія Райз вказується як новий позичальник (боржник) за кредитним договором.
18.08.2015 між сторонами укладено договір № 2ВД/2 п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, за умовами п.2.2.1 якого Публічне акціонерне товариство КОМПАНІЯ РАЙЗ передає, а Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко приймає на себе зобов`язання щодо повернення суми грошових коштів за Кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а саме: 7 449 800,00 євро кредиту та 502 522,65 євро процентів.
03.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (первісний кредитор) укладено договір № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення.
Також, 03.03.2017 між ПАТ ВТБ Банк (первісний заставодавець) та ТОВ Фінансова компанія Фінгарант (новий заставодавець) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами та договорами застави, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрований в реєстрі за №403.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору, у зв`язку з укладенням 03.03.2017 сторонами акту приймання-передачі права вимоги до договору №03/03/2017/КБ від 03.03.2017 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та права вимоги за договорами забезпечення та договору №03/03/2017/КБ від 03.03.2017 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та права вимоги за договорами забезпечення, згідно яких первісним кредитором відступлено новому кредитору, в тому числі, право вимоги до ПрАТ Райз-Максимко за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011 щодо вимоги по заборгованості 250220337,32 грн. (підпункт 1.1.1.), первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує в повному обсязі належні первісному кредитору права заставодержателя/іпотекодержателя в зобов`язаннях, що виникли, зокрема, за договором застави транспортних засобів від 02.02.2011, укладеного з ТОВ Європа-Транс ЛТД .
11.03.2019 ТОВ Фінансова компанія Фінгарант направило повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання №11- 03/19 на адресу ПрАТ Райз-Максимко , та зареєстрували вказане повідомлення в Державному реєстрі відповідно до вимог статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .
24.05.2019 ТОВ Європа-Транс ЛТД передало на підставі акту приймання-передачі транспортних засобів № 1 ТОВ Фінансова компанія Фінгарант заставне майно у фактичне володіння.
12.06.2019 ТОВ Фінансова компанія Фінгарант у порядку статті 29 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень направило повідомлення про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження на адресу ПрАТ Райз-Максимко , ТОВ Європа- Транс ЛТД та ПАТ ВТБ .
07.10.2019 між ТОВ Фінансова компанія Фінгарант (заставодержатель) та ТОВ Європа-Транс ЛТД (заставодавець) було укладено договір про задоволення вимог заставодержателя №07-10, за яким заставодавець передає, а заставодержатель приймає у власність предмети застави в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 у частині вартості предметів застави в розмірі 37 980 672,00 грн. згідно з висновком від 09.09.2019.
На виконання вказаного договору 16.10.2019 між ТОВ Європа-Транс ЛТД сформовано та підписано видаткову накладну №3 на транспортні засоби та передано предмети застави (транспортні засоби) ТОВ Фінансова компанія Фінгарант з усіма необхідними документами та ключами відповідно до акту приймання-передачі №1.
16.10.2019 ТОВ Європа-Транс ЛТД вручило лист-повідомлення № ПЕР/ВИХ/2019/00102/01/1 генеральному директору ПрАт Райз-Максимко щодо відступленого на користь ТОВ Фінансова компанія Фінгарант права вимоги до ПрАТ Райз-Максимко на загальну суму 37 980 672,00 грн. на підставі договору від 03.03.2017 про відступлення права вимоги за іпотечними договорами та договорами застави, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрований в реєстрі за №403.
Також, 16.10.2019 між ТОВ Європа-Транс ЛТД та ПрАТ Райз-Максимко було укладено договір про встановлення порядку розрахунків на підставі пункту 6.9 договору про задоволення вимог заставодержателя №07-10 від 07.10.2019.
Відповідно до пункту 3. Договору сторони погодили, що ПрАТ Райз-Максимко повинна сплатити на користь ТОВ Європа-Транс ЛТД суму грошових коштів у розмірі 37 980 672,00 грн. не пізніше 31.12.2019.
У зв`язку з невиконанням умов договору про встановлення порядку розрахунків від 16.10.2019 ТОВ Європа-Транс ЛТД передало генеральному директору ПрАТ Райз- Максимко вимогу № ПЕР/ВИХ/2020/00022 від 03.01.2020 про сплату грошових коштів у сумі 37 980 672,00 грн. протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання даної вимоги.
Однак ПрАТ Райз-Максимко зобов`язання зі сплати 37 980 672,00 грн. не виконав.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Оскільки ПрАТ Райз-Максимко свої зобов`язання за кредитним договором №2ВД від 21.01.2011 не виконало, ТОВ Фінансова компанія Фінгарант звернуло стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до умов договору застави транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. 02.02.2011, зареєстрованого в реєстрі за №127 та в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Вартість майна на яке було звернено стягнення ТОВ Фінансова компанія Фінгарант , відповідно до Звіту про незалежну оцінку рухомого майна від 09.09.2019 та видаткової накладної №3 від 16.10.2019, підписаної між ТОВ Європа-Транс ЛТД та ТОВ Фінансова компанія Фінгарант становить 37 980 672,00 грн. у тому числі з них ПДВ - 6 330 112,00 грн.
У зв`язку з цим, на підставі укладеного 16.10.2019 між ТОВ Європа-Транс ЛТД та ПрАТ Райз-Максимко договору про встановлення порядку розрахунків ПрАТ Райз-Максимко зобов`язалося сплатити на користь ТОВ Європа-Транс ЛТД суму грошових коштів у розмірі 37 980 672,00 грн. не пізніше 31.12.2019.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко зобов`язань за договору про встановлення порядку розрахунків від 16.10.2019 щодо сплати ТОВ Європа-Транс ЛТД суми грошових коштів у розмірі 37 980 672,00 грн., у зв`язку з чим вимоги останнього визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД кредитором боржника на суму 37 980 672,00грн.-вимоги четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум фінанси
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум фінанси звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 294 556 994,10 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає наступне.
23.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт укладено кредитний договір №402/12, із всіма змінами та доповнення до нього (далі-Кредитний договір).
Предметом Кредитного договору є кредит у формі кредитної лінії в сумі траншів, наданих в межах ліміту кредитної лінії, що дорівнює 3 510 175 доларів США 05 центів.
Кредит надавався строк до 29.11.2019.
25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк , Товариством з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт та Приватним акціонерним товариством РАЙЗ-МАКСИМКО укладено договір № 1 про переведення боргу.
Згідно умов договору про переведення боргу Товариство з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт переводить свої зобов`язання за Кредитним договором № 402/12 від 23.02.2012, а Приватне акціонерне товариство РАЙЗ-МАКСИМКО замінює останнього у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт по Кредитному договору з усіма змінами та доповненнями до нього.
29.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк та Приватним акціонерним товариством РАЙЗ-МАКСИМКО укладено додаткову угоду № 17 до кредитного договору.
Згідно умовами даної додаткової угоди, сторони підтверджують, що Кредитором фактично надано, а Позичальником фактично отримано та належним чином використано кредитні кошти в межах ліміту, при цьому Позичальник підтверджує, що на дату укладення даної додаткової угоди загальна сума його заборгованості перед кредитором за кредитним договором становить 71 315 878,93 грн., яка складається з:
- заборгованість за тілом кредиту в загальній сумі 69 936 313 (шістдесят дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять шість тисяч триста тринадцять) гривень 30 копійок, з яких 795 000 (сімсот дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок - прострочена сума основного боргу;
- заборгованість за процентами в загальній сумі 1 379 565 (один мільйон триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 63 копійки, з яких 929 753 (дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 45 копійок - прострочена заборгованість за процентами, що мають бути сплачені Позичальником не пізніше дати укладення цієї додаткової угоди.
03.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МОНОПОЛІУМ ФІНАНС та Публічним акціонерним товариством Універсал Банк укладено договір № 1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення (далі - Договір відступлення).
Згідно умов Договору відступлення, окрім іншого, Публічне акціонерне товариство Універсал Банк відступає право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МОНОПОЛІУМ ФІНАНС на всю суму заборгованості Боржника перед первісним кредитором.
Розмір заборгованості Боржника, що відступається, станом на 02.05.2018 включно становить 76 424 734 (сімдесят шість мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі сімсот тридцять чотири) гривні 72 копійки, з яких: за основним боргом - 66 756 313 (шістдесят шість мільйонів сімсот п`ятдесят шість тисяч триста тринадцять) гривень ЗО копійок, за процентами - 9 668 421 (дев`ять мільйони шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять одна) гривня 42 копійки.
Згідно умов Договору про відступлення права вимоги, ціна договору складає 26 000 000 (двадцять шість мільйонів) гривень 00 копійок, яку ТОВ ФК МОНОПОЛІУМ ФІНАНС сплатило ПАТ Універсал Банк .
Станом на 03.02.2020 сума заборгованості Боржника за кредитним договором № 402/12 від 23.02.2012 становить 109 225 933 (сто дев`ять мільйонів двісті двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 60 копійок, а саме:
заборгованість по тілу - 66 756 313,30 грн.;
заборгованість по відсотках - 35 869 412,17 грн.;
пеня на прострочення платежів (проценти а тіло) - 6 600 208,12 грн.
17.12.2009 між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк ) та Публічним акціонерним товариством Компанія РАЙЗ (яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства компанія РАЙЗ ) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 4- дкб з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - Генеральний договір).
Предметом Генерального договору (з усіма змінами та доповненнями до нього) є кредитні послуги в гривні України в межах ліміту кредитування, що дорівнює 120 026 490 (сто двадцять мільйонів двадцять шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 89 копійок, у порядку і на умова, зазначених у цьому Договорі та в Індивідуальних угодах до цього Договору.
- Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк ) та Публічним акціонерним товариством Компанія РАЙЗ (яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства компанія РАЙЗ ) укладено індивідуальну угоду № 1 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4 дкб від 17.12.2009 (далі - Індивідуальна угода 1).
Предметом Індивідуальної угоди 1 (із усіма змінами та доповненнями) є кредит у формі кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 15 869 392 (п`ятнадцять мільйонів вісімсот шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дві) гривні 46 копійок.
17.12.2019 Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк ) та Публічним акціонерним товариством Компанія РАЙЗ (яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства компанія РАЙЗ ) укладено індивідуальну угоду № 2 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4 дкб від 17.12.2009 (далі - Індивідуальна угода 2).
Предметом Індивідуальної угоди 2 (із усіма змінами та доповненнями) є кредит у формі кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 82 460 309 (вісімдесят два мільйони чотириста шістдесят тисяч триста дев`ять) гривень 95 копійок.
17.11.2019 Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк ) та Публічним акціонерним товариством Компанія РАЙЗ (яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства компанія РАЙЗ ) укладено індивідуальну угоду № 3 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 4 дкб від 17.12.2009 (далі - Індивідуальна угода 3).
Предметом Індивідуальної угоди 3 (із усіма змінами та доповненнями) є кредит у формі кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 21 696 788 (двадцять один мільйон шістсот дев`яносто шість тисяч триста сімсот вісімдесят вісім) гривень 48 копійок.
На виконання умов Генерального договору та Індивідуальних угод 30.05.2014 між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко ) укладено договір поруки № 258071 (основний борг) (далі - Договір поруки по основному боргу).
Згідно умов Договору поруки по основному боргу (із змінами та доповненнями) ПАТ Райз- Максимко поручився перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що виникла з Основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу з Основним договором в розмірі 123 452 322 (сто двадцять три мільйони чотириста п`ятдесят дві тисяч триста двадцять дві) гривні 19 копійок.
Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов`язань Боржника за Основним договором.
Поручитель відповідає перед Кредитором за Основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов`язання Боржником в межах суми, що становить 123 452 322 (сто двадцять три мільйони чотириста п`ятдесят дві тисяч триста двадцять дві) гривні 19 копійок.
Строк дії поруки становить 16 (шістнадцять) років з дати підписання.
На виконання умов Генерального договору та Індивідуальних угод 30.05.2014 між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко ) укладено договір поруки № 258072 (проценти та інші платежі) (далі - Договір поруки по процентам та іншим платежам).
Згідно умов Договору поруки по процентам та іншим платежам (із змінами та доповненнями) ПАТ Райз-Максимко відповідає перед Кредитором за Основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов`язання Боржником в межах суми, що становить 61 726 161 (шістдесят один мільйон сімсот двадцять шість тисяч сто шістдесят одна) гривня 09 копійок.
Строк дії поруки становить 16 (шістнадцять) років з дати підписання.
Поручитель відповідає перед Кредитором за Основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов`язання Боржником в межах уми, що становить 123 452 322 (сто двадцять три мільйони чотириста п`ятдесят дві тисяч триста двадцять дві) гривні 19 копійок.
Строк дії поруки становить 16 (шістнадцять) років з дати підписання.
23.11.2017 між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МОНОПОЛІУМ ФІНАНС укладено договір факторингу № 79/FАА (далі - Договір факторингу).
Згідно умов Договору факторингу, зокрема, Генеральний договір про надання кредитних послуг № 4-дкб від 17.12.2009 (з врахуванням всіх змін до нього) (Генеральний кредитний договір); Індивідуальна угода № 1 від 17.12.2009 (з врахуванням всіх змін) (Кредитний договір - 1); Індивідуальна угода № 2 від 17.12.2009 (з врахуванням всіх змін) (Кредитний договір - 2); Індивідуальна угода № 3 від 17.12.2009 (з врахуванням всіх змін) (Кредитний договір - 3) - кожен з вищезазначених договорів - Кредитний договір .
Згідно умов Договору факторингу Банк передає у власність Фактору, а Фактор приймає права вимоги Банку до Боржника за Кредитним договором, включаючи, зокрема, права вимоги на основні суми та проценти, а також ні інші суми та будь-які інші права за Кредитним договором.
Сукупна сума, що підлягає сплаті Фактором як фінансування Банку за цим Договором під відступлення Відступлених прав становить 112 121 923 (сто дванадцять мільйонів сто двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять три) гривні 00 копійок і включає, окрім іншого:
-стосовно Відступлених прав за Кредитний договором - 1 і Генеральним кредитним договором - 5 951 022,15 грн.;
-стосовно Відступлених прав за Кредитний договором - 2 і Генеральним кредитним договором-30 922 616,15 грн.;
-стосовно Відступлених прав за Кредитний договором - 3 і Генеральним кредитним договором - 8 136 295,70 грн.
23.11.2017 між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МОНОПОЛІУМ ФІНАНС укладено договір про відступлення прав за договорами поруки (далі - Договір відступлення).
Згідно умовам Договору відступлення, окрім іншого, відповідно до умов Договору факторингу Банк відступає Фактору, а Фактор набуває усі права вимоги за такими договорами забезпечення:
договір поруки (основний борг) № 258071 від 30.05.2014; договір поруки (проценти та інші платежі) № 258072 від 30.05.2014 які було укладено між Банком та ПАТ РАЙЗ-МАКСИМКО .
Станом на 03.02.2020 сума заборгованості Боржника за Генеральним договором та Індивідуальними угодами становить:
Сума на яку поручитель поручається перед кредитором згідно Договору № 258071 (Основний борг)123 452 322,19 грн.
Зобов`язання за кредитними договорами (основна сума) становлять:120 026 490,85грн.:
-15 869 392,00грн.-за Індивідуальною угодою №1;
- 823 460 309,95грн.- за індивідуальною угодою №2;
- 21 696 788,44грн.-за індивідуальною угодою №3.
Сума кредиторських вимог за договором поруки №258071 становить 120 026 490,85грн.
Сума, на яку поручитель поручається перед кредитором згідно Договору №258072 (Проценти та інші платежі) становить 61 726 161,09 грн.
Зобов`язання за кредитними договорами (Проценти та інші платежі) становлять 61 878 738,31грн:
- 8 181 344,00грн. -за Індивідуальною угодою №1;
- 42 511 781,00грн.-за Індивідуальною уголою №2;
- 11 185 613,00грн. -за Індивідуальною угодою №3.
Сума кредиторських вимог за договором поруки № 258072 становить 61 726 161,09грн.
16.12.2019 ТОВ ФК МОНОПОЛІУМ ФШАНАС до ПАТ РАЙЗ-МАКСИМКО відправлено лист - вимогу.
Згідно інформації із листа - вимоги ФК МОНОПОЛІУМ ФШАНАС , окрім іншого, повідомляло ПАТ РАЙЗ-МАКСИМКО про відступлення прав вимоги за договорами та повідомляло про порушення умов кредитного договору ПАТ Компанією Райз , а також вимагало від ПАТ РАЙЗ-МАКСИМКО усунути порушення кредитного договору та сплатити прострочену заборгованість в розмірі 120 026 490,85 грн. - основного боргу та 55 515 412,76 грн. - процентів і штрафних санкцій.
07.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум фінанси подало заяву про уточнення вимог до боржника, відповідно до якої повідомило, що 14 травня 2020 року між Кредитором тв. Іпотекодавцями Боржника були укладені договори задоволення вимог іпотеко держателя відповідно до ст.. 36 та ст.. 37 Закону України Про іпотеку на загальну суму 15 054 804,60грн., в результаті чого було забезпечено часткове виконання Осноного зобов`язання згідно умов Іпотечних договорів.
Відтак, станом на 02.07.2020 сума заборгованості Боржника за Генеральним договором та Індивідуальними угодами становить:
-Сума, на яку поручитель поручається перед кредитором згідно Договору №258071 (Основний борг) - 123 452 322,19грн.
Зобов`язання за кредитними договорами (основна сума) становлять:120 026 490,85грн.:
-15 869 392,00грн.-за Індивідуальною угодою №1;
- 823 460 309,95грн.- за індивідуальною угодою №2;
- 21 696 788,44грн.-за індивідуальною угодою №3.
Сума кредиторських вимог за договором поруки №258071 становить 120 026 490,85грн.
Сума, на яку поручитель поручається перед кредитором згідно Договору №258072 (Проценти та інші платежі) становить 61 726 161,09 грн.
Зобов`язання за кредитними договорами (Проценти та інші платежі) становлять 46 823 933,71грн:
- 6 190 284,95грн. -за Індивідуальною угодою №1;
- 32 170 274,25грн.-за Індивідуальною уголою №2;
- 8 463 374,51грн. -за Індивідуальною угодою №3.
Сума кредиторських вимог за договором поруки № 258072 становить 44 266 378,71грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписам ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509, 510 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно приписам ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Згідно приписам ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко зобов`язань за вищенаведеними договорами, у зв`язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум Фінанс визнаються судом обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум Фінанс кредитором боржника на суму 276 080 562,15грн.-вимоги четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Закрити провадження у справі в частині вимог кредитора на суму 18 476 431,95грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива звернулося до суду із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 611 264 634,57 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 25 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива (надалі-Кредитор) та Приватним акціонерним товариством Райх-Максимко (надалі-Боржник, Позичальник) був укладений Договір № 430/384-120/15 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Кредитор надає Позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога) під якою Сторони розуміють грошові кошти, надані Кредитором Позичальнику у користування, у розмірі та на строк, що визначені в цьому Договорі.
Пунктами 3.1. Договору визначено, що 3.1. кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу у розмірі 50 000 000,00 гривень.
Відповідно до п 4.3.Договору, кредитор надає Позичальнику фінансову допомогу на строк до 31 грудня 2018 року.
Згідно п. 4.5. Договору, позичальник зобов`язується повернути Кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного в п. 4.3. даного Договору строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення.
Згідно п. 4.6. Договору, датою повернення фінансової допомоги є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Згідно п. 8.8. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним.
Так, на виконання умов Договору Кредитором було перераховано Боржнику грошові кошти в загальній сумі 50 000 000,00 грн., а саме:платіжним доручення № 20170 від 29.12.2015 року - 10 000 000,00 грн. платіжним доручення № 20169 від 29.12.2015 року - 40 000 000,00 грн
29 грудня 2019 року між Кредитором та Позичальником укладено угоду про зарахування зустрічних зобов`язань, якою було зараховано суму 8 333 333,33 грн., в рахунок погашення боргу Позичальника перед Кредитором. Тобто, заборгованість Позичальника перед Кредитором на цю суму вважається погашеною. Решти суми заборгованості Позичальником до даного часу не повернуто, хоча строк повернення встановлений договором минув.
Станом на дату складання цієї заяви борг Позичальника перед Кредитором за вищевказаним Договором становить 41 666 666,67 грн.
07 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива (надалі- Новий Позичальник) Приватним акціонерним товариством Райз_максимко (надалі- Первісний Позичальник) та Акціонерним товариством Державний експортно- імпортний банк України був укладений Договір про переведення боргу (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1 даного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Боржник переводить на Нового Позичальника заборгованість за:
Генеральною угодою від 23.03.2006 р. № 15106N3, що укладена між Кредитором та Боржником, що складається із боргу за Кредитним договором від 28.03.2014 року №151214К2 та Кредитним договором від 27.06.2013 року № 151213К5, що укладений між Кредитором та Боржником, в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637 265,98 грн. (яка включає суму основного боргу, процентів, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором), надалі - Борг,а Новий Позичальник погоджується та набуває усіх прав та обов`язків, пов`язаних з Боргом, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення Боргу.
Відповідно до п. 4 даного Договору, в зв`язку з передачею Первісним Позичальником всіх прав та обов`язків за Генеральною угодою та Кредитним договором Первісний Позичальник сплачує Новому Позичальнику грошову суму, що є компенсацією прийнятих зобов`язань в порядку та строки визначені окремою Письмовою угодою між Первісним Позичальником та Новим Позичальником.
Укладення та реалізація положень Письмової угоди, укладеної між Первісним Позичальником та Новим Позичальником на виконання цього пункту не впливають на правовідносини Сторін, що існують за Генеральною угодою та Кредитним договором, та виникнуть за Генеральною угодою та Кредитним договором, в зв`язку з укладенням цього Договору, зокрема на чинність цього Договору, обсяг прав та обов`язків, що передаються за цим договором, в т.ч. тих, що виникають у зв`язку із укладенням цього Договору.
07.10.2019 року на реалізацію положень вищевказаного договору між ПрАТ Райз- Максимко та ТОВ СП Нива було укладено договір про встановлення розрахунків.
Відповідно до п. 2 цього договору Сторони погодили, що Сторона-1 (Боржник) повинна сплатити Стороні-2 (Кредитор) суму в розмірі: 647 099 594,07грн.
Згідно п.2.1. Договору в разі наявності у Сторін зустрічних однорідних вимог, Сторони можуть провести їх зарахування відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п 3.Договору Сторони встановлюють наступний порядок сплати Стороною- 1 суми грошових коштів, вказаних в п. 2. даного Договору, на користь Сторони-2:
3.1 Сума грошових коштів в розмірі 77 501 626,17 грн. - проводиться, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом укладення відповідного Договору.
3.2. Суму грошових коштів у розмірі 569 597 967,90 грн. Сторона 1 сплачує на розрахунковий рахунок Сторони 2 рівними частинами протягом шести місяців з дня підписання даного Договору, а саме:
- сума грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн. сплачується до 07.11.2019 року;
-сума грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн. сплачується до 07.12.2019 року;
-сума грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн. сплачується до 07.01.2020 року;
-сума грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн. сплачується до 07.02.2020 року;
-сума грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн. сплачується до 07.03.2020 року;
-сума грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн. сплачується до 07.04.2020 року;
Згідно п 3.3. Договору В разі порушення Стороною 1 строків оплати заборгованості, встановлених в п.3.2. цього Договору на суму понад 1 000 000,00 грн. та на строк більше 10 банківських днів, Сторона 2 має право вимагати дострокової сплати усієї суми заборгованості, шляхом направлення Стороні 1 письмової Вимоги про сплату заборгованості. В цьому випадку, Сторона 1 зобов`язана оплатити всю суму заборгованості на вимогу Сторони 2 протягом 10-ти банківських днів з дня отримання Вимоги.
Однак в порушення умов Договору, Боржник своїх зобов`язань про оплату грошових коштів, у строки вказані в Договорі не виконав.
В зв`язку з чим, 29.11.2019 року Кредитор подав боржнику вимогу про сплату грошових коштів в розмірі: 94 432 994, 65 грн., які мали бути сплачені до 07.11.2019 року.
Ця вимога Боржником була проігнорована.
27.12.20019 року, Кредитор, на підставі п. 3.3. Договору подав Боржнику вимогу про дострокову сплату боргу, в зв`язку з невиконанням умов Договору.
Ця вимога Боржником також була проігнорована.
20.01.2020 року Боржнику пред`являлась претензія про сплату усієї суми боргу, яка теж була проігнорована.
Таким чином, заборгованість за вищевказаним Договором становить 569 597 967,90 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.
Отже, з огляду на наведені фактичні обставини, Кредитор дотримався умов Договорів та їх виконав у повному обсязі, проте в свою чергу Боржником порушено виконання взятих на себе зобов`язань.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива кредитором боржника на суму 611 264 634,57грн.-вимоги четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Ямниця
Товариство з обмеженою відповідальністю Ямниця звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 481 402,57 грн.
Свої вимоги обґрунтувало тим, що 12.10.2017 між ТОВ Вістря (покупець) ПрАТ Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 12.10.2017/2, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до Договору постачальник постачає наступний товар: зерновідходи пшениці до 60 % у кількості 14020 кг, загальною вартістю 55519,20 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до договору).
На виконання умов договору ПрАТ Райз-Максимко здійснило поставку товару на суму 27 561,60 грн. відповідно до видаткової накладної № 13226 від 12.10.2017 та на суму 27 957,60 грн. відповідно до видаткової накладної № 13829 від 27.10.2017.
Даний товар був оплачений ТОВ Вістря на загальну суму 55 519,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 24.01.2018.
У подальшому, ТОВ Вістря здійснило повернення товару на підставі актів повернення постачальнику № 2 від 01.02.2018 на суму 27 957,60 грн. та № 3 від 01.02.2018 на суму 27 561,60 грн., однак ПрАТ Райз-Максимко грошові кошти не повернув.
Також, 28.10.2017 між ТОВ Вістря (покупець) та ПрАТ Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № П_01/12/17-РЗ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
Згідно з положеннями додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до Договору постачальник постачає наступний товар: побічний продукт кукурудзи 50-70 %, у кількості 25 000 кг, загальною вартістю 75 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до договору).
На виконання умов договору ПрАТ Райз-Максимко здійснило поставку товару на суму 75 000,00 грн. згідно видаткової накладної № 13829 від 27.12.2017, що сплачена ТОВ Вістря за платіжним дорученням № 99 від 24.01.2018.
У подальшому, ТОВ Вістря здійснило повернення товару на підставі актів повернення постачальнику № 4 від 01.02.2018 на суму 75 000,00 грн., однак ПрАТ Райз-Максимко грошові кошти не повернув.
12.04.2018 проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ Вістря , на яких прийнято рішення (Протокол № 3) припинити ТОВ Вістря шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ Ямниця .
Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Таким чином, ТОВ Ямниця є правонаступником прав та обов`язків ТОВ Вістря , у тому числі за договором поставки сільськогосподарської продукції № П_01/12/17-РЗ від 28.10.2017.
Також, 01.12.2017 між ТОВ Остапківці (покупець) та ПрАТ Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 01/12/2017-РЗ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
За умовами додаткової угоди № 1 від 01.12.2017 постачальник постачає наступний товар: побічний продукт кукурудзи 50-70%, у кількості 35 000 кг, загальною вартістю 105 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до договору).
На виконання умов договору ПрАТ Райз-Максимко здійснило поставку товару на суму 105 000,0 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17304 від 27.12.2017.
Даний товар оплачений ТОВ Остапківці у повному обсязі на суму 105 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 24.01.2018.
У подальшому, ТОВ Остапківці здійснило часткове повернення придбаного товару на підставі акту повернення постачальнику № 5 від 01.02.2018 на суму 89 562,00 грн., однак ПрАТ Райз-Максимко перераховані кошти за вказаний товар не повернув.
12.04.2018 було проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ Остапківці , на яких прийнято рішення (Протокол № 2) припинити ТОВ Остапківці шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ Ямниця .
Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Таким чином, ТОВ Ямниця є правонаступником прав та обов`язків ТОВ Вістря , у тому числі за договором поставки сільськогосподарської продукції № 01/12/2017-РЗ від 01.12.2017.
Також, 01.03.2017 між ТОВ Тернопільське (покупець) та ПрАТ Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № ТРНП-01/03-17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 01.03.2017 до договору постачальник постачає наступний товар: корми, у кількості 265054 кг, загальною вартістю 133 523,81 грн.; побічний продукт кукурудзи 30-50%, у кількості 58700 кг, загальною вартістю 169 655,76 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до договору).
На виконання умов договору ПрАТ Райз-Максимко здійснило поставку товару на загальну суму 303 179,57 грн., а саме: за видатковою накладною № 16725 від 27.12.2017 на суму 90 000,00 грн., № 16998 від 31.12.2017 на суму 103 804,56 грн. та № 17066 від 31.12.2017 на суму 109 375,01 грн.
У свою чергу, ТОВ Тернопільське здійснило оплату за товар на суму 303 779,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 103 від 24.01.2018.
Надалі, товар на суму 75 936,60 грн. ТОВ Тернопільське повернуло згідно з актом повернення постачальнику № 3 від 01.02.2018, однак постачальник у свою чергу повернення грошових коштів не здійснив.
12.04.2018 було проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ Тернопільське , на яких прийнято рішення (Протокол № 3) припинити ТОВ Тернопільське шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ Ямниця .
Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Таким чином, ТОВ Ямниця є правонаступником прав та обов`язків ТОВ Вістря , у тому числі за договором поставки сільськогосподарської продукції № ТРНП-01/03-17 від 01.03.2017.
28.10.2017 між ТОВ Хропотове (покупець) та ПрАТ Райз-Максимко (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 28.10.2017/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які, з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього договору.
За умовами додаткової угоди № 1 від 28.10.2017 до Договору постачальник постачає наступний товар: зернові відходи пшениці до 60 %, у кількості 20 000 кг, загальною вартістю 79 200,00 грн., побічний продукт кукурудзи 30-50%, у кількості 40 000 кг, загальною вартістю 120 000,00 грн.
Термін поставки - до 31.12.2017 (пункт 5 додаткової угоди № 1 від 12.10.2017 до договору).
ПрАТ Райз-Максимко здійснило поставку товару на загальну суму 199 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13840 від 28.10.2017 на суму 30 729,60 грн., № 14765 від 25.11.2017 на суму 48 470,40 грн. та № 16723 від 27.12.2017 на суму 120 000,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 5 від 24.01.2018 ТОВ Хропотове здійснило оплату за поставлений товар на суму 199 200,00 грн.
У подальшому, ТОВ Хропотове здійснило часткове повернення придбаного товару згідно актів повернення постачальнику № 1 від 01.02.2018 на суму 38 892,0 грн. та № 3 від 01.02.2018 на суму 58 014,0 грн., однак ПрАТ Райз-Максимко повернення грошових коштів за такий товар не здійснив.
12.04.2018 проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ Хропотове , на яких прийнято рішення (Протокол № 3) припинити ТОВ Хропотове шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ Ямниця .
Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Таким чином, ТОВ Ямниця є правонаступником прав та обов`язків ТОВ Хропотове , у тому числі за договором поставки сільськогосподарської продукції № 28.10.2017/1 від 28.10.2017.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, ПрАТ Райз-Максимко не здійснило повернення грошових коштів за товар, що був повернутий покупцями за договорами № 12.10.2017/2 від 12.10.2017, № П_01/12/17-РЗ від 28.10.2017, № 01/12/17-РЗ від 01.12.2017, № 28.10.2017/1 від 28.10.2017, у зв`язку з чим залишок неповернутих коштів становить 481 402,57грн.
Одночасно, згідно п. 1.3 Статуту ТОВ Ямниця у редакції від 08.10.2018 ТОВ Ямниця є повним правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованих шляхом приєднання юридичних осіб: ТОВ Вістря , ТОВ Остапківці , ТОВ Хропотове , ТОВ Тернопільське.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Ямниця кредитором боржника на суму 481 402,57 грн.- із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Можарівське
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Можарівське звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 24 228 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.09.2017 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Можарівське (покупець), та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладено договір поставки товару № 17/09-32, за умовами якого постачальник зобов`язується передати визначений у договорі та/або товаросупровідних документах товар у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар.
Згідно з пунктом 3.2 договору умови постачання погоджуються сторонами додатково при кожній поставці відповідної партії товару. Факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Можарівське перераховано на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко кошти в сумі 4 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5335 від 29.09.2017, а також у сумі 19 800 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5877 від 23.11.2017.
Водночас, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару на суму 24 000 000,00 грн. не здійснило.
Також, 24.09.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Можарівське (покупець), та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (постачальник) укладений Договір поставки товару № 18/09-36, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати визначений у договорі та/або товаросупровідних документах товар у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар.
Згідно з пунктом 3.2 договору умови постачання погоджуються сторонами додатково при кожній поставці відповідної партії товару. Факт підтвердження відвантаження товару оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.
На виконання умов договору Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Можарівське перераховано на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко кошти в сумі 54 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5987 та 27.09.2018, та в сумі 174 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6010 від 26.12.2018.
Проте Постачальник своїх зобов`язань за Договором не виконав, Товар не поставив.
Разом із цим, Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару на суму 228 000,00 грн. не здійснило.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко поставку товару за договорами № 17/09-32 від 25.09.2017 та № 18/09-36 від 24.09.2018 не здійснило, сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 24 228 000,00 грн. підлягають поверненню Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Можарівське .
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Можарівське кредитором боржника на суму 24 228 000,00грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 317 884,79 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області №559/2292/16-ц від 10.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано наказ №253-к від 15.09.2016 Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко Про припинення трудового договору (контракту) про звільнення ОСОБА_1 за п.3ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді юриста Юридичного відділу правового забезпечення юридичних осіб (Захід) Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2016 року до 10 вересня 2019 року у розмірі 297 884,79грн.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 20 000,00грн. моральної шкоди.
29.10.2019 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області видано виконавчий лист №559/2292/16-ц.
30.01.2020 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №61102148.
Станом на день розгляду справи, боржником не надано суду доказів виконання вказаного рішення.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, судом визнається обґрунтованою підтверджена рішенням заборгованість боржника перед ОСОБА_1 у розмірі 317 884,79 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 317 884,79грн. з віднесенням до вимог першої черги.
Товариство з обмеженою відповідальністю Югтрансервіс-Агропродукт
Товариство з обмеженою відповідальністю Югтрансервіс-Агропродукт звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 190 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило,що 26 лютого 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт та товариством з обмеженою відповідальністю Головенківське Плюс було укладено Договір ПФД № 109/02-34 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору у відповідності з умовами цього Договору Кредитор (ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт ) надає Позичальнику (ТОВ Головенківське Плюс ) зворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі та на строк, що визначені в цьому Договорі.
Відповідно до п. 3.1. Договору Кредитор (ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт ) надає Позичальнику (ТОВ Головенківське Плюс ) фінансову допомогу у розмірі 228 000,00 гривень (двісті двадцять вісім тисяч грн. 00 коп.)
На підставі цього, на виконання умов Договору Кредитором 27 лютого 2015 року було перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника фінансову допомогу в сумі 228 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 28.
31 березня 2016 року між ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт (Первісний Кредитор), Приватним Акціонерним Товариством Райз-Максимко (Новий кредитор) та ТОВ Головенківське Плюс ( Боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги № БП-ГЛВ-14-03/2016.
Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор (ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт ) відступає, а Новий кредитор (ПрАТ Райз-Максимко ) приймає право вимоги першого і стає Кредитором Боржника (ТОВ Головенківське Плюс ),
Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги за цим договором відступається вимога до Боржника щодо погашення заборгованості, яка виникла на підставі - договору № 109/02-34 від 26.02.2015 року, укладеного між Боржником та Первісним кредитором.
Відповідно до п. 1.5. Договору про відступлення права вимоги Сторони погоджуються, що загальна сума заборгованості, визначена в п. 1.3. цього договору, право вимоги якої відступаються Новому кредитору за цим Договором, є дійсною та узгодженою, на дату підписання цього Договору.
Згідно із ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відтак, в силу ст. 512 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора, у зв`язку з чим новий кредитор ПрАТ Райз-Максимко набуло відповідні права до ТОВ Головенівське Плюс за Договором ПДФ №109/02-34 від 26.02.2015.
Відповідно до п. 1.6. Договору про відступлення права вимоги Новий кредитор зобов`язується в строк не пізніше 31 грудня 2019 року оплатити Первісному кредитору грошову суму, право вимоги якої відступається, згідно умов цього Договору, а саме: суму в розмірі 190 000,00 грн. (сто дев`яносто тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ.
Проте, в порушення умов договору про відступлення права вимоги, в строки визначені п. 1.6. Договору про відступлення права вимоги, Новий Кредитор (ПрАТ Райз- Максимко ) суму в розмірі 190 000,00 грн., Первісному кредитору -ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт не сплатив.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед товариством з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт по Договору про відступлення права вимоги № БП-ГЛВ-14-03/2016 від 31.03.2016 року станом на дату подання даної заяви становить суму в розмірі 190 000,00 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт кредитором боржника на суму 190 000,00грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт
Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-Зерно-продукт звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 117 209,49 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (Постачальник) та Боржником (Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № РМ-00025. Відповідно до п.1.1. вказаного договору, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, Постачальник зобов`язується продати та передати у власність Покупця пшеницю 2-ого класу врожаю 2017 року, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар.
На підставі укладеного договору ТзОВ Волинь-зерно-продукт передало, а Боржником було прийнято товару на загальну вартість 5 974 075,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №1419 від 26 жовтня 2017 року та Актом приймання-передачі №ВЗП00003661 від 26.10.2017 року.
Відповідно до п.5.1. Договору, оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 80% вартості поставленого товару - протягом трьох банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: поставка товару, передача Покупцю документів, зазначених в п.6.1 договору. 20 % вартості поставленого товару - протягом трьох банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: реєстрація Постачальником податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних; надання постачальником Покупцю доказів своєчасної реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оскільки поставка товару відбулася 26 жовтня 2017 року, що підтверджується видатковою накладною, а реєстрація податкової накладної відбулася 27 жовтня 2017 року, що підтверджується податковою накладною з квитанцією № 1 про її реєстрацію, то відповідно, останнім днем сплати повної вартості товару є 30 жовтня 2017 року.
На виконання умов договору Боржником було оплачено 4 978 396,08 грн., 31 жовтня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №9992608879 та 916 228,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9992612287 від 29 листопада 2017 року. Таким чином станом на сьогодні у боржника наявна заборгованість зі сплати основного боргу за отриманий товар у розмірі 79 451,14 грн.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості заявлених вимог у розмірі 79 451,14грн.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також слід зазначити, що п.7.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами даного договору Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
Оскільки Боржник прострочив виконання грошового зобов`язання ТзОВ Волинь- зерно-продукт нарахувало Боржнику пеню за прострочення в наступному розмірі:пеня за прострочення оплати 995 679,22 за період з 31.10.2017 року по 30.11.2017 року у розмірі 22 832,42грн., пеня за прострочення оплати 79 45114грн. за період з 30.11.2017 року по 30.06.2018 рік у розмірі 14 925,90грн.
Водночас, боржник у запереченнях, поданих на заяву про грошові вимоги вважає, що вимоги Кредитора щодо нарахування пені у загальному розмірі 37 758,32грн. є безпідставними, посилається на пропуск строку позовної давності, стосовно чого суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов`язання, і річна позовна давність за цими вимогами сплила, що також є підставою для відмови у визнанні вказаних вимог.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Зерно-продукт кредитором боржника на суму 79 451,14грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
В іншій частині відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю Зеронопром Агро
Товариство з обмеженою відповідальністю Зернопром Агро звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 47 000 000,00грн.з урахуванням уточнюючої заяви (заяви в новій редакції) від 01.07.2020 року
На обґрунтування своїх вимог зазначило, 29 вересня 2016 р. між ТОВ Зернопром Агро (далі - Кредитор), та ПРАЇ Райз-Максимко (далі - Боржник, Позичальник) був укладений Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за №106/09/160 від 29.09.16 (надалі - Основний Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, у відповідності з умовами цього Договору Кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога) під якою Сторони розуміють грошові кошти, надані Кредитором Позичальнику у користування, у розмірі 56 400 000,00 грн. на строк, що визначені в цьому Договорі.
У пункті 4.1. Основного Договору сторони визначили, що Кредитор зобов`язується надавати Позичальнику грошові кошти шляхом безготівкових переказів грошових коштів на поточний рахунок Позичачьника. Крім того, в пункті 4.3. Основного Договору сторони узгодили, що Кредитор надає Позичальнику допомогу на строк до 31.12.2017 р.
Відповідно до п. 4.5. Основного Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного в п 4.3. даного Договору строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення. Датою повернення фінансової допомоги є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок Кредитора (п. 4.6. Основного Договору).
З одностороннім перевищенням суми Основного Договору 30 вересня 2016 р. Кредитором було перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника фінансову допомогу в більшій сумі - 60 000 000,00, що підтверджується платіжними дорученнями №332762593 від 30.09.16 на суму 30 000 000,00грн. та №332762594 від 30.09.16 на суму 30 000 000,00грн.
29 вересня 2016 р. між ПРАТ Райз-Максимко (Кредитор) та ТОВ Зернопром Агро (Позичальник), був укладений Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №106/09/161 від 29 вересня 2016 р. відповідно до пункту 1.1. якого, у відповідності з умовами цього Договору Кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (надалі - фінансова допомога) під якою Сторони розуміють грошові кошти, надані Кредитором Позичальнику у користування, у розмірі та на сірок, що визначені в цьому Договорі. Розмір фінансової допомоги, відповідно до пункту 3.1. Основного Договору, складає 9 400 000,00 (дев`ять мільйонів чотириста тисяч гривень 00 коп.).
В пункті 4.1. Основного Договору сторони визначили, що Кредитор зобов`язується надавати Позичальнику грошові кошти шляхом безготівкових переказів грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Крім того, в пункті 4.3. Основного Договору сторони узгодили, що Кредитор надає Позичальнику допомогу на строк до 01 жовтня 2017 р. Відповідно до п. 4.5. Основного Договору. Позичальник зобов`язується повернути Кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного в п 4.3. даного Договору строку шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Кредитора грошових коштів у розмірі отриманої за всіма траншами фінансової допомоги, що належить до повернення. Да тою повернення фінансової допомоги є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок Кредитора (п. 4.6. Основного Договору). Так, на виконання умов Основного Договору Кредитором було перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника фінансову допомогу в сумі 9 400 000,00 (дев 'ять мільйонів чотириста тисяч гривень 00 коп.).
З метою врегулювання грошових зобов`язань за попередніми двома договорами, між ТОВ Зернопром Агро (Сторона-2) та ПРАТ РАЙЗ-МАКСИМКО (Сторона-1) 29 грудня 2019 р. було укладено Угоду №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 400 000,00 грн.
Таким чином у ПрАТ Райз-Максимко перед ТОВ Зернопром Агро виникло грошове зобов`язання у розмірі 47 000 000 грн., виходячи із розрахунку 56 400000 - 9 400 000 грн. = 47 000 000 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст. ст. 1046- 1053 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання
- відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання о: його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статгі 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопром-Агро кредитором боржника на суму 47 000 000,00 грн. - із віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Осева ексімпо Прага с.р.о.
Осева ексімпо Прага с.р.о. звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 9 069 027,36 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що між ПрАТ Райз-Максимко (ліцензіат) та Осева ексімпо Прага с.р.о. (ліцензіар) укладено 32 ліцензійні договори: №01/18Бо від 18.01.2012р., №12/18 від 18.12.2012р., №4/12БС від 12.04.2013р., №4/12МЕ від 12.04.2013р„ №4/12ВЕ від 12.04.2013р., №4/11А від 11.04.2013р., №4/11БС від 11.04.2013р., №3/03В від 03.03,2014р., №09/18В від 18.09.2012р„ №3/03М від 03.03,2014р., №3/03БС від 03.03.2014р„ №9/18Л від 18.09.2012р., №3/03Б від 03.03.2014р., №10/21Л від 21.10.2011р., №10/21Бо від 21.10.2011р„ №10/21Ба від 21.10.2011р„ №02/06 від 06.02.2014р., №2/03Б від 03.02.2015р., №2/031 від 03.02.2015р., №02/06 від 06.02.2015р., №02/09Б від 09.02.2015р., №02/09В від 09.02.2015р., №02/09М від 09.02.2015р., №02/09БС від 09.02.2015р., №04/24Б від 24.04.2016р., №04/24ІЛ від 24.04.2016р„ №04/24ЛС від 24.04.2016р., №04/24Л від 24.04.2016р., №04/25М від 25.04.2016р., №04/25В від 25.04.2016р., №04/21В від 21.04.2017р., №04/21М від 21.04.2017р.
За умовами вищенаведених договорів ліцензіар надає на час дії договорів право (ліцензію) отримати шляхом вирощування насіння та невиключне право на термін чинності договорів на використання певного сорту та технології вирощування і доробки насіння в зоні невиключного права - Україні (пункти 1.1, 1.2 всіх договорів).
Згідно з підпунктом 3.4 договорів ПрАТ Райз-Максимко був зобов`язаний, зокрема, своєчасно здійснювати виплату роялті Осева ексімпо Прага с.р.о. відповідно до умов даного договору.
Порядок оплати визначено сторонами в підпунктах 4.1 договорів, згідно з якими: як відшкодування за використання прав передбачених цим договором, за виробництво і поставку для ліцензіата відтворювального матеріалу (насіння еліти) ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду в формі наступних поточних відрахувань (роялті) протягом чинності цього Договору. Поточні відрахування (роялті) сплачуються ліцензіару за кожну тону проданого/реалізованого будь-яким чином насіння генерації І (перша) репродукція. Ці кошти ліцензіат зобов`язується виплачувати ліцензіару до встановленого в кожному з договорів окремо строку кожного року продажу та/або використання насіння згідно чинності даного Ліцензійного Договору.
За умовами пунктів 4.2 договорів платежі будуть здійснюватися ліцензіатом у безготівковій формі у євро. Підставою для проведення оплати ліцензіатом є підписання сторонами протоколу узгодження обсягів виробництва насіння, який підписується не пізніше ніж за 30 календарних днів до настання строків передбачених пунктом 4.1.
Документом, що засвідчує виконання договірних зобов`язань є протокол узгодження обсягів виробництва насіння (пункт 4.3 договорів).
Відповідно до пункту 4.4 договорів у разі безпідставної відмови ліцензіата від підписання протоколу узгодження обсягів виробництва насіння сплата платежів за даним договором має бути проведена на підставі самостійно проведених ліцензіаром розрахунків з врахуванням вимог п. 4.1 даного договору. При цьому, ліцензіар попередньо письмово повідомляє ліцензіата про необхідність провести такі розрахунки в односторонньому порядку.
Сторони погодили, що ліцензіат сплачує вартість роялті на рахунок ліцензіара за мінусом податку на репатріацію, який ліцензіат сплачує в країні ліцензіата. До настання строків оплати роялті ліцензіар повинен надати ліцензіату оригінал довідки нерезидента (пункти 4.5 договорів).
Пунктами 5.1, 5.2 договорів встановлено, що ліцензіат до встановленого в кожному з договорів окремо строку надає ліцензіару зведені бухгалтерські дані про вироблене та реалізоване будь-яким чином або використане для власних потреб насіння. Ліцензіар має право здійснювати перевірку стану виробництва і збуту продукції за ліцензією, а також перевірку вказаних у п.5.1 бухгалтерських даних. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки.
01.08.2018 сторонами підписано акт звіряння розрахунків щодо стану розрахунків за даними обліку за всіма 32 договорами, згідно з яким заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед Осева ексімпо Прага с.р.о. становить 327 572,00 євро.
Також, 12.04.2016 ПрАТ Райз-Максимко надано лист № 12042016-1 від 12.04.2016 про встановлення графіку погашення боргу зі сплати роялті за 18 договорами, у тому числі за деякими спірними.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, зокрема, належать сорти рослин.
Частина 1 статті 424 ЦК України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Пункт 2 частини 1 та 1 статті 1107 ЦК України передбачає, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється ,зокрема, на підставі ліцензійного договору. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору;
Частини 1 та 3 статті 1109 ЦК України передбачають, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір;
Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності (частина 1 статті 1110 ЦК України).
Матеріали справи не містять доказів належного виконання ПрАТ Райз-Максимко зобов`язань перед Осева ексімпо Прага с.р.о. за сріоними ліцензійними договорами щодо сплати роялті у загальній сумі 327 572,00 євро.
При цьому, у матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за 32 спірними договорами, згідно з яким заборгованість ПрАТ Райз-Максимко перед Осева ексімпо Прага с.р.о. становить 327 572,00 євро. Даний акт підписаний зі сторони ПрАТ Райз-Максимко генеральним директором Ковток Г.І.
Діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Одночасно судом ураховано, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Отже, шляхом підписання акту звіряння розрахунків ПрАТ Райз-Максимко , останній визнав наявну перед Осева ексімпо Прага с.р.о. заборгованість у розмірі 327 572,00 євро.
Щодо заперечень боржника в частині наявності підстав для зменшення суми роялті на суму податку на репатріацію, суд зауважує наступне.
Положення абзацу в) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України передбачають, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є роялті.
Згідно п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Як передбачено пунктом 2 статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яку було ратифіковано Верховною Радою України 17.03.1999, і яка набула чинності з 20.04.1999, із змінами і доповненнями, внесеними до цієї Конвенції Протоколом, ратифікованим Верховною Радою України 04.11.2015, який набув чинності 09.12.2015, роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний одержувач роялті є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.
У силу статті 3 ПК України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, за наведеними вище нормами сума роялті зменшується на податок в розмірі 10 відсотків тільки в момент виплати роялті на користь резидента Чеської Республіки, а заборгованість зі сплати роялті резидента України на користь резидента Чеської Республіки зменшенню на суму податку не підлягає.
Відтак, у випадку зменшення заборгованості зі сплати роялті на суму податку відбудеться подвійне утримання податку, оскільки перший раз на суму податку буде зменшена сума боргу з роялті, а другий раз сума податку буде утримана під час виплати роялті.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про визнання Осева ексімпо Прага с.р.о. кредитором боржника на суму 9 069 027,36 грн. (еквівалент 327 572,00 євро) з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
СП Кепітал Менеджмент, ЛЛС Товариство з обмеженою відповідальністю за законодавством штату Вайомінг, США
СП Кепітал Менеджмент, ЛЛС Товариство з обмеженою відповідальністю за законодавством штату Вайомінг, США звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 2 059 238 403,20 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25 вересня 2013 року між Експорт Девелопмент Канада, експортно-кредитним агентством уряду Канади (далі - Первісний Кредитор), Укрлендфармінг ПЛС у якості Позичальника та Боржником було укладено договір позики на суму 48 000 000 доларів США (Договір Позики). Позику надано з метою фінансування придбання обладнання виробництва канадської компанії Аг Гровс Інтернешнл (Аg Growth International Inc.) (далі - Експортер) та фінансування локальних витрат зі спорудження елеваторів та монтажу вищезазначеного обладнання Експортера, відповідно до умов контракту № 12-1002 від 25 січня 2013 року між Позичальником та Експортером (надалі - Контракт 1).
За умовами Договору Позики (п.2.2. Договору Позики), видача кредитних коштів здійснювалась шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Експортера. Первісний Кредитор виконав свої зобов`язання у повному обсязі, надання грошових коштів на загальну суму 47 995 823,99 доларів США підтверджено довідками Первісного Кредитора від 23 жовтня 2013 року, 20 грудня 2013 року та 19 березня 2014 року. Договором Позики (п.3.2. статті 3) передбачено нарахування процентів на залишок суми боргу, що розраховуються за ставкою 6,92% річних.
25 вересня 2013 року між Боржником та Первісним Кредитором укладено Договір поруки (надалі - Договір Поруки), за умовами якого Боржник беззаперечно, безумовно та безвідклично гарантував Первісному Кредитору належну і своєчасну оплату, а також отримання в повному обсязі заборгованості за Договором Позики негайно на першу вимогу в письмовій формі, також зобов`язуючись відшкодувати Первісному Кредитору будь-які збитки, витрати чи видатки, понесені Первісним Кредитором в зв`язку з нездатністю Позичальника належним чином і вчасно виконати зобов`язання за Договором Позики.
26 липня 2013 року між Позичальником та Експортером було укладено Контракт № 13-0384 від (з подальшими змінами і доповненнями) (надалі - Контракт 2), що передбачав зобов`язання Експортера здійснити поставку та шеф-монтаж обладнання та зобов`язання Позичальника оплатити вартість товару на умовах визначених Контрактом. Первісний Кредитор надав Експортеру страховий поліс № GC1- 2751720130401, що передбачав страхування платіжних зобов`язань Позичальника перед Експортером за Контрактом 2.
В подальшому, Сторонами Контракту 2 вносились зміни до переліку, вартості та умов оплати товару, що зафіксовано відповідними додатковими угодами. В зв`язку з порушенням Позичальником зобов`язань за Контрактом 2, 29 грудня 2014 року сторони Контракту 2 уклали додаткову угоду до Контракту 2, якою було встановлено загальний обсяг заборгованості Позичальника за Контрактом 2 у розмірі 23 464 961,41 доларів США. Сторони погодили графік погашення заборгованості, при цьому, додатковою угодою було встановлено кінцевий строк погашення заборгованості за Контрактом 2 (30 вересня 2015 року) та передбачено нарахування процентів за ставкою 6,92% річних на суму непогашеного основного боргу та за ставкою 15,6% річних - на суму прострочених платежів, строк виконання яких настав до дати підписання додаткової угоди.
В зв`язку з невиконанням зобов`язань Позичальником, Експортер задовольнив вимоги за рахунок страхового відшкодування, сплаченого Первісним Кредитором відповідно до страхового полісу № GC1-2751720130401, в зв`язку з чим, всі належні Експортеру права вимоги за Контрактом 2 перейшли до Первісного Кредитора, що відображено в Договорі про задоволення вимог від 16 грудня 2015 року між Первісним Кредитором та Експортером.
18 листопада 2016 року Первісний Кредитор, Позичальник, Боржник та інші юридичні особи уклали Договір про внесення змін та викладення у новій редакції Договору Позики від 25 вересня 2013 року, згідно якого Договір Позики від 25 вересня 2013 року було викладено в новій редакції. Позичальник, Первісний Кредитор, Боржник та інші сторони дійшли згоди про включення сум заборгованості за Контрактом 2, а також прострочених відсотків за Контрактом 2 до Договору Позики, зміни умов погашення заборгованості та надання додаткового забезпечення за Договором Позики. Відповідно до п. 2.1. статті 2 Договору Позики в новій редакції, суми позикового зобов`язання зафіксовано станом на 28 листопада 2016 року.
18 листопада 2016 року між Боржником та Первісним Кредитором укладено Договір про внесення змін стосовно договору поруки від 25 вересня 2013 року, за умовами якого суму забезпечених зобов`язань було збільшено. Станом на 18 листопада 2016 року, сума основного боргу Позичальника та Боржників перед Первісним Кредитором становила:
(a) Транш А у сумі 44 567 550,81 доларів США( що являє собою непогашену основну суму заборгованості за Договором Позики);
(b) Транш В у сумі 21 623 636,92 доларів США (що являє собою непогашену суму заборгованості стосовно Контракту 2);
(c) Транш С у сумі 4 437 640,56 доларів США станом на 31 серпня 2016 року та збільшується кожного дня на 8 566,87 доларів США та розраховується починаючи з 31 серпня 2016 року до Дати внесення змін;
(d) Транш О у сумі 1 565 710,75 доларів США станом на 31 серпня 2016 року та збільшується кожного дня на 4 026,51 доларів США та розраховується починаючи з 31 серпня 2016 року до Дати внесення змін.
Договором Позики в новій редакції передбачено нарахування відсотків на непогашену частину заборгованості за ставкою 3% річних, а у випадку прострочення, на прострочену суму нараховуються відсотки з дати настання терміну платежу до дати фактичного платежу за ставкою, яка на 2 відсотки річних перевищує загальну ставку. Погашення позики передбачалося 72 рівними щомісячними платежами, починаючи з 01 листопада 2018 року.
В порушення умов Договору про внесення змін та викладення у новій редакції Договору Позики, Позичальником та Боржниками систематично не виконувались зобов`язання з погашення заборгованості та сплати відсотків. Відповідно до п.9.1. (а) статті 9 Договору Позики в новій редакції, несплата будь-якої суми за договором є випадком невиконання.
На підставі ст. 9.2 Договору Позики, після настання випадку невиконання, Кредитор має право оголосити усю або частину заборгованості Позичальника за Договором негайно належною до погашення як на вимогу, так і негайно, без відправлення вимоги.
Відповідно до п. (f) Договору, до випадків невиконання також належить подання заяви про банкрутство або порушення провадження у справі про банкрутство Сторони Договору, в тому числі, Боржника.
25 травня 2018 року між Первісним Кредитором та ТОВ "СП Кепітал Менеджмент, ЛЛС" (далі - Новий Кредитор) було укладено договір Купівлі права вимоги, за умовами якого Первісний Кредитор передав Новому Кредитору всі права вимоги до Позичальника та Боржників, належні йому на підставі Контракту 2, Договору про внесення змін та викладення у новій редакції що стосується договору позики початково укладеного 25 вересня 2013 року, договорів забезпечення, включаючи, але не обмежуючись Договором Поруки з Боржником, зокрема, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін стосовно договору поруки від 25 вересня 2013 року. Права вимоги, належні Первісному Кредитору на підставі Договору Позики, передано Новому Кредитору на підставі листа підтвердження цінової пропозиції від 15 травня 2018 року.
Новий Кредитор виконав зобов`язання з оплати ціни продажу, що підтверджується SWIFT повідомленнями від 25 травня 2018 року.
На підтвердження переходу прав вимоги, боржнику направлено повідомлення про перехід прав вимоги, підписане Первісним Кредитором та Новим Кредитором 15 травня 2018 року та 25 травня 2018 року відповідно.
Відповідно до п.9.1 (f) статті 9 Договору Позики, порушення провадження у справі про банкрутство стосовно будь-якої Сторони Договору у будь-якому суді компетентної юрисдикції з метою визнання її банкрутом, реорганізації, ліквідації, розпуску, призначення кредиторів чи припинення її діяльності, визначення складу чи реструктуризації її боргів або встановлення будь-якого іншого заходу захисту відповідно до законодавства з питань банкрутства, неплатоспроможності, реорганізації, припинення діяльності, визначення складу чи реструктуризації боргів або з метою призначення арбітражного керуючого, арбітражного керуючого та адміністратора, опікуна, довірчого власника, контролера, ревізора, ліквідатора чи іншої особи з аналогічними повноваженнями стосовно Сторони Угоди або усього чи частини її майна або якщо будь-яка така особа призначається приватно відповідно до будь-якої угоди чи інструмента або якщо будь-яка Особа приймає у володіння усе чи будь-яку значну частину її активів - є випадком невиконання зобов`язань (Event of Default). Згідно ст. 9.2 Договору Позики, після настання Випадку невиконання зобов`язань кредитор на свій розсуд може оголосити усю чи частину Заборгованості Позичальника за Договором негайно належною до погашення як на вимогу, так і негайно без направлення вимоги; у кожному випадку без жодного подання, протесту чи додаткового повідомлення, від яких Позичальник цим прямо відмовився, однак за умови, що при настанні Випадку невиконання зобов`язань, вказаного у Статті 9.1(f) по відношенню до Позичальника, вся Заборгованість Позичальника за цим Договором автоматично оголошується негайно належною до погашення без жодного подання, вимоги протесту чи будь-якого повідомлення, від яких Позичальник цим прямо відмовився.
Згідно п. 3.2 (а) Договору Поруки, Поручитель беззаперечно, безумовно та безвідклично гарантує кредитору належну, і своєчасну оплату і виконання, а також отримання кредитором у повному обсязі заборгованості, а також беззаперечно, безумовно і безвідклично обіцяє кредитору негайно на першу вимогу у письмовій формі сплатити будь-яку і всю гарантовану заборгованість, коли вона стає належною до сплати.
При цьому, виконання зобов`язання Поручителем здійснюється без будь-якого вимоги щодо направлення кредитором вимоги до Позичальника або інших осіб щодо сплати або вжиття будь-яких дій.
Пунктом 3.9 статті 3 також встановлено, що у випадку добровільного чи примусового банкрутства, неплатоспроможності, ліквідації, припинення діяльності або розпуску або направлення пропозиції кредиторам, укладення мирової угоди чи врегулювання, реорганізації, передачі майна в управління Позичальника або будь-якої іншої особи, у судовому чи позасудовому порядку, зобов`язання Поручителя не зменшуються у обсязі, не вважаються виконаними чи не відміняються повністю або частково, на підставі нездійснення дій чи недбалості кредитора щодо доведення своєї вимоги або доведення своєї вимоги у повному обсязі, а також кредитор може надати підтвердження відповідної претензії чи ухилитися від надання підтверджень щодо будь-якої вимоги і має право провести оцінку чи не проводити оцінку будь-якого забезпечення, яке вона утримує, наскільки кредитор вважає це доцільним час від часу, не зменшуючи обсягу, не виконуючи та не звільнюючи від виконання повністю або частково, зобов`язання Поручителя, та допоки всі суми, належні до сплати Позичальником до ЕДК та всі залишки коштів за такими сумами, не буде сплачено у повному обсязі, кредитор має право включити до своєї вимоги суму всіх сум, що підлягають сплаті кредитору за цим договором поруки, надати підтвердження, визначити черговість та одержати дивіденди чи взяти участь у іншому розподілі коштів у зв`язку з вищезазначеним.
Керуючись вищезазначеним, Новий Кредитор 10 січня 2020 року пред`явив Боржнику вимогу щодо негайної сплати всіх сум, що підлягають сплаті Позичальником та/або Боржником в повному обсязі станом на дату вимоги в розмірі 82 628 991,16 доларів США, що складається з:
- 72 194 539,04 доларів США- заборгованість основним боргом;
- 10 434 452,12 доларів США- заборгованість за нарахованими процентами.
Боржник повідомив про визнання суми заборгованості, належної до сплати станом на дату вимоги, але станом на дату подання цієї заяви виконання від Боржника не надходило.
Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає пере~ кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.
Отже, з огляду на наведені фактичні обставини, які беззаперечно доводяться згаданими вище доказами, Заявник дотримався та виконав свої зобов`язання у повному обсязі, проте в свою чергу Боржником порушено виконання взятих на себе зобов`язань.
Враховуючи те, що Боржник всупереч умов договорів та норм чинного законодавства свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, кошти в строки визначені договором не повернув, загальна сума грошових вимог Кредитора до Боржника складає 2 059 238 403,20 грн за курсом НБУ на дату подання цієї заяви.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про визнання СП Кепітал Менеджмент, ЛЛС Товариство з обмеженою відповідальністю за законодавством штату Вайомінг, США кредитором боржника на суму 2 059 238 403,20 з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів
Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів звернувся 11.03.2020 із заявою до суду про визнання грошових вимог на суму 1 742 816 811,99 грн.
27.03.2013 між Приватною Корпорацією Фінансування Експорту (кредитор), ПАТ Компанія Райз (позичальник), ПрАТ Райз-Максимко (зобов`язана особа) укладено Кредитний договір щодо надання кредиту на придбання сільськогосподарської техніки John Deere на загальну суму 58 181 050,33 дол. США зі сплатою 2,60 % річних за 1 транш та 2,80 % річних - за другий транш.
Із матеріалів справи слідує, що кредит надавався двома траншами: транш 1 на суму 21 932 965,33 дол. США та транш 2 на суму 36 248 085,00 дол. США. Наведене відображено в боргових інструментах від 20.05.2013, підписаних ПАТ Компанія Райз , за яким останнє безумовно обіцяє сплатити основну суму в розмірі 21 932 965,33 дол. США за траншем 1 та сплатити проценти, нараховані на баланс основної суми, непогашеної в будь-який момент, за ставкою 2,60 % річних, та сплатити основну суму в розмірі 36 248 085,00 дол. США, а також проценти, нараховані на баланс основної суми, непогашеної в будь-який момент, за ставкою 2,80 % річних.
Відповідно до пункту 6.02 Кредитного договору від 27.03.2013, якщо Ексім-Банк здійснить платіж на вимогу Кредитодавця стосовно будь-якого Боргового Інструменту, то, починаючи з дати здійснення такого платежу за вимогою, якщо будь-яка сума основного боргу або нарахованих процентів за цим Договором або будь-яким Борговим Інструментом, які мають бути сплачені на той момент Ексім-Банку, не буде сплачена повністю на дату, на яку її належить сплатити, через настання визначеної дати погашення, дострокового погашення чи інакше, то позичальник повинен сплатити Ексім-Банку на вимогу проценти, нараховані на таку несплачену суму (у міру, в яку це дозволено застосовним правом), за період від (та включаючи) дати невиконання платіжних зобов`язань до (але не включаючи) дати, на яку така сума буде сплаченою в повному обсязі за процентною ставкою річних, що дорівнює одному проценту (1%) річних зверх фіксованої ставки.
Пунктом 13.01. Кредитного договору від 27.03.2013 передбачено, що кожне визначення процентної ставки або комісійних кредитодавцем або Ексім-Банком відповідно до будь-якого положення цього договору або будь-якого Боргового інструменту, за відсутності явної помилки, є остаточними та має обов`язкову силу для позичальника, гарантів та зобов`язаної особи. Усі підрахунки процентів та комісійних за цим договором та за будь-яким Борговим інструментом повинні здійснюватися з розрахунку 360 днів на рік та фактичної кількості днів, що пройшли.
У свою чергу, Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів надав Приватній Корпорації Фінансування Експорту гарантію у формі Листа про плату за надання гарантії від 03.04.2013 на випадок, якщо ПАТ Компанія Райз не виконає свої зобов`язання зі сплати коштів за Кредитним договором від 27.03.2013.
Оскільки починаючи з 2015 року ПАТ Компанія Райз перестало сплачувати кошти на погашення кредиту за Кредитним договором від 27.03.2013, Приватна Корпорація Фінансування Експорту надала вимогу Експортно-Імпортному Банку Сполучених Штатів про платіж відповідно до умов гарантії, виконану в повному обсязі.
Поряд із цим, 10.04.2013 між Приватною Корпорацією Фінансування Експорту (кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (поручитель) укладено Договір поруки (із додатковим договором від 06.04.2016 про внесення змін та відступлення від договору поруки).
Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки в редакції від 06.04.2016 з огляду на сплату за вимогою Екс-Ім Банку, Поручитель безвідклично та безумовно погоджується в разі, якщо Позичальник та будь-який з Гарантів не сплатить в повному обсязі будь-які Забезпечені Зобов`язання, коли вони стануть такими, що підлягають сплаті за або у зв`язку з Кредитним Договором або Борговим Інструментом, то Поручитель негайно на вимогу Екс-Ім Банку сплатить таку суму Екс-Ім Банку так, як ніби Поручитель був основною зобов`язаною особою. Для уникнення сумнівів, Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником та Гарантами за сплату Забезпечених Зобов`язань, у разі неспроможності Позичальника виконати Забезпечені Зобов`язання.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Надалі, 04.11.2015 Приватною Корпорацією Фінансування Експорту відступлено Експортно-Імпортному Банку Сполучених Штатів на підставі додаткового договору № 1 та приєднання до Кредитного договору права кредитора за Кредитним договором від 27.03.2013, а також та за всіма та будь-якими договорами, що забезпечують виконання Кредитного договору від 27.03.2013.
Пунктом 1.01 додаткового договору № 1 встановлено, що датою остаточного погашення кредиту є 25.02.2022. Умови виплати основного зобов`язання встановлені наступні: для траншу 1 - піврічні платежі в кількості 9, які належні та підлягають сплаті кожного 25 лютого та 25 серпня, починаючи з 25 лютого 2018 року з оплатою в розмірі 800 853,87 дол. США, інші платежі, що залишаються, повинні бути в розмірі 1 635 275,22 дол. США, за умови, що на дату остаточного погашення кредит повинен бути погашений в повному обсязі, і також за умови, що проценти повинні сплачуватися на кожну дату виплати процентів, що означає 25 лютого та 25 серпня кожного року, починаючи з 25 серпня 2013 року. Для траншу 2 - піврічні платежі в кількості 9, які належні та підлягають сплаті кожного 25 лютого та 25 серпня, починаючи з 25 лютого 2018 року з оплатою в розмірі 1 556 140,42 дол. США, інші платежі, що залишаються, повинні бути в розмірі 3 177 505,85 дол. США, за умови, що на дату остаточного погашення кредит повинен бути погашений в повному обсязі, і також за умови, що проценти повинні сплачуватися на кожну дату виплати процентів, що означає 25 лютого та 25 серпня кожного року, починаючи з 25 лютого 2014 року.
Відповідно до умов Відступлення в обмін на отримане Приватна Корпорація Фінансування Експорту (цедент) цим відступає Екс-Ім Банку, без права регресу, усі відповідні права та інтереси за: (а) борговим документом ( Борговий Документ ) Публічного акціонерного товариства Райз ( Позичальник ) від 20 травня 2013 року на основну суму 36 248 085,00 доларів США; (b) Кредитним Договором, відповідно до якого Борговий Документ був виданий; та (с) будь-якими та усіма Забезпеченнями, наданими у зв`язку з Операцією чи Борговим Документом ( Забезпечення ), включаючи усі такі Забезпечення, визначені нижче в пункті 2; та (d) будь-якими іншими інструментами чи договорами, якщо такі були підписані Позичальником, будь-яким гарантом чи третьою особою у зв`язку з Операцією чи Борговим Документом.
06.04.2016 укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору від 27.03.2013 щодо відступлення прав Приватною Корпорацією Фінансування Експорту за вказаним договором на користь Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів.
За умовами додаткового договору № 1 Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів визначається кредитодавцем та цесіонарієм всіх прав та інтересів первісного кредитодавця - Приватної Корпорації Фінансування Експорту.
09.01.2019 Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів звернувся до ПрАТ Райз-Максимко з повідомленням про невиконання зобов`язань за Кредитним договором від 27.03.2013 щодо сплати основного боргу та простроченої суми процентів. Дана вимога залишена боржником без задоволення.
Відтак, Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів, посилаючись на наявність заборгованості за Кредитним договором від 27.03.2013, просив визнати грошові вимоги в розмірі 40 859 242,89 дол. США основного боргу за кредитом, 6 529 763,10 дол. США - проценти за кредитом, та 1 170 547,18 дол. США процентів на прострочені платежі.
У свою чергу, боржник у запереченнях на пред`явлені вимоги вказував на невірний розрахунок заявником процентів та вважає нарахування процентів по 25.02.2022 включно неправомірним внаслідок зміни строку дії кредитного договору поданням заяви з грошовими вимогами за ним у справі про банкрутство. Відтак, боржником наданий власний розрахунок процентів за користування кредитом та процентів на прострочені платежі.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Перевіривши надані заявником розрахунки заборгованості ПрАТ Райз-Максимко , як поручителя за Кредитним договором від 27.03.2013, судом встановлено, що проценти за користування кредитом за обома наданими траншами заявником здійснено до 25.02.2022.
Судом враховано, що заявник наголошує на необхідності визначення відповідного періоду нарахування процентів, виходячи з умов кредитного договору, про що ним наголошувалося в поясненнях на заперечення боржника, який такий період вважає неправомірним.
Дійсно, за умовами Кредитного договору від 27.03.2013 (пункт 6.02) нарахування процентів здійснюється за весь строк користування кредитними коштами, що узгоджується із законодавством штату Нью-Йорк, яким сторони погодили керуватися за пунктом 12.01 Кредитного договору.
Однак, у даному випадку має місце не вирішення договірних спорів за Кредитним договором від 27.03.2013, а процесуальне врегулювання банкрутства ПрАТ Райз-Максимко , що здійснюється за законодавством України відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, при здійсненні розрахунку процентів слід прийняти як кінцеву дату, до якої нараховуються проценти, день відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020.
Одночасно, суд також не приймає надані ПрАТ Райз-Максимко розрахунки процентів за користування кредитом, оскільки останнім взято при розрахунку 365 днів на рік, у той час як умовами Кредитного договору від 27.03.2013 передбачено формулу із застосуванням 360 днів на рік (пункт 13.01.).
Відтак, за перерахунком суду розмір процентів за користування кредитом по 03.02.2020 становить 1 259 347,41 дол. США за траншем 1; 2 932 402,70 дол. США за траншем 2; 1 140 724,24 дол. США - відсотки на прострочені платежі. Поряд із цим є обґрунтованими вимоги заявника щодо суми основного боргу за кредитом за Кредитним договором від 27.03.2013 у розмірі 40 859 242,89 дол. США.
Крім того, 13.09.2013 між Приватною Корпорацією Фінансування Експорту (кредитор), ПАТ Компанія Райз (позичальник), ПрАТ Райз-Максимко (зобов`язана особа) укладено Кредитний договір щодо надання кредиту на придбання обладнання на загальну суму 22 626 555,00 дол. США зі сплатою 3,42 % річних та датою остаточного повернення 25.02.2020.
В обмін на отримане за Кредитним договором від 13.09.2013 ПрАТ Райз-Максимко надано борговий інструмент від 13.09.2013, за яким останнє безумовно обіцяє сплатити основну суму в розмірі 22 626 555,00 дол. США та сплатити проценти, нараховані на баланс основної суми, непогашеної в будь-який момент, за ставкою 3,42 % річних.
Відповідно до пункту 6.02 Кредитного договору від 13.09.2013, якщо Ексім-Банк здійснить платіж на вимогу Кредитодавця стосовно будь-якого Боргового Інструменту, то, починаючи з дати здійснення такого платежу за вимогою, якщо будь-яка сума основного боргу або нарахованих процентів за цим Договором або будь-яким Борговим Інструментом, які мають бути сплачені на той момент Ексім-Банку, не буде сплачена повністю на дату, на яку її належить сплатити, через настання визначеної дати погашення, дострокового погашення чи інакше, то позичальник повинен сплатити Ексім-Банку на вимогу проценти, нараховані на таку несплачену суму (у міру, в яку це дозволено застосовним правом), за період від (та включаючи) дати невиконання платіжних зобов`язань до (але не включаючи) дати, на яку така сума буде сплаченою в повному обсязі за процентною ставкою річних, що дорівнює одному проценту (1%) річних зверх фіксованої ставки.
Пунктом 13.01. Кредитного договору від 13.09.2013 передбачено, що кожне визначення процентної ставки або комісійних кредитодавцем або Ексім-Банком відповідно до будь-якого положення цього договору або будь-якого Боргового інструменту, за відсутності явної помилки, є остаточними та має обов`язкову силу для позичальника, гарантів та зобов`язаної особи. Усі підрахунки процентів та комісійних за цим договором та за будь-яким Борговим інструментом повинні здійснюватися з розрахунку 360 днів на рік та фактичної кількості днів, що пройшли.
У свою чергу, Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів надав Приватній Корпорації Фінансування Експорту гарантію у формі Листа про плату за надання гарантії від 13.09.2013 на випадок, якщо ПАТ Компанія Райз не виконає свої зобов`язання зі сплати коштів за Кредитним договором від 13.09.2013.
Оскільки починаючи з 2015 року ПАТ Компанія Райз перестало сплачувати кошти на погашення кредиту за Кредитним договором від 13.09.2013, Приватна Корпорація Фінансування Експорту надала вимогу Експортно-Імпортному Банку Сполучених Штатів про платіж відповідно до умов гарантії, виконану в повному обсязі.
Поряд із цим, 13.09.2013 між Приватною Корпорацією Фінансування Експорту (кредитор) та ПрАТ Райз-Максимко (поручитель) укладено Договір поруки (із додатковим договором від 06.04.2016 про внесення змін та відступлення від договору поруки).
Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки в редакції від 06.04.2016 з огляду на сплату за вимогою Екс-Ім Банку, Поручитель безвідклично та безумовно погоджується в разі, якщо Позичальник та будь-який з Гарантів не сплатить в повному обсязі будь-які Забезпечені Зобов`язання, коли вони стануть такими, що підлягають сплаті за або у зв`язку з Кредитним Договором або Борговим Інструментом, то Поручитель негайно на вимогу Екс-Ім Банку сплатить таку суму Екс-Ім Банку так, як ніби Поручитель був основною зобов`язаною особою. Для уникнення сумнівів, Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником та Гарантами за сплату Забезпечених Зобов`язань, у разі неспроможності Позичальника виконати Забезпечені Зобов`язання.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Надалі, 04.11.2015 Приватною Корпорацією Фінансування Експорту відступлено Експортно-Імпортному Банку Сполучених Штатів на підставі додаткового договору № 1 та приєднання до Кредитного договору права кредитора за Кредитним договором від 13.09.2013, а також та за всіма та будь-якими договорами, що забезпечують виконання Кредитного договору від 13.09.2013.
Пунктом 1.01 додаткового договору № 1 встановлено наступні умови виплати основного зобов`язання: 6 піврічних платежів, які належні та підлягають сплаті кожного 25 лютого та 25 серпня, починаючи з платежу 25 лютого 2018 року в розмірі 1 004 022,16 дол. США, інші платежі, що залишаються, повинні бути в розмірі 3 280 204,03 дол. США, за умови, що на дату остаточного погашення кредит повинен бути погашений в повному обсязі, і також за умови, що проценти повинні сплачуватися на кожну дату виплати процентів, що означає 25 лютого та 25 серпня кожного року, починаючи з 25 лютого 2014 року.
Відповідно до умов Відступлення в обмін на отримане Приватна Корпорація Фінансування Експорту (цедент) цим відступає Екс-Ім Банку, без права регресу, усі відповідні права та інтереси за: (а) векселем Публічного акціонерного товариства Райз ( Позичальник ) від 13.09.2013 на основну суму 22 625 555,00 доларів США; (b) Кредитним Договором, відповідно до якого вексель був виданий; та (в) будь-якими та усіма Забезпеченнями, наданими у зв`язку з Операцією чи векселем ( Забезпечення ), включаючи усі такі Забезпечення, визначені нижче в пункті 2; та (г) будь-якими іншими інструментами чи договорами, якщо такі були підписані Позичальником, будь-яким гарантом чи третьою особою у зв`язку з Операцією чи векселем.
06.04.2016 укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору від 13.09.2013 щодо відступлення прав Приватною Корпорацією Фінансування Експорту за вказаним договором на користь Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів.
За умовами додаткового договору № 1 Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів визначається кредитодавцем та цесіонарієм всіх прав та інтересів первісного кредитодавця - Приватної Корпорації Фінансування Експорту.
09.01.2019 Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів звернувся до ПрАТ Райз-Максимко з повідомленням про невиконання зобов`язань за Кредитним договором від 13.09.2013 щодо сплати основного боргу та простроченої суми процентів. Дана вимога залишена боржником без задоволення.
Відтак, Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів, посилаючись на наявність заборгованості за Кредитним договором від 13.09.2013, просив визнати грошові вимоги в розмірі 17 405 042,31 дол. США основного боргу за кредитом, 2 424 022,88 дол. США - проценти за кредитом, та 460 683,87 дол. США процентів на прострочені платежі.
У свою чергу, боржник у запереченнях на пред`явлені вимоги вказував на невірний розрахунок заявником процентів та вважає нарахування процентів по 25.08.2020 включно неправомірним внаслідок зміни строку дії кредитного договору поданням заяви з грошовими вимогами за ним у справі про банкрутство. Відтак, боржником наданий власний розрахунок процентів за користування кредитом та процентів на прострочені платежі.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Перевіривши надані заявником розрахунки заборгованості ПрАТ Райз-Максимко , як поручителя за Кредитним договором від 13.09.2013, судом встановлено, що проценти за користування кредитом заявником здійснено до 25.08.2020.
Умови Кредитного договору від 13.09.2013 (пункт 6.02) передбачають нарахування процентів за весь строк користування кредитними коштами, що узгоджується із законодавством штату Нью-Йорк, яким сторони погодили керуватися за пунктом 12.01 Кредитного договору.
Однак, з огляду на те, що здійснення процедури банкрутства ПрАТ Райз-Максимко проводиться за законодавством України відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, та в даному випадку не вирішується безпосередньо договірний спір за Кредитним договором від 13.09.2013, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування процесуального закону до спірного питання з визначення періоду для нарахування процентів.
Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, при здійсненні розрахунку процентів слід прийняти як кінцеву дату, до якої нараховуються проценти, день відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020.
Одночасно, суд також не приймає надані ПрАТ Райз-Максимко розрахунки процентів за користування кредитом, оскільки останнім взято при розрахунку 365 днів на рік, у той час як умовами Кредитного договору від 13.09.2013 передбачено формулу із застосуванням 360 днів на рік (пункт 13.01.).
Відтак, за перерахунком суду розмір процентів за користування кредитом по 03.02.2020 становить 2 085 059,70 дол. США та 447 083,44 дол. США - відсотки на прострочені платежі. Поряд із цим є обґрунтованими вимоги заявника щодо суми основного боргу за кредитом за Кредитним договором від 13.09.2013 у розмірі 17 405 042,31 дол. США.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги звернення заявником із заявою до суду 11.03.2020, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів кредитором боржника на суму 1 673 953 978,24грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю підлягає включенню судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. з віднесенням до вимог першої черги.
Відмовити Експортно-імпортному Банку Сполучених Штатів у визнанні кредитором на суму 68 862 833,78грн.
Акціонерне товариство Альфа-Банк
Акціонерне товариство Альфа-Банк звернулося до суду з заявою про визнання грошових вимог на суму 158 512 767,65грн. (з урахуванням пояснень від 26.08.2020).
На обґрунтування вимог зазначило, що 24.12.2013 між ПАТ "Укрсоцбанк" (Банк) та ПАТ "Компанія "Райз" (позичальник) був укладений кредитний договір №06.1-20/192, за умовами якого банк надає позичальнику кредит загальною сумою кредиту 10 000 000,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та з терміном кредиту до 23.12.2016.
За умовами п. 1.1 кредитного договору Банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 10.000.000,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та з терміном кредиту до 23.12.2016.
Додатковою угодою № 3 від 18.08.2015 внесено зміни до п. 1.1 кредитного договору та визначено, що Банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту еквівалентну 10.000.000,00 доларів США з можливістю отримувати в гривні та доларах США та з терміном кредиту до 31.12.2026.
Відповідно до п. h) п. 9.1 розділу 9 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 18.12.2014) в забезпечення зобов`язань позичальника за договором позичальник надає/забезпечує надання Банку застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції (пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, соняшник, соя, ріпак тощо) відповідно до структури посівних площ на відповідний сільськогосподарський рік та середньої врожайності за останні три роки. Заставна вартість сільськогосподарської продукції визначається на рівні ринкової вартості (з урахуванням ПДВ), визначеної за даними загальнодоступних джерел інформації, а саме: АПК-Інформ або Агро-сфера, або інших аналогічних джерел за визначенням Банку. Така застава повинна становити заставу з найвищим пріоритетом обтяження. Таке заставне майно повинно бути застрахованим фінансово стабільною та надійною страховою компанією, прийнятною для Банку, проти втрати або пошкодження та інших ризиків, як буде прийнятно для Банку, та Банк повинен мати статус вигодонабувача (бенефіціара) за такими страховими договорами та полісами.
Відповідно до підпункту (е) пункту 10 кредитного договору, випадком невиконання позичальником умов кредитного договору вважається, зокрема, втрата забезпечення, а саме втрачається можливість, із будь-якої причини, звернути стягнення за будь-яким із забезпечувальних документів, або такий предмет застави перестає існувати чи іншим чином стає недоступним для банку із будь-якої причини.
Підпунктом (іу) пункту 10.2 кредитного договору передбачено, що банк має право у будь-який час після настання випадку невиконання вимагати дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.
Відповідно до підпункту (іі) пункту 12 додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 до 15.02.2015 позичальник зобов`язаний укласти з Банком договори застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції, передбачені підпунктом (h) пункту 9.1 розділу 9 кредитного договору.
22.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством Райз-Максимко (заставодавець), яке є майновим поручителем за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства Компанія Райз укладено договір застави.
Згідно з п. 1.1. договору застави заставодавець з метою забезпечення передає в заставу заставодержателю майно (сільськогосподарську продукцію), що стане власністю заставодавця в майбутньому, а саме майбутній врожай ріпаку озимого. врожай якого закінчується у 2016 році, в кількості не менше 5120,25 тон.
Також, 22.12.2015 укладено договір застави між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (заставодержатель) та Приватним підприємством ЮТС-Агропродукт Плюс (заставодавець), яке є майновим поручителем за зобов`язаннями Публічним акціонерним товариством Райз-Максимко .
Згідно з п. 1.1. договору застави заставодавець з метою забезпечення передає в заставу заставодержателю майно (сільськогосподарську продукцію), що стане власністю заставодавця в майбутньому, а саме майбутній врожай ріпаку озимого. врожай якого закінчується у 2016 році, в кількості не менше 5914,63 тон.
Відповідно до п. 1.1.5 договорів застави після збору врожаю вказаних вище сільськогосподарських культур предметом застави стає отримана в результаті збору врожаю вирощена сільськогосподарська продукція та/або продукція, отримана в результаті її переробки, про що сторони укладають додаткову угоду до договору.
Після збору врожаю заставодавець зобов`язаний надати заставодержателю сертифікат якості зерна та продуктів його переробки протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту збору врожаю.
Заставодавець після збору врожаю зобов`язаний передати предмет застави на зберігання зерновому складу за договором складського зберігання зерна та передати заставодержателю протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту збору врожаю заставне свідоцтво та саме свідоцтво за передавальним написом (індосаментом) відповідно до Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , а також надати витяг з реєстру складських документів на зерно, наданий зерновим складом. на якому зберігається зерно.
Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань, 24.12.2013 між банком, як кредитором, ПАТ "Компанія "Райз", як позичальником, та ПАТ "Райз-Максимко", як поручителем, був укладений договір поруки №06.1-20/194, відповідно до умов якого, у зв`язку з укладенням між банком та позичальником кредитного договору №06.1-20/192 від 24.12.2013 (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього) поручитель поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регрес них та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов`язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі 10 000 000,00 доларів США, сплатити проценти за процентною ставкою в розмірі, зазначеному у кредитному договорі, а також сплати комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов кредитного договору.
Згідно із п.1.3 договору поруки поручитель, як солідарний боржник, зобов`язався сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов`язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки Банку, вказані у вимозі.
Банк, посилаючись на наявність заборгованості за кредитним договором №06.1-20/192 від 24.12.2013, просив з урахуванням пояснень на заперечення боржника, визнати грошові вимоги на суму 158 512 767,65 грн., які розраховані виходячи з суми боргу, встановленої судом у справі № 910/14247/17, та за вирахуванням отриманих у розмірі 57 266 383,03 грн. коштів від реалізації заставного майна.
У свою чергу, боржник у запереченнях на пред`явлені вимоги вказував на порушення Банком черговості зарахування коштів від реалізації заставного майна в розмірі 64 581 979,63 грн., що мала бути зарахована в погашення суми боргу за тілом кредиту. Також боржник зауважив на неправомірності нарахування процентів за кредитним договором після пред`явлення вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки Публічне акціонерне товариство Компанія Райз припинило здійснювати оплати за кредитним договором №06.1-20/192 від 24.12.2013, Банк звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Компанія Райз та Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко , як поручителя, про стягнення 214 014 654,13 грн. заборгованості по тілу кредиту.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПАТ "Компанія "Райз" та ПАТ "Райз-Максимко" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654, 13 грн. заборгованості по тілу кредиту. В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Райз-Максимко" про визнання поруки за договором №06.1-20/194 від 24.12.2013 припиненою відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та постановою Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/14247/17 рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 залишено без змін.
Даним рішенням суду у справі № 910/14247/17 встановлено, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором та за договорами застави майна (сільськогосподарської продукції), що стане власністю заставодавця у майбутньому (застава майбутнього урожаю) від 22.12.2015 щодо надання банку застави сільськогосподарської продукції після збору врожаю, 21.12.2016 Банком надіслано вимогу від 21.12.2016 на адресу ПАТ "Компанія "Райз" щодо дострокового погашення кредиту на загальну суму 215 779 150, 68 грн протягом 7 (семи) днів з дати отримання цієї вимоги.
Відповідну вимогу ПАТ "Компанія "Райз" отримало 26.12.2016, проте вона залишена позичальником без відповіді та заборгованість в повному обсязі не погашена. У свою чергу, ПАТ Компанія Райз починаючи з січня 2017 року припинило здійснювати оплати за кредитним договором та остання оплата була здійснена ним 29.12.2016.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено в рішенні суду у справі № 910/14247/17, 14.02.2017 Банком було надіслано на адресу поручителя ТОВ "Райз-Максимко" відповідно до п.1.3 договору поруки вимогу №08.41-186/67-2521 від 13.02.2017 про виконання порушеного зобов`язання. Проте, вказана вимога була залишена поручителем без відповіді та оплати.
Наведені обставини слугували підставою для задоволення судом у межах справи № 910/14247/17 вимог Банку про солідарне стягнення з ТОВ "Райз-Максимко" та ПАТ "Компанія "Райз" заборгованості перед Банком за тілом кредиту за кредитним договором у розмірі 214 014 654, 13 грн.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, судом визнається обґрунтованою підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 сума боргу ТОВ "Райз-Максимко" за тілом кредиту в розмірі 214 014 654,13 грн., як поручителя.
Одночасно, з матеріалів справи слідує, що 24.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва вчинено виконавчі написи та звернуто стягнення на майно, а саме: за виконавчим написом № 5188 звернуто стягнення на комплекс будівель та споруд, переданий в іпотеку на підставі іпотечного договору від 24.12.2013 № 6345, за виконавчим написом № 5189 - на майновий комплекс, переданий в іпотеку на підставі іпотечного договору від 24.12.2013 № 6343, за виконавчим написом № 5186 - на рухоме майно, передане в заставу на підставі договору застави від 24.12.2013 № 6339, за виконавчим написом № 5187 - на майновий комплекс, переданий в іпотеку на підставі іпотечного договору від 24.12.2013 № 6341.
07.11.2018 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. за заявами Банку відкрито виконавчі провадження № 57621747 за виконавчим написом № 5188, № 57621969 за виконавчим написом № 5189, № 57621989 за виконавчим написом № 5186, № 57621988 за виконавчим написом № 5187.
За наслідками проведення електронних торгів з реалізації заставного майна загальна сума отриманих Банком коштів становила 40 835 746,30 грн. за вирахуванням суми сплаченого гарантійного внеску та основної винагороди приватного виконавця, а також 16 430 636,73 грн. різниці між вартістю реалізованого майна та сумою виконавчих проваджень, які приватним виконавцем направлені на рахунок ТОВ Інтерагро Плюс та в подальшому списані Банком у рахунок погашення кредитної заборгованості ПАТ "Компанія "Райз".
Таким чином, наявна за кредитним договором №06.1-20/192 від 24.12.2013 заборгованість за тілом кредиту в установленому судом у межах справи № 910/14247/17 розмірі 214 014 654,13 грн. підлягає зменшенню на суму 57 266 383,03 грн. (вартості реалізованого майна та списаних Банком коштів) та становить 156 748 271,10 грн.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Акціонерного товариства Альфа-Банк кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 156 748 271,10грн., що відносяться до вимог четвертої черги.
Поряд із вищеописаною заборгованістю підлягає віднесенню до вимог першої черги судовий збір у розмірі 4 204,00 грн.
У визнанні Акціонерного товариства Альфа-Банк кредитором боржника на суму 1 764 496,55грн. відмовити.
Акціонерне товариство Державний ощадний банк України
Акціонерне товариство Державний ощадний банк України звернулося до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 1 754 488 457,70грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
30.01.2014 між ПАТ Державний ощадний банк України та Публічним акціонерним товариством Компанія Райз (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 787/31/6, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
До вказаного договору сторонами укладено додаткові договори від 27.02.2014 № 1, від 20.05.2014 № 2, від 22.09.2014 № 3, від 24.09.2014 № 4, від 17.10.2014 № 5, від 30.12.2014 № 6, від 30.12.2014 № 7, від 24.04.2015 № 8, від 23.12.2015 № 9, від 29.08.2016 № 10, від 03.11.2016 № 11, від 30.11.2018 № 12, від 04.02.2019 № 13, від 06.03.2019 № 14, від 16.12.2019 № 15.
Пунктами 2.2.-2.4. Кредитного договору № 787/31/6 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.01.2015. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 62 500 000,00 дол. США.
Відповідно до пункту 2.7.1. Кредитного договору № 787/31/6 встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Додатковим договором від 04.02.2019 № 13 до Кредитного договору № 787/31/6 сторони внесли зміни до пункту 2.2, відповідно до якого кредит надається окремими частинами (траншами) у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у гривні та підлягає поверненню відповідно до графіку, викладеного у п.2.3. цього Договору, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 31.12.2031 року (включно).
Згідно з пунктом 2.3 (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) сторони визначили суму кредиту (основна сума боргу) в розмірі 799 580 079,57 грн., що підлягає поверненню (погашенню) в строки згідно з графіком зменшення Діючого ліміту кредитування, наведеним у вказаному пункті.
За умовами пункту 2.7.1. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах: з 01.02.2019-2020 у розмірі 1,25 %; 2021 рік у розмірі 1,5 %; 2022 - 2028 роки в розмірі 1,8%; 2029-2031 у розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти станом на 01.01.2029 + 5% (застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пункті 2.7.1.2 цього договору); з 01.02.2019-2020 у розмірі 2.25 %; 2021 рік у розмірі 2,5 %; 2022 - 2028 роки в розмірі 2,8 %; 2029 - 2031 роки в розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти станом на 01.01.2029 + 6% (застосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язання, встановленого підпунктом 5.3.6. цього Договору).
Відповідно до пункту 2.7.2. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) проценти нараховуються методом факт/360 на залишок основної суми боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з 01 лютого 2019 року та до повного погашення основної суми боргу за цим договором. При нарахуванні процентів 01 лютого 2019 року приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день погашення основної суми боргу (її частини) до розрахунку процентів не включається. За наявності у Банка підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.2. цього договору, внаслідок порушення позичальником зобов`язання, передбаченого пп. 5.3.6. цього договору, Банк нараховує проценти за ставкою, вказаною в пп. 2.7.1.2. цього договору, починаючи з першого дня місяця, що слідує за звітним місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язання позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане.
Пунктом 2.7.3. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) встановлено порядок сплати процентів: нараховані за період з 01 лютого 2019 року або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту проценти сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту, або у разі повного або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу. За наявності у Банка підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.2. цього договору, внаслідок порушення позичальником зобов`язання, передбаченого пп. 5.3.6. цього договору, позичальник сплачує проценти за ставкою, вказаною в пп. 2.7.1.2. цього договору, щомісячно не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту, або у разі повного або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу.
Як передбачено пунктом 2.7.4 (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) порядок сплати процентної суми боргу наступний: сума заборгованості позичальника за нарахованими в доларах США по 31 січня 2019 року (включно) та несплаченими станом на 04 лютого 2019 року процентами в сумі 2 893 533,93 доларів США за кредитом, отриманим позичальником в доларах США, яка перерахована в грошову одиницю України - гривню, відповідно до статті 2.01. Плану реструктуризації, та складає 80 175 651,34 грн., а також сума заборгованості позичальника за нарахованими по 31 січня 2019 року (включно) та несплаченими станом на 04 лютого 2019 року процентами за Кредитом, отриманим позичальником у гривні, яка складає 217 974 413,92 гривень, що разом складає 298 150 065,26 грн., підлягає сплаті (погашенню) в строки згідно з наведеним у вказаному пункті графіком.
Пунктом 2.10.2. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13) передбачено порядок сплати комісійної суми боргу, за яким комісійна винагорода за зміну умов кредитування з ініціативи позичальника за цим договором, що відбулася у відповідності до додаткового договору № 10 від 29.08.2016 (в тому числі за здійснення Банком операції зміни валюти кредиту), нарахована Банком та не сплачена позичальником станом на 04.02.2019 включно в сумі 1 687 500,00 грн. (що складає комісійну суму боргу) підлягає сплаті (погашенню) позичальником згідно з вказаним у даному пункті графіком.
Якщо строк (термін) будь-якого платежу з метою виконання позичальником зобов`язання за цим договором припадає на день, що не є банківським, то такий платіж має бути здійснений на наступний банківський день за небанківським (пункт 2.13 у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 13).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ст. 1048 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Банком у повному обсязі виконані свої зобов`язання за Кредитним договором № 787/31/6 та надано позичальнику кредит, що підтверджується виписками по рахунках обліку заборгованості позичальника.
Перевіривши розрахунок АТ Державний ощадний банк України судом встановлено, що позичальник не в повному обсязі повернув Банку отриманий кредит, проценти за користування ним та комісію, заборгувавши за тілом кредиту 786 220 762,20 грн., за процентами 295 777 287,61 грн. та за комісією 1 674 914,10 грн.
У подальшому, 24.04.2015 між AT Ощадбанк (кредитор), ПАТ Компанія Райз (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) укладено Договір № 938/31/1-1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник за згодою кредитора передає (переводить) свої боргові зобов`язання за Кредитним договором від 30.01.2014 № 787/31/6 на нового боржника, а новий боржник приймає на себе всі його права та обов`язки позичальника за Кредитним договором № 787/31/6. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрований за № 358.
Пунктом 2.2 договору про заміну боржника № 938/31/1-1 визначено, що загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором № 787/31/6 перед кредитором на день укладення цього договору дорівнює 32 635 256,68 дол. США, з яких: 31 370 000,00 дол. США борг за тілом кредиту, 1 265 256,68 дол. США боргу за процентами.
Згідно з пунктом 2.3. договору про заміну боржника № 938/31/1-1 з моменту набрання чинності цим договором первісний боржник вважається таким, що передав, а новий боржник таким, що прийняв на себе боргові зобов`язання та набув усіх прав та обов`язків позичальника за кредитним договором. У зв`язку з цим кредитор та новий боржник у день підписання цього договору зобов`язуються внести зміни до кредитного договору в частині заміни первісного боржника на нового боржника в якості позичальника за кредитним договором.
Відповідно до пункту 6.2. договору про заміну боржника № 938/31/1-1 з дня набуття чинності цим договором новий боржник несе всю повноту відповідальності перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором у відповідності до його умов.
На підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Відтак, у силу ст. 520 ЦК України відбулась заміна боржника у зобов`язанні, у зв`язку з чим Банк набув відповідні права вимоги до нового боржника ПрАТ Райз-Максимко за Кредитним договором від 30.01.2014 № 787/31/6.
Одночасно, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 30.01.2014 № 787/31/6 між AT Ощадбанк та ПрАТ Райз-Максимко 30.01.2014 укладено Іпотечний договір №787/31/6-6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрований у реєстрі за №92, до якого укладалися договори про внесення змін №1 від 27.02.2014, №2 від 20.05.2014, №3 від 24.09.2014, Дог №4 від 17.10.2014, №5 від 24.04.2015, №6 від 29.08.2016 та №7 від 18.02.2019.
Відповідно до пункту 1 договору про внесення змін від 24.04.2015 № 5 іпотечний договір забезпечує виконання зобов`язань ПрАТ Райз-Максимко за договором кредитної лінії №787/31/6 від 30.01.2014, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, які є чинними на момент укладання цього договору або можуть бути укладені після його укладання.
Згідно з пунктом 1.1. договору про внесення змін №5 від 24.04.2015 іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки за цим Договором є: нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вул. Адамківська, будинок 2.
У ДОгоіворі про внесення змін №7 від 18.02.2019 Сторони вирішили викласти пункти 1.3 та 1.4 ст. 1 Предмет договору Іпотечного договору в наступній редакції:
1.3 Вартість нерухомого майна\. Що є Предметом іпотеки, визначена шляхом проведення оцінки Предмета іпоте суб`єктом оціночної діяльності та згідно зі Звітом Про незалежну оцінку будівель та споруд, машин та обладання, транспортних засобів майнового комплексу насіннєвого заводу Зорянської філії ПрАТ Райз-Максимко , та розташовані за адресою:Рівненська обл., Рівненський район, с. Зоря, вул.. Академіка,2 від 30 червня 2018 року становить 106 455 749,00грн .
Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 30.01.2014 № 787/31/6 між AT Ощадбанк та ПрАТ Райз-Максимко 30.01.2014 укладено Договір застави обладнання №787/31/6-7, з додатковими договорами №1 від 24.09.2014, №2 від 24.04.2015, №3 від 29.08.2016, №4 від 18.02.2019.
Згідно з пунктом 1.2. Договору застави обладнання №787/31/6-7 у редакції додаткового договору №3 від 29.08.2016 предметом застави за цим договором є основні засоби - обладнання та устаткування в кількості 368 одиниць обладнання, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Адамківська, будинок 2, перелік та опис яких наведені в Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.
У додатковому договорі про внесення змін № 4 від 18.02.2019 сторони визначили, що вартість предмета застави визначена шляхом проведення оцінки предмета застави суб`єктом оціночної діяльності згідно зі Звітом Про незалежну оцінку будівель та споруд, машин та обладнання, транспортних засобів майнового комплексу насіннєвого заводу Зорянської філії ПрАТ Райз-Максимко , та розташовані за адресою: Рівненська обл., Рівненській р-н, с. Зоря. вул. Адамківська, буд.2 від 30.06.2018, складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Оціночна компанія Аргумент , становить 6 190 419,00 грн .
Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії від 30.01.2014 № 787/31/6, між AT Ощадбанк та ПрАТ Райз-Максимко 30.01.2014 укладено Договір застави обладнання № 938/31/1-5, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами №1 від 24.09.2014, №2 від 24.04.2015, №3 від 29.08.2016, №4 від 18.02.2019.
Згідно з пунктом 1.2. Договору застави обладнання № 938/31/1-5 предметом застави за цим договором є основні засоби - обладнання та устаткування, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Адамківська, будинок 2, перелік та опис яких наведені в Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.
У додатковому договорі про внесення змін № 4 від 18.02.2019 сторони визначили, що вартість предмета застави визначена шляхом проведення оцінки предмета застави суб`єктом оціночної діяльності згідно зі Звітом Про незалежну оцінку будівель та споруд, машин та обладнання, транспортних засобів майнового комплексу насіннєвого заводу Зорянської філії ПрАТ Райз-Максимко , та розташовані за адресою: Рівненська обл., Рівненській р-н, с. Зоря. вул. Адамківська, буд.2 від 30.06.2018, складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Оціночна компанія Аргумент , становить 4 441 536,00 грн.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошові вимоги за договором кредитної лінії від 30.01.2014 № 787/31/6 в розмірі 1 083 672 963,91 грн. є забезпеченими заставою боржника.
Окрім того, 22.09.2014 між ПАТ Державний ощадний банк України та Публічним акціонерним товариством Компанія Райз (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 139/48-1, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник - отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти й інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
До вказаного кредитного договору сторонами укладено додаткові договори від 14.11.2014 № 1, від 14.04.2015 № 2, від 09.06.2015 № 3, від 25.01.2016 № 4, від 29.02.2016 № 5, від 29.08.2016 № 6, від 02.11.2016 № 7, від 19.04.2018 № 8, від 30.11.2018 № 9, від 04.02.2019 № 10, від 06.03.2019 № 11, від 16.12.2019 № 12.
Пунктами 2.2.-2.4. Кредитного договору № 139/48-1 передбачено, що кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 17.04.2015. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 12 911 000,00 дол. США.
Днем (моментом) надання Кредиту відповідно до пункту 2.7.1 договору вважається день зарахування суми кредиту на рахунок грошового покриття, відкритий на підставі договору про відкриття акредитиву. Днем (моментом) надання кредиту відповідно до пп. 2.7.2 п. 2.7 цього договору вважається дата (день) здійснення списання кредиту з позичкового рахунку позичальника з метою здійснення платежу за акредитивом.
Згідно з пунктом 2.10. Кредитного договору № 139/48-1 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою. Проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
У подальшому, сторонами укладено 04.02.2019 додатковий договір № 10 до Кредитного договору № 139/48-1, відповідно до якого сторони погодили внести зміни до вказаного договору.
Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору № 139/48-1 кредит наданий окремими частинами (траншами) у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у гривні та підлягає поверненню відповідно до графіку, викладеного у п.2.3. цього Договору, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 31.12.2031 року (включно).
Згідно з пунктом 2.3. Кредитного договору № 139/48-1 сторони визначили суму кредиту в розмірі 316 745 591,07 грн., що підлягає поверненню (погашенню) в строки згідно з таким графіком зменшення діючого ліміту кредитування за наведеним у вказаному пункті графіку.
За умовами пункту 2.7.1. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 10) процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах: з 01.02.2019-2020 у розмірі 1,25 %; 2021 рік у розмірі 1,5 %; 2022 - 2028 роки в розмірі 1,8%; 2029-2031 у розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти станом на 01.01.2029 + 5% (застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пункті 2.7.1.2 цього договору); з 01.02.2019-2020 у розмірі 2.25 %; 2021 рік у розмірі 2,5 %; 2022 - 2028 роки в розмірі 2,8 %; 2029 - 2031 роки в розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти станом на 01.01.2029 + 6% (застосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язання, встановленого підпунктом 5.3.16. цього Договору).
Відповідно до пункту 2.7.2. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 10) проценти нараховуються методом факт/360 на залишок основної суми боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з 01 лютого 2019 року та до повного погашення основної суми боргу за цим договором. При нарахуванні процентів 01 лютого 2019 року приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день погашення основної суми боргу (її частини) до розрахунку процентів не включається. За наявності у Банка підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.2. цього договору, внаслідок порушення позичальником зобов`язання, передбаченого пп. 5.3.6. цього договору, Банк нараховує проценти за ставкою, вказаною в пп. 2.7.1.2. цього договору, починаючи з першого дня місяця, що слідує за звітним місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язання позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане.
Пунктом 2.7.3. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 10) встановлено порядок сплати процентів: нараховані за період з 01 лютого 2019 року або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту проценти сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту, або у разі повного або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу. За наявності у Банка підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.2. цього договору, внаслідок порушення позичальником зобов`язання, передбаченого пп. 5.3.6. цього договору, позичальник сплачує проценти за ставкою, вказаною в пп. 2.7.1.2. цього договору, щомісячно не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту, або у разі повного або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу.
Як передбачено пунктом 2.7.4 (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 10) порядок сплати процентної суми боргу наступний: сума заборгованості позичальника за нарахованими в доларах США та несплаченими станом на по 31 січня 2019 року (включно) процентами в сумі 713 542,98 доларів США за кредитом, отриманим позичальником в доларах США, яка перерахована в грошову одиницю України - гривню, відповідно до статті 2.01. Плану реструктуризації, та складає 19 771 246,70 грн., а також сума заборгованості позичальника за нарахованими в гривні та несплаченими станом на 31 січня 2019 року (включно) процентами за кредитом, отриманим позичальником у гривні, яка складає 86 027 222,68 гривень, що разом складає 105 798 469,38 грн., підлягає сплаті (погашенню) в строки згідно з наведеним у вказаному пункті графіком.
Пунктом 2.10.2. (у редакції додаткового договору від 04.02.2019 № 10) передбачено порядок сплати комісійної суми боргу, за яким комісійна винагорода за обслуговування кредиту та за зміну умов кредитування з ініціативи позичальника за цим договором, що відбулася у відповідності до додаткового договору № 6 від 29.08.2016 (в тому числі за здійснення операції з погашення заборгованості позичальника за основною сумою боргу за договором, що обліковувалася в доларах США), нарахована Банком та не сплачена позичальником станом на 04.02.2019 включно в сумі 1 119 961,69 грн. (що складає комісійну суму боргу) підлягає сплаті (погашенню) позичальником згідно з вказаним у даному пункті графіком.
Відповідно до п. 2.3. заключних положень додаткового договору від 04.02.2019 № 10 сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились про застосування процентної ставки в розмірі 1,25 % річних (пп. 2.7.1.1. Договору кредитної лінії в редакції пп. 1.1.6. цього Додаткового договору № 10) до відносин сторін за договором, починаючи з 01 лютого 2019 року.
Як вбачається з виписок по рахунках обліку заборгованості позичальника та розрахунках заборгованості, Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 139/48-1 по наданню позичальнику кредиту, який останній повернув не в повному обсязі, заборгувавши 311 453 432,10 грн. за тілом кредиту, 104 956 489,89 грн. за процентами та 1 111 608,67 грн. за комісією.
Поряд із цим, 19.04.2018 між ПАТ Компанія Райз (первісний боржник) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (новий боржник) укладено Договір № 547/31/10-20/1 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник за згодою кредитора передає (переводить) свої боргові зобов`язання за договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1 на нового боржника, а новий боржник приймає на себе всі його права та обов`язки позичальника за Кредитним договором №139/48-1.
Пунктом 2.2 договору про заміну боржника № 547/31/10-20/1 визначено, що загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором перед кредитором на день укладення цього договору дорівнює 363 375 391,94 грн. та 713 542,98 дол. США, з яких: 316 745 591,07 грн. борг за тілом кредиту, 46 148 072,92 грн. та 713 542,98 дол. США боргу за процентами, 186 527,95 грн. боргу за комісією, 295 200,00 грн. боргу за комісійною винагородою.
Згідно з пунктом 2.3. договору про заміну боржника № 547/31/10-20/1 з моменту набрання чинності цим договором первісний боржник вважається таким, що передав, а новий боржник таким, що прийняв на себе боргові зобов`язання та набув усіх прав та обов`язків позичальника за кредитним договором.
Відповідно до пункту 6.2. договору про заміну боржника № 547/31/10-20/1 з дня набуття чинності цим договором новий боржник несе всю повноту відповідальності перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором у відповідності до його умов.
На підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Таким чином, відбулась заміна боржника у зобов`язанні згідно з положеннями ст. 520 ЦК України, у зв`язку з чим Банк набув відповідні права вимоги до нового боржника ПрАТ Райз-Максимко за Кредитним договором від 22.09.2014 № 139/48-1 у сумі 363 375 391,94 грн. та 713 542,98 дол. США.
При цьому, за умовами договору застави обладнання від 30.01.2014 № 938/31/1-5 (із додатковими договорами №1 від 24.09.2014, №2 від 24.04.2015, №3 від 29.08.2016, №4 від 18.02.2019), укладеним між AT Ощадбанк та ПрАТ Райз-Максимко , даним договором забезпечено виконання зобов`язань, зокрема, за договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1.
Згідно з пунктом 1.2. Договору застави обладнання № 938/31/1-5 предметом застави за цим договором є основні засоби - обладнання та устаткування, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Адамківська, будинок 2, перелік та опис яких наведені в Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.
У додатковому договорі про внесення змін № 4 від 18.02.2019 сторони визначили, що вартість предмета застави визначена шляхом проведення оцінки предмета застави суб`єктом оціночної діяльності згідно зі Звітом Про незалежну оцінку будівель та споруд, машин та обладнання, транспортних засобів майнового комплексу насіннєвого заводу Зорянської філії ПрАТ Райз-Максимко , та розташовані за адресою: Рівненська обл., Рівненській р-н, с. Зоря. вул. Адамківська, буд.2 від 30.06.2018, складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Оціночна компанія Аргумент , становить 4 441 536,00 грн.
Також, у забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1 між AT Ощадбанк та ПрАТ Райз-Максимко 24.04.2015 укладено Іпотечний договір №211/48-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрований у реєстрі за № 353-357.
Відповідно до пункту 2 договору про внесення змін № 2 від 29.08.2016 іпотечний договір забезпечує виконання зобов`язань боржника за Договором кредитної лінії №139/48-1 від 22.09.2014, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, які є чинними на момент укладання цього договору або можуть бути укладені після його укладання.
Згідно з пунктом 1.1. договору про внесення змін № 2 від 29.08.2016 іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки за цим Договором є: нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вул. Адамківська, будинок 2.
За умовами пункту 1.3. договору про внесення змін № 2 від 29.08.2016 вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності та за взаємною згодою сторін становить 102 414 624,00 грн.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошові вимоги за договором кредитної лінії від 22.09.2014 № 139/48-1 в розмірі 417 521 530,66 грн. є забезпеченими заставою боржника.
Надалі, 31.01.2018 між AT Ощадбанк та Публічним акціонерним товариством Тростянецький М`ясокомбінат укладено Договір про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9, до якого укладені додаткові договори №1 від 31.01.2018, №2 від 30.11.2018, №3 від 04.02.2019.
Згідно з пунктом 2.1 договору № 1145/31/9 сторони відповідно до ч. 2 ст. 604, ст. 1053, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України домовились про заміну первісного зобов`язання позичальника перед Банком, що випливає з проспекту емісії, на нове - кредитне зобов`язання між ними, що встановлюється на підставі цього договору.
Пунктом 2.2 договору № 1145/31/9 встановлено, що прострочене зобов`язання позичальника з погашення облігацій (виплати номінальної вартості облігацій) становить суму 216 087 000,00 грн.; прострочене зобов`язання позичальника з виплати відсоткового доходу у вигляді нарахованих відсотків за ставкою 14% річних на номінальну вартість облігацій за 24-ий відсотковий період (з 12.05.2017 по 10.08.2017) в сумі 7 541 436,30 грн.; загалом прострочене зобов`язання позичальника з погашення облігацій та виплати відсоткового доходу за облігаціями становить 223 628 436,30 грн. Право власності Банка на облігації підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах № НОМЕР_3 станом на 10.08.2017 та станом на 31.01.2018, виданих депозитарною установою AT Ощадбанк .
За умовами пункту 2.3 договору № 1145/31/9 первісне зобов`язання, встановлене проспектом емісії, а також пов`язані з ним додаткові зобов`язання за відповідними договорами поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясний двір Поділля (ідентифікаційний код 30318541) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юрок Плюс (ідентифікаційний код 30994872) припиняються з набранням чинності відповідно цим договором та всіма документами забезпечення, що укладаються згідно з пп. 4.1.1. - 4.1.3. цього договору.
Відповідно до пункту 2.4 договору № 1145/31/9 укладенням цього договору сторони встановлюють нове зобов`язання позичальника перед Банком щодо повернення кредитних коштів в сумі кредиту, сплати процентів за користування кредитом, що нараховуються на залишок основної суми боргу, та інших платежів у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 2.5. договору № 1145/31/9 сторони визначили розмір кредиту за цим договором шляхом додавання сум заборгованості позичальника перед Банком з погашення облігацій та заборгованості з виплати відсоткового доходу за облігаціями (п. 2.2. цього Договору), а саме: розмір кредиту за цим договором становить 223 628 436,30 грн. з остаточним терміном погашення кредиту в термін не пізніше 31.12.2022. У разі ненадання/незабезпечення надання позичальником до Банку в термін до 31 травня 2018 року (включно) документів на підтвердження здійснення реструктуризації фінансових зобов`язань Eurobond компанії UKRLANDFARMING PLC (Cyprus) на 3 роки з 31.03.2018, остаточний термін погашення кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором автоматично змінюється з 31 грудня 2022 року на 01 червня 2018 року (включно) без внесення окремих змін до цього Договору, при цьому, така зміна остаточного терміну погашення Кредиту та сплати процентів та інших платежів за цим Договором не вважатиметься односторонньою зміною умов цього Договору.
Відповідно до пункту 2.7. договору № 1145/31/9 за користування кредитом за цим договором позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти), в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом сторони повинні керуватись наступним: процентна ставка є фіксованою для відповідного періоду її застосування та нараховується і сплачується в розмірах: 12,5 % річних застосовується з 31 січня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно), застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.З. цього Договору; 20 % річних, застосовується з 01 липня 2018 року до дня остаточного погашення кредиту, застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп. 2.7.1.4. цього Договору; 13,5 % річних застосовується з 31 січня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно) за наявності порушення позичальником зобов`язання, встановленого пунктом 5.3.6. цього Договору; 21 % річних застосовується з 01 липня 2018 року до дня остаточного погашення Кредиту за наявності порушення позичальником зобов`язання, встановленого пунктом 5.3.6. цього Договору.
Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.
До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а домовленість про новацію , - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.
Отже, внаслідок укладення 31.01.2018 між AT Ощадбанк та Публічним акціонерним товариством Тростянецький М`ясокомбінат договору про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9, між ними виникло нове кредитне зобов`язання з визначенням розміру кредиту в 223 628 436,30 грн.
У подальшому, 31.01.2018 між AT Ощадбанк , Публічним акціонерним товариством Тростянецький М`ясокомбінат (первісний позичальник) та ПрАТ Райз-Максимко (новий позичальник) укладено Договір №1148/31/9 про заміну сторони у Договорі про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018.
Відповідно до пункту 1.1 Договору №1148/31/9 зі згоди Банку, про надання якої свідчить факт підписання цього Договору його уповноваженим представником, первісний позичальник передає (переводить), а новий позичальник приймає на себе права та обов`язки сторони - позичальника за Договором про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018, зокрема борг (заборгованість) з погашення кредиту.
За умовами пункту 1.2. Договору №1148/31/9 станом на дату укладення цього договору сума боргу (заборгованості/кредиту) первісного позичальника перед Банком становить 223 628 436,30 грн. і є строковою заборгованістю з погашення кредиту.
З моменту набрання чинності цим Договором №1148/31/9 новий позичальник стає стороною - позичальником за Договором про новацію і вважається таким, що прийняв на себе зобов`язання з повернення заборгованості первісного позичальника перед Банком, яка становить 223 628 436,30 грн. на умовах Договору про новацію та набув усі права та обов`язки первісного позичальника за Договором про новацію, зокрема щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, інших платежів у порядку та на умовах, визначених Договором про новацію (пункт 1.3 Договору №1148/31/9).
На підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
Таким чином, відбулась заміна боржника у зобов`язанні згідно з положеннями ст. 520 ЦК України, у зв`язку з чим Банк набув відповідні права вимоги до нового боржника ПрАТ Райз-Максимко за Договором про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018 у розмірі 223 628 436,30 грн., що є строковою заборгованістю з погашення кредиту, та права вимоги щодо сплати процентів за користування кредитом, інших платежів, передбачених новацією.
04.02.2019 між AT Ощадбанк та ПрАТ Райз-Максимко укладено додатковий договір № 3 до Договору про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018.
Відповідно до пункту 2.5. додаткової угоди від 04.02.2019 № 3 кредит у розмірі 223 628 436,30 грн. підлягає поверненню відповідно до графіку, викладеного у п.2.6. цього Договору, з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 31.12.2031 року (включно).
За умовами пункту 2.7.1. додаткової угоди від 04.02.2019 № 3 процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах: з 01.02.2019-2020 у розмірі 1,25 %; 2021 рік у розмірі 1,5 %; 2022 - 2028 роки в розмірі 1,8%; 2029-2031 у розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти станом на 01.01.2029 + 5% (застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пункті 2.7.1.2 цього договору); з 01.02.2019-2020 у розмірі 2.25 %; 2021 рік у розмірі 2,5 %; 2022 - 2028 роки в розмірі 2,8 %; 2029 - 2031 роки в розмірі облікової ставки НБУ, що буде діяти станом на 01.01.2029 + 6% (застосовується за наявності порушення Позичальником зобов`язання, встановленого підпунктом 5.3.6. цього Договору).
Пунктом 2.7.7. додаткової угоди від 04.02.2019 № 3 передбачено наступний порядок сплати процентів: нараховані за період з 01 лютого 2019 року або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту проценти сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, а в разі розірвання цього Договору або настання остаточного терміну повернення кредиту, або у разі повного або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу.
За умовами пункту 2.7.8. додаткової угоди від 04.02.2019 № 3 порядок сплати процентної суми боргу наступний: сума заборгованості позичальника за нарахованими в гривні по 31 січня 2019 року (включно) та несплаченими станом на 04 лютого 2019 року процентами за кредитом, отриманим позичальником у гривні, яка складає 33 665 610,26 грн., підлягає сплаті (погашенню) в строки згідно з таким графіком, який встановлений даним пунктом.
Відповідно до п. 2.3. заключних положень додаткової угоди від 04.02.2019 № 3, керуючись ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про застосування процентної ставки в розмірі 1,25 % річних (пп. 2.7.1.1. Договору про новацію в редакції пп. 1.1.4. цього Додаткового договору № 3) до відносин сторін за договором про новацію, починаючи з 01 лютого 2019 року.
Водночас, позичальник надані за договором про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018 кредитні кошти повернув не в повному обсязі, заборгувавши 219 892 071,07 грн. за тілом кредиту, 33 397 688,06 грн. за процентами.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ст. 1048 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунок АТ Державний ощадний банк України судом встановлено, що ПрАТ Райз-Максимко , як новий боржник, не в повному обсязі повернув Банку отриманий кредит за договором про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) № 1145/31/9 від 31.01.2018, заборгувавши 219 892 071,07 грн. за тілом кредиту та 33 397 688,06 грн. за процентами.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Акціонерне товариство Державний ощадний банк України підлягає визнанню кредитором боржника на суму 1 754 488 457,70грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 253 289 759,13грн.-вимоги четвертої черги, 1 501 194 494,57грн.-вимоги забезпечені заставою боржника.
Щодо віднесення вимог Акціонерного товариства Державний ощадний банк України на суму 1 501 194 494,57грн. дло вимог, які забезпечені заставою борєника, суд виходив з наступного.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України Про заставу , за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України Про заставу у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України Про заставу ).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про іпотеку , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).
Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку .
Таким чином, забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону та відповідно вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), i є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувальних договорів та чинного законодавства.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/492/17 від 15.05.2018.
Заперечення кредитора, викладені у додаткових поясненнях, в яких останній посилається на практику апеляційних інстанцій, викладених у постановах Схілного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №905/2852/16, Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі №904/1360/16 та Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №905/2028/18 не можуть визнатись судом обґрунтованими, оскільки спростовуються вищенаведеною Постаною Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/492/17 від 15.05.2018.
Поряд з вищеописаною заборгованістю підлягає включенню судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. з віднесенням до вимог першої черги.
Компанія Дойче Трасті Кампані Лімітед
Компанія Дойче Трасті Кампані Лімітед звернулася до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 18 748 380 588,50 грн .
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
Компанія Дойче Трасті Кампані Лімітед (Deutsche Trustee Company Limited) (далі - Компанія, Кредитор), юридична особа, що створена та існує за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії обґрунтовує вищевказану заяву наступним.
26.03.2013 між Компанією Укрлендфармінг ПіЕлСі (Ukrlandfarming Plc), що створена та існує за законодавством Республіки Кіпр (надалі - Емітент), Кредитором та рядом поручителів, серед яких був Боржник, було укладено Договір довірчого управління (далі - Договір довірчого управління), яким погоджено випуск Емітентом облігацій на міжнародних ринках капіталу на суму 275 000 000 доларів США зі ставкою доходності 10,875 відсотків (процентів) річних та терміном погашення в 2018 році (далі - Облігації), на умовах, що поручителі, у тому числі Боржник, поручаються перед Кредитором за виконання Емітентом всіх його платіжних зобов`язань перед Кредитором за Облігаціями та за Договором довірчого управління.
Як зазначено в преамбулі Договору довірчого управління, його укладення було обґрунтовано наступними обставинами: Емітентом було затверджено випуск Облігацій на суму 275 000 000 доларів США зі ставкою доходності 10,875 відсотків річних з терміном погашення в 2018 році; випуск Облігацій здійснювався за умови, що кожен із поручителів, у тому числі Боржник, у повному обсязі, безумовно та безвідклично, на солідарній основі з Емітентом та іншими поручителями поручаються за виконання Емітентом всіх його платіжних зобов`язань перед Кредитором за Облігаціями та за Договором довірчого управління. Кожен із поручителів є стороною Договору поруки від 26.03.2013, що був укладений між Кредитором та поручителями (у тому числі, Боржником; надалі - Договір поруки), або ж уклав окремий договір поруки з Кредитором; Кредитор погодився виконувати обов`язки довірчого управителя щодо Облігацій на підставі та у відповідності до положень Договору довірчого управління.
Відповідно до пункту 3.1 Додатку 5 Умови випуску облігацій до Договору довірчого управління (далі - Умови випуску Облігацій) та пункту 2.1 Договору поруки, Боржник поручився перед Кредитором у повному обсязі, безумовно і безвідклично, на солідарній основі з Емітентом та іншими поручителями, за виконання Емітентом всіх зобов`язань останнього щодо належної сплати Кредитору всіх коштів, належних до сплати за Договором довірчого управління і Облігаціями , які випущені на підставі Договору довічного управління та відповідно до Умов випуску Облігацій. Згідно з наведеними положеннями Умов випуску Облігацій та Договору поруки, Боржник зобов`язався , у разі несплати Емітентом будь-яких сум, передбачених Договором довірчого управління і Умовами випуску Облігацій, сплатити такі суми Кредитору .
Для належного виконання Умов випуску Облігацій, 26.03.2013 Емітент, Кредитор та поручителі уклали з Лондонською філією Дойче Банк АГ (Deutsche Bank AG, London Branch - Головний платіжний агент), Дойче Банк Люксембург С.А. (Deutsche Bank Luxembourg S.A.; - Реєстратор Облігацій) та Дойче Банк Траст Компані Амерікас (Deutsche Bank Trust Company Americas - Реєстратор Облігацій) Агентський договір стосовно Облігацій (з доповненнями).
Крім того, 25.03.2013 між Емітентом, поручителями (у тому числі Боржником), Сітігруп Глобал Маркетс Лімітед (CitiGroup Global Markets Limited), Лондонською філією Дойче Банк АГ (Deutsche Bank AG, London Branch) та СІБ (Сайпрус) Лімітед (SIB (Cyprus) Limited) було укладено Договір про підписку стосовно Облігацій (з доповненнями).
У подальшому, з огляду на рішення Емітента здійснити додатковий випуск Облігацій на суму 150 000 000 доларів США та 75 000 000 доларів США, 17.05.2013 та 28.06.2013 між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями були укладені Перший додатковий договір довірчого управління та Другий додатковий договір довірчого управління відповідно. Згідно зі статтею 6 обох додаткових договорів довірчого управління, на додатково випущені на підставі таких договорів додаткові Облігації поширюється дія початково підписаного Договору довірчого управління.
Між Кредитором та поручителями (включаючи Боржника) 17.05.2013 та 28.06.2013 було укладено Перший додатковий договір поруки та Другий додатковий договір поруки, відповідно до яких поручителі (включаючи Боржника) поручилися перед Кредитором за виконання Емітентом всіх зобов`язань за Першим додатковим договором довірчого управління та Другим додатковим договором довірчого управління стосовно додаткових Облігацій. Відповідно до обох додаткових договорів поруки, порука та зобов`язання поручителів , у тому числі Боржника, які виникла на підставі Договору поруки, у повній мірі поширюються на зобов`язання Емітента , що виникли у результаті зазначеного вище додаткового випуску Облігацій та укладення відповідних Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління.
Таким чином, на підставі та на умовах, визначених у Договорі довірчого управління, Першому додатковому договорі довірчого управління та Другому додатковому договорі довірчого управління, Емітент здійснив випуск і розміщення Облігацій на загальну суму 500 000 000 (п`ятсот мільйонів) доларів США зі ставкою доходності 10,875 відсотків річних з терміном погашення 26.03.2018.
Відповідно до пункту 23.1 Договору довірчого управління, пункту 19.1 Умов випуску Облігацій та пункту 21.1 Договору поруки, до таких договорів та до Облігацій застосовується англійське право.
Умови випуску та інша інформація щодо Облігацій викладені у проспекті Облігацій, датованому 28.06.2013, який було схвалено Центральним банком Ірландії і текст якого розміщено на офіційній веб-сторінці Ірландської фондової біржі (ISE) за посиланням: https://www.ise.ie/debt_documents/Prospectus%20-%20Standalone_e27423fe-318a-44b9-9993-c16675418144.PDF.
Інформація щодо завершення випуску Облігацій розміщена також на офіційній сторінціЕмітента за посиланням: https://www.ulf.com.ua/ua/investor_relations/for_bondholders/ .
Лістинг Облігацій здійснювався на Ірландській фондовій біржі (ISE), де таким Облігаціям були присвоєні наступні міжнародні ідентифікаційні коди: Regulation S ISIN: XS0908502452; Rule 144A ISIN: US903726AA55.
На підтвердження випуску Облігацій Глобальними сертифікатами облігацій Кредитором до суду надані засвідчені копії англійських версій (І) Глобального сертифікату за Правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США), (ІІ) Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США), (ІІІ) Глобального сертифікату за Правилом S (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) та (Іv) Глобального сертифікату за Правилом S (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США).
Умовами випуску Облігацій (пункти 6 і 7.1) встановлено наступні строки виконання платіжних зобов`язань Емітента щодо процентів (відсотків) за Облігаціями та основної суми Облігацій, а саме Облігації приносять прибуток у вигляді процентів з та включаючи Дату Випуску [26 березня 2013 року] за ставкою 10,875 процентів річних, що належать до сплати раз у півроку після 26 березня та 26 вересня в кожному році, починаючи з 26 вересня 2013 року (в кожному випадку - Дата Виплати Процентів ) відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Якщо вимагається розрахунок процентів за період, менший ніж повний Період Нарахування Процентів (визначений нижче), то відповідна база для розрахунку процентів визначається на підставі року, що складається з 360 днів, які діляться на 12 місяців по 30 днів кожний, та у випадку неповного місяця, фактичної кількості днів, що пройшли.
У цих Умовах, період, що починається на Дату Випуску, включно, та закінчується на першу Дату Виплати Процентів, не включаючи її, а кожний наступний період розпочинається на першу Дату Виплати Процентів, включно, та закінчується на наступну Дату Виплати Процентів, не включаючи її, іменується Періодом Нарахування Процентів . .
Пунктом 7.1 Умов передбачено, що остаточне погашення здійснюється у разі, якщо не відбулося попереднього погашення, купівлі або анулювання, як зазначено нижче, то Облігації будуть погашені за їх основною сумою 26 березня 2018 року ( Дата Погашення ) відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Облігації не можуть погашатись на розсуд Емітента чи Поручителя іншим способом, ніж відповідно до цієї Умови.
Таким чином, Емітент зобов`язався повністю виконати свої платіжні зобов`язання за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління щодо сплати процентів за Облігаціями та повернення основної суми Облігацій до 26.03.2018 - дата погашення.
На виконання своїх зобов`язань за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління, у період з 26 березня 2013 року до 26 вересня 2015 року Емітент виплачував проценти за Облігаціями у розмірі та на умовах, визначених Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління).
Разом з тим, 22 квітня 2016 року між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями було укладено Третій додатковий договір довірчого управління, яким, серед іншого, були внесені зміни у пункт 6 Умов випуску облігацій щодо порядку сплати процентів за Облігаціями, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, а саме пунктом (t) Розділу 3 Доповнення до первинного договору довірчого управління встановлено наступне: (t) В перший абзац Умови 6 Термінів та Умов вносяться наступні зміни (новий текст підкреслено подвійними рисками): Облігації приносять прибуток у вигляді процентів за ставкою 10,875 процентів річних, що належать до сплати раз у півроку після 26 березня та 26 вересня кожного року, починаючи з 26 вересня 2013 року (в кожному випадку - Дата Виплати Процентів ) відповідно до положень Умови 8 (Платежі), за умови, що процентні платежі за ставкою 5.4375 процентів річних, що підлягають сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року (що складають піврічні платежі від 10.875% купонів), повинні сплачуватися наступним чином: (a) 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та (іі) 4.1875% як платіж в натуральній формі ( PIK ), що підлягає сплаті 22 квітня 2016 року; та (b) 1.25% у готівковій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та (іі) 4.1875% як PIK (payment in kind), що підлягає сплаті 26 вересня 2016 року. PIK має сплачуватися шляхом збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, на основну суму, що дорівнює частині процентів (розмір таких процентів відображається шляхом збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, "PIK Проценти") (в кожному випадку "PIK Платіж"). Емітент повинен надати Довірчому Управителю та Головному Платіжному Агенту Свідоцтво Посадової Особи станом на або за п`ять Робочих Днів (як визначено нижче) до дати платежу, що визначає момент оплати PIK Процентів, що підлягають сплаті на таку дату платежу. Щодо кожного PIK Платежу, сукупна основна сума Облігацій в обігу буде збільшуватись на основну суму, що дорівнює сукупній сумі PIK Процентів, що буде підлягати сплаті та буде сплачуватись Емітентом протягом відповідного процентного періоду (заокруглена до найближчого 1 долара США) та володіння Облігаціями кожного власника рахунку буде збільшуватись пропорційно Єврокліар та Клірстрім, Люксембург або ДТК (залежно від обставин) відповідно до їхніх внутрішніх правил та положень. В результаті збільшення основної суми Облігацій як наслідок PIK Платежу, Облігації будуть приносити відсотки на таку суму збільшеної основної суми з та включаючи відповідну Дату Виплати Процентів. Для цілей Умов, всі посилання на основну суму Облігацій повинні включати будь-яке збільшення основної суми Облігацій як наслідок платежу PIK Процентів .
З огляду на внесені зміни до пункту 6 Умов випуску Облігацій, проценти за Облігаціями, які мали бути сплачені 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, були виплачені наступним чином: (і) 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та (іі) 4.1875% як платіж в натуральній формі.
При цьому, як видно з пункту (t) Розділу 3 Третього додаткового договору довірчого управління, PIK-платіж передбачав збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, на суму процентів, які мали бути сплачені (далі - РІК-проценти ). Окремо передбачалось, що після здійснення Емітентом РІК-платежу в подальшому проценти будуть нараховуватись вже на основну суму Облігацій, збільшену на розмір РІК-процентів.
Відповідно до змінених умов виплати процентів за Облігаціями, Емітентом були здійсненні виплати процентів, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року (включаючи здійснення РІК-платежу), внаслідок чого основна сума за Облігаціями була збільшена на 42 751 758 доларів США.
У подальшому, зобов`язання щодо сплати процентів за Облігаціями Емітентом не виконувались. При цьому, 26.03.2018 (дата погашення) Емітент не повернув основну суму за Облігаціями у розмірі 542 751 758,00 доларів США.
Сума невиконаних платіжних зобов`язань Емітента, за які поручився Боржник складається з: (1) зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Облігаціями, згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 542 751 758,00 доларів США (Основна сума) та (2) зобов`язання щодо сплати процентів, нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 197 895 746,028 доларів США (Проценти). Таким чином, загальна сума заборгованості Емітента перед Кредитором, за яку поручився Боржник, складає 740 647 503,841 доларів США (згідно уточненого розрахунку за курсом станом на дату звернення - 11.03.2020 становить 18 748 380 588,50 грн).
Статтею 2.5 Договору довірчого управління та статтею 14 Умов випуску Облігацій, встановлено, що у будь-який час після настання терміну сплати Емітентом Кредитор може на власний розсуд і без надання додаткового повідомлення Боржнику (як поручителю) ініціювати такі провадження проти Емітента і/або Боржника (поручителя) , які Кредитор вважатиме доцільними з метою виконання умов Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій і/або Договору поруки.
Крім того, згідно з пунктом 8.14 Договору довірчого управління, у зв`язку зі здійсненням будь-яких своїх прав стосовно довірчого управління, повноважень та свободи дій відповідно до цього договору (включаючи, серед іншого, будь-яку зміну, відмову від права, дозвіл, рішення або заміну сторони), Кредитор як довірчий управитель враховує загальні інтереси власників облігацій незалежно від їх кількості (далі - Власники Облігацій).
Таким чином, в будь-якому провадженні, що стосується примусового виконання умов Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій та Договору поруки, Кредитор діє в інтересах усіх Власників облігацій.
Боржник у своїх письмових запереченнях не визнає ані факту наявності грошових вимог Компанії, ані розміру заявлених грошових вимог, посилаючись на наведені нижче обставини.
Посилаючись на приписи статей 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства статті 7 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок стверджує, про те, що у Компанії, як у кредитора, мають існувати реальні грошові вимоги до Боржника.
Боржник зазначає, що Компанія не володіла повноваженнями Довірчого управителя на підставі Договору довірчого управління, отже не має правових підстав для заявлення грошових вимог до Боржника в інтересах власників облігацій з огляду на наступне.
Правовим документом, що регулює правовідносини між Емітентом, Власниками Облігацій та особою, що здійснює довірче управління в інтересах власників Облігацій є Договір довірчого управління від 26.03.2013 із змінами та доповненнями, укладеними 17.05.2013 ( Перший додатковий договір до Договору довірчого управління ) та 28.06.2013 ( Другий додатковий до Договору довірчого управління ), укладені між Емітентом, Поручителями та Довірчим управителем.
22.04.2016 сторонами Договору довірчого управління укладено Третій додатковий договір до Договору довірчого управління. Третій додатковий договір до Договору довірчого управління було укладено на виконання позачергової резолюції зборів власників облігацій, прийнятної 21.04.2016 на зборах Власників облігацій, в яких взяли участь власники облігацій що володіли правами вимоги щодо понад 75 відсотків непогашеної суми основного боргу за облігаціями, рішення зборів є чинними та обов`язковими до виконання власниками облігацій та Сторонами (далі - Збори). Відповідно до пункту (В) преамбули Третього додаткового договору до Договору довірчого управління, Зборами було прийнято рішення про внесення змін до Договору довірчого управління, зокрема, про відкликання компанії ДОЙЧЕ ТРАСТІ КОМПАНІ ЛІМІТЕД, як Довірчого управителя та призначення Довірчим управителем компанії ГЛОБАЛ ЛОАН ЕДЖЕНСІ ЛІМІТЕД. Також Третім додатковим договором до Договору довірчого управління внесено ряд істотних змін до зобов`язань Емітента, зокрема, в частині нарахування та сплати процентів обмежень щодо господарської діяльності та розпорядження майном та інше. Відповідно до п. 5 Третього додаткового договору до Договору довірчого управління, Третій додатковий договір до Договору довірчого управління вступив в дію після підписання. Умови Первісного Договору довірчого управління, Першого додаткового Договору довірчого управління та Другого додаткового договору до Договору довірчого управління застосовуються в частині, що не суперечить Третьому додатковому договору до Договору довірчого управління. Додаткових умов набрання чинності договором не передбачалось. Третій додатковий договір до Договору довірчого управління був підписаний всіма сторонами Договору довірчого управляння, зокрема, Емітентом, поручителями та компанією ДОЙЧЕ ТРАСТІ КОМПАНІ ЛІМІТЕД і вступив в дію. З дати укладення Третього додаткового договору до Договору довірчого управління інші додаткові договори/угоди до Договору довірчого управління сторонами не укладались.
А отже, за твердженнями Боржника, право на пред`явлення грошових вимог належить саме Власникам облігацій.
Крім того, Боржник зазначає, у нього, як у поручителя за Договором поруки не виникло зобов`язання щодо оплати заборгованості Емітента, оскільки ним не отримано вимоги в порядку статті 11 Договору поруки. Обґрунтовуючи додатково свої заперечення посилається на приписи статей 543, 553, 555 Цивільного кодексу України.
При цьому, Боржник зазначає, що у Договорі поруки відсутні чіткі строки, коли поручитель має виконати зобов`язання. Однак, із аналізу договорів, які передбачають основне зобов`язання та договорів забезпечення, та аналізу законодавства, чітко прослідковується наступне: поручитель може вважатись боржником кредитора виключно після того, як Емітент повідомить про невиконання основного зобов`язання.
Однією з підстав заперечення проти грошових вимог Компанії Боржник зазначає неналежність доказів, зокрема, відсутність відповідного перекладу Першого додаткового договору довірчого управління від 17.05.2013; Другого додаткового договору довірчого управління від 28.06.2013; Глобального сертифікату за правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275000000 доларів США); Глобального сертифікату за правилом 144А (на випуск облігацій на суму 75000000 доларів США); Глобального сертифікату за правилом S (на випуск облігацій на суму 275000000 доларів США); Глобального сертифікату за правилом S (на випуск облігацій на суму 75000000 доларів США).
Крім того, не погоджуючись із розміром заявлених грошових вимог, Боржник зазначає, що Емітент здійснював виконання платіжних зобов`язань до 26.09.2016 включно, що свідчить, про часткове виконання зобов`язань емітентом та не містить відомостей, чи враховано виконану емітентом суму зобов`язань в розрахунку заборгованості. Також, Боржник заперечує проти нарахування процентів після спливу строку виконання Основного зобов`язання. Також, Боржник просив суд визнати недостовірним доказом юридичний висновок з питань англійського права від 04.06.2020, складений юристом Саймоном Портером.
Заслухавши пояснення всіх учасників справи та перевіривши їх доданими доказами суд дійшов висновку про наступне.
Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вказано судом вище Компанія Дойче Трасті Кампані Лімітед (Deutsche Trustee Company Limited), юридична особа, що створена та існує за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.
Приписами статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.
Беручи до уваги, що Боржник - Приватне акціонерне товариство РАЙЗ-МАКСИМКО створений згідно законодавства України та зареєстрований в Україні, Компанією при зверненні із заявою про визнання грошових вимог дотримано правил підсудності. Вказані обставини спростовують твердження Боржника неодноразово наголошені в судових засіданнях щодо помилкового вибору підсудності.
Правовідносини між Боржником та Кредитором виникли на підставі Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій та Договору поруки.
Як вказано судом вище, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, до спірних правовідносин, щодо підстав виникнення грошових зобов`язань Кредитора до Боржника, застосовується англійське право, як то передбачено пунктом 23.1 Договору довірчого управління, пунктом 19.1 Умов випуску Облігацій та пунктом 21.1 Договору поруки. З огляду на вказане суд вважає безпідставними посилання Боржника на недотримання Кредитором норм чинного законодавства України.
Відповідно до умов Договору довірчого управління, Кредитор виступає довірчим управителем щодо Облігацій в інтересах Власників Облігацій, що включає, зокрема: (і) повноваження Кредитора на отримання в інтересах Власників облігацій Основної суми за Облігаціями та Процентів на основну суму Облігацій після Дати погашення (тобто, після 26 березня 2018 року), а також (іі) повноваження Кредитора на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання умов Договору довірчого управління та/або Договору поруки.
Відповідно до пункту 2.2 Договору довірчого управління з урахуванням положень цього Договору, Емітент в будь-яку дату, в яку будь-які Облігації стають належними до погашення відповідно до Умов, безумовно сплатить на користь або за розпорядженням Довірчого Управителя в безпосередньо вільних коштах в доларах Сполучених Штатів Америки основну суму за Облігаціями, що стають належними до погашення в таку дату, разом з будь-якою відповідною надбавкою, а також (з урахуванням Умов) до здійснення такої виплати (як до, так і після винесення будь-якого судового рішення) безумовно таким чином сплатить на користь Довірчого Управителя проценти на основну суму Облігацій, що перебувають в обігу, що зазначена в Умовах Вигоди від цього зобов`язання надаватимуться Довірчому Управителю на умовах довірчого управління від імені Власників Облігацій відповідно до положень цього Договору.
Таким чином, саме Кредитор , як довірчий управитель щодо Облігацій уповноважений після Дати погашення (26 березня 2018 року) на отримання будь-яких грошових сум за Облігаціями, відповідно до Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління, в інтересах Власників Облігацій.
Пунктом 2.5 Договору довірчого управління встановлено, що відповідно до Умови 14 (Примусове виконання) в будь-який час після того, як настає термін сплати і Облігації підлягають сплаті, Довірчий Управитель може на свій власний розсуд і без надання наступного повідомлення ініціювати такі провадження проти Емітента та/або будь-якого Поручителя, які він вважатиме доцільними з метою виконання в примусовому порядку умов цього Договору Довірчого Управління, Облігацій та/або Договору Поруки (як в арбітражному порядку відповідно до Договору Довірчого Управління або Договору Поруки, так і в судовому порядку), проте від нього не вимагатиметься розпочинати будь-які такі провадження, а також Довірчий Управитель не буде зобов`язаний вживати або уникати вжиття будь-яких заходів або дій (включаючи ініціювання таких заходів), якщо (i) він не отримає такого розпорядження на підставі Спеціального Рішення або письмової вимоги від Власників Облігацій, що володіють принаймні однією четвертою частиною основної суми за Облігаціями, що перебувають в обігу, (ii) йому не буде надано відшкодування та/або забезпечення та/або авансове фінансування у прийнятний для нього спосіб. Жоден Власник Облігації не може ініціювати провадження проти Емітента або будь-якого Поручителя, якщо тільки Довірчому Управителю, після того, як у нього виникло зобов`язання ініціювати таке провадження, не вдається його ініціювати в межах розумного строку і коли таке невиконання зобов`язання триває. Аналогічне за змістом положення міститься у пункті 14 Умов випуску Облігацій
Таким чином, у випадку невиконання Умов випуску Облігацій, Договору довічного управління та/або Договору поруки Емітентом та/або поручителями (включаючи Боржника), саме Кредитор як довірчий управитель має право на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання Умов випуску Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, в інтересах Власників Облігацій.
З пункту 2.5 Договору довірчого управління та пункту 14 Умов випуску Облігацій вбачається, Власники Облігацій не уповноважені самостійно вчиняти дії, спрямовані на примусове виконання умов Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, стягнення відповідних сум заборгованості, якщо такі дії вчиняються Кредитором як довірчим управителем.
Для виникнення у Кредитора , як довірчого управителя щодо Облігацій , права на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання Умов випуску Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, від Кредитора не вимагається попереднього направлення письмового повідомлення Власникам Облігацій та/або отримання від них будь-яких погоджень. Право на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання умов Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, виникає у Кредитора, у випадку невиконання Емітентом та/або поручителями (включаючи Боржника) умов таких договорів, безпосередньо на підставі Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління.
Таким чином, Кредитор як довірчий управитель щодо Облігацій в інтересах Власників Облігацій уповноважений на вчинення дій, спрямованих на примусове виконання Умов випуску Облігацій, Договору довірчого управління та/або Договору поруки, в тому числі, на стягнення в судовому порядку з Емітента та/або поручителів (включаючи Боржника) грошових сум, які належать до сплати відповідно до умов таких договорів.
Зазначене підтверджує наявність у Кредитора , як довірчого управителя Облігаціями , права на звернення із заявою про грошові вимоги до Боржника в інтересах Власників Облігацій.
Як зазначалось вище, відповідно до умов Договору довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління), Емітентом було випущено Облігації на загальну суму 500 000 000 доларів США, зі ставкою доходності 10,875 відсотків, із терміном погашення в 2018 році.
Відповідно до пункту 6 Умов випуску Облігацій, Облігації приносять прибуток у вигляді процентів з та включаючи Дату Випуску за ставкою 10,875 процентів річних, що належать до сплати раз у півроку після 26 березня та 26 вересня в кожному році, починаючи з 26 вересня 2013 року (в кожному випадку - Дата Виплати Процентів) відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Кожна Облігація перестає приносити проценти з дати її погашення, якщо, у випадку належного пред`явлення, неналежним чином не призупиняється або не відмовляються від виплати основної суми. В такому випадку вона продовжує приносити проценти за такою ставкою (як до, так і після відповідного рішення) до тієї дати з таких, що настане раніше: (a) день, коли всі суми, належні до сплати по такій Облігації на таку дату, були отримані відповідним Власником або від його імені, та (b) день, після того як Довірчий Управитель або Головний Платіжний Агент повідомив Власникам Облігацій про отримання всіх сум, належних до сплати стосовно всіх Облігацій до такого дня (окрім випадку, якщо мала місце невиплата наступного платежу відповідним Власникам за цими Умовами).
Згідно з пунктом 7.1 Умов випуску Облігацій, якщо не відбулося попереднього погашення, купівлі або анулювання, як зазначено нижче, то Облігації будуть погашені за їх основною сумою 26 березня 2018 року (Дата Погашення) відповідно до положень Умови 8 (Платежі). Облігації не можуть погашатись на розсуд Емітента чи Поручителя іншим способом, ніж відповідно до цієї Умови. Існування платіжних зобов`язань Емітента перед Власниками Облігацій, які виникають з Облігацій, також підтверджується Глобальними сертифікатами Облігацій, зокрема, відповідно до пункту 4 Глобальних сертифікатів за Положенням S (Виплати основної суми та процентів за цим Глобальним Сертифікатом за Положенням S здійснюються особі, яка зазначена у реєстрі Власників Облігацій як власник цього Глобального Сертифікату за Положенням S); відповідно до пункту 4 Глобальних сертифікатів за Правилом 144А (Виплати основної суми та процентів за цим Глобальним Сертифікатом за Правилом 144A здійснюються особі, яка у відповідний момент часу зазначена у реєстрі Власників Облігацій як власник цього Глобального Сертифікату за Правилом 144A) .
Таким чином, відповідно до Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління, Емітент зобов`язався: сплачувати Власникам облігацій раз у півроку прибуток з Облігацій (Проценти) за ставкою 10,875 процентів річних після 26 березня та 26 вересня в кожному році, починаючи з 26 вересня 2013 року до Дати погашення Облігацій (26 березня 2018 року); погасити Облігації, повернувши Основну суму, сплачену Власниками Облігацій за Облігації, в Дату погашення Облігацій (26 березня 2018 року).
Таким чином, Емітент зобов`язався повністю виконати свої зобов`язання за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління щодо сплати Процентів та повернення Основної суми за Облігаціями до 26 березня 2018 року .
На виконання своїх зобов`язань за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління, у період з 26 березня 2013 року до 26 вересня 2015 року Емітент виплачував проценти за Облігаціями у розмірі та на умовах, визначених Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління).
Разом з тим, 22 квітня 2016 року між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями було укладено Третій додатковий договір довірчого управління, яким, серед іншого, були внесені зміни у пункт 6 Умов випуску облігацій щодо порядку сплати процентів за Облігаціями, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року.
З огляду на внесені зміни до пункту 6 Умов випуску Облігацій, проценти за Облігаціями, які мали бути сплачені 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, були виплачені наступним чином: 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та 4.1875% як платіж в натуральній формі (payment-in-kind). При цьому, PIK-платіж передбачав збільшення основної суми Облігацій, що знаходяться в обігу, на суму процентів, які мали бути сплачені. Окремо передбачалось, що після здійснення Емітентом РІК-платежу в подальшому проценти будуть нараховуватись вже на основну суму Облігацій, збільшену на розмір РІК-процентів.
Відповідно до змінених умов виплати процентів за Облігаціями, Емітентом були здійсненні виплати процентів, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, внаслідок чого основна сума за Облігаціями була збільшена на 42 751 758 доларів США.
Надалі зобов`язання щодо сплати процентів за Облігаціями Емітентом не виконувались. Крім того, 26 березня 2018 року (Дата погашення) Емітент не повернув Власникам Облігацій Основну суму у розмірі 542 751 758,00 доларів США .
На спростування доводів Боржника щодо відсутності у Кредитора повноважень на звернення із заявою про визнання грошових вимог до Боржника та щодо наявності такого права виключно у Власників облігацій суд зазначає наступне.
У період 2016-2017 років Емітентом були вчиненні окремі дії, спрямовані на заміну довірчого управителя щодо Облігацій, а саме - дії, спрямовані на звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited). Проте, оскільки Емітентом не були вчинені всі необхідні дії відповідно до Договору довірчого управління для заміни довірчого управителя щодо Облігацій, така заміна не відбулася.
Так, відповідно до пункту 14.1 Договору довірчого управління з урахуванням положень пункту 14.2 (Складення повноважень та звільнення) нижче, Емітент має право призначити нових довірчих управителів, проте жодна особа не може бути призначена таким чином, якщо попередньо не буде погоджена на підставі Спеціального Рішення. Довірча корпорація в будь-який час діятиме в якості Довірчого Управителя і може виконувати обов`язки одноосібного Довірчого Управителя. Про будь-яке призначення нового Довірчого Управителя буде надано повідомлення Емітентом Власникам Облігацій одразу, як тільки це стає практично можливим.
При цьому, пунктом 14.2 Договору довірчого управління встановлено, що будь-який Довірчий Управитель може скласти повноваження в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення Емітенту та Поручителям принаймні за три місяця без наведення будь-якої причини або виникнення відповідальності за будь-які витрати, що були зумовлені таким складенням повноважень, а також Власники Облігацій шляхом прийняття Спеціального Рішення можуть звільнити будь-якого Довірчого Управителя, за умови, що будь-яке складення повноважень або звільнення одноособової довірчої корпорації не буде чинним, поки довірча корпорація не буде призначена правонаступником Довірчого Управителя. Якщо одноосібною довірчою корпорацією буде надано повідомлення про звільнення або буде ухвалене Спеціальне Рішення про її звільнення, Емітент докладе всіх своїх розумних зусиль, аби забезпечити, щоб інша довірча корпорація була призначена Довірчим Управителем; за умови, що коли Емітенту не вдається зробити це протягом двох місяців після надання такого повідомлення або з дати ухвалення Спеціального Рішення Довірчий Управитель може здійснити повноваження на призначення наступника довірчого управителя.
Таким чином, відповідно до Договору довірчого управління, власники Облігацій можуть прийняти спеціальне рішення про звільнення довірчого управителя щодо Облігацій, проте таке рішення не набуває чинності до моменту призначення Емітентом (а у випадку нездійснення Емітентом такого призначення протягом двох місяців з дати ухвалення спеціального рішення - уповноваженим довірчим управителем щодо Облігацій) нового довірчого управителя-правонаступника. Про призначення нового довірчого управителя Емітент повідомляє власників Облігацій шляхом направлення повідомлення. Відповідно, до призначення Емітентом (або діючим довірчим управителем) нового довірчого управителя діючий довірчий управитель продовжує виконувати повноваження довірчого управителя щодо Облігацій.
З викладеного слідує, що незважаючи на те, що власниками Облігацій було прийнято Спеціальне рішення про звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited), таке рішення не набуло чинності, оскільки ні Емітентом, ні в подальшому Кредитором в результаті не було призначено нового довірчого управителя.
Так, 30 березня 2016 року Емітент направив власникам Облігацій повідомлення (надалі - Повідомлення-1) із запитом згоди на внесення змін до Договору довірчого управління, зокрема, в частині звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited). Відповідно до Повідомлення-1 рішення про внесення змін до Договору довірчого управління пропонувалось прийняти на зборах власників Облігацій, які були призначені на 21 квітня 2016 року.
21 квітня 2016 року відбулися збори власників Облігацій, де було прийнято Спеціальне рішення про внесення змін до Договору довірчого управління, у тому числі, в частині відкликання Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited). Про результати зборів та прийняття Спеціального рішення власники Облігацій були повідомлені шляхом направлення повідомлення від 21 квітня 2016 року (надалі - Повідомлення-2 від 21 квітня 2016 року). Повідомленням-2 також передбачено, що Спеціальне рішення від 21 квітня 2016 року буде виконане шляхом підписання Третього договору довірчого управління від 22 квітня 2016 року.
При цьому, у вищевказаних Повідомленнях окремо зазначено, що відповідне звільнення Кредитора як довірчого управителя щодо Облігацій та призначення довірчим управителем Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) не набуде чинності до моменту, поки Емітент не призначить довірчим управителем-правонаступником Компанію Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) та поки Компанія Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) не прийме таке призначення .
22 квітня 2016 року між Емітентом, Кредитором (як довірчим управителем), Боржником (як поручителем) та іншими поручителями було підписано Третій договір довірчого управління (засвідчені копії англійської та української версій Третього договору довірчого управління від 22 квітня 2016 року додавались). При цьому, в пункті (В) преамбули Третього додаткового договору довірчого управління, міститься посилання на Спеціальне рішення власників Облігацій, прийняте на зборах власників Облігацій, які відбулися 21 квітня 2016 року, де було прийнято рішення про внесення змін до Договору довірчого управління, зокрема, в частині відсторонення (звільнення) Компанії Дойче Трасті Кампані Лімітед (Deutsche Trustee Company Limited) [Кредитор] як довірчого управителя та призначення Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) як нового довірчого управителя-правонаступника Кредитора.
Водночас, саме посилання в тексті Третього договору довірчого управління на Спеціальне рішення власників Облігацій, зокрема, на прийняття рішення власниками Облігацій про відсторонення Кредитора та призначення Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) як нового довірчого управителя-правонаступника Кредитора, не свідчить про набрання чинності Спеціальним рішенням в цій частині, оскільки, як підтверджується пунктом 14.2 Договору довірчого управління та Повідомленням-1/Повідомленням-2, рішення про звільнення довірчого управителя та призначення нового довірчого управителя набуває чинності лише після офіційного призначення Емітентом (або у визначених випадках діючим довірчим управителем) нового довірчого управителя та прийняття такого призначення новим довірчим управителем.
При цьому, призначення Емітентом Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) або будь-якої іншої компанії новим довірчим управителем так і не відбулося. Зазначене підтверджується, зокрема, наступним: відсутністю повідомлення Емітента власників Облігацій про офіційне призначення нового довірчого управителя відповідно до пункту 14.1 Договору довірчого управління; незважаючи на те, що підписанням Третього договору довірчого управління було імплементовано певні положення Спеціального рішення, Третій договір довірчого управління жодним чином не надав юридичної сили звільненню довірчого управителя та призначення Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) новим довірчим управителем, оскільки Компанія Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) не була стороною цього договору та, відповідно, не надавала згоди на те, щоби зобов`язання, передбачені Договором довірчого управління, підлягали застосуванню до Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited); листом компаній групи Deutsche Bank від 23 березня 2017 року, підписаним, у тому числі, Кредитором, відповідно до якого Кредитор вимагає призначити нового довірчого управителя на виконання Спеціального рішення протягом 10 днів з дня отримання цього листа, в іншому випадку, Кредитор залишає за собою право самостійно призначити нового довірчого управителя у порядку, передбаченому пунктом 14.2 Договору довірчого управління та без шкоди для пункту 8 цього Листа, повідомляє про свій намір скласти повноваження довірчого управителя через 3 місяці з дати цього Листа відповідно до пункту 14.2 Договору довірчого управління; листом Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) від 19 травня 2020 року , в якому Компанія Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) підтвердила, що ні Компанія Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited), ні її дочірні компанії не діють та ніколи не діяли в якості довірчого управителя по відношенню до Облігацій, оскільки призначення Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited) довірчим управителем не відбулося.
За таких обставин, ні Спеціальне рішення власників Облігацій щодо звільнення Кредитора та призначення довірчим управителем Компанії Глобал Лоан Едженсі Сервайсіс Лімітед (Global Loan Agency Services Limited), ні намір Кредитора скласти повноваження довірчого управителя не набули чинності, оскільки протягом 10 днів з дня отримання Листа Емітентом не було призначено нового довірчого управителя, та після спливу 10-денного строку, Кредитором не було реалізоване своє право на самостійне призначення нового довірчого управителя, а, отже, Кредитор, на даний момент, продовжує виконувати повноваження довірчого управителя щодо Облігацій.
З огляду на зазначене, у Кредитора як у довірчого управителя щодо Облігацій за Договором довірчого управління наявний достатній обсяг повноважень на представництво інтересів власників Облігацій у межах даної справи про банкрутство ПрАТ РАЙЗ-МАКСИМКО .
При цьому, пунктом 10 Умов випуску Облігацій встановлено, що Довірчий Управитель на свій розсуд може, та якщо цього вимагають в письмовому вигляді Власники принаймні однієї четвертої основної суми Облігацій, що не є погашені на той момент, або якщо цього вимагає Спеціальне Рішення (як воно визначене в Договорі Довірчого Управління), повинен надавати повідомлення Емітенту та Поручителю про те, що такі Облігації є та негайно стають належними до сплати та погашення у вигляді виплати основної суми та нарахованих процентів, якщо настане та триватиме будь-яка з таких подій (кожна з яких в подальшому іменується "Випадок Невиконання Зобов`язань"): (a) Несплата: Емітент або Поручитель не виплачує основну суму або будь-які проценти по будь-якій з Облігацій на дату їх погашення (чи то на заявлену дату погашення, у випадку добровільного погашення, при купівлі, що вимагається, у випадку заяви про зменшення терміну платежу або іншим чином), і така невиплата триває на думку Довірчого Управителя протягом періоду, що становить принаймні 30 робочих днів у випадку виплати процентів.
Водночас, відповідно до пункту 14 Умов випуску Облігацій, у будь-який момент часу після того, як Облігації стають належними до сплати або погашення, Довірчий Управитель може на свій розсуд та без надання додаткового повідомлення вживати такі заходи , порушувати такі позови або провадження проти Емітента та/або будь-якого Поручителя, які він вважатиме за доцільні з метою примусового виконання в судовому порядку умов Договору Довірчого Управління, Облігацій та/або Договору Поруки (шляхом арбітражного розгляду відповідно до Договору Довірчого Управління або Договору, або в судовому порядку), але він не зобов`язаний вживати такі заходи, порушувати такі позови або провадження, та Довірчий Управитель не зобов`язаний вживати чи не вживати такі заходи, порушувати чи не порушувати такі позови або провадження, якщо (a) він не отримав відповідну інструкцію, що міститься в Спеціальному Рішенні, або якщо від нього цього не вимагають в письмовому вигляді Власники Облігацій, що володіють принаймні однією четвертою частиною основної суми непогашених Облігацій, та (b) якщо йому не відшкодували та/або не надали забезпечення, та/або виплатили авансом суму, що його задовольняє. Жодний Власник Облігації не може ініціювати судовий процес безпосередньо проти Емітента або будь-якого Поручителя, якщо Довірчий Управитель, який прийняв на себе зобов`язання по ініціюванню такого процесу, не робить цього протягом обґрунтованого періоду часу, і таке неініціювання триває.
Таким чином, невиконання Емітентом зобов`язання щодо погашення Основної суми у Дату погашення (26 березня 2018 року), а також несплата Процентів за Облігаціями протягом більше ніж 30 днів з дня, коли відповідні Проценти мали бути сплачені, є випадками невиконання зобов`язань за Договором довірчого управління і Умовами випуску Облігацій та, відповідно, є підставою для вчинення Кредитором як довірчим управителем в інтересах Власників Облігацій дій, спрямованих на примусове виконання зобов`язань за Договором довірчого управління.
З урахуванням викладеного, у зв`язку з невиконанням Емітентом своїх зобов`язань за Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління) та Умовами випуску Облігацій, зобов`язання щодо повернення Основної суми , згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 542 751 758,00 доларів США та зобов`язання щодо сплати Процентів , нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 197 895 746,028 доларів США підлягають виконанню .
Внаслідок невиконання Емітентом вказаних платіжних зобов`язань, у Компанії, як Довірчого управителя виникли грошові вимоги до Боржника за Договором поруки з огляду н нижченаведене .
Як зазначалось вище, з метою забезпечення виконання зобов`язань Емітента за Договором довірчого управління, між Кредитором як Довірчим управителем, Боржником як поручителем та іншими поручителями було укладено Договір поруки (з урахуванням Першого додаткового договору поруки та Другого додаткового договору поруки).
Відповідно до пункту 3.1 Умов випуску кожним із Початкових Поручителів на підставі Договору Поруки надається безвідклична та безумовна порука на солідарній основі у максимальному обсязі, дозволеному за законом, щодо належної сплати всіх коштів, належних до сплати Емітентом за Облігаціями та Договором Довірчого Управління (надалі за текстом - Порука ). Для цілей законодавства України Порука означає поруку.
Згідно з пунктом 2.1 Договору поруки у межах, в яких це прямо не заборонено будь-яким застосовним правом, кожний Первинний Поручитель солідарно, і безумовно та безвідклично погоджується з іншими Поручителями, що, якщо Емітент (і) не сплатить будь-яку суму, яка підлягає сплаті Емітентом відповідно до Договору Довірчого Управління або Облігацій до часу та на дату, визначену для такого платежу (незалежно від того, чи на первинну дату платежу, у зв`язку прискоренням або іншим чином) та (іі) не виконає та не дотримається кожного положення Договору Довірчого Управління, Умов та Облігацій, яке повинно бути ним виконано або дотримано (без впливу на характер зобов`язань Емітента), Первинні Поручителі, на солідарній основі, мають сплатити відповідну суму Довірчому Управителю або у порядку, визначеному Довірчим Управителем, у доларах США коштами, які у той день є доступними (або, якщо це стосується сум, які належать до сплати стосовно винагороди та відшкодування Довірчого Управителя, у Лондоні у фунтах стерлінгів коштами, які є негайно доступними), до кінця робочого дня у відповідну дату у місті, в якому платіж повинен бути таким чином здійснений, та/або виконати та дотриматися таких положень.
Пунктом 3 Договору поруки встановлено, що у відносинах між Первинними Поручителями та Довірчим Управителем, та Власниками Облігацій, але без впливу на зобов`язання Емітента, Первинні Поручителі солідарно беруть на себе зобов`язання за цією Статтею так, ніби вони були єдиними основними боржниками, а не лише поручителями.
Таким чином, належне та своєчасне виконання платіжних зобов`язань Емітента щодо повернення Основної суми та сплати Процентів, відповідно до Умов випуску Облігацій та Договору довірчого управління, забезпечене порукою поручителів, зокрема Боржником, відповідно до Договору поруки (з урахуванням Першого додаткового договору поруки та Другого додаткового договору поруки).
При цьому, з пункту 2.1 Договору поруки слідує , що зобов`язання поручителів (в тому числі Боржника ) за Договором поруки виникають негайно з моменту невиконання будь-якого платіжного зобов`язання Емітентом .
Обов`язок поручителів за Договором поруки є солідарним, а тому Кредитор має право вимагати виконання будь-якого простроченого платіжного зобов`язання за Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій як від всіх поручителів разом, так і від будь-якого з поручителів (включаючи Боржника) окремо.
Згідно з пунктом 16.1 Договору поруки (аналогічне за змістом положення також передбачено пунктом 3.4 Умов випуску) порука припиняється: (a) у випадку, якщо Поручитель відчужується у спосіб, який є дозволеним Умовами Облігацій (за умови, що, у будь-якому випадку, відчуження не здійснюється на користь Емітента або Обмеженої Дочірньої Компанії), та надходження від такого відчуження застосовуватимуться для цілей, дозволених Умовами Облігацій; (b) коли Емітент визначає Поручителя Необмеженою Дочірньою Компанією відповідно до Умови 5.11 (Призначення Необмежених та Обмежених Дочірніх Компаній); або (c) після погашення Облігацій у повному обсязі, та після укладання договору про звільнення від зобов`язань до Індивідуального Договору Поруки або Договору про Звільнення від Зобов`язань щодо цього Договору Поруки Довірчим Управителем, Емітентом та відповідним Поручителем.
З системного аналізу викладеного вище слідує, що оскільки строк погашення Облігацій настав , а між Емітентом, Кредитором та Боржником не укладалось договору про звільнення Боржника від зобов`язань за Договором поруки, порука Боржника за Договором поруки є чинною.
Беручи до уваги той факт, що зобов`язання щодо повернення Основної суми, згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 542 751 758,00 доларів США та зобов`язання щодо сплати Процентів, нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій, у розмірі 197 895 746,028 доларів США Емітентом не виконані, а порука Боржника є чинною, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність грошових вимог Компанії до Боржника.
Водночас, суд вважає хибними твердження Боржника про відсутність у нього зобов`язань перед Компанією, як у поручителя через відсутність вимоги до нього з огляду на наступне.
Статтею 11 Договору поруки встановлено, що з метою надання Поручителям можливості здійснити їх платіжні зобов`язання відповідно до цього Договору поруки, Емітент, одразу після невиконання ним зобов`язання щодо платежу відповідно до Договору довірчого управління або Облігацій, письмово повідомляє про це Поручителів , зазначаючи суму, яка повинна бути сплачена, надсилаючи копію Довірчому Управителю, після чого Довірчий Управитель надає реквізити банківського рахунку, на який платіж повинен бути здійснений.
З аналізу наведеного положення Договору поруки вбачається, що Емітент, у випадку невиконання ним платіжного зобов`язання за Договором довірчого управління або Облігаціями, надсилає Поручителям повідомлення, водночас, метою такого повідомлення є надання можливості поручителям (зокрема, Боржнику) здійснити їх платіжні зобов`язання.
При цьому, положення цієї статті жодним чином не вказує на те, що платіжні зобов`язання поручителів, зокрема, Боржника виникають саме з моменту отримання повідомлення від Емітента.
Суд відзначає, що саме на Емітента, а не на Довірчого управителя, був покладений обов`язок повідомлення поручителів про неможливість виконання грошових зобов`язань та саме розмір таких грошових зобов`язань, а тому неповідомлення Емітентом поручителів не стоїть у прямій залежності із неможливістю Довірчого управителя реалізувати своє право у примусовому порядку (судовому порядку) на захист прав Власників облігацій на отримання грошових коштів за Облігаціями.
Крім того, відповідно до пункту 3.1 Умов випуску Облігацій кожним із Початкових Поручителів на підставі Договору Поруки надається безвідклична та безумовна порука на солідарній основі у максимальному обсязі, дозволеному за законом, щодо належної сплати всіх коштів, належних до сплати Емітентом за Облігаціями та Договором Довірчого Управління .
Пунктом 3 Договору поруки встановлено, що у відносинах між Первинними Поручителями та Довірчим Управителем, та Власниками Облігацій, але без впливу на зобов`язання Емітента, Первинні Поручителі солідарно беруть на себе зобов`язання за цією Статтею так, ніби вони були єдиними основними боржниками, а не лише поручителями.
Таким чином, як вбачається зі змісту наведених положень Договору довірчого управління, Умов випуску Облігацій та Договору поруки, платіжні зобов`язання поручителів (в тому числі Боржника) виникають негайно з моменту невиконання будь-якого такого платіжного зобов`язання Емітентом.
Доводи Боржника щодо відсутності належних доказів на підтвердження наявності грошових вимог спростовуються долученими до матеріалів справи документами, зокрема,
1) витяг з [легалізованого] проспекту Облігацій від 25 березня 2013 року на англійській мові з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
2) витяг з [легалізованого] проспекту Облігацій від 16 травня 2013 року на англійській мові з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
3) витяг з [легалізованого] проспекту Облігацій від 28 червня 2013 року на англійській мові з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
4) засвідчену копію [легалізованої] англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
5) засвідчену копію [легалізованої] англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на випуск облігацій на суму 275 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
6) засвідчену копію [легалізованої] англійської версії Глобального сертифікату за Правилом 144А (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
7) засвідчену копію [легалізованої] англійської версії Глобального сертифікату за Положенням S (на додатковий випуск облігацій на суму 75 000 000 доларів США) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
8) засвідчену копію української версії Першого додаткового договору довірчого управління від 17 травня 2013 року;
9) засвідчену копію української версії Другого додаткового договору довірчого управління від 28 червня 2013 року.
В обґрунтування заперечень щодо грошових вимог Компанії, Боржник, серед іншого, висловлював незгоду з розміром кредиторських вимог Кредитора, з огляду на що суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Грошові вимоги Компанії складаються з: 542 751 758,00 доларів США - заборгованість, яка виникла у зв`язку із неповерненням основної суми за Облігаціями, згідно з Договором довірчого управління та Додатком 5 Умови випуску облігацій до Договору довірчого управління (Умови випуску Облігацій) та 197 895 746,028 доларів США - заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиплатою процентів (відсотків), нарахованих згідно з Договором довірчого управління та Умовами випуску Облігацій.
На підставі Договору довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління) Емітентом були випущені Облігації на загальну суму 500 000 000,00 доларів США.
Умовами випуску Облігацій (пункти 6 і 7.1) встановлені наступні платіжні зобов`язання Емітента щодо сплати процентів (відсотків) за Облігаціями та повернення основної суми боргу .
Таким чином, за Облігаціями нараховувались проценти (відсотки) за ставкою 10,875% річних, які підлягали сплаті раз у півроку 26 березня та 26 вересня кожного року, починаючи з 26 вересня 2013 року.
При цьому, Емітент зобов`язався повністю виконати свої платіжні зобов`язання за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління щодо сплати процентів за Облігаціями та повернення основної суми боргу (погашення Облігацій) до 26 березня 2018 року.
На виконання своїх зобов`язань за Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління, у період з 26 березня 2013 року до 26 вересня 2015 року Емітент виплачував проценти за Облігаціями у розмірі та на умовах, визначених Умовами випуску Облігацій та Договором довірчого управління (з урахуванням Першого додаткового договору довірчого управління та Другого додаткового договору довірчого управління).
У подальшому, 22 квітня 2016 року між Емітентом, Кредитором як довірчим управителем, Боржником та іншими поручителями було укладено Третій додатковий договір довірчого управління, яким були внесені зміни у пункт 6 Умов випуску облігацій щодо порядку сплати процентів за Облігаціями, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, а саме пунктом (t) Розділу 3 Доповнення до первинного договору довірчого управління .
З огляду на внесені зміни до пункту 6 Умов випуску Облігацій, проценти (відсотки) за Облігаціями, які мали бути сплачені 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року, були виплачені наступним чином: 1.25% в грошовій формі, як звичайний процентний платіж, що здійснюється Платіжним Агентом; та 4.1875% як платіж в натуральній формі ( payment-in-kind ).
Відповідно до змінених умов виплати процентів за Облігаціями, Емітентом були здійснені виплати процентів, які підлягали сплаті 26 березня 2016 року та 26 вересня 2016 року (включаючи здійснення payment-in-kind ), внаслідок чого відбулась капіталізація РІК-процентів і, відповідно, основна сума боргу за Облігаціями була збільшена на 42 751 757,813 доларів США.У подальшому, зобов`язання щодо сплати процентів за Облігаціями Емітентом не виконувались.
Більше того, 26 березня 2018 року (Дата погашення) Емітент не повернув основну суму за Облігаціями у розмірі 542 751 757,813 доларів США.
Таким чином, грошові вимоги Кредитора до Боржника , які виникли на підставі Договору довірчого управління та Договору поруки, складають 740 647 503,841 доларів США .
Крім того, беручи до уваги заперечення Боржника щодо недостовірного, за його твердженням, доказу - юридичного висновку з питань англійського права від 04.06.2020, складеного юристом Саймоном Портером, суд відзначає наступне.
За приписами статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (стаття 109 Господарського процесуального кодексу України).
З системного аналізу викладених процесуальних норм слідує, що сам по собі висновок з питань англійського права від 04.06.2020, складений юристом Саймоном Портером, не є доказом, а тому не підлягає визнанню недостовірним. При цьому, процесуальним правом надання висновку експерта в галузі права був також наділений й Боржник, однак у межах даної справи останній таким правом не скористався.
Разом з тим, положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки, Компанія звернувся до суду із заявою 11.03.2020 (шляхом направлення заяви засобами поштового зв`язку), розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснюється за курсом НБУ станом на 11.03.2020, який становить 25,3135 грн за 1 долар США.
Дотримуючись вищенаведених норм процесуального та матеріального права, беручи до уваги той факт, що кредиторські вимоги Компанії ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) підтверджені належними доказами, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Компанія ДОЙЧЕ ТРАСТІ КАМПАНІ ЛІМІТЕД (DEUTSCHE TRUSTEE COMPANY LIMITED) кредитором на суму 18 748 380 588,50 грн. з віднесенням до вимог четвертої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України
Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулася до суду з заявою про визнання кредитором боржника на суму 3 922 942 876,92грн.
Свої вимоги обґрунтувало наступним.
Між AT Укрексімбанк та Дочірнім підприємством Райз-Агросервіс , у подальшому змінено на Приватне акціонерне товариство Компанія Райз (далі - Компанія) укладено Генеральну угоду №15106N6 від 23.03.2006 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода №15106N6).
Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди №15106N6 зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди №15106N6 є визначення загальних умов фінансування виробничої, інвестиційної, торгово-закупівельної та іншої діяльності позичальника шляхом укладання договорів про надання кредитних операцій, які зазначаються в Додатку 1 до цієї Генеральної угоди №15106N6 та є її невід`ємною частиною (п. 1.3 ст. 1 Генеральної угоди №15106N6).
Згідно зі ст. 2 Генеральної угоди №15106N6 кредит - означає позичковий капітал у грошовій формі, який Банк виділяє для фінансування діяльності позичальника на умовах, визначених цією Генеральною угодою №15106N6 та на умовах Кредитних договорів, що укладаються в рамках цієї Генеральної угоди.
Відповідно до положень та умов Генеральної угоди №15106N6 Банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою, визначеного пп. 4.2.4. Генеральної угоди №15106N6. Згідно з умовами Генеральної угоди №15106N6 Банк встановлює позичальнику ліміти заборгованості за кредитними операціями, визначені в кредитних договорах, укладених з Банком та позичальником, які після підписання стають невід`ємною частиною Генеральної угоди №15106N6 в порядку та на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового використання (пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Генеральної угоди №15106N6).
Додатком 1 до Генеральної угоди №15106N6 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди №15106N6, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено Кредитний договір від 28.03.2014 №151214К1 (далі - Кредитний договір №151214К1).
07.10.2019 між AT Укрексімбанк , Компанією та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива (далі - ТОВ СП Нива ) укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до умов якого Компанія перевела на ТОВ СІІ Нива заборгованість за Генеральною угодою, що складається із заборгованості за Кредитним договором №151214К1, а ТОВ СП Нива погодилось та набуло усіх прав та обов`язків, пов`язаних із такою заборгованістю, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення такої заборгованості.
У зв`язку з укладенням Договору про переведення боргу до Генеральної угоди №15106N6 були внесені зміни додатковою угодою №15106N6-0045 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема, змінено сторону позичальника за Генеральної угодою №15106N6 з ПрАТ Компанія Райз на ТОВ СП Нива .
У межах Генеральної угоди №15106N6 між банком та Компанією був укладений Кредитний договір №151214К1 .
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К1 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К1) - грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К1 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К1 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №151214К1).
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №151214К1 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 1 315 555 414,75 грн. Згідно із п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №151214К1 кінцевий термін погашення Кредиту-К1 - 23.02.2017.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №151214К1 визначено, що погашення Кредиту-К1 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості. Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151214К1.
У межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредит-К1, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №151214К1).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №151214К1 тип процентної ставки за Кредитом-К1 - фіксована: 11,5% річних для дол. США; 20 % річних для гривні.
Проценти за Кредитом-К1 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-К1 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-К1 на основі банківського року.
Відповідно до п. 3.2 ст. З, п 4.2. ст. 4 та п. 6.8 ст. 6 Кредитного договору №151214К1, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К1. Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до пп. 14.1.1 Кредитного договору №151214К1 і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту-К1 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-К1, зазначеної в п. 6.4. цього договору
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К1, позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит-К1, сплачувати проценти за Кредитом-К1, комісії та інші платежі за цим договором (пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору №151214К1).
Згідно з п. 10.2 ст. 10 Кредитного договору №151214К1 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором №151214К1, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп. (б) п. 5.11 ст. 5 Кредитного договору №151214К1.
У зв`язку з укладенням Договору, до Кредитного договору №151214К1 були внесені зміни додатковим договором №151214К1-0014 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: Компанія перевела на ТОВ СП Нива , а ТОВ СП Нива набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані з заборгованістю за Кредитним договором №151214К1 в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637265,98 грн (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К1, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151214К1), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151214К1 з ПрАТ Компанія Райз на ТОВ СП Нива .
23.10.2019 до Кредитного договору №151214К1 були внесені зміни додатковим договором №151214К1-0015, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151214К1 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТзОВ СП Нива у доларах США за Кредитним договором № 151214К1 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 23.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,844629 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредит-К1 в розмірі 52 951 300,45 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 26 187 591,29 дол. США.
У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою 15106N6 між AT Укрексімбанк , ПрАТ Райз-Максимко та ПрАТ Компанія Райз (відповідно до Договору про внесення змін №151213Р2-0009 від 07.10.2019 сторону замінено на ТОВ СП Нива ) укладено Договір поруки від 25.01.2013 №151213Р2 із змінами і доповненнями (далі - Договір поруки-1).
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки-1 визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.
Положеннями п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-1 врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні Кредитний договір - Генеральна угода №15106N6 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної угоди №15106N6, у тому числі після набуття чинності цим Договором поруки-1, які їй підпорядковуються, є додатками до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності Договором поруки-1, які є її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ), укладена між Банком та позичальником, відповідно до якої Банк та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України Про банки і банківську діяльність ) у рамках ліміту Генеральної угоди №15106N6 у розмірі еквівалентному 63 700 000,00 (шістдесят три мільйони сімсот тисяч, 00) доларів США, зі строком кредитування до 23.03.2017 (включно)), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною угодою №15106N6, у тому числі після набуття чинності Договором поруки-1; Основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед Банком, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Банку суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Банку усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Банку, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Договору поруки-1 Банк має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.
Згідно із п. 8.1 ст. 8 Договору поруки-1 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє 110 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 110 місяців з дати набуття цим договором чинності.
У випадках продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-1, строк дії поруки за цим договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим договором не вимагається).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою № 15106N6, між Банком та Боржником укладено договори застави №151210Z48 від 08.06.2010, №151210Z28 від 31.05.2010 та договори іпотеки №151209Z24 від 04.03.2009, №151210Z49 від 31.05.2010.
Згідно з положеннями вказаних договорів застави та іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Генеральної угоди №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 та/або невиконання Заставодавцем/Іпотекодавцем відповідних положень договорів застави та іпотеки, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Між AT Укрексімбанк та Закритим акціонерним товариством Науково-виробничим підприємством Райз-Агро , у подальшому змінено на ПрАТ Райз-Максимко , укладено Генеральну угоду №15106N3 від 23.02.2006 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода №15106N3).
Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди №15106N3, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди №15106N3 є визначення загальних умов фінансування виробничої, інвестиційної, торгово-закупівельної та іншої діяльності позичальника шляхом укладання договорів про надання кредитних операцій, які зазначаються в Додатку 1 до цієї Генеральної угоди №15106N3 та є її невід`ємною частиною (п. 1.3 ст. 1 Генеральної угоди №15106N3).
Згідно зі ст. 2 Генеральної угоди №15106N3 кредит - означає позичковий капітал у грошовій формі, який Банк виділяє для фінансування діяльності позичальника на умовах, визначених цією Генеральною угодою №15106N3 та на умовах Кредитних договорів, що укладаються в рамках цієї Генеральної угоди №15106N3.
Відповідно до положень та умов Генеральної угоди №15106N3 Банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою, визначеного пп. 4.2.4. Генеральної угоди №15106N3. Згідно з умовами Генеральної угоди №15106N3 Банк встановлює позичальнику ліміти заборгованості за кредитними операціями, визначені в кредитних договорах, укладених з Банком та позичальником, які після підписання стають невід`ємною частиною Генеральної угоди №15106N3 в порядку та на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового використання (пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Генеральної угоди №15106N3).
Додатком 1 до Генеральної угоди №15106N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди №15106N3, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 27.06.2013 №151213К5 (далі - Кредитний договір №151213К5) та Кредитний договір від 28.03.2014 №151214К2 (далі - Кредитний договір №151214К2).
07.10.2019 між AT Укрексімбанк , ПрАТ Райз-Максимко та ТОВ СП Нива укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір-2), відповідно до умов якого ПрАТ Райз-Максимко перевело на ТОВ СП Нива заборгованість за Генеральною угодою №15106N3, що складається із заборгованості за Кредитним договором №151214К2 та Кредитним договором №151213К5, а ТОВ СП Нива погодилось та набуло усіх прав та обов`язків, пов`язаних із такою заборгованістю, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення такої заборгованості.
У зв`язку з укладенням Договору-2, до Генеральної угоди №15106N3 були внесені зміни додатковою угодою №15106N3-0055 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема, змінено сторону позичальника за Генеральної угодою №15106N3 з ПрАТ Райз- Максимко на ТзОВ СП Нива .
У межах Генеральної угоди №15106N3 між Банком та Товариством був укладений Кредитний договір №151214К5.
Відповідно до умов Кредитного договору №151213К5 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К5), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К5 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К5 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п 3.2.3 ст. 3 Кредитного договору №151213К5, докази надання Кредиту-КЗ додаються).
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. З Кредитного договору №151213К5 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 75 685 587,12 грн. Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. З Кредитного договору №151213К5 кінцевий термін погашення Кредиту-К5 - 23.02.2017.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору №151213К5 визначено, що погашення Кредиту-К5 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151213 К5.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К5, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом-К5 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К5 у валюті Кредиту-К5. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом-К5 із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом-К5 на основі банківського року у валюті Кредиту-К5.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К5 тип процентної ставки заКредитом-К5: у дол. США - змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом-К5 в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К5; у гривні - фіксована в розмірі 20 % річних.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К5, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К5. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору №151213К5 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К5, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту-К5, визначеного Кредитним договором №151213К5, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за Кредитним договором №151213К5.
Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору №151213К5 позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору №151213К5. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. З, ст. 4 Кредитного договору №151213ІК5 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К5, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору №151213К5.
У зв`язку з укладенням Договору-2, до Кредитного договору №151213К5 були внесені зміни додатковим договором №151213К5-0018 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: ПрАТ Райз-Максимко перевело на ТОВ СП Нива , а ТОВ СП Нива набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані із заборгованістю за Кредитним договором №151213К5 в сумі 5 811 250,58 дол. США та 1 245 521,59 гривень (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К5, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151213К5), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151213К5 з ПрАТ Райз-Максимко на ТОВ СП Нива .
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К5 були внесені зміни додатковим договором №151213К5-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151213К5 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ СП Нива у доларах США за Кредитним договором №151213К5 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К5 в розмірі 3 060 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 1 123 786,87 дол. США.
Також, у межах Генеральної угоди №15106N3 був укладений Кредитний договір №151214К2.
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К2 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К2), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К2 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К2 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №151214К2, докази надання Кредиту-К2 додаються).
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №151214К2 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 243 524 285,72 гривень. Згідно із п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №151214К2 кінцевий термін погашення Кредиту-К2 - 23.02.2017.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №151214К2 визначено, що погашення Кредиту-К2 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості. Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151214К2.
У межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредитом-К2, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №151214К2 ).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №151214К2 тип процентної ставки за Кредитом-К2 - фіксована:11,5% річних для дол. США; 20 % річних для грн.
Проценти за Кредитом-К2 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-К2 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-К2 на основі банківського року.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3, п 4.2. ст. 4 та п. 6.8 ст. 6 Кредитного договору №151214К2, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К2. Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до пп. 14.1.1 Кредитного договору №151214К2 і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту-2 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-К2, зазначеної в п. 6.4. цього договору.
Відповідно до умов Кредитного договору №151214К2 позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит-К2, сплачувати проценти за Кредитом-К2, комісії та інші платежі за цим договором (пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору №151214К2).
Згідно з п. 10.2 ст. 10 Кредитного договору №151214К2 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором №151214К2, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп. (б) п. 5.11 ст. 5 Кредитного договору №151214К2.
У зв`язку з укладенням Договору-2, до Кредитного договору №151214К2 були внесені зміни додатковим договором №151214К2-0013 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: ПрАТ Райз-Максимко перевело на ТОВ СП Нива , а ТОВ СП Нива набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані із заборгованістю за Кредитним договором №151214К2 в сумі 20 133 770,11 дол. США та 4 133 770,60 грн (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К2, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151214К2), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151214К2 з ПрАТ Райз- Максимко на ТОВ СП Нива .
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К2 були внесені зміни додатковим договором №151214К2-0014, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151214К2 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ СП Нива у доларах США за Кредитним договором №151214К2 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К2 в розмірі 9 845 788,91 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 4 683 357,73 дол. США.
У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою № 15106N3 між AT Укрексімбанк та ПрАТ Райз-Максимко укладено договори застави №151208Z49 від 13.05.2008, №15106Z128 від 06.04.2006, №15106Z101 від 23.03.2006, №15106Z56 від 23.02.2006, №151208Z150 від 14.11.2008, №151208Z104 від 22.09.2008, №151208Z72 від 21.10.2008, №151207Z135 від 28.09.2007, №151207Z50 від 29.03.2007, №15106Z456 від 12.12.2006, №15105Z123 від 10.06.2005, №15105Z122 від 10.06.2005, №15106Z13 від 07.02.2006, №15105Z52 від 24.03.2005, №15105Z105 від 17.05.2005, №151210Z48 від 08.06.2010, №151210Z28 від 31.05.2010 та договори іпотеки №15106Z127 від 07.04.2006, №151208Z96 від 07.08.2008, №15106Z64 від 14.03.2006, №151208Z17 від 01.02.2008, №15106Z100 від 24.03.2006, №151209Z24 від 04.03.2009, №151210Z49 від 31.05.2010.
Згідно з положеннями вказаних договорів застави та іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Генеральної угоди №15106N3 та укладеними в її рамках Кредитним договором №151213К5 і Кредитним договором №151214К2 та/або невиконання Заставодавцем/Іпотекодавцем відповідних положень договорів застави та іпотеки, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Між AT Укрексімбанк , ПрАТ Компанія Райз , ПрАТ Райз-Максимко та ТОВ СП Нива укладено Генеральну кредитну угоду №151213N3 від 24.07.2013 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода №151213N3).
Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди №151213N3, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.
Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди №151213N3 застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди №151213N3), зокрема: Кредит - грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; Кредитний договір - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди №151213N3 і є Додатком до нього.
Відповідно до умов пп.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Генеральної угоди №151213N3 Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди №151213N3, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди №151213N3.
Додатком 1 до Генеральної угоди №151213N3 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 24.07.2013 №151213К12 (надалі - Кредитний договір №151213К12).
У межах Генеральної угоди №151213N3 між Банком та ТОВ Сількогосподарським підприємством НИВА був укладений Кредитний договір №151213К12 .
Відповідно до умов Кредитного договору №151213К12 Банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-К12), а саме грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К12 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К12 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. З Кредитного договору №151213К12, докази надання Кредиту додаються).
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору №151213К12 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 грн. Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. З Кредитного договору №151213К12 кінцевий термін погашення Кредиту-К12 - 23.02.2017.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 15121ЗК12 визначено, що погашення Кредиту-К12 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору №151213К12.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору №151213К12, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом-К12 у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. З Кредитного договору №151213К12 у валюті Кредиту-К12. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом-К12 із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом-К12 на основі банківського року у валюті Кредиту-К12.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №151213К12 тип процентної ставки за Кредитом-К12: у дол. США - змінювана та визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США(6м)(індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом-К12 в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5. ст. З Кредитного договору №151213К12; у гривні - фіксована в розмірі 20 % річних.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору №151213К12, позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К12. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору №151213К12 до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за Кредитом-К12, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту-К12, визначеного Кредитним договором №151213К12, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за Кредитним договором № 15121ЗК12.
Згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору №151213К12 позичальник зобов`язується виконувати вимоги Кредитного договору №151213К12. У разі невиконання зобов`язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору №151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. З Кредитного договору №151213К12, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору №151213К12.
18.10.2019 до Кредитного договору №151213К12 були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору №151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТзОВ СП Нива у доларах США за Кредитним договором №151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом-К12 в розмірі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 770 949,81 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №151213N3 між AT Укрексімбанк та ПрАТ Райз-Максимко укладено Договір поруки від 25.07.2013 №151213Р16 із змінами і доповненнями (далі - Договір поруки-2).
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки-2 визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.
Положеннями п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-2 врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні: Кредитний договір - Генеральна угода №151213N3 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної угоди №151213N3, у тому числі після набуття чинності цим Договором поруки-2, які їй підпорядковуються, є додатками до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності Договором поруки-2, які є її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ), відповідно до якої Банк та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України Про банки і банківську діяльність ) у рамках ліміту Генеральної угоди №151213N3 у розмірі еквівалентному 572 920 225,30 (п`ятсот сімдесят мільйони дев`ятсот двадцять тисяч двісті двадцять п`ять, 00) грн, зі строком кредитування до 01.06.2018 (включно), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною угодою №151213N3, у тому числі після набуття чинності Договором поруки-2; Основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед Банком, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Банку суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Банку усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Банку, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Договору поруки-2 Банк має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.
Згідно із п. 8.1 ст. 8 Договору поруки-2 цей договір набуває чинності з дати його підписання представниками сторін, а також скріплення відбитками печаток і діє 119 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 119 місяців з дати набуття цим договором чинності.
У випадках продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Договору поруки-2, строк дії поруки за цим договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим договором не вимагається).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою №151213N3 між AT Укрексімбанк та ПрАТ Райз-Максимко укладено договори застави №151213Z33 від 25.07.2013, №151214Z45 від 16.12.2014, №151213Z45 від 16.12.2013, №151215Z66 від 29.12.2015, №151215Z29 від 26.05.2015 та договори іпотеки №151216Z36 від 30.09.2016, №151216Z28 від 15.07.2016, №151216Z3 від 31.05.2016.
Згідно з положеннями вказаних договорів застави та іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Генеральної угоди №15106N3 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151213К12 та/або невиконання Заставодавцем/Іпотекодавцем відповідних положень договорів застави та іпотеки, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Загальна сума заборгованості Боржника перед Банком станом на 02.02.2020 (включно) за твердженнями Банку становить 7 305 082,51 дол. США та 3 744 135 462,77 грн, що разом, станом на дату звернення до суду у гривневому еквіваленті становить 3 922 947 080,92 грн, і складається із заборгованості
за Генеральною угодою №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 - 5 756 014,12 дол. США та 2 947 539 777,14 гри., в т.ч.:
- 1 315 555 414,75 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 729 785 547,25 грн. - проценти за користування кредитом;
- 15 274 785,36 грн. - комісія за управління кредитом;
- 5 756 014,12 дол. США та 18 066 131,34 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 5 933 146,43 грн. - втрати від інфляції;
-862 924 752,01 грн. - пеня.
за Генеральною угодою M15106N3 та укладеними в її рамках Кредитним договором №151213К5 та Кредитним договором №151214К2 - 1 351 658,51 дол. США та 695129 506,07грн., в т.ч.:
- 319 209 872,84 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 163 180 409,14 грн. - проценти за користування кредитом;
- 3 828 564,89 грн. - комісія за управління кредитом;
- 1 351 658,51 дол. США та 4 477 335,48 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 1 413 931,18 грн. - втрати від інфляції;
- 203 019 392,54 грн. - пеня.
за Генеральною угодою M151213N3 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151213К12 -197409,88 дол. США та 101 461 975,56 грн., в т.ч.:
- 48 478 349,92 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг);
- 21 910 707,10 грн. - проценти за користування кредитом;
- 578 925,19 грн. - комісія за управління кредитом;
- 197 409,88 дол. США та 651 381,02 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань;
- 207 250,22 грн. - втрати від інфляції;
- 29 635 362,11 грн. - пеня.
У зв`язку із невиконанням зобов`язань за вказаними вище генеральними угодами, Банк надіслав на адресу Боржника листи №0019500/854-20 від 11.01.2020 та №0019500/859-20 від 11.01.2020, проте заборгованість станом на дату подання заяви з грошовими вимогами не погашена.
Заперечення Боржника проти грошових вимог Банку зводить до непогодження безпосередньо із їх розміром. Завищення суми кредиторських вимог обґрунтовано тим, що розрахунок процентів за укладеними кредитними договорами, укладеними в межах генеральних угод, Банком здійснений до 02.02.2020 (до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника), у той час як, за твердженнями Товариства, період нарахування процентів має бути обмежений граничним строком повернення кредитів - 23.02.2017. Крім того, Боржник зазначає, що Банком заявлена пеня поза межами строку позовної давності. Водночас, включення до грошових вимог Банку суму трьох процентів річних на думку Боржника призводить до подвійної відповідальності Боржника.
Заслухавши пояснення всіх учасників справи та перевіривши їх доданими доказами суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Внаслідок укладення Генеральної угоди №15106N6, Генеральної угоди №15106N3, Генеральної угоди № 151213N3 та укладених в межах даних угод Кредитних договорів К1, К5, К2 та К12 між Банком, Компанією та Товариством виникли правовідносини, які регулюються Главою 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Разом з тим, внаслідок укладення договорів поруки, а також беручи до уваги факт направлення Банком вимоги до позичальників та поручителя - Боржника, останній є солідарним боржником за укладеними Генеральними угодами та укладеними в межах них Кредитними договорів з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позичальниками не виконаний обов`язок щодо повернення кредитів за кредитними договорами у наступних розмірах: Кредитний договір № 151214К1 - 1 315 555 414,75 грн Кредитний договір № 151213К5 - 75685587,12 грн, Кредитний договір № 151214К2 - 243 524 285,72 грн та Кредитний договір № 151213К12 - 48 478 349,92 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладених кредитних договорів сторони погодили строк повернення кредитів до 23.02.2017.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс-18).
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про здійснення перерахунку процентів за користування кредитами до 23.02.2017. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що сторонами не було погоджено (у тому числі але невиключно) інший строк виконання основного зобов`язання та інші умови нарахування процентів за користування. При цьому, укладення додаткових угод, а саме 23.10.2019 до Кредитного договору К1, 18.10.2019 до Кредитних договорів К5, К2 та К12 не було направлено на зміну ставки процентів, оскільки вказаними додатковими угодами не був продовжений строк виконання основного зобов`язання. Тобто, строк повернення кредитів так і залишився визначеним 23.02.2017, а укладеними додатковими угодами після вказаної дати повернення були направлені на зміну боржника в зобов`язанні та визначення суми наявної заборгованості.
Згідно здійсненого судом розрахунку, із врахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром процентів за користування кредитів є наступним: Кредитний договір № 151214К1 - 249 285 231,01 грн, кредитний договір № 151213К5 - 8 226 670,12 грн, кредитний договір № 151214К2 - 41 545 657,48 грн кредитний договір № 151213К12 - 7 030 508,45 грн. При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що визначення гривневого еквівалента процентів здійснювався на дату укладення додаткових угод до Кредитних договорі, умовами яких було погоджено визначення суми кредитного зобов`язання в гривневому еквіваленті (23.10.2019 та 18.10.2019 відповідно).
Також судом був перевірений розрахунок заявлених сум комісії та визнано їх такими, що здійснені відповідно до умов укладених договорів та дорівнюють: Кредитний договір № 151214К1 - 15 274 785,36 грн, Кредитний договір № 151213К5 - 885 524,12 грн, Кредитний договір № 151214К2 - 2 943 040,77 грн, Кредитний договір № 151213К12 - 578 925,19 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий Банком розрахунок трьох процентів річних, суд визнав його арифметично вірним та здійсненим із дотриманням приписів чинного законодавства, а саме Кредитний договір № 151214К1 - 5 756 014,12 доларів США (140 893 986,82 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 18 066 131,34 грн, всього 158 960 118,16 грн, Кредитний договір № 151213К5 304 346,46 доларів США (7 449 701,34 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 1 020 471,65 грн, всього 8 470 172,99 грн, Кредитний договір № 151214К2 - 1 047 312,05 доларів США (25 635 790,16 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 3 456 863,83 грн, всього 29 092 653,99 грн, Кредитний договір № 151213К12 - 197 409,88 доларів США (4 832 139,82 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 651 381,02 грн, всього 5 483 520,84 грн.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження Боржника про те, що нарахування трьох процентів річних призводить до подвійної відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що за своєю правовою природою три проценти річних є компенсаційною платою за порушення грошового зобов`язання, а не відповідальністю за таке порушення.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).
При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що право Банку на нарахуванні інфляційних втрат, виникло з моменту визначення суми грошового зобов`язання за кредитними договорами в національній валюті - гривні, тобто з дня наступного після укладення додаткових угод, а саме 23.10.2019 до Кредитного договору № 151214К1 та 18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К5, № 151214К2, № 151213К12.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Отже можливість нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання (у даному випадку - на суму заборгованості по кредиту), визначеного в іноземній валюті, виключається. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/4693/15 від 18.09.2020.
Судом здійснений перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вказаного вище та, беручи до уваги, що нарахування інфляційних втрат здійснюється за повний календарний місяць, тобто за період з 01.11.2019 по 31.01.2020. Так, інфляційні втрати за спірними кредитними договорами за перерахунком суду становить: Кредитний договір № 151214К1 5 745 489,39 грн, Кредитний договір № 151213К5 - 295 142,44 грн, Кредитний договір № 151214К2 - 1 015 956,90 грн, Кредитний договір № 151213К12 - 200 941,45 грн.
Водночас суд відхиляє заперечення Боржника щодо заявлених сум пені та зазначає наступне.
Нормами частини 1 статті 220 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Положеннями частини 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Із наданого Банком до суду розрахунку вбачається, що останнім здійснене нарахування пені на суму основного боргу, процентів та комісії за період з 24.02.2017 по 02.02.2020, проте суд вважає таке визначення періоду нарахування для даної штрафної санкції помилковим з огляду на наступне.
Так, порядок нарахування пені передбачено статтею 10 укладених Кредитних договорів, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Беручи до уваги умови нарахування пені за фактичну кількість прострочених днів, суд вважає обґрунтованим нарахування пені після граничного строку повернення суми кредитів, тобто з 24.02.2017. Разом з тим, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що період нарахування пені обмежується строком, що співпадає з датами укладення додаткових угод, якими було здійснене переведення боргу в гривневий еквівалент, а саме 23.10.2019 до Кредитного договору № 151214К1 та 18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К5, № 151214К2, № 151213К12. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що укладені угоди є новацією. Законодавець визначає новацію, як припинення зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація) . Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором (частина 2, 4 статті 604 ЦК України).
Так, вказаними додатковими угодами не передбачено порядку нарахування пені , у той час як статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .
Суд здійснив перерахунок пені, урахуванням вказаного, та дійшов висновку про те, що обґрунтований розмір становить: кредитний договір № 151214К1 - 693 116 510,75 грн, кредитний договір № 151213К5 - 41 633 134,49 грн, кредитний договір № 151214К2 - 138 896 160,83 грн, кредитний договір № 151213К12 - 26 047 343,12 грн .
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вказане, суд відзначає, що обґрунтованим розміром грошових вимог Банку, що підлягають включенню до реєстру є:
Генеральна угода № 15106N6 ( кредитний договір № 151214К1) Основний борг 1 315 555 414,75 грн, Борг зі сплати процентів 249 285 231,01 грн, Комісія 15 274 785,36 грн, Пеня 693 116 510,75 грн, Інфляція 5 745 489,39 грн, Три проценти річних 5 756 014,12 доларів США (140 893 986,82 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 18 066 131,34 грн, всього 158 960 118,16 грн;
Генеральна угода № 15106N3 (кредитний договір № 151213К5) Основний борг 75685587,12 грн, Борг зі сплати процентів 8 226 670,12 грн, Комісія 885 524,12 грн, Пеня 41 633 134,49 грн, Інфляція 295 142,44 грн, Три проценти річних 304 346,46 доларів США (7 449 701,34 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 1 020 471,65 грн, всього 8 470 172,99 грн; (кредитний договір № 151214К2) Основний борг 243 524 285,72 грн, Борг зі сплати процентів 41 545 657,48 грн, Комісія 2 943 040,77 грн, Пеня 138 896 160,83 грн, Інфляція 1 015 956,90 грн, Три проценти річних 1 047 312,05 доларів США (25 635 790,16 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 3 456 863,83 грн, всього 29 092 653,99 грн;
Генеральна угода № 151213N3 (кредитний договір № 151213К12) Основний борг 48 478 349,92 грн, Борг зі сплати процентів 7 030 508,45 грн, Комісія 578 925,19 грн, Пеня 26 047 343,12 грн, Інфляція 200 941,45 грн, Три проценти річних 197 409,88 доларів США (4 832 139,82 грн за курсом станом на 21.02.2020 - 24,4777) та 651 381,02 грн, всього 5 483 520,84 грн. Загальний розмір грошових вимог дорівнює 3 117 971 125,36 грн.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Разом з тим, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
З системного аналізу викладеного слідує, що Банк належними та допустимими доказами доведено наявність у нього кредиторських вимог до Товариства, як до заставодавця та іпотекодаця, в загальному розмірі 3 117 971 125,36 грн.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).
Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку .
Таким чином, забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону та відповідно вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), i є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувальних договорів та чинного законодавства.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/492/17 від 15.05.2018.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про віднесення вимог Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в розмірі 3 117 971 125,36 грн до вимог, що забезпечені заставою та іпотекою за забезпечення, а саме за: договорами застави №151210Z48 від 08.06.2010, №151210Z28 від 31.05.2010 та договорами іпотеки №151209Z24 від 04.03.2009, №151210Z49 від 31.05.2010, договорами застави №151208Z49 від 13.05.2008, №15106Z128 від 06.04.2006, №15106Z101 від 23.03.2006, №15106Z56 від 23.02.2006, №151208Z150 від 14.11.2008, №151208Z104 від 22.09.2008, №151208Z72 від 21.10.2008, №151207Z135 від 28.09.2007, №151207Z50 від 29.03.2007, №15106Z456 від 12.12.2006, №15105Z123 від 10.06.2005, №15105Z122 від 10.06.2005, №15106Z13 від 07.02.2006, №15105Z52 від 24.03.2005, №15105Z105 від 17.05.2005, №151210Z48 від 08.06.2010, №151210Z28 від 31.05.2010 та договорами іпотеки №15106Z127 від 07.04.2006, №151208Z96 від 07.08.2008, №15106Z64 від 14.03.2006, №151208Z17 від 01.02.2008, №15106Z100 від 24.03.2006, №151209Z24 від 04.03.2009, №151210Z49 від 31.05.2010, договорами застави №151213Z33 від 25.07.2013, №151214Z45 від 16.12.2014, №151213Z45 від 16.12.2013, №151215Z66 від 29.12.2015, №151215Z29 від 26.05.2015 та договорами іпотеки №151216Z36 від 30.09.2016, №151216Z28 від 15.07.2016, №151216Z3 від 31.05.2016.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн.
В решті вимог відмовити.
Щодо вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова ініціатива
На обґрунтування заявлених вимог ПАТ КБ Фінансова ініціатива зазначило, що 12.04.2013 між ним та ПрАТ Райз-Максимко укладено кредитний договір № 010/11/22 із строком дії до 11.04.2020. Згідно умов кредитного договору ПрАТ Райз-Максимко надано кредит в сумі 143 417 042,90 грн.
Також, у забезпечення виконання умов кредитного договору № 010/11/22 від 12.04.2013 було укладено Договір застави №35 від 31.03.2011 обладнання на суму 262 444 612,00 грн. та Договір застави №36 від 31.03.2011 сільгосптехніки на суму 74 940 828,72 грн.
21.05.2019 у ПАТ "КБ Фінансова ініціатива розпочато процедуру ліквідації на підставі рішення № 352-рш Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова ініціатива , яким відкликано банківську ліцензію №219 від 11.10.2011 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.05.2019 № 1268 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Фінансова ініціатива та делегування повноважень ліквідатора банку .
Рішенням № 238 від 03.02.2020 (із внесеними змінами рішенням № 281 від 06.02.2020) виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 06.02.2020 призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Комерційний банк Фінансова ініціатива Караченцеву А.Ю.
У той же час, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване 28.05.2015 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015000000000338 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 351 КК України.
У ході розслідування у вказаному кримінальному провадженні в ПАТ Комерційний банк Фінансова ініціатива вилучено оригінали документів на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2015 у справі № 757/19346/15-к.
Згідно з протоколом від 10.06.2015 тимчасового доступу до речей і документів старшим слідчим ОВС ГСУ МВС України Любезніковим Д.О. вилучено копії документів, що стосуються взаємовідносин між ПАТ Комерційний банк Фінансова ініціатива та Національним банком України, за переліком у 235 позицій, серед яких кредитний договір № 010/11/22 від 12.04.2013, додаткові угоди до кредитного договору, договори застави, додаткові угоди до цих договорів застави та інші документи кредитної справи.
Отже, ПАТ КБ Фінансова ініціатива зазначило, що позбавлено можливості надати всі документи до кредитного договору та договору застави, укладених із ПрАТ Райз-Максимко , з огляду на їх вилучення слідчим у межах кримінального провадження № 12015000000000338.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1662цс17, в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 740/2904/17-ц).
Однак, жодних доказів на підтвердження укладення між ПАТ КБ Фінансова ініціатива та ПрАТ Райз-Максимко кредитного договору № 010/11/22 від 12.04.2013 та надання кредитних коштів за ним матеріали справи не містять.
Відсутність первинної документації позбавляє суд можливості перевірити викладені ПАТ Комерційний банк Фінансова ініціатива обставин щодо укладення із ПрАТ Райз-Максимко кредитного договору та здійснити перевірку наданих розрахунків заборгованості.
У той же час суд зауважує, що відповідно до протоколу від 10.06.2015 тимчасового доступу до речей і документів старшим слідчим ОВС ГСУ МВС України Любезніковим Д.О. у ПАТ КБ Фінансова ініціатива вилучено лише копії документів, зокрема й щодо кредитних правовідносин із ПрАТ Райз-Максимко .
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Фінансова ініціатива у визнанні кредитором на суму 54 418 373,00грн.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус про закриття провадження у справі №910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на підставі п.2ч.1 ст. 231 Господарського процедусуального кодексу України.
Як вбчаєаться з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус , звертаючись 17.01.2020 до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко посилалось на наявність заборгованості боржника перед кредитором у розмірі 2 733 143,47 грн, яка підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/6231/19 від 16.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/6231/19 від 23.12.2019.
Зокрема, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2019 по справі № 910/6231/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 по справі № 910/6231/19 та набрало законної сили 23.12.2019, позов ТОВ "Юридична компанія "Бонус" задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" заборгованість у розмірі 2 336 659,51 грн., інфляційні втрати в сумі 267 062,63 грн., 3% річних в розмірі 89 030,04 грн. та 40 391,29 грн. судового збору.
Даному факту було надано оціну судом у підготовчому засіданні та за наслідком чого відкрито провадження у даній справі 03.02.2020 року.
Наразі, Заявник, подаючи клопотання про закриття провадження у справі 04.06.2020, посилається, що 27.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ БОНУС (надалі іменується - "Цедент"), в особі директора Селітренікова Леоніда Михайловича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА АСПЕКТ , (надалі іменується -"Цесіонарій"), в особі директора Овсяннікової К. С., що діє на підставі Статуту,з другого боку, (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона"), керуючись ст. ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України, уклали Договір відступлення права вимоги (цесії) № 3,пункт 2 якого передбачає За умовами цього Договору Цесіонарій стає новим кредитором у зобов`язанні та набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов`язку на суму 2 733 143,47грн., яке виникло у ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РАЙЗ- МАКСИМКО" на підставі:договору поставки №КПМ-0039П від 24.04.2017; договору відступлення права вимоги (цесії) № 17250, від 25 лютого 2019р, відповідно до умов якого ТОВ Мікс Агро (код ЄДРПОУ 19261476) передало, а ТОВ Юридична компанія БОНУС набуло право вимоги, до ПрАТ Райз-Максимко (код ЄДРПОУ 30382533); Рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/6231/19 .
До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що зазначене в пункті 2 цього Договору та існує на момент укладення цього Договору у зв`язку з не проведенням Боржником розрахунків.
У відповідності до пункту 8 укладеного між сторонами договору Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін, а саме: 27.12.2019 року.
Із матеріалів справи № 910/638/20 вбачається, що провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко відкрито за заявою ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус , кредиторські вимоги якого склали 2 733 143 грн. 47 коп. та грунтувалися на рішенні господарського суду м. Києва по справі № 910/6231/19 від 16.09.2019 року.
Як зазначає Заявник, станом на 17.01.2020 року - момент подання до господарського суду м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус заяви про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко у Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус були відсутні будь-які кредиторські вимоги до боржника у зв`язку із укладенням 27.12.2019 року договору відступлення права вимоги ( цесії) № З Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА АСПЕКТ (кодЄДРПОУ40547918), а відповідно і було відсутнє зобов`язання боржника сплатити кредитору, саме ТОВ Юридична компанія Бонус , певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, оскільки право вимоги із 27.12.2019 року перейшло до ТОВ Консалтингова група Аспект .
Відтак, на підставі викладеного, Заявник вважає, що відсутність безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора та відсутність обов`язку боржника погасити кредиторські вимоги перед ініціюючим кредитором є відсутністю предмету спору в розумінні статті 231 Господарського процедусального кодексу України та підставою для закриття провадження у справі у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд критично відноситься до вказаної позиції Заявника з огляду на наступне.
За приписами статті 129 Конституції України , статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко здійснюється відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства , який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності юридичної особи.
Згідно з частиною 1 статті 2 названого Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Підстави закриття провадження у справі про банкрутство визначено частиною першою статті 90 КУзПБ, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9)в інших випадках, передбачених законом.
Варто зазначити, що законодавець розмежовує можливість закриття провадження у справі про банкрутство з тих чи інших підстав стадіями процедури банкрутства.
Так, згідно з частиною другою статті 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства про банкрутство та беручи до уваги, що справа №910/638/20 про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко перебуває на стадії розпорядження майном, закриття провадження у даній справі могло здійснюватися лише на підставі пунктів 3, 4, 8 і 9 частини першої статті 90 КУзПБ.
Разом з тим, закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пунктів 3,4,8,9 частини першої статті 90 КУзПБ поставлено в залежність до обов`язкових умов, зокрема, у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника, відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, господарським удом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, в інших випадках, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Очевидно, що дії Заявника, який подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі задекларованої заборгованості у розмірі 2 733 143,47грн., а згодом
подає клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності такої заборгованості у зв`язку з її відступленням третій особі, що начебто передувала поданню такого позову, суперечить його попередній поведінці (меті задоволення своїх вимог через інститут банкуртства) за своєю правовою природою є недобросовісною поведінкою особи, яка звертається до суду.
Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів
Аналізуючи норми чинного законодавства, у суду відсутні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки відсутність заборгованості перед ініціюючим кредитором, факт якої виявися через чотири місяці після відкриття провадження у справі про банкрутство, не передбачено нормами КУзПБ, а також позбавляє кредиторів, вимоги яких уже заявлено у даній справі, задовольнити їх у процедурі банкрутства.
Також поза увагою не слід залишати факт судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів, який гарантує дотримання прав як кредиторів, так і боржника.
Наразі, з вимогами до Боржника надійшло 56 заяв кредиторів.
Тоді як за відсутності цього контролю з боку суду у межах справи про банкрутство з підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство, кредитори (окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково: внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника; внаслідок недобросовісної поведінки боржника - задоволення ним на власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого) кредитора, що не має місце за умови судового контролю, наприклад, під час одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство, чи у відповідності до черговості, визначеної ст. 64 КУзПБ.
Крім цього продовження провадження у цій справі про банкрутство Боржника задля надання йому можливості погасити вимоги кредиторів чи то у процедурі розпорядження майном, санації, ліквідації дає можливість досягти процесуальної економії та запобігти повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про банкрутство Боржника.
Відсутність предмета спору в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин ( в даному випадку уступлення права вимоги до Боржника).
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус відступлено право вимоги до Боржника, на підставі якого ґрунтувались кредиторські вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 2 733 143,47грн. Товариству з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Аспект (Договір відступлення права вимоги №3 від 27.12.2019р), а ТОВ Консалтингова група Аспект , в свою чергу, не скористалось своїм правом та не подало заяву про заміну процесуального правонаступника, суд приходить до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороної чи її представнико процесуальними правами або якщо спір вини внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що витрати заявника по сплаті судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі покладаються на останнього з підстав викладених вище.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Доказів наявності у боржника майна, що перебуває у заставі (іпотеці), суду не подано.
Відповідно до абзацу 2 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.
Заяви з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян до суду не надходили.
Станом на 12.10.2020 заяв від кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, поданий розпорядником майна на затвердження реєстр вимог кредиторів, додатково перевіривши правові підстави заявлення кредиторами грошових вимог до боржника, господарський суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Визнати кредитором у справі № 910/638/20 по відношенню до боржника:
- Тоаристо з обмеженою відповідальністю Покуття Агро з грошовими вимогами на суму 1 204 204,00грн., з яких 4204,00грн.- вимоги першої черги, 1 200 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Приватне акціонерне товариство Західний торгово-промисловий дім з грошовими вимогами на суму 5 662 312,84., з яких 4 204,00грн.-вимоги першої черги, 5 658 108,84грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Стар-Майстер з грошовими вимогами на суму 3 219 930,60грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 3 215 726,60грн. -вимоги четвертої черги;
-Акціонерне товариство Ритм з грошовими вимогами на суму 9 003 990,09грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 8 999 786,09грн.-вимоги четвертої черги;
-Фермерське господарство Весна-Агро з грошовими вимогами на суму 992 171,34грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 987 967,34грн.-вимоги четвертої черги;
-Товариство з обмеженою відповідальністю Золочівцукор з грошовими вимогами на суму 826 204,00грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 822 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Приватне акціонерне товариство Ніжинський м`ясокомбінат з грошовими вимогами на суму 1 134 122,04грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги,1 129 918,04грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Молоко з грошовими вимогами на суму 1 223 801,75грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 219 597,75грн.-вимоги четвертої черги;
-Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ Перше травня з грошовими вимогами на суму 1 314 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 310 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
-Приватне акціонерне товариство Тростянецький м`ясокомбінат з грошовими вимогами на суму 604 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 600 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Агротал з грошовими вимогами на суму 244 204,32грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 240 000,32грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля-Агропродукт з грошовими вимогами на суму 204 114,82грн., з яких 4 204,00грн.-вимоги першої черги, 199 910,82грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Альфа з грошовими вимогами на суму 2 704 631,06грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 2 700 427,06грн.-вимоги четвертої черги;
- Приватне підприємство Буринське з грошовими вимогами на суму 2 261 937,09грн., з яких 4 204,00грн.-вимоги першої черги, 2 257 733,09грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Райз-Північ з грошовими вимогами на суму 5 224 679,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 5 220 475,00грн.-вимоги четвертої черги;
-Приватне сільськогосподарське підприємство (з орендними відносинами) Гошівське з грошовими вимогами на суму 1 876 271,95грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 872 067,95грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю -Агро Сервіс- з грошовими вимогами на суму 20 209 589,82грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 20 205 385,82грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібодар з грошовими вимогами на суму 1 084 205,58грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 080 001,58грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро з грошовими вимогами на суму 969 584,83грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 965 380,83грн. -вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ з грошовими вимогами на суму 424 207,55грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 420 003,55грн.-вимоги четвертої черги;
- Спільне Українсько-Англійське підприємство Дубноцукорінвест Товариство з обмеженою відповідальністю з грошовими вимогами на суму 820 924,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 816 720,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Червона волока з грошовими вимогами на суму 9 094 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 9 090 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод з грошовими вимогами на суму 42 102 616,72грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 42 098 412,72грн.-вимоги четвертої черги;
- Приватне підприємство Кренидівка з грошовими вимогами на суму 520 037,33грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 515 833,33грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття з грошовими вимогами на суму 1 823 629,29грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 819 425,29грн.-вимоги четвертої черги;
-Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нове життя з грошовими вимогами на суму 4 469 784,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 4 465 580,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Публічне акціонерне товариство Івано-Франківськ Вінницям`ясо з грошовими вимогами на суму 231 968,95грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 227 764,95грн.-вимоги четвертої черги;
-Приватне акціонерне товариство Ім. Тельмана з грошовими вимогами на суму 244 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 240 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест з грошовими вимогами на суму 46 126,68грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 41 922,68грн.-вимоги четвертої черги;
-Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгарант з грошовими вимогами на суму 334 033 528,96грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 318 510 015,47грн.-вимоги четвертої черги, 15 519 309,49грн.-вимоги шостої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-НВ з грошовими вимогами на суму 7268 873,81грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 7 264 669,81грн.-вимоги четвертої черги;
- Селянське (фермерське) господарство Зоря з грошовими вимогами на суму 206 751,31грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 202 547,31грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Порттрансбуд з грошовими вимогами на суму 1 715 377,75грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 711 173,75грн.-вимоги четвертої черги;
- Приватне підприємство імені Смика з грошовими вимогами на суму 286 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 282 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Лан-Н з грошовими вимогами на суму 1 504 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 500 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
-Дочірнє підприємство Ексімп-Рівне з грошовими вимогами на суму 385 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 381 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
-Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Іскра з грошовими вимогами на суму 274 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 270 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Бон-Ексім з грошовими вимогами на суму 10 054 806,55грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 10 050602,55грн.-вимоги четвертої черги;
- AVONEX Limаted з грошовими вимогами на суму 299 044 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 299 040 000,00грн. -вимоги четвертої черги;
- Приватне підприємство Бережани з грошовими вимогами на суму 1 684 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1680 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо з грошовими вимогами на суму 5 470 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 5 466 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
Товариство з обмеженою відповідальністю Європа-Транс ЛТД з грошовими вимогами на суму 37 984 876,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 37 980 672,00грн.-вимоги четвертої черги;
-Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум фінанси з грошовими вимогами на суму 276 084 766,15грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 276 080 562,15грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нива з грошовими вимогами на суму 611 268 838,57грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 611 264 634,57грн.-вимоги четвертої черги;
-Товариство з обмеженою відповідальністю Ямниця з грошовими вимогами на суму 485 606,57грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 481 402,57грн.-вимоги четвертої черги;
- Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Можарівське з грошовими вимогами на суму 24 232 204,00грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 24 228 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 317 884,79грн.-вимоги першої черги;
-Товариство з обмеженою відповідальністю Югтранзитсервіс-Агропродукт з грошовими вимогами на суму 194 204,00грн, 4204,00грн.-вимоги першої черги, 190 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт з грошовими вимогами на суму 83 655,14грн., 4204,00грн.-вимоги першої черги, 79 451,14грн.-вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю Зернопром Агро з грошовими вимогами на суму 47 004 204,00грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 47 000 000,00грн.-вимоги четвертої черги;
-Осева ексімпо Прага с.р.о. з грошовими вимогами на суму 9 073 231,36грн, з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 9 069 027,36грн.-вимоги четвертої черги;
- СП Кепітал Менеджмент, ЛЛС Товариство з обмеженою відповідальністю за законодавством штату Вайомінг, США з грошовими вимогами на суму 2 059 242 607,20грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 2 059 238 403,20грн.-вимоги четвертої черги;
-Експортно-імпортний Банк Сполучених Штатів з грошовими вимогами на суму 1 673 958 182,24грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 1 673 953 978,24грн.-вимоги четвертої черги;
- Акціонерне товариство Альфа-Банк з грошовими вимогами на суму 156 752 475,10грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 156 748 271,10грн.-вимоги четвертої черги;
- Акціонерне товариство Державний ощадний банк України з грошовими вимогами на суму 1 754 488 457,70грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 253 289 759,13грн.-вимоги четвертої черги, 1 501 194 494,57грн.-вимоги забезпечені заставою боржника.
- Компанію Дойче Трасті Кампані Лімітед з грошовими вимогами на суму 18 773 272 970,40грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 18 773 268 766,47грн.-вимоги четвертої черги;
- Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України з грошовими вимогами на суму 3 100 907 371,88грн., з яких 4204,00грн.-вимоги першої черги, 3 100 903 167,88грн.-вимоги забезпечені заставою боржника.
2. Зобов`язати розпорядника майна Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3.Зобов`язати розпорядника майна Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко , наявну дебіторську заборгованість.
4. Зобов`язати розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідсті до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.
5. Встановити дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 12.11.2020.
6. Зобов`язати розпорядника майна надати суду звіт про свою діяльність в процедурі розпорядження майном з врахуванням вимог ст.ст. 44-49 Кодексу України з процедур банкрутства.
7. Визначити дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/638/20 на 07.12.2020 12:00 год . Засідання відбудеться у приміщені господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 5 (корпус Б).
8. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного для їх подання, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
9. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус у закритті провадження у справі.
10. Закрити провадження у справі №910/638/20 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус .
11. Відмовити Приватному акціонерному товариству Західний торгово-промисловий дім у визнанні кредитором на суму 700,00грн.
12. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Зорі Прикарпаття у визнанні кредитором на суму 2500,00грн.
13. Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Фінансова ініціатива у визнанні кредитором на суму 54 418 373,00грн.
14. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт у визнанні кредитором на суму 37 758,32грн.
15. Відмовити Експортно-імпортному Банку Сполучених Штатів у визнанні кредитором на суму 68 862 833,78грн.
16. Відмовити Акціонерному товариству Альфа-Банк у визнанні кредитором на суму 1 764 496,55грн.
17.Закрити провадження з розгляду вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Монополіум фінанси на суму 18 476 431,95грн.
18.Ухвалу направити учасникам провадження у справі та розпоряднику майна.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство
Повний текст ухвали складено:07.12.2020
Суддя Д.В. Мандичев
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2020 |
Оприлюднено | 09.12.2020 |
Номер документу | 93371590 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні