Рішення

від 13.10.2020 по справі 911/1589/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1589/20

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд» , Одеська обл., Ширяївський р-н., с. Миколаївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-ТД» , Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка

про стягнення 491355,59 грн.

За участі секретаря судового засідання: Зорі В.С.

За участю представників:

від позивача: Власюк В.В. (орд. серії АА № 1021432 від 08.04.2020 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-ТД» (відповідач) про стягнення 454680,00 грн. вартості непоставленого товару та 36675,59 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, всього 491355,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором № ТД-45-19 від 24.09.2019 р. поставки нафтопродуктів, укладеним між позивачем та відповідачем, а саме щодо поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути 454680,00 грн. вартості непоставленого товару відповідно до ст. 670 Цивільного кодексу України та 36675,59 грн. процентів за користування коштами, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України.

30.07.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрзерно Трейд» у повному обсязі. Відповідач вказує на те, що та обставина, що ним було відвантажено, а позивачем 04.10.2019 р. отримано 4055 л. нафтопродуктів з оплачених позивачем 23000 л. нафтопродуктів ним визнається та не оспорюється. Разом з цим, відповідач зазначає, що ним було здійснено наступні поставки нафтопродуктів, а саме: 03.10.2019 р. у кількості 8000 л. та 16.10.2019 р. у кількості 6870 л., на підтвердження чого посилається на видаткові накладні № 262 від 03.10.2019 р. та № 263 від 16.10.2019 р. та товарно-транспортні накладні. Таким чином, за твердженням відповідача, на виконання умов договору ним було здійснено поставку нафтопродуктів у загальній кількості 18925 л. (4055 л. + 8000 л. + 6870 л.), однак, позивачем не було передано відповідачу оригіналів видаткових накладних, а після здійснення поставки відповідачу було надано лише скан-копії даних документів, тому у відповідача відсутня можливість надати до суду належним чином завірені копії даних документів.

Також, у відзиві на позов відповідач просив суд залучити до участі у справі у якості третіх осіб ТОВ «Г.С.М. ОПТ» та ТОВ «Автошлях Атотрейд» . Відповідач зазначає, що поставка товару у кількості 8000 л. здійснювалася 03.10.2019 р. до місцезнаходження позивача перевізником ТОВ Г.С.М. , а поставка товару у кількості 6870 л. здійснювалася 16.10.2019 р. до місцезнаходження позивача перевізником ТОВ Автошлях Автотрейд . Відповідач вважає, що ТОВ Г.С.М. та ТОВ «Автошлях Атотрейд» мають бути залучені до участі у справі, як треті особи, оскільки вказані перевізники безпосередньо приймали участь у господарській операції, та у випадку задоволення позовних вимог, їх права та інтереси можуть бути порушені.

Вказане клопотання судом не задоволено, оскільки рішення суду у даній справі жодним чином не впливатиме на права та обов`язки ТОВ «Г.С.М. ОПТ» та ТОВ «Автошлях Атотрейд» , а отже вони не є третіми особами в розумінні ст. 50 ГПК України.

31.08.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про витребування документів, в якому відповідач просить витребувати у позивача оригінали або належним чином засвідчені копії договору № ТД-45-19 від 24.09.2019 р., видаткових накладних № 262 від 03.10.2019 р., № 263 від 16.10.2019 р., акт звірки за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.

Вказане клопотання судом не задоволено з огляду на його необґрунтованість, оскільки позивач стверджує, що ним не підписувались видаткові накладні № 262 від 03.10.2019 р., № 263 від 16.10.2019 р., враховуючи відсутність факту поставки товару. Щодо витребування у позивача оригіналу договору № ТД-45-19 від 24.09.2019 р. то його було позивачем надано, а судом оглянуто в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження до 21.09.2020 р.

01.09.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він звертає увагу на те, що жодна посадова особа позивача не підписувала та не скріплювала печаткою товариства надані відповідачем в якості доказів видаткові накладні № 262 від 03.10.2019 р. та № 263 від 16.10.2019 р. Також позивач зазначає, що ним не направлялись скан-копії зазначених документів з огляду на факт відсутності поставки товару, яка б зумовила необхідність оформлення та обміну первинними документами. Тому, позивач вважає, доводи відповідача про здійснення 03.10.2019 р. поставки товару у кількості 8000 л. та здійснення 16.10.2019 р. поставки товару у кількості 6870 л. такими, що не відповідають дійсності, та просить суд призначити почеркознавчу експертизу видаткової накладної № 262 від 03.10.2019 р. та видаткової накладної № 263 від 16.10.2019 р. у справі в порядку, передбаченому ст. 99 ГПК України. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі судом не задоволено у зв`язку з відсутністю оригіналів вказаних документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020 р.

13.10.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він просив оголосити перерву у засіданні, провести його в іншу дату та проводити засідання суду за участю представника відповідача. Вказане клопотання мотивоване тим, що адвокат Коренчук Т.О. з 5 по 9 жовтня 2020 року мала щоденний контакт з особою у якої, в подальшому, було підтверджено інфікування COVID-19, разом з цим, станом на день направлення даного клопотання результат тесту на виявлення коронавірусу адвокатом ще не отримано. Отже, представник ТОВ Європа ТД потенційно може становити небезпеку для оточуючих.

Вказане клопотання не задоволено судом, оскільки відповідач скористався правом, наданим йому ст. 165 ГПК України, та подав відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, був присутній у підготовчих засіданнях та у судовому засіданні 24.09.2020 р. під час з`ясування судом обставин справи та дослідження доказів та висловлював свою позицію та міркування щодо вимог позову, тому неявка представника відповідача у судове засідання 13.10.2020 р., не перешкоджає розгляду справи по суті, відтак підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник позивача у підготовче засідання 14.07.2020 р. не з`явився, а у підготовчих засіданнях 30.07.2020 р., 01.09.2020 р. та 15.09.2020 р., а також у судових засіданнях 24.09.2020 р. та 13.10.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовчих 30.07.2020 р., 01.09.2020 р. та у судовому засіданні 24.09.2020 р. проти позову заперечував. У підготовчі засідання 14.07.2020 р. та 15.09.2020 р., а також у судове засідання 13.10.2020 р. представник відповідача не з`явився. Як вже зазначалось, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не задоволено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Європа-ТД (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд (покупець) було укладено договір № ТД-45-19 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, в кількості, в асортименті, за цінами та строками поставки відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що зобов`язання постачальника по поставці товару в рамках цього договору виникає тільки з моменту оплати покупцем товару за ціною, вказаною в рахунку-фактурі постачальника, і виконання положень п. 3.6 і 3.7 договору.

Ціною товару є ціна, узгоджена сторонами у відповідності з розділом 3 цього договору та сплачена покупцем по відповідному рахунку-фактурі (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору у разі узгодження заявки покупця, постачальник протягом робочого дня направляє покупцеві рахунок-фактуру по факсу, електронній пошті або кур`єром за вибором постачальника. Рахунок діє 2 робочих дня, включаючи день виписки.

Згідно з п. 3.4 договору покупець зобов`язується оплатити товар на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, в повній відповідності з рахунком-фактурою. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 3.5 договору постачальник зобов`язаний відвантажити, а покупець вивезти товар, оплачений згідно з відповідним рахунком-фактурою, протягом 5 банківських днів з дати виписки рахунку, з дотриманням положень п. 3.6 та п. 3.7 договору.

Покупець зобов`язується забезпечити своєчасну подачу автоцистерни під налив на естакади наливу узгодженої сторонами нафтобази, підготовлених відповідно до вимог ДСТУ 4454:2005. У разі порушення зазначених вимог постачальник не несе будь-яких зобов`язань з поставки товару та не несе відповідальність за відмову від наливу товару в непідготовлені під налив автоцистерни (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за умови: а) отримання постачальником передоплати за товар; б) пред`явлення уповноваженою покупцем особою, до початку відвантаження, документа, що посвідчує особу, а також надання оригіналу довіреності на отримання товару за формою, зазначеною в додатку № 3 до договору; в) надання покупцем по факсу, електронній пошті або кур`єром за вибором постачальника до моменту відвантаження постачальнику підписаної і скріпленої печаткою транспортної інструкції, в якій вказані заплановані до отримання асортимент товару, кількість, нафтобази відвантаження, дати відвантаження, державний номер автомобіля - автоцистерни, який буде поданий під налив, прізвище, ім`я, по батькові особи, уповноваженої на отримання товару, найменування та адреса вантажоодержувача. При наявності всієї перерахованої інформації в узгодженій заявці покупця надання транспортної інструкції не є обов`язковим.

Згідно з п. 3.8 договору зобов`язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання постачальником (особою, уповноваженою постачальником) товарно-транспортної накладної відповідно до вимог чинного законодавства України. У товарно-транспортній накладній зазначається номер і дата договору, заявки і рахунки-фактури, згідно з якими здійснюється поставка товару.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставленням печаток сторін і діє до 31.12.2019 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.2 договору).

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 216 від 24.09.2019 р. на оплату 23000 л. дизельного палива на суму 552000,00 грн.

26.09.2019 р. позивачем було оплачено дизельне паливо згідно з рахунком № 216 від 24.09.2019 р. у сумі 552000,00 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 249 від 26.09.2019 р.

Таким чином, позивачем належним чином виконано зобов`язання, передбачене п. 3.4 договору.

Відповідачем відвантажено, а позивачем вивезено 4055 л. палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО на суму 97320,00 грн. , що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 309 від 04.10.2019 р. та товарно-транспортною накладною № Р264 від 04.10.2019 р.

Позивач стверджує, що решта товару - дизельного палива у кількості 18945 л. вартістю 454680,00 грн. відповідачем поставлено позивачу не було.

Однак, відповідач у відзиві на позов зазначає, що на виконання умов договору ним було здійснено наступні поставки нафтопродуктів, а саме: 03.10.2019 р. у кількості 8000 л. на суму 192000,00 грн. та 16.10.2019 р. у кількості 6870 л. на суму 164880,00 грн.

Поряд з цим, приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження здійснення 03.10.2019 та 16.10.2019 р. поставок відповідачем надано скан-копії видаткових накладних № 262 від 03.10.2019 р. на суму 192000,00 грн. та № 263 від 16.10.2019 р. на суму 164880,00 грн. та копії товарно-транспортних накладних № 000000153 від 03.10.2019 р. та № 000000759 від 16.10.2019 р.

Водночас, у відзиві на позов відповідач зазначив, що оригінали вказаних видаткових накладних в нього відсутні.

У відповіді на відзив позивач стверджував, що жодна посадова особа позивача не підписувала та не скріплювала печаткою товариства надані відповідачем в якості доказів видаткові накладні № 262 від 03.10.2019 р. та № 263 від 16.10.2019 р. з огляду на відсутність факту поставки за вказаними видатковими накладними, який би зумовив необхідність оформлення та обмін первинними документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі в редакції, чинній станом на дату видаткових накладних) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, видаткові накладні № 262 від 03.10.2019 р. на суму 192000,00 грн. та № 263 від 16.10.2019 р. на суму 164880,00 грн. на які відповідач посилається, як на докази здійснення ним поставки дизельного палива, не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять даних про отримання товару (ПІБ, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції ), а відтак не можуть вважатись документами, що фіксують факт здійснення господарської операції у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, видаткові накладні № 262 від 03.10.2019 р. та № 263 від 16.10.2019 р. взагалі не засвідчені у встановленому ч. 5 ст. 91 ГПК України порядку, а тому незасвідчені належним чином копії вказаних видаткових накладних за умови ненадання їх оригіналів не можуть вважатись доказами здійснення відповідачем поставок.

Довіреностей на отримання товару, які відповідно до п. 3.7 договору мали бути надані відповідачу уповноваженою особою позивача до початку відвантаження відповідачем товару, суду не надано.

Додані відповідачем копії товарно-транспортних накладних № 000000153 від 03.10.2019 р. та № 000000759 від 16.120.2019 р., також не можуть вважатися документами, що фіксують факт здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, оскільки не містять посилань на договір № ДТ-45-19 поставки нафтопродуктів від 24.09.2019 р., а в графі вантажоодержувач взагалі вказано ТОВ Європа-ТД . Крім того, з копій вказаних товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати особу, якою здійснено підпис у графі отримав , оскільки дана графа товарно-транспортних накладних на відпуск нафти не містить даних щодо П.І.Б., посади особи, яка діяла від імені отримувача товару.

Щодо посилання відповідача на оформлення ним податкової накладної № 286 від 26.09.2019 р., то вона не може підтверджувати отримання позивачем товару за відсутності належних доказів здійснення господарської операції.

Додані до відзиву договір № 02-10-19/01 поставки нафтопродуктів від 02.10.2019 р., договір № 7 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2019 р., договір № 16.10-19 на транспортні послуги від 16.10.2019 р., укладені між відповідачем та іншими контрагентами, не можуть вважаться доказами здійснення відповідачем поставки нафтопродуктів позивачу, оскільки свідчать лише про наявність у відповідача інших договірних відносин, які не є предметом доказування у даній справі.

Таким чином, суду не доведено належними та допустимими доказами здійснення відповідачем поставки дизельного палива 03.10.2019 р. у кількості 8000 л. на суму 192000,00 грн. та 16.10.2019 р. у кількості 6870 л. на суму 164880,00 грн.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем поставлено паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4055 л. на суму 97320,00 грн., решта дизельного палива у кількості 18945 л. відповідачем поставлено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідачем отримано передоплату за товар у повному обсязі у сумі 552000,00 грн., проте на виконання умов п. 3.5 договору відповідач поставив позивачу товар лише на суму 97320,00 грн.

ТОВ Укрзерно Трейд звернулось до ТОВ Європа-ТД з претензією від 10.04.2020 р., в якій вимагало або поставити оплачений згідно рахунку на оплату № 216 від 24.09.2019 р., але не поставлений товар в кількості 18945 л. загальною вартістю 454680,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати отримання даної претензії або повернути покупцеві суму предоплати за оплачений, але не поставлений товар у розмірі 454680,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати отримання даної претензії.

Направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (ф. 107) від 17.04.2020 р. та накладною відділення поштового зв`язку № 6502307506499 від 17.04.2020 р.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів поставки товару чи повернення позивачу грошових коштів на суму 454680,00 грн. станом на момент прийняття рішення відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки на час прийняття рішення відповідач не здійснив поставку дизельного палива у кількості 18945 л. вартістю 454680,00 грн. та не повернув позивачу вартість непоставленого товару, то вимога позивача про стягнення з відповідача 454680,00 грн. вартості непоставленого товару за договором № ТД-45-19 поставки нафтопродуктів від 24.09.2019 р., тобто попередньої оплати, є обґрунтованою, доведеною, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Позивач, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача також 36675,59 грн. процентів за користування коштами, нарахованих за період з 02.10.2019 р. по 04.10.2019 р. на суму 552000,00 грн. та за період з 05.10.2019 р. по 25.05.2020 р. на суму 454680,00 грн. виходячи з облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У договорі № ТД-45-19 поставки нафтопродуктів від 24.09.2019 р. сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі № 905/1313/18.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору № ТД-45-19 поставки нафтопродуктів від 24.09.2019 р.

Правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення процентів, нарахованих виходячи з облікової ставки НБУ.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення 36675,59 грн. процентів за користування грошовими коштами, нарахованих на підставі ст. 536 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимог про стягнення 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлялось.

Отже, у суду відсутні підстави змінювати предмет (перераховувати розмір коштів з урахуванням іншої процентної ставки) і застосовувати іншу норму права (замість ст. 1048 ЦК України - ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 р. у справі № 904/5760/18.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві позивач просив судові витрати відповідно до попереднього розрахунку судових витрат, з яких 7370,34 грн. судового збору та 30000,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однак, доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу станом на час прийняття рішення позивачем не надано, з огляду на що, витрати ТОВ «Укрзерно Трейд» на професійну правничу допомогу між сторонами судом не розподілялись.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-ТД» (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Паркова, буд. 2, код 40471907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд» (66810, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Миколаївка, вул. Назарова, буд. 1 В, код 39461403) 454680,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) попередньої оплати та 6820,20 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять грн. 20 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.12.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева