Рішення

від 30.11.2020 по справі 911/2815/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2815/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ФАРМ»

про стягнення 424 351,30 грн.

Без виклику представників сторін.

Суддя Т.П. Карпечкін

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ФАРМ» про стягнення 424 351,30 грн. з яких 135 680,07 грн. боргу, 185 135,89 грн. пені, 40 704,02 грн. штрафу, 18 220,42 грн. 3% річних та 44 610,90 грн. інфляційних.

Згідно з ч. ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, враховуючи, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, а томупідлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, в даній справі характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд не вбачає необхідності для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» в частині задоволенні клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2020 року відкрито провадження у справі № 911/2815/20, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» про розгляд справи № 911/2815/20 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін задоволено частково, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103275157620 про вручення 10.10.2020 року поштового відправлення - ухвали суду від 29.09.2020 року у справі № 911/2815/20, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» (далі - позивач, по договору - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ФАРМ» (далі - відповідач, по договору - Покупець) було укладено Договір поставки № 32 (далі - Договір).

Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця на Товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти та оплатити Товар (п. 1.1 Договору).

Під Товаром у цьому Договорі розуміється мінеральні добрива (п. 1.2 Договору).

Загальна сума Договору складається з суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору (п. 3.1 Договору).

Розрахунок за Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, згідно з виставленими Постачальником специфікаціями та рахунками на оплату Товару (п. 4.1 Договору).

Зобов`язання Покупця з оплати вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів у повному обсязі на рахунок Постачальника в строк, зазначений в специфікації (п. 4.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2018 року включно, а у розрахунках - до остаточного повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору).

Якщо за 15 календарних днів до закінчення дії Договору жодна із Сторін письмово не заявляє про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (п. 7.2 Договору).

На виконання умов Договору, Сторонами було підписано ряд специфікацій, а саме: специфікацію № 1 від 09.09.2017 року на суму 119 100,06 грн. зі строком на оплату по факту поставки Товару, специфікацію № 2 від 25.09.2017 року на суму 174 680,09 грн. зі строком на оплату по факту поставки Товару, специфікацію № 3 від 06.10.2017 року на суму 158 800,08 грн. зі строком на оплату по факту поставки Товару, специфікацію № 4 від 10.11.2017 року на суму 208 340,09 грн. зі строком на оплату по факту поставки Товару, специфікацію № 5 від 13.11.2017 року на суму 186 780,00 грн. зі строком на оплату по факту поставки Товару, специфікацію № 6 від 30.11.2017 року на суму 220 559,90 грн. зі строком на оплату по факту поставки Товару (копії наявні в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, останній поставив протягом 09.09.2017 року - 01.12.2017 року відповідачу Товар на загальну суму 1 068 260, 22 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 31 від 09.09.2017 року на суму 119 100,06 грн., № 49 від 25.09.2017 року на суму 174 680,09 грн., № 58 від 06.10.2017 року на суму 158 800,08 грн., № 90 від 10.11.2017 року на суму 208 340,09 грн., № 93 від 13.11.2017 року на суму 186 780,00 грн., № 105 від 30.11.2017 року на суму 220 559,90 грн., та товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Відтак, у відповідності до підписаних специфікацій, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за видатковою накладною № 31 від 09.09.2017 року не пізніше 10.09.2017 року, за видатковою накладною № 49 від 25.09.2017 року не пізніше 26.09.2017 року, за видатковою накладною № 58 від 06.10.2017 року не пізніше 07.10.2017 року, за видатковою накладною № 90 від 10.11.2017 року не пізніше 11.11.2017 року, за видатковою накладною № 93 від 13.11.2017 року не пізніше 14.11.2017 року, за видатковою накладною № 105 від 30.11.2017 року не пізніше 01.12.2017 року.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі поставлений Товар не оплатив, розрахувався за період з 11.09.2017 року по 07.11.2019 року частково на загальну суму 932 580,15 грн.

Відтак, неоплаченою залишилась видаткова накладна № 105 від 30.11.2017 року на суму 135 680,07 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 135 680,07 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача за спірною видатковою накладною № 105 від 30.11.2017 року в сумі 135 680,07 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати Товару за видатковими накладними № 49 від 25.09.2017 року, № 58 від 06.10.2017 року, № 90 від 10.11.2017 року, № 93 від 13.11.2017 року, № 105 від 30.11.2017 року, позивач просить стягнути з відповідача 185 135,89 грн. пені за загальний період з 26.09.2017 року по 16.09.2020 року та 40 704,02 грн. 30% штрафу, нарахованих на суму боргу в розмірі 135 680,07 грн., на підставі 6.2 Договору, 18 220,42 грн. 3% річних за загальний період з 26.09.2017 року по 16.09.2020 року, 44 610,90 грн. інфляційних, нарахованих за загальний період жовтень 2017 року - серпень 2020 року, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі прострочення терміну оплати за цим Договором Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення. А також інфляційні збитки, що поніс Постачальник та штрафні санкції у розмірі 30% від дебіторської заборгованості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється за весь час прострочення без обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані пеня, штраф, 3% річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданих позивачем розрахунках пені та 3% річних, зокрема помилки в періодах нарахування, оскільки, позивачем помилково здійснено вказані нарахування, починаючи з останнього дня на оплату, чим безпідставно збільшено кількість днів прострочення.

Судом було здійснено правильний розрахунок пені та 3% річних за заявлений позивачем період на заявлені суми боргу по кожній спірній видатковій накладній окремо, з врахуванням виявлених недоліків, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 184 460,26 грн. пені та 18 142,41 грн. 3% річних.

Інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 44 610,90 грн.

Штраф правомірно нарахований на суму заборгованості, що відповідає п. 6.2 Договору. Відтак, у зв`язку з тим, що наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, штраф підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 40 704,02 грн.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 493 597,66 грн. з яких: 135 680,07 грн. основного боргу, 184 460,26 грн. пені, 40 704,02 грн. штрафу, 18 142,41 грн. 3% річних та 44 610,90 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1. ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем в позовній заяві подано попередній орієнтований розрахунок судових витрат на загальну суму 36 365,27 грн., якою позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 6 365,27 грн. та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

В підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 1112 від 22.09.2020 року на суму 6 365,27 грн.

Оскільки, в спрощеному позовному провадженні судові дебати не проводяться, в строк до прийняття рішення позивачем, в підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, належних доказів оплати вказаних витрат, зокрема, платіжного доручення, виписки по рахунку тощо , не подано, господарський суд залишає без розгляду заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 353,96 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ФАРМ» про стягнення 424 351,30 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ФАРМ» (08472, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, буд. 5/4, код 39217460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Гвардійська, буд. 45, код 41369698) 135 680 (сто тридцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 07 коп. основного боргу, 184 460 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 26 коп. пені, 40 704 (сорок тисяч сімсот чотири) грн. 02 коп. штрафу, 18 142 (вісімнадцять тисяч сто сорок два) грн. 41 коп. 3% річних, 44 610 (сорок чотири тисячі шістсот десять) грн. 90 коп. інфляційних та 6 353 (шість тисяч триста п`ятдесят три) грн. 96 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОС-ЧЕРКАСИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ФАРМ» про стягнення 753,64 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.11.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін