Рішення

від 01.12.2020 по справі 920/779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2020 Справа № 920/779/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/779/20

за позовом Фермерського господарства «Дробоног» (41740, Сумська область, Буринський район, с. Чернеча Слобода, вул. Кулішівка, буд. 17),

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25),

про визнання за фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою,

представники учасників справи:

Від позивача - адвокат Поляков С.М.;

Від відповідача - Андронова І.І.;

30.07.2020 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд визнати за Фермерським господарством «Дробоног» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 38,9 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області, що була видана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого від 17 липня 1997 року, серія CM № 000104. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.07.2020 відкрите провадження у справі № 920/779/20, призначено підготовче засідання на 14.09.2020, 11:30.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.07.2020 задоволено заяву Фермерського господарства «Дробоног» (41740, Сумська область, Буринський район, с. Чернеча Слобода, вул. Кулішівка, буд. 17) про забезпечення позову (вх. № 2405к від 30.07.2020); вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області та іншим особам вчиняти дії та приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою площею 38,9 гектарів, розташованою на території Червонослобідської сільської ради Буринського району Сумської області, яка була надана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 17 липня 1997 року, серія СМ № 000104, на підставі розпорядження голови районної держадміністрації Буринського району Сумської області від 07 квітня 1997 року № 116, в тому числі шляхом включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах, здійснення поділу земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, передачі у власність, передачі в оренду чи постійне користування, продажу прав на земельних торгах, зміни її конфігурації, зміни цільового призначення, зміни складу угідь, зміни кадастрового номера.

25.08.2020 відповідач подав клопотання (вх. №7365 від 25.08.2020), в якому просить суд закрити провадження у справі, у зв`язку з наявністю рішення суду, що набрало законної сили у справі № 920/840/17 про той самий предмет спору, а саме земельну ділянку загальною площею 38,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області, яка належала ОСОБА_1 .

26.08.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №7432 від 26.08.2020), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що позивач не подав доказів переоформлення ФГ «Дробоног» права користування земельною ділянкою чи отримання її у власність після смерті громадянина ОСОБА_1 , який створив фермерське господарство та якому спірна земельна ділянка була надана в постійне користування. У провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа № 920/840/17 за позовом заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов`язання Фермерського господарства "Дробоног" повернути на користь позивача земельну ділянку, загальною площею 38,9 га для ведення селянського сільськогосподарського (фермерського) господарства, розташовану на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області. Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.02.2018 у справі № 920/840/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року, позов було задоволено.

03.09.2020 позивач подав заперечення на відзив (вх. №7751 від 03.09.2020), в якому, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/18 від 23.06.2020, зазначає, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Підстави для закриття провадження у справі № 920/779/20 відсутні, оскільки спори у справах № 920/840/17 та № 920/779/20 виникли з різних підстав, між різним суб`єктним складом.

У судовому засіданні 14.09.2020, на стадії підготовчого провадження, судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.10.2020, 10-30.

Судове засідання 21.10.2020 не відбулось, у зв`язку з лікарняним судді Жерьобкіної Є.А. Суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала на лікарняному у період з 13.10.2020 по 04.11.2020. Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.11.2020 призначене підготовче засідання з повідомленням сторін на 12.11.2020, 09:30.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про закриття провадження у справі (вх. №7365 від 25.08.2020), оскільки предмет і підстави позовів у справах № 920/840/17 та № 920/779/20 є різними, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 01.12.2020, 11:00.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням голови Буринської районної державної адміністрації Сумської області № 116 від 07.04.1997 гр. ОСОБА_1 було надано земельну ділянку загальною площею 38,9га для організації селянського (фермерського) господарства із земель запасу Чернечослобідської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження гр. ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії СМ № 000104 від 17.07.1997, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 155.

29.08.1997 зареєстроване Фермерське господарство Дробоног , зо вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 07 від 17.02.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа 920/840/17 предметом спору в якій були вимоги заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури про зобов`язання Фермерського господарства "Дробоног" повернути на користь Головного управління Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку, загальною площею 38,9 га для ведення селянського сільськогосподарського (фермерського) господарства, розташовану на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області. Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, оскільки її користувач ОСОБА_1 , який згодом помер, не передавав її до складу майна відповідача, тому вона повинна бути повернута позивачу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.02.2018 у справі № 920/840/17, яке залишене без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019, позов було задоволено, зобов`язано Фермерське господарство Дробоног повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області земельну ділянку загальною площею 38,9 га для ведення селянського сільськогосподарського (фермерського) господарства, розташовану на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області. Судом було встановлено відсутність доказів переоформлення гр. ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою чи отримання її у власність та факт використання відповідачем земельної ділянки без належних правовстановлюючих документів.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини відсутності доказів переоформлення гр. ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою чи отримання її у власність встановлені судом у справі № 920/840/17 та не спростовуються позивачем у справі № 920/779/20.

Разом з цим, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У справі № 920/779/20 суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення ФГ Дробоног ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення ФГ Дробоног ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення ФГ Дробоног ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення ФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ Дробоног , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 29 грудня 2015 року, на момент смерті ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

З урахуванням викладеного, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як встановлено судом, після отримання громадянином ОСОБА_1 Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано ФГ Дробоног , яке зареєстроване як юридична особа.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача .

Слід зазначити, що 1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц та у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Враховуючи викладене, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ Дробоног , не припинилося ані через смерть засновника, ані через зміни у земельному законодавстві.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, задовольняє позов шляхом визнання за Фермерським господарством «Дробоног» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 38,9 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області, що була видана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого від 17 липня 1997 року, серія CM № 000104.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством «Дробоног» (41740, Сумська область, Буринський район, с. Чернеча Слобода, вул. Кулішівка, буд. 17, код ЄДРПОУ 06710429) право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 38,9 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства на території Чернечослобідської сільської ради Буринського району Сумської області, що була видана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого від 17 липня 1997 року, серія CM № 000104.

3. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею 08.12.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна