Рішення

від 08.12.2020 по справі 920/1020/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2020 Справа № 920/1020/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1020/20

за позовом: Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул.Першотравнева, 29, код ЄДРПОУ 37970834),

до відповідача: Приватного підприємства «Хвиля-2007» (41200, Сумська область, м.Лебедин, вул.Нафтовиків, буд.52, код ЄДРПОУ 35067870),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1.Ворожбянська сільська рада (42240, Сумська область, Лебединський район, с.Ворожба, вул. Яблунева, 8, код ЄДРПОУ 04389733),

2.Сумська обласна рада (40000, м. Суми, площа Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23826636),

про стягнення 10 981 грн. 06 коп.,

Справа розглядається без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Хвиля-2007» та просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 10 981 грн. 06 коп., а саме: 3 294 грн. 32 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 2 196 грн. 21 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 5 490 грн. 53 коп. - до спеціального фонду місцевого бюджету Ворожбянської сільської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Ворожбянської сільської ради, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р UA128999980333119331000018220, код ЄДРПОУ - 37345566, Державне казначейство України (ЕАП); а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем поверхневих вод для товарного риборозведення (аквакультури) без дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги статей 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 05.10.2020 відкрито провадження у справі № 920/1020/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Ворожбянську сільську раду, Сумську обласну раду.

Копія ухвали, що надсилалася судом на адресу відповідача, є реєстраційною, а саме: 41200, Сумська область, м.Лебедин, вул.Нафтовиків, буд.52, повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 08.12.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

22.10.2020 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Сумської обласної ради до суду надійшли письмові пояснення № 01-24/1043 від 19.10.2020, в яких зазначає, що шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства повинна частково відшкодовуватись в доход державного бюджету, обласного та сільського бюджетів, оскільки господарська діяльність відповідачем здійснювалась на території с.Ворожба Лебединського району Сумської області і просить розглянути справу без участі представника в засіданні суду.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частина перша статті 53 ГПК України визначає, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Статтею 20 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, , вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 28.04.2020 за № 126, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20.02.-24.02.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Фриком В.Б. та Дубинкою Б.І. в присутності директора ПП Хвиля-2007 Сергієнка Б.М. проведено планову перевірку по дотриманню останнім вимог природоохоронного законодавства.

Актом планової перевірки від 20.02-24.02.2020 року встановлений факт використання відповідачем поверхневих вод для товарного риборозведення (аквакультури) в період з 04.02.2018 по 28.03.2018 без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог статей 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Статтею 3 Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Стаття 6 Водного кодексу України передбачає, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Частиною першою статті 48 ВК України передбачається, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Частина перша статті 49 ВК України передбачає, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 9 частини першої статті 44 ВК України встановлено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Частиною першою статті 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 6 частини третьої статті 110 цього ж Кодексу встановлено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Факт недотримання відповідачем природоохоронного законодавства підтверджується актом планової перевірки від 20.02-24.02.2020, дозволом на спеціальне водокористування УКР 0193 СУМ від 03.02.2015 та № 159/СМ/49д-18 від 29.03.2018, договором оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом від 11.06.2007, статистичним звітом виробництва продукції аквакультури за 2018 рік по формі № 1А-риба (річна), розрахунком розміру заподіяних збитків.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

В результаті самовільного використання відповідачем поверхневих вод для риборозведення завдано шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 10 981,06 грн.

Розрахунок розміру шкоди здійснено позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в цьому випадку державі.

Статтями 4, 24, 53 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду мають державні та інші органи, що не є суб`єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а охоронюваних державних інтересів.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов`язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (використання поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування), наявність шкоди (збитки в розмірі 10 981,06 грн) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 10 981,06 грн є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Хвиля-2007» (41200, Сумська область, м.Лебедин, вул.Нафтовиків, буд.52, код ЄДРПОУ 35067870) збитки в сумі 10981,06 грн, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 3294,32 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 2196,21 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 5490,53 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Ворожбянської сільської ради Лебединського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Ворожбянської сільської ради Лебединського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушення природоохоронного законодавства), (ІВАN) UA128999980333119331000018220, код ЄДРПОУ 37345566, Державне казначейство України (ЕАП).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Хвиля-2007» (41200, Сумська область, м.Лебедин, вул.Нафтовиків, буд.52, код ЄДРПОУ 35067870) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м.Суми, 40030, код ЄДРПОУ 37970834, поточний рахунок UA838201720343190001000080919, Державне казначейство України) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано суддею 08.12.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко