Рішення

від 25.11.2020 по справі 924/363/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2020 р. Справа № 924/363/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля"

про витребування земельної ділянки

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

за участю представників сторін: не з`явились.

У судовому засіданні 26.11.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Житниця Поділля» про витребування у ТОВ «Житниця Поділля» на користь держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15666-СГ від 02.08.2017р. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що третя особа у справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки згідно наказу від 02.08.2017р. №22-15666-СГ втретє використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (згідно наказу від 22.06.2017р. №22-13490-СГ та наказу від 11.11.2016р. №22-30263-СГ).

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 20.07.2017р. не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Враховуючи вказані обставини, рішенням Летичівського районного суду від 31.10.2019р. у справі № 678/1620/18 було визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15666-СГ.

З огляду на те, що земельна ділянка вибула із власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства та на даний час зареєстрована на праві власності ТОВ «Житниця Поділля», прокурор та позивач наголошують, що остання підлягає витребуванню та поверненню у власність держави.

Відповідач ТОВ «Житниця Поділля» у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив. Свої заперечення обґрунтовує наступним.

Витребування майна від добросовісного набувача, яким є ТОВ «Житниця Поділля» з огляду на підстави набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, залежить від обставин вибуття майна з володіння власника, а саме держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, адже, як слідує із статті 388 ЦК України, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15666-СГ, яким спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 , тобто з волі власника, яка вбачається і підтверджується з відповідно прийнятого наказу. Надані позивачем докази, не дають можливості встановити факт того, що спірна земельна ділянка вибула із володіння держави поза її волею.

Відповідач звертає увагу суду, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, приймаючи рішення, спрямовані на передачу у власність спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , висловлювало своє безумовне волевиявлення на відчуження нерухомого майна. Отже, ТОВ «Житниця Поділля» є добросовісним набувачем, повністю сплативши обумовлену суму за купівлю нерухомого майна, тому законних підстав для витребування у нього нерухомого майна в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України, не вбачається. Спірна земельна ділянка за існуючих обставин набута ТОВ «Житниця Поділля» у власність правомірно, в зв`язку із чим, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право останнього підлягає врахуванню і захисту.

Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки 05.09.2017р., право власності на останню було зареєстроване відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за гр. ОСОБА_1 . Зважаючи на це, він мав повне право розпоряджатись своєю власністю у будь-який спосіб не заборонений законом, в т.ч. і продати земельну ділянку. На момент здійснення правочину його право власності не було жодним чином обмежено. А тому, безпідставним також є посилання позивача на п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де зазначено, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_1 не мав права відчужувати належну йому на праві приватної власності спірну земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в позові.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15666-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки із зміною виду цільового призначення з «для ведення фермерського господарства» на вид «для ведення особистого селянського господарства» площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що знаходиться за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу 09.08.2017р. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2017р. №799 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено. ОСОБА_1 передано у власність ТОВ «Житниця Поділля» земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької області.

05.09.2017р. на підставі договору купівлі-продажу №799 від 05.09.2017р. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Романюк Н.В. зареєстровано право власності за ТОВ «Житниця Поділля» на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Рішенням Летичівського районного суду від 31.10.2019р. у справі № 678/1620/18 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15666-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із зміною виду цільового призначення з «для ведення фермерського господарства» на вид «для ведення особистого селянського господарства» площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області.

Відповідно до вищевказаного рішення суду, а також згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №3177012797 ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.06.2017р. №22-13490-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 06.07.2017р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821284800:02:035:0003) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лісогірської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, яку в подальшому 07.08.2017р. продав.

Окрім того, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016р. №22-30263-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 22.11.2016р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0081) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, яку в подальшому 13.04.2017р. продав, встановлено рішенням Летичівського районного суду від 31.10.2019р. у справі № 678/1620/18.

Хмельницькою місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 30.01.2020р. надіслано лист про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області у своєму листі від 14.02.2020р. посилається на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду за вказаною категорією та єдиної правової позиції, а також на відсутність коштів для звернення до суду з позовами вказаної категорії.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

Як передбачено ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України); негаторний про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387, так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в рішенні Летичівського районного суду від 31.10.2019р. у справі №678/1620/18, яке набрало законної сили, гр. ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже, земельна ділянка 2,00 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15666-СГ від 02.08.2017р. ОСОБА_1 , вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.09.2017р. №799 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено. ОСОБА_1 передано у власність ТОВ «Житниця Поділля» земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької області.

05.09.2017р. на підставі договору купівлі-продажу №799 від 05.09.2017р. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Романюк Н.В. зареєстровано право власності за ТОВ «Житниця Поділля» на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Судом відзначається, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16).

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15666-СГ від 02.08.2017р., визнаного недійсним у судовому порядку згідно рішення Летичівського районного суду від 31.10.2019р. №678/1620/18 через його незаконність, суд приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі «Трофимчук проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За таких обставин, беручи до уваги наведене вище, незалежно від змісту інших доводів учасників процесу, враховуючи встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд вважає позовні вимоги правомірними та обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню з покладенням відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 32883721) на користь держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, ідентифікаційний код 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15666-СГ від 02.08.2017р. ОСОБА_1 .

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 32883721) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р 35218028002814, Банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 2102 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.12.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 6 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (Головному управлінню Дежгеокадастру у Хмельницькій області, 29016, м. Хмельницький вул. Інтистутська, 4/1); 3 - відповідачу (31070, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Щиборівка); 4 - Хмельницькій місцевій прокуратурі (29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63); 5 - прокуратурі Хмельницької області; 6 - третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).