Рішення

від 08.12.2020 по справі 926/2097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2020 року Справа № 926/2097/20

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТРЕК ТРЕЙД» , м. Чернівці,

про стягнення заборгованості за невиконання умов договору поставки товару у сумі 150552,38 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін:

позивача - не з`явився (явка не обов`язкова),

відповідача - не з`явився (явка не обов`язкова),

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТРЕК ТРЕЙД» про стягнення заборгованості по оплаті за поставлену відповідно до договору поставки товару від 05.09.2019 продукцію - кислоту лимонну, на суму 150548,72 грн., у тому числі 111550,00 грн. основного боргу, 22533,10 грн. пені, 3071,00 грн. 3% річних, 2239,62 грн. інфляційного збільшення боргу та 11155,00 грн. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що на порушення умов договору поставки товару відповідач не оплатив позивачеві вартість поставленої лимонної кислоти, в зв`язку з чим згідно з умовами договору та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України до стягнення підлягають основний борг, пеня, компенсаційні платежі - інфляційні втрати і 3% річних, та штраф у розмірі 10% від суми, зазначеної в специфікації.

Ухвалою від 16.09.2020 позовну заяву ТОВ «АНЕДА» залишено без руху, позивачу встановлено 10-ти денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подати письмові обгрунтовані розрахунки пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу із зазначенням періодів нарахування, докази їх надіслання відповідачеві.

Листом від 24.09.2020 ТОВ «АНЕДА» усунуло недоліки позовної заяви, надавши розрахунки стягуваних сум та визначивши уточнену ціну позову в сумі 150552,38 грн., у тому числі 111550,00 грн. основного боргу, 22530,44 грн. пені, 3074,78 грн. 3% річних, 2242,16 грн. інфляційного збільшення боргу та 11155,00 грн. штрафу.

Ухвалою від 29.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 20 жовтня 2020 року, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

У зв`язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов та поверненням надісланої на адресу ТОВ «РЕТРЕК ТРЕЙД» ухвали від 29.09.2020 без вручення ухвалою від 20.10.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 05 листопада 2020 року, участь представників сторін у судовому засіданні визнано не обов`язковою, відповідачеві встановлено строк до 30 жовтня 2020 року для надання до суду відзиву на позов та доказів його надіслання позивачеві.

Ухвалою від 02.11.2020 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 05.11.2020 у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.

У судове засідання 05.11.2020 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов не надійшло, надіслана відповідачеві ухвала від 20.10.2020 повернулася без вручення з відміткою підприємства зв`язку про причини не вручення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2020 висловився за розгляд справи без участі представника позивача.

З урахуванням думки представника позивача та беручи до уваги, що участь представників сторін у засіданні обов`язковою не визнавалася, а відповідачеві належним чином надіслано ухвалу від 20.10.2020 про дату, час і місце судового засідання після відкладення розгляду справи, суд відповідно до положень частини 7 статті 120, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України вирішив розглядати справу по суті в засіданні 05.11.2020.

У даному засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, і просив задовольнити позов, суд дослідив докази у справі та вирішив оголосити перерву в засіданні в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 248 ГПК України, - до 10-00 год. 26.11.2020.

У засіданні 26.11.2020 судом встановлено, що з незалежних від суду і відповідача причин підприємство зв`язку не доставило ТОВ «РЕТРЕК ТРЕЙД» ухвалу від 05.11.2020 про оголошення перерви в судовому засіданні.

У зв`язку з цим ухвалою від 26.11.2020 розгляд справи відкладено на 08.12.2020.

У судове засідання 08.12.2020 представники сторін не з`явилися, їх участь у судовому засіданні обов`язковою не визнавалася, позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином електронними засобами зв`язку (а.с. 102).

Надіслана відповідачеві ухвала від 26.11.2020 повернулася без вручення з відміткою підприємства зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з нормою частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Застосовуючи відповідно до статей 2, 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що не вручення відповідачеві ухвал у справі є наслідком його несумлінного ставлення до виконання процесуальних обов`язків, зокрема щодо обов`язку повідомити суд про своє місцезнаходження.

У свою чергу, суд своєчасно і належним чином виконав усі передбачені ГПК України дії щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань, відклав розгляд справи ухвалою від 26.11.2020, роз`яснив відповідачеві його процесуальні обов`язки і наслідки їх невиконання, повідомив про можливість подати документи до суду дистанційно.

Крім того, ухвали суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що є відкритим для будь-якої особи у будь-який час.

З огляду на наведене, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання 08.12.2020 обов`язковою не визнавалась, з метою дотримання розумних строків вирішення спору, суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 08.12.2020 за наявними в ній матеріалами, враховуючи що відповідач не подав відзиву на позов (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Заслухавши пояснення представника позивача у засіданні 05.11.2020, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

05 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕТРЕК ТРЕЙД» (Покупець) було укладено договір поставки товару без номера (далі - Договір поставки), на умовах якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача продукцію в асортименті, іменовану далі в договорі Товар (а.с. 11-12).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору поставки передбачено, що найменування, асортимент, ціна за одиницю Товару обумовлюється в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору, поставка Товару здійснюється партіями відповідно до письмової заявки Покупця, в якій вказується найменування асортимент, кількість Товару і відображаються Постачальником в рахунку і товарній накладній.

Виставлений рахунок-фактура до оплати є підтвердженням з боку Постачальника прийняття заявки Покупця до виконання (пункт 1.4 Договору поставки).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору поставки поставка Товару здійснюється згідно попередній заявці Покупця, умови поставки обумовлюються в специфікації, право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю.

Пунктами 4.1, 4.3, 4.4 Договору поставки передбачено, що ціна за одиницю товару вказується в специфікації, Покупець оплачує поставлений Товар на підставі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, порядок оплати може змінюватися за згодою сторін і вказуватися в специфікації.

У пункті 9.3 обумовлено, що Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 9.3).

Згідно з підписаною сторонами специфікацією № 2 від 11.09.2019 до Договору поставки товару № від 05 вересня 2019 р. сторони узгодили предмет поставки: кислота лимонна (Китай) в кількості 4850 кг по ціні 19,16667 грн. без ПДВ на загальну суму 111550,00 грн. з ПДВ (а.с. 13).

У цій специфікації визначено умови оплати: 100% відстрокування платежу на сім календарних днів на суму 111550,00 грн. з дати, яка зазначена у видатковій накладній, та умови поставки: автотранспортом Покупця зі складу Постачальника за адресою м. Київ, вул. Електриків, 26.

11.09.2019 позивач виписав відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000491 на оплату кислоти лимонної на суму 111550,00 грн. (а.с. 14).

У матеріалах справи в наявності видаткова накладна № РН-0000512 від 12 вересня 2019 року, згідно якої позивач на підставі замовлення: рахунок-фактура № СФ-0000491 від 11.09.2019 передав, а відповідач в особі ОСОБА_1 отримав кислоту лимонну в кількості 4850 кг на загальну суму 111550,00 грн. (а.с. 15).

Повноваження представника відповідача, який отримав товар, підтверджені довіреністю № 87 від 12.09.2019 р. на отримання кислоти лимонної від ТОВ «АНЕДА» (а.с. 16).

17.10.2019 позивач звернувся до відповідача з листом за № 16, в якому просив погасити заборгованість за видатковою накладною № РН-0000512 від 12.09.2019, на що отримав гарантійний лист ТОВ «РЕТРЕК ТРЕЙД» вих. № 24/1 від 24.10.2019, в якому відповідач запевнив позивача про оплату лимонної кислоти на суму 111550,00 грн. до 01.12.2019 року (а.с. 17, 18).

Також сторони склали двосторонній акт взаємних розрахунків, згідно якого станом на 04.11.2019 заборгованість ТОВ «РЕТРЕК ТРЕЙД» складає 111550,00 грн..

Пізніше позивач ще двічі звертався до відповідача з претензіями про сплату зазначеної заборгованості (а.с. 19-22), однак, за поясненням представника позивача, коштів не отримав, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду з позовом про примусове стягнення боргу, неустойок і компенсаційних платежів.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач належним чином виконав взяте на себе договірне зобов`язання з поставки відповідачеві товару - кислоти лимонної на загальну суму 111550,00 грн., а відповідач не подав доказів виконання зобов`язання з оплати вказаного товару на визначених Договором поставки умовах.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом частини шостої статей 231 та 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 8.4 Договору поставки обумовлено, що за прострочення оплати Покупець сплачує пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 22530,44 грн. за період з 20.09.2019 по 20.08.2020 згідно розрахунку, наведеного у листі від 24.09.2020 (а.с. 34-36).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач нарахував пеню не за 6 місяців з дня, коли зобов`язання з оплати товару мало бути виконане - з 20.09.2019 по 20.03.2020, а за більший період - по 20.08.2020, при тому, що Договором поставки не встановлено іншої тривалості періоду нарахування пені, аніж передбачено частиною 6 статті 232 ГК України.

Тому суд здійснив перерахунок пені і визначив, що така має бути нарахована в розмірі 15512,55 грн. за період з 20.09.2019 по 20.03.2020, решта пені в сумі 7017,89 грн. нарахована позивачем необгрунтовано (22530,44 грн. - 155512,55 грн.).

Позивач також просить стягнути з відповідача 11155,00 грн. штрафу з розрахунку 10% від зазначеної в специфікації суми за несвоєчасну оплату партії поставленого товару.

Пунктом 8.5 Договору поставки передбачено, що за несвоєчасну оплату партії поставленого за даним договором Товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, зазначеної в специфікації.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відтак, встановивши, що заявлений до стягнення штраф застосований на підставі Договору поставки за фактично вчинене відповідачем порушення господарського зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та що розмір штрафу визначено за обумовленою ставкою 10% від зазначеної в специфікації № 2 від 11.09.2019 суми вартості товару 111550,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення штрафу в розмірі сумі 11155,00 грн. підлягають задоволенню (111550,00 грн. х 10% = 11155,00 грн.).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3074,78 грн. за період з 20.09.2019 по 20.08.2020 та 2242,16 грн. інфляційного збільшення боргу період з жовтня 2019 року серпень 2020 року.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою онлайн сервісу ipLex, суд встановив що 3% річних у розмірі 3074,78 грн нараховано правильно, а інфляційні втрати становитимуть 2012,04 грн., 230,12 грн. інфляційних втрат (2242,16 грн. - 2012,04 грн.) нараховано позивачем помилково (розрахунок суду, а.с. 106-107).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 111550,00 грн., пені в сумі 15512,55 грн., штрафу в сумі 11155,00 грн., 3% річних у сумі 3074,78 грн. та інфляційних втрат у сумі 2012,04 грн.

У решті вимог в частині пені на суму 7017,89 грн. та інфляційних втрат на суму 230,12 грн. у позові належить відмовити.

У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2258,24 грн. належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: 2120,84 грн. стягнути з відповідача на користь позивача, 137,40 грн. - залишити за позивачем.

Окрім судового збору позивач у позовній заяві просить також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. згідно орієнтовного розрахунку суми судових витрат.

До позовної заяви ТОВ «АНЕДА» додано копії ордеру серія АЕ № 1030542 від 28.08.2020 на надання правничої (правової) допомоги у Господарському суді Чернівецької області адвокатом Приходьком Євгеном Володимировичем, свідоцтва серія ДП № 3094 від 10.06.2016 про право на заняття адвокатською діяльністю Приходька Є.В., договору № 20-08/20-1А від 20.08.2020 про надання правової допомоги (а.с. 8-10).

Згідно з умовами договору № 20-08/20-1А від 20.08.2020 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Приходько Є.В. (за текстом договору Адвокат) і ТОВ «Анеда» (за текстом договору Клієнт) Адвокат зобов`язався за дорученням Клієнта надавати йому правову допомогу з переліком повноважень, серед яких, зокрема, передбачено представництво Клієнта в судах з правами, які надані законом позивачеві/відповідачу/третій стороні/заявнику/зацікавленій особі, в тому числі, серед іншого, пред`являти позов, брати участь у судових засіданнях, повністю розпоряджатися предметом спору, укладати мирові угоди, оскаржувати судові рішення, завіряти копії письмових доказів та інших документів і т.і.

Зазначеним договором передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. У справах майнового характеру гонорар встановлюється у розмірі 45% від суми позову, повідомлення-рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень), рішення за якими прийнято уповноваженим органом на користь Клієнта.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви додано акт від 20.08.2020 № СФ-20-08-20/1А виконаних робіт (наданих послуг) по договору про надання правової допомоги № 20-08/20-1А від 20.08.2020 року (а.с. 23).

Згідно цього акту адвокатом Приходько Є.В. проведені такі роботи (надані такі послуги) по Договору № 20-08/20-1А від 20.08.2020 року:

- зустріч, консультація клієнта узгодження правової позиції - кількість 20, по ціні 500,00 грн. за консультацію на загальну суму 10000,00 грн.;

- підготовка та подання до Господарського суду Чернівецької області позовної заяви про стягнення заборгованості за невиконання умов договору поставки товару - 5000,00 грн. за пакет документів;

- супровід справи протягом судового розгляду до винесення судом рішення по суті - 15000,00 грн.

20.08.2020 позивач ТОВ «АНЕДА» сплатило адвокату Приходьку Є.В. по квитанції АНД № 20-08/20-ІА кошти в сумі 30000,00 грн. за юридичну допомогу: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів, договір № 20-08/20-1А від 20.08.2020 року (а.с. 24).

Дослідивши зазначені документи, суд дійшов висновку, що ними не підтверджуються понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 30000,00 грн. у справі № 926/2093/20.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно доданого до позовної заяви ТОВ «АНЕДА» ордеру серії АЕ № 1030542 підставою для надання адвокатом Приходько Є.В. правничої допомоги ТОВ «АНЕДА» в Господарському суді Чернівецької області вказано договір про надання правової допомоги № 0537-08/Ю від 28.08.2020, однак цей договір суду не подано, а долучено договір № 20-08/20-1А від 20.08.2020 про надання правової допомоги.

У свою чергу, договір № 20-08/20-1А від 20.08.2020 має загальний характер і передбачає надання клієнту - ТОВ «АНЕДА» , правової допомоги в різних правовідносинах та не містить конкретних окремих умов надання правової допомоги адвоката у справі за позовом саме до ТОВ «РЕТРЕК ТРЕЙД» про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 05.09.2019.

Визначення в названому договорі розміру гонорару у справах майнового характеру - 45% від суми позову, повідомлення-рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень), рішення за якими прийнято уповноваженим органом на користь Клієнта, також свідчить про загальні умови цього договору безвідносно конкретної судової справи.

При цьому, ані акт від 20.08.2020 № СФ-20-08-20/1А виконаних робіт (наданих послуг) по договору про надання правової допомоги № 20-08/20-1А від 20.08.2020 року, ані квитанція АНД № 20-08/20-ІА, відповідно до якої ТОВ «АНЕДА» сплатило адвокату Приходьку Є.В. 30000,00 грн. за юридичну допомогу, не містять інформації про те, що ці документи складалися, правова допомога надавалася і була оплачена саме у зв`язку зі справою за позовом до ТОВ «РЕТРЕК ТРЕЙД» про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 05.09.2019.

За такого суд доходить висновку, що позивач не довів, що витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 30000,00 грн. правничу допомогу пов`язані зі справою № 926/2097/20.

З урахуванням наведеного суд не знайшов передбачених статтями 123 і 126 ГПК України підстав для покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 126, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТРЕК ТРЕЙД» (58005, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 122А, код ЄДРПОУ 42667042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» (93400, Луганська область м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, буд. 54-Б, код ЄДРПОУ 36221736) 111550,00 грн. основного боргу, 15512,55 грн. пені, 3074,78 грн. 3% річних, 2012,04 грн. інфляційних втрат, 11155,00 штрафу та 2120,84 грн. судового збору.

3. У частині вимог про стягнення 7017,89 грн. пені і 230,12 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

4. Залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕДА» 137,40 грн. судового збору та 30000,00 витрат на правничу допомогу адвоката.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст підписано 08 грудня 2020 року.

Суддя Т.І. Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.