Ухвала

від 03.12.2020 по справі 463/3900/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 463/3900/17

провадження № 61-16973ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усик Г. І.

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал , про відшкодування збитків завданих вчиненням кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Львівська місцева прокуратура № 1 звернулася до суду із позовом в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал (далі - TOB MC Імперіал ), про відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 451 356,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 вироком Личаківського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 197-1, частиною третьою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) шляхом затвердження мирової угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Вказаним вироком суду встановлено, що відповідач будучи управителем TOB MC Імперіал згідно з договором управління майном від 25 травня 2015 року, без правовстановлюючих документів, у період з 09 лютого 2016 року по 23 березня 2017 року здійснив самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим № 4610137200:08:007:0068, загальною площею 1,885 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в комунальній власності, шляхом огородження території даної земельної ділянки металевим парканом, чим завдав шкоди територіальній громаді міста Львова у розмірі 451 356,37 грн, крім того відповідач здійснив самовільне будівництво будівель на вказаній земельній ділянці. Вказаний вирок набрав законної сили. З урахуванням наведеного, позивач вважав, що з відповідача слід стягнути шкоду на користь Львівської міської ради у розмірі 451 356,37 грн за самовільне зайняття земельної ділянки. Зазначав, що ні в ході розслідування та розгляду кримінального провадження Львівською міською радо не вжито жодних заходів щодо стягнення вказаних коштів, у зв`язку із чим існують підстави для здійснення представництва інтересів держави прокуратурою.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в задоволенні позову Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку що позивачем належними та допустимим доказами не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратуриу листопаді 2020 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі складає 451 356,37 грн, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн), а тому рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, відповідно до вимог ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме реалізації органами прокуратури конституційної функції представництва інтересів держави в суді щодо відшкодування збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення.

Посилання в касаційній скарзі на підпункт а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, без його належного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю МС Імперіал , про відшкодування збитків завданих вчиненням кримінального правопорушення відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик