Рішення

від 02.12.2020 по справі 173/1759/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1759/20

Провадження №2/173/826/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Демяненко С.І

За участю: представника позивача Скуратко І.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку на реалізацію майна, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , з позовом про визначення додаткового строку на реалізацію майна до відповідача Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 року відкрите провадження по справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 02.12.2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

02.12.2020 року у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визначити їй додатковий строк терміном в шість місяців, з дня набрання чинності рішенням суду, для відчуження земельної ділянки площею 5.520 га., розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221087000:01:036:0225, належної їй відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 088783, виданого 02.11.2001 року Мишіринрізькою сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 088783, виданого 02.11.2001 року Мишіринрізькою сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області вона має у власності земельну ділянку площею 5.520 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1221087000:01:036:0225 .

В 2014 році вона переїхала на постійне місце проживання до с. Малий Улуй Ачинського району Красноярського краю (Російська Федерація), а з 17. 02.2018 року набула громадянства Російської Федерації. Протягом року після набуття громадянства не встигла розпорядитись земельною ділянкою, так як не була обізнана із законодавством та не відвідувала Україну з 2014 року. На даний час вона вирішила відчужити земельну ділянку та звернулась до нотаріуса з цього питання, але як з`ясувалось пропустила встановлений законом строк для її відчуження, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідач, представник Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Будь-яких заперечень проти задоволення позовних вимог не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 088783, виданого 02.11.2001 року Мишіринрізькою сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області позивачка має у власності земельну ділянку площею 5.520 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1221087000:01:036:0225 , що підтверджується копією Державного акту про право приватної власності не землю.

В 2014 році позивачка переїхала на постійне місце проживання до с. Малий Улуй Ачинського району Красноярського краю (Російська Федерація), а з 17. 02.2018 року набула громадянства Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина Російської Федерації . Протягом року після набуття громадянства позивачка не встигла розпорядитись земельною ділянкою, так як не була обізнана із чинним законодавством та не відвідувала Україну з 2014 року. На даний час вона вирішила відчужити земельну ділянку та звернулась до нотаріуса з цього питання, але як з`ясувалось пропустила встановлений законом строк для її відчуження

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією , цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

За змістом ст.ст. 41, 64 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Право власності на землю належить до основних конституційних прав та свобод, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України .

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України , цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Водночас, ч.4 ст.81 Земельного кодексу України, допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження протягом року.

Відповідно до ст.145 Земельного кодексу України , якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

В той же час необхідно зазначити, що відповідно до приписів пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Суд бере до уваги, що станом на час розгляду вказаного спору закон про ринок земель не є чинним, а тому наразі відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення.

В свою чергу, чинним законодавством України не передбачена заборона на продовження строку для відчуження земельної ділянки згідно з ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

При цьому прямої правової норми, яка б регулювала порядок поновлення судом передбаченого ч.4 ст.81 ЗУ України строку, законодавство України не містить, тому суд у відповідності з вимогами ч.2 ст.8 Цивільного кодексу України може за аналогією закону застосувати положення ст.251 та ч.3 ст.1272 ЦК України.

Відповідно до норми ст.127 ЦПК України , суд наділено повноваженнями щодо поновлення чи продовження строків, встановлених законом, за умови визнання причин його пропуску поважними.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 195 0 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Ільхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року зазначив, що при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Позивачка є громадянином Російської Федерації з 17.02.2018 року. Постійно проживає на території Російської Федерації з 2014 року. Набула право власності на вказану земельну ділянку 02.01.2001 року. Однак не мала можливості своєчасно виконати встановлений ч.4 ст.81 ЗК України обов`язок щодо відчуження земельної ділянки через ситуацію, яка склалась в Україні в 2014 р. Суд враховує те, що у зв`язку з подіями в Україні у 2014 році через напружені стосунки між державами, позивач не мала можливості приїхати на територію України.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що позивачка пропустила встановлений законом строк для відчуження земельної ділянки з поважної причини.

Таким чином, враховуючи, що законодавством не встановлено заборони на продовження строку для відчуження земельної ділянки іноземцем та враховуючи те, що представник відповідача Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області не надав заперечення проти задоволення позову, суд вважає за можливе позов задовольнити та визначити позивачу додатковий строк для відчуження земельної ділянки, який вона пропустила з поважних причин, що не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та інтересів інших осіб.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті збору в сумі 840.80 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як визначний ч. 4 ст. 84 ЗК України строк пропущений саме власником земельних ділянок, що мало наслідком звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку на реалізацію майна - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , громадянці Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , додатковий строк тривалість в шість місяців, з дня набрання чинності рішенням суду, для відчуження земельної ділянки площею 5.520 га., розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221087000:01:036:0225, належної ОСОБА_1 , громадянці Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 088783, виданого 02.11.2001 року Мишіринрізькою сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду а протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 07.12.2020 року

Суддя Петрюк Т.М

Направлене до ЄДРСР: 08.12.2020 року

Дата набрання законної сили: 07.01.2021 року