Рішення

від 30.11.2020 по справі 194/957/20

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/957/20

Номер провадження 2/194/316/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Солодовник І.С.,

при секретарі - Клімовій Д.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третьої особи - державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно та визнання права забудовника у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача, третьої особи про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно та визнання права забудовника у порядку спадкування за законом, в якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить недобудований житловий будинок будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , з добудовами та земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,10 га і ведення особистого підсобного господарства - 0,0009 га, а загалом - 0,1009 га.

Позивачі вказують, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є вони, його дружина та син. Вони, як спадкоємці за законом першої черги, своєчасно звернулися до державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявами про прийнятої спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка та батька - ОСОБА_4 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтва про права на спадщину не видавалися.

Державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори 11.10.2019 р. була винесена постанова про відмову в видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у них належного документу, що посвідчує право власності спадкодавця на будинок.

Крім того, позивачі зазначають, що 23.12.1995 р. між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна недобудованого житлового будинку будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.12.1995 року на Павлоградській товарній біржі за №12/11-НДТ. Діяльність Павлоградської товарної біржі, ЄДРПОУ - 23372187 відповідно до даних, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань припинена 01.12.2010 р.. При укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, вказаний договір був повністю виконаний сторонами, а саме: покупець ОСОБА_4 передав продавцеві ОСОБА_3 обумовлену договором суму за купівлю житлового недобудованого будинку, а продавець, у свою чергу, передав документи та звільнив продане ним недобудоване домоволодіння. Будь-яких заперечень чи зауважень ніхто із сторін правочину не заявив. На момент укладення договору законодавством України не було заборонено укладати та реєструвати договори купівлі-продажу нерухомості на біржі та на час його укладання згідно з ст. 15 Закону України Про товарну біржу він не підлягав нотаріальному посвідченню. На даний час нотаріальне посвідчення договору неможливе. Вищевказаний договір купівлі-продажу виконаний сторонами в повному обсязі, недійсним не визнавався, зареєстрований на товарній біржі, що допускалося законом на момент його укладання.

Окрім цього, позивачі вказують, що згідно з архівним витягом виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста Тернівка від 10.12.1997 р. № 730 ОСОБА_4 передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 та здійснено замовлення Державного акту на право приватизації власності на земельні ділянки.

Також, позивачі зазначають, що згідно з архівного державного акту про право власності на землю від 10.11.1998 р. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1009 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку і ведення особистого підсобного господарства, однак оригінал державного акту відсутній.

На належній ОСОБА_4 на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавець за життя побудував житловий будинок з прибудовою та господарськими будівлями, однак у встановленому законодавством порядку в експлуатацію його не здав, оскільки вказаний будинок незавершений будівництвом. Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р. недобудований житловий будинок будівельної готовності 7% належав продавцю ОСОБА_3 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за № 4295 від 02.11.1994 р.. Добудови, які були здійснені спадкодавцем ОСОБА_4 здійснювалися на земельній ділянці відведеній в безстрокове користування для будівництва житлового будинку, а тому спірний будинок не може вважатися таким, що самочинно збудований.

Позивачі вказують, що вони, як єдині спадкоємці ОСОБА_4 , мають право на успадкування всіх майнових прав спадкодавця, в тому числі права забудовника, у пропорційних частках. Відсутність оригіналу документа, який підтверджує право власності за померлим ОСОБА_4 належного документу, що посвідчує право власності спадкодавця на недобудований будинок, а також право власності на земельну ділянку не позбавляє їх, як спадкоємців першої черги права на спадщину.

Позивачі вважають, що у зв`язку з тим, що вони не можуть оформити право власності в порядку спадкування на вищезазначене нерухоме майно та земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів, вони змушені звернутися з даним позовом до суду.

У зв`язку з викладеним, позивачі просять суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р., укладеного між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 , а саме: недобудованого житлового будинку будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.12.1995 р. на Павлоградській товарній біржі за №12/11 - НДТ; визнати за ними право власності по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1009 га, розташованої по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому належала вказана земельна ділянка на підставі державного акта серії ДП від 10.11.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 324; визнати за ними право забудовника кожному на 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 7% з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, який розташований на земельній ділянці, площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; справу розглядати без їхньої участі, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, однак раніше у позовній заяві просили справу розглядати без їх участі, зазначили, що не заперечують проти винесення заочного рішення (а.с. 2-8).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти задоволення позову (а.с. 79).

Представник відповідача - Тернівської міської ради Дніпропетровської області Немцева І.В. у судове засідання не з`явилася, однак раніше подала до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника Тернівської міської ради, зазначила, що покладається на рішення суду (а.с. 75-76).

Третя особа - Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтока З.В. у судове засідання не з`явилася, однак раніше подала до суду письмову заяву про розгляд справи без представника нотаріальної контори (а.с. 89). Крім того, раніше подала витребувану судом копію спадкової справи № 84/2019 рік до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 56-62).

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 26.04.2019 р. Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10).

За життя ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р., зареєстрованого 23.12.1995 р. Павлоградською товарною біржею, м. Павлоград, Дніпропетровської області за № 12/11-НДТ, та придбав у власність недобудований житловий будинок будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, до складу якого входить спірний будинок.

Згідно з ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За нормами ч. 1 ст. 1217 УК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

З матеріалів справи встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємці за законом першої черги, а саме: ОСОБА_1 як дружина, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 13.04.1973 р. Первомайською сільською радою Воткінського району Удмуртії (а.с. 11), та ОСОБА_2 як син, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24.05.1993 р. відділом ЗАГС м. Тернівка, Дніпропетровської області (а.с. 13), шляхом подання 14.05.2019 р. до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, заяв про прийняття спадщини, на підставі чого, було заведено спадкову справу № 84/2019 (а.с. 57-62). Згідно з спадковою справою інші спадкоємці, після смерті ОСОБА_4 відсутні, свідоцтва про прийняття спадщини спадкоємцям не видавались.

Згідно з постановою державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 11.10.2019 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_4 , на недобудований житловий будинок будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці, площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р. № 12/11-НДТ, посвідчений Павлоградською товарною біржею Дніпропетровської області, що посвідчує право власності на спадкове майно, не може бути прийнятий нотаріальною конторою для видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки договори, щодо відчуження жилих будинків підлягають нотаріальному посвідченню, а також, у зв`язку з тим, що відсутній документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, так як свідоцтво про право на спадщину видається за наявними у спадковій справі всіх необхідних документів (а.с. 14).

З договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р. встановлено, що реєстрація вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку здійснювалась на підставі ст. 15 Закону України Про товарну біржу , відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (а.с. 15).

Згідно з ст. 15 Закону України Про товарну біржу (чинної на час виникнення спірних правовідносин) угоди зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Так, договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено 23.12.1995 р., тобто на час дії Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року, однак на даний час діє Цивільний Кодекс України 2003 року. Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, застосуванню підлягають норми ЦК України 2003 року.

Згідно з ч. 1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 ЦК України, суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р. встановлено, що між ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 була досягнута угода щодо всіх суттєвих умов вказаного вище договору і договір сторонами виконаний повністю. Покупець ОСОБА_4 сплатив вартість за купівлю недобудованого житлового будинку будівельною готовністю 7%, а продавець у свою чергу отримав від покупця оговорену договором суму до підписання договору, що засвідчено підписами сторін та посвідчено біржею. Вказаний договір зареєстровано в бюро технічної інвентаризації, про що свідчить технічний паспорт на будинок, довідка-характеристика на нерухоме майно, та відмітка про проведення технічного обстеження, видані 11.09.2019 р. Колективним підприємством Тернівське бюро технічної інвентаризації за відомостями станом на 31.12.2012 р., з яких встановлено, що власником недобудованого житлового будинку будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 (а.с. 19-26).

Ринкова вартість вказаного вище нерухомого майна готовністю 7%, на липень місяць 2020 р. складає: 25000,00 - 30000,00 грн., згідно з листом судового експерта Копилової В.М. № 70 від 21.07.2020 р. (а.с. 18).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р., посвідченого Павлоградською товарною біржею Дніпропетровської області.

Крім того, звертаючись до суду з позовною заявою, позивачі зазначають, що не можуть оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів, зокрема оригіналу Державного акту про право власності на земельну ділянку.

За ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 передано безкоштовно у власність земельну ділянку, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, який мешкає по АДРЕСА_1 , про що свідчить архівний витяг з рішення Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста Тернівка № 730 від 10.12.1997 р. (а.с. 16), та копія Державного акта на право приватної власності на землю серії ДП, виданого виконкомом Тернівської міської ради Дніпропетровської області 10.11.1998 р., на підставі рішення виконкому Тернівської міської ради Дніпропетровської області № 730 від 10.12.1997 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 324 (а.с. 17). Згідно із звітом про експертну грошову оцінку, складеним 18.09.2020 р. ТОВ Центр експертного дослідження м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, вартість земельної ділянки складає 20000 грн. (а.с. 38-39).

Також, з позовної заяви видно, що на належній ОСОБА_4 на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавець за життя побудував житловий будинок з прибудовою та господарськими будівлями, рік побудови 1996, про що свідчить технічний паспорт на будинок, виданий 11.09.2019 р. Колективним підприємством Тернівське бюро технічної інвентаризації (а.с. 19-24), однак у встановленому законодавством порядку в експлуатацію його не ввів та відповідний документ не отримав, оскільки вказаний будинок незавершений будівництвом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до частини другої ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно зі ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 707/1803/16-ц від 01.04.2020 р..

В судовому засіданні встановлено, що добудови, які були здійсненні спадкодавцем ОСОБА_4 за життя, здійснювалися на земельній ділянці, відведеній останньому виконавчим комітетом Тернівської міської ради Дніпропетровської області в безстрокове користування для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому спірний будинок не може вважатися таким, що самочинно збудований.

Отже, позивачі, як спадкоємці, мають право на успадкування всіх майнових прав спадкодавця, у тому числі права забудовника, у пропорційних частках.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі не заперечували проти позову, оскільки спірний житловий будинок незавершеного будівництва готовністю 7% з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами є об`єктом права власності померлого ОСОБА_4 і належав йому, тому відповідно позивачі, як спадкоємці власника за законом, мають право забудовника в порядку спадкування, а також враховуючи те, що позивачі не можуть оформити право власності на спірний будинок та земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, суд вважає за необхідне визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р., зареєстрований на Павлоградській товарній біржі, а також визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1009 га та право забудовника кожному на 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 7% з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третьої особи - державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно та визнання права забудовника у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1995 р., укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 , а саме: недобудованого житлового будинку будівельною готовністю 7%, який розташований на земельній ділянці, площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.12.1995 р. на Павлоградській товарній біржі за № 12/11 - НДТ.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1009 га, розташованої по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому належала земельна ділянка на підставі державного акта серії ДП від 10.11.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 324.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право забудовника кожному на 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 7% з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами, який розташований на земельній ділянці, площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Сторони справи:

Позивач 1: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: Тернівська міська рада Дніпропетровської області, адреса: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Пушкіна, буд. 5А, ЄДРПОУ 33912428.

Третя особа: Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, адреса: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Курська, буд. 12, ЄДРПОУ 02803068.

Повний текст рішення складений 08.12.2020 р..

Суддя: І.С. Солодовник