Рішення

від 30.11.2020 по справі 220/366/19

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/366/19

Номер провадження № 2/220/39/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

за участю секретаря - Демішева А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Кузнєцової О.П., з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2018 році за пропозицією ОСОБА_2 позивач погодилася укласти з ним, як головою ФГ Подсолнух , договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 12,4778 га., кадастровий № 1421284000:01:001:0009. З метою підготовки документів до договору, позивач надала відповідачеві оригінал Державного акта на право приватної власності на землю та до теперішнього часу відповідач не повернув позивачці правовстановлюючий документ на землю і не надав договір на підпис. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач дізналася, що 10.08.2018 року між нею, як власником земельної ділянки, площею 12,4778 га., кадастровий № 1421284000:01:001:0009 та ОСОБА_2 , як правокористувачем, емфітевтом, було укладено Договір про користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзис) строком на 120 (сто двадцять) років до 10.08.2138 року.

Проте, цей договір позивач не укладала і жодну особу на його укладання не уповноважувала, а отже він, на її думку є недійсним.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представниця позивача надіслала до суду заяву щодо неможливості її участі в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи.

Від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Згідно даної заяви відповідач просив при винесенні рішення врахувати його письмові пояснення до даної справи та висновки ВП ВСУ, викладені у постанові від 16.06.2020 року по справі № 145/2047/16.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено:

За інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 10.08.2018 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власником земельної ділянки, площею 12,4778 га., кадастровий № 1421284000:01:001:0009, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського, призначення, розташованої на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та ОСОБА_2 , як правокористувачем, емфітевтом, було укладено Договір про користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзис) строком на 120 (сто двадцять) років до 10.08.2138 року (а.с. 10).

25.03.2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що твердження позивача у позові про те, що вона на не підписувала спірний договір не підтверджено жодним належним та допустимим доказом (а.с. 20).

04.09.2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме довіреності від 05.10.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 , всупереч заяві позивача щодо не надання нею повноважень на укладення і підписання спірного договору жодній особі, повідомив про те, що 05.10.2017 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , на підставі нотаріальної довіреності, реєстровий номер 1592, посвідченої приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельовою О.В., виконувати від її імені юридичні дії, пов`язані з представництвом її інтересів, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 1421284000:01:001:0009, площею 12,48 га, розташованої на території Керменчицької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для чого ОСОБА_3 надані відповідні права, зокрема:

- укладати та підписувати договори оренди, емфітевзису земельної ділянки та додаткові договори до них;

- розписуватися за ОСОБА_1 , зокрема підписувати заяви, клопотання, замовлення, акти, договори, а також будь-які інші документи.

Дана довіреність видана строком на десять років та дійсна до 05.10.2027 року (а.с. 44-47).

Ухвалою суду від 04.09.2019 року, доказ, у вигляді нотаріальної довіреності від 05.10.2017 року, реєстровий номер 1592, посвідченої приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельовою О.В., був долучений до матеріалів справи та за клопотанням позивача витребувано у Реєстраційного відділу Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області матеріали реєстраційної справи, щодо реєстрації договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 10.08.2018 року між ОСОБА_1 , як власником, та ОСОБА_2 , як правокористувачем, емфітевтом, відповідно до якого передавалася в користування строком на 120 (сто двадцять) років до 10.08.2138 року земельна ділянка, площею 12,4778 га., кадастровий №1421284000:01:001:0009, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (а.с. 51).

Ухвалою суду від 06.11.2019 року, за клопотанням представника позивача по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлене питання - чи виконаний підпис в договорі про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що був укладений 10.08.2018 року між ОСОБА_1 , як власником, та ОСОБА_2 , як землекористувачем, відповідно до якого строком на 120 років передавалася в користування земельна ділянка площею 12,48 га., кадастровий № 1421284000:01:001:0009, в графі Власник ОСОБА_1 чи іншою особою?

14.04.2020 року на адресу суду надійшов висновок експертної установи про неможливість проведення експертизи за відсутності оригіналу договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного між сторонами 10.08.2018 року (а.с. 130-132).

22.05.2020 року відповідач надав додаткові пояснення у справі, згідно яких нагадав суду, що всупереч заяві позивача щодо не надання нею повноважень на укладення і підписання спірного договору жодній особі, 05.10.2017 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , на підставі нотаріальної довіреності, реєстровий номер 1592, посвідченої приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельовою О.В., виконувати від її імені юридичні дії, пов`язані з представництвом її інтересів, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 1421284000:01:001:0009, площею 12,48 га, розташованої на території Керменчицької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 152-155).

Ухвалою суду від 22.05.2020 року, враховуючи повторно заявлене клопотання представника позивача щодо проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, задоволено вимоги клопотання в частині витребування оригіналів документів, зокрема у відповідача оригіналу договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що був укладений 10.08.2018 року між ОСОБА_1 , як власником, та ОСОБА_2 , як землекористувачем (а.с. 159-161).

29.07.2020 року позивачем заявлене клопотання про прийняття у якості доказу по даній справі висновку експерта № 1072-20 від 27.07.2020 року. Так за змістом клопотання - На виконання вимог Ухвали Суду від 22.05.2020 року Відповідач ОСОБА_2 надає суду витребувані документи, а саме: оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що був укладений 10.08.2018 року між ОСОБА_1 , як власником, та ОСОБА_2 , як землекористувачем, відповідно до якого строком на 120 років передавалася в користування земельна ділянка площею 12,48 га., кадастровий № 1421284000:01:001:0009 та оригінал довіреності, виданої ОСОБА_1 , посвідченої 05.10.2017 року приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Кисельовою О.В., реєстровий № 1592.

Витребувані Судом документи Відповідач не міг з поважних причин надати до 29.06.2020 року тому що зазначені документи використовувались судовим експертом Запорізького відділення Дніпропетровського НДІСЕ при проведені судово почеркознавчої експертизи (згідно заяві ОСОБА_2 по цивільній справі № 220/366/19).

28.07.2020 року Відповідачем був отриманий Висновок експерта № 1072-20 від 27.07.2020 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по заяві ОСОБА_2 для подання до суду по цивільній справі № 220/366/19 (додано).

На аркуші 5 Висновку експерта № 1072-20 від 27.07.2020 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по заяві ОСОБА_2 зазначено у розділі ВИСНОВОК наступне:

Підпис виконаний від імені ОСОБА_1 та розміщений в графі ОСОБА_4 розділу Власник оригіналу договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 10.08.2018 року між ОСОБА_1 , як власником, та ОСОБА_2 , як землекористувачем, відповідно до якого передавалася в користування земельна ділянка площею 12,48 га., виконаний самою ОСОБА_1 .

20.10.2020 року на адресу суду надійшло пояснення відповідача ОСОБА_2 за якими викладена його позиція, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16, у якій зазначені підстави для відмови позивачці у задоволені позивних вимог по даній справі.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач ОСОБА_1 звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач ОСОБА_1 у цій справі наполягає на визнанні договору (емфітевзису) недійсним та скасування його реєстрації, вважаючи, що земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому в даному випадку, враховуючи правову позицію Верховного суду України, у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 10- 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

дата підписання 08 грудня 2020 року.

Суддя Г.М. Яненко