Вирок

від 08.12.2020 по справі 323/2004/20

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2004/20

номер провадження 1-кп/323/339/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2020 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої судді: Гуцал О.П.,

при секретарі: Чубир Ю.О.,

за участю прокурора: Вигівського В.В.,

захисника: Кошеля І.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42019081350000230 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білогір`я Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 113 Земельного кодексу України, зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, заводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно - епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно ч. 1 ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Згідно п. а ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Згідно ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Згідно ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

-для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

-для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

-для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів

Згідно ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

-розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

-зберігання та застосування пестицидів і добрив;

-влаштування літніх таборів для худоби;

-будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

-миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

-влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

В період часу з травня 2020 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, по 03.07.2020 року ОСОБА_1 , з метою отримання прибутку за рахунок обробки землі та вирощування сільськогосподарської продукції, всупереч вимогам ст. ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, маючи єдиний корисливий мотив, діючи умисно, використовуючи належну йому сільськогосподарську техніку, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, власником якої є Малатокмачанська об`єднана територіальна громада Оріхівського району Запорізької області, у вигляді протиправного використання землі у своїх потребах, шляхом її обробки та посіву сільськогосподарських культур - соняху та суданки, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи, органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо неї, загальною площею 3,4775 га, яка є частинами земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 2323980500:02:004:0004, 2323980500:02:004:0005, 2323980500:02:004:0006, 2323980500:02:004:0007 площею 8 га, та розташована біля с. Лугівське Білогірївської сільської рада Оріхівського району Запорізької області, в тому числі земель прибережної захисної смуги, водного об`єкту річки Конка, Оріхівського району, Запорізької області, площею 0,1731 га. Таким чином самовільно розпочав розорювання земель і висіяв сільськогосподарські культури з метою збільшення наданих земельних ділянок на праві власності для вирощування сільськогосподарських культур, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування та не передавалась у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Так, в травні 2020 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 , з метою отримання прибутку за рахунок обробки землі та вирощування сільськогосподарської продукції, всупереч вимогам ст.ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, маючи єдиний корисливий мотив, діючи умисно, використовуючи належну йому сільськогосподарську техніку, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, власником якої є Малатокмачанська об`єднана територіальна громада Оріхівського району Запорізької області, у вигляді протиправного використання землі у своїх потребах, шляхом її обробки та посіву соняху та суданки, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо неї, загальною площею 3,4775 га, а саме частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення котра виходить за межі земельних ділянок з кадастровими номерами 2323980500:02:004:0004, 2323980500:02:004:0005, 2323980500:02:004:0006, 2323980500:02:004:0007 площею 8 га, яка розташована біля с. Лугівське Білогірївська сільська рада Оріхівського району Запорізької області. При цьому на земельній ділянці площею 3,4775 га частково, а саме на площі 0,1731 га, яка належить до земель прибережної захисної смуги вздовж річки Конки, ОСОБА_2 маючи умисел на зайняття земельних ділянок в зоні санітарної охорони, діючи всупереч вимогам статей 113, 116, 118, 123-126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60, 61 Земельного Кодексу України, в порушення ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , та у порушення ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких - у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель у прибережних захисних смугах, а також вказаними статтями передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 15.07.2020 року № 574-ДК/460/АП/09/01/20, самовільно зайняв земельну ділянку у прибережній захисній смузі, на відстані 50 м і ближче до урізу води, водного об`єкту річки Конки Оріхівського району Запорізької області, площею 0,1731 га, при цьому самовільно розпочав обробіток ґрунту та посів соняху та суданки, з метою збільшення самовільно зайнятої земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складає 5346 гривень 99 копійок, з них 266 гривень 16 копійок - шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в зоні санітарної охорони.

Таким чином, встановлено, що земельна ділянка загальною площею 11,4775 га, на якій проведено обробіток ґрунту та посів сільськогосподарських культур, в тому числі на окремих ділянках: на площі 3,4775 га посів соняху та суданки, в тому числі в межах території прибережної захисної смуги вздовж річки Конка проведено обробіток ґрунту та посів соняху і суданки на площі 3,4775 га, внаслідок чого територію прибережної захисної смуги - зменшено, а саме на 0,1731 га за рахунок розорювання та посіву сільськогосподарських культур.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 197-1 КК України , як самовільне зайняття земельної ділянки в зоні санітарної охорони .

23.07.2020 року між прокурором, якому в порядку ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні Вигівським В.В., і обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Кошеля І.В., в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості.

Згідно угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.197-1 КК України. Обвинувачений у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому буде призначене покарання за ч.2 ст.197-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підставою для застосування статті 69 КК України в угоді зазначено такі пом`якшуючі покарання обставини як визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальних збитків. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченій. Обвинувачений розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди є: для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України. Обвинувачений розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження у загальному порядку.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468 , 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та Кримінального кодексу України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України в обсязі пред`явленого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідні до угоди зобов`язання.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого та просив затвердити укладену угоду.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України , а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України , та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України .

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та Кримінального кодексу України , суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст.314, 369, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити по кримінальному провадженню № 42019081310000230 угоду про визнання винуватості від 23.07.2020 року, укладену між прокурором Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Вигівським В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Кошеля Ігоря Вікторовича.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5110,00 грн.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України , з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України , до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити сторонам, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Крім того, роз`яснити що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя О.П. Гуцал