Ухвала

від 01.12.2020 по справі 757/34171/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/34171/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5773/2020 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Група», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року,

за участю

представника

ТОВ «Г-Група» - адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року.

Накладено арешт на транспортний засіб AUDI Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування майном, яке належить ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763).

Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», наступне майно яке належить ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763), а саме:

- транспортний засіб AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Група», подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів, у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що власник зазначеного майна вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що постановлена, з грубим порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що арештоване майно, яке належить на праві власності ТОВ «Г-Груп» не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а отже не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що арештований транспортний засіб був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею зроблено передчасні висновки щодо достатності підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Також, слідчим суддею не враховано розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для власника цього майна - Товариства.

Апелянт зазначає, що ТОВ «Г-Груп» співпрацює з ТОВ «Порше Мобіліті» з 2011 року. З 2011 по 2017 роки ТОВ «Г-Груп» заключила кредитні та лізингові договори на придбання 9 легкових автомобілів. Термін кредитування 60 місяців, перший внесок становить від 25% вартості автомобіля. ТОВ «Г-Груп» щомісяця, в установлені кредитними договорами строки сплачує кредитні платежі з виручки за надані послуги, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. Підприємство має стабільний дохід від продажу спецтехніки, тому чітко виконує всі фінансові зобов`язання перед кредитними компаніями.Станом на 02.09.2020 року ТОВ «Г-Груп» має кредитні зобов`язання перед компанією ТОВ «Порше Мобіліті» по договору №50014423 від 03.04.2017 року.

Транспортний засіб AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 вартістю 2 338 700 грн.Перший внесок склав 1 169 520,00грн. З коштів які були виручені з продажу автомобілів:

- за рахунок продажу екскаватора гусеничного VOLVOEC210 BNLC, згідно договору купівлі-продажу №210 від 10.02.17 року на суму 582 200.00 грн.;

- за рахунок продажу автомобіля AUDIQ7, кузова НОМЕР_4 GD069085 2016 року НОМЕР_5 згідно договору комісії №5788/19/005698 від 03.09.2019 року на суму 900 000.00 грн.;

- за рахунок продажу автомобіля AUDIQ3, шасі НОМЕР_6 згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу №4680/17/000652 від 04.04.2017 року.

Наступні кредитні платежі здійснювались щомісяця, згідно графіку погашення кредиту за рахунок надходження на р/р підприємства виручки за оренду власних приміщень.

Апелянт звертає увагу суду на те, що транспортні засоби придбані на законних підставах, що підтверджується зазначеними вище доказами та за грошові кошти отримані від здійснення законної господарської діяльності Товариства. А також на відсутність доказів того, що арештований транспортний засіб набутий в результаті вчинення кримінального правопорушення, що разом з іншими доказами підтверджує невідповідність клопотання прокурора про арешт майна вимогам ст. 171 КПК України.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018 року Товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що рішення про арешт майна Товариства приймалось у відсутності представника останнього, а ні керівництву Товариства, а ні представнику не було відомо про його наявність. 16.09.2020 року адвокатом ОСОБА_8 було повідомлено про наявність такої ухвали ОСОБА_6 , який того ж дня звернувся до Печерського районного суду м. Києва про направлення йому ухвали слідчого судді від 13.08.2020 року та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Однак станом на час подання апеляційної скарги, копію оскаржуваної ухвали адвокату ОСОБА_6 так і не було направлено.

Прокурор в судове засідання нез`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, в попередні судові засідання також не з`являвся. Прокурором першого відділу процесуальногокерівництвадругого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , подавалися до суду клопотання про відкладення судового розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Група», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року, оскільки він зайнятий у проведенні процесуальних дій у інших кримінальних провадженнях.

Також у клопотанні зазначив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 115 КК України, в рамках якого 21.08.2020 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

23.08.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/36118/20-к до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20 жовтня 2020 року, включно, одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 286 948 201 грн.

23.08.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/36097/20-к до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19 жовтня 2020 року, включно, одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 286 948 201 грн.

Підозрюваного ОСОБА_11 оголошено в розшук.

13.10.2019 відповідно до постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 , строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців.

16.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/44341/20-к продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 до 21 листопада 2020 року, включно, одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 286 000 000 грн.

16.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/44340/20-к продовжено строк гримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 до 21 листопада 2020 року, включно, одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 286 000 000 грн.

Одночасно з цим встановлено, що ОСОБА_9 являється фактичним власником ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763), засновником якого є ОСОБА_13 , у власності яких наявне майно:

- Транспортний засіб AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що вказане майно здобуте внаслідок вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

29.07.2020 винесено постанову про визнання речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до якої зазначений транспортний засіб визнано речовим доказам у кримінальному провадженні.

13.08.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні №12018000000000048 накладено арешт на майно ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763).

У даних заходах забезпечення кримінального провадження на даний час існує подальша потреба, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018000000000048 від 26.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 115 КК України, в рамках якого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, триває, призначено ряд експертиз, по завершенню яких буде з`ясовано питання щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також буде додатково вирішуватись питання щодо можливої конфіскації майна.

Враховуючи зазначене та з урахуванням думки представника власника майна колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Груп», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року, без участі прокурора, для дотримання вимог ст. 28 КПК України, а саме проведення досудового розслідування у розумні строки, які забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд, а також з урахуванням того, що прокурор в поданому клопотанні висловив свою позицію, щодо поданої апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Груп», який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, при цьому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 13.08.2020 року було постановлено без виклику представників ТОВ «Г-Груп» в інтересах якого подано апеляційну скаргу, тому, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018000000000048 від 26.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України.

11.08.2020 прокурор першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна у кримінальному провадженні №12018000000000048 від 26.01.2018 року.

На обґрунтування клопотання послався на те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 являється фактичним власником ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34565763), засновником якого є ОСОБА_13 , у власності яких наявне майно:

- Транспортний засіб AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_14 від 29.07.2020 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018000000000048 від 26.01.2018 року.

13.08.2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було задоволено зазначене клопотання сторони обвинувачення.

Всупереч тверджень апелянта з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна та передачі його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки вказане майно постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_14 від 29.07.2020 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018000000000048 від 26.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, який являється фактичним власником ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763), засновником якого є ОСОБА_13 , - з метою збереження речових доказів, при цьому слідчим суддею враховано також обставини кримінального провадження, що розслідується.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень прав власника майна та необґрунтованого обмеження прав власності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Крім того слідчий суддя встановив, що згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та властивості арештованого у даному кримінальному провадженні майна, вартість якого значно перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, та як наслідок виходить з того, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та одночасно враховував, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначив необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Окрім іншого, частиною 8 статті 21 Закону, передбачено, що у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Прокурором в клопотанні та наданих матеріалах доведено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості), унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, враховуючи ч. 8 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», з метою збереження економічної вартості майна, на яке накладено арешт, слідчий суддя прийшов до переконання про задоволення клопотання з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови №5 від 3 червня 2016 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Разом з тим, як вбачається зі змісту скарги представник ТОВ «Г-Груп», в інтересах якого було подано апеляційну скаргу таким правом, наданим ст. 174 КПК України не скористався.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309,376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити захиснику ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Група», строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року та накладено арешт на транспортний засіб AUDI Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування майном, яке належить ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763) та передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», наступне майно, яке належить ТОВ «Г-Груп» (код ЄДРПОУ 34465763), а саме, транспортний засіб AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Г-Група»,- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4