Рішення

від 10.11.2020 по справі 488/1643/20

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1643/20

Провадження № 2/488/1161/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.11.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання - Кривопішиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки у спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив визнати, що частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельні ділянки площею 0,0400 і 0,0217 гектарів та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними і становлять по 1/2 за кожним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період сімейного життя його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,0400 гектарів за кадастровим номером 4810136600:04:037:011 та земельну ділянку площею 0,0217 гектарів з кадастровим номером 4810136600:04:037:013, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Після смерті його батька ОСОБА_3 залишилася спадщина до складу якої входить частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0400 і 0,0217 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

03.06.2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , після смерті його батька - ОСОБА_3 , йому було відмовлено, про що приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області прийнято постанову.

На підставі того, що дане питання не можливо вирішити в позасудовому порядку, позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 04.08.2020 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачка надала до суду заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти задоволення позову.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

З копії Свідоцтва про укладення шлюбу від 22.11.1975 р. серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом запису актів цивільного стану Виконавчого комітету Миколаївської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 22.11.1975 р. уклали шлюб.

11.12.2017 р. відповідачка ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу, зареєстрованих в реєстрі за № 1736 і № 1737 та посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С.І., придбала у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за № НОМЕР_2 площею 0,0400 га (кадастровий номер 4810136600:04:037:0011), а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за № 5 площею 0,0217 га (кадастровий номер 4810136600:04:037:0013), що розташовані в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 07.05.2018 р.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем першої черги за законом разом із своєю матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 .

З копій договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2017 р., зареєстрованих в реєстрі за № 1736 і № 1737, вбачається, що відповідачці ОСОБА_2 і померлому ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за № НОМЕР_2 площею 0,0400 га (кадастровий номер 4810136600:04:037:0011) та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства за № 5 площею 0,0217 га (кадастровий номер 4810136600:04:037:0013), що розташовані в АДРЕСА_1 .

03.06.2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельянової Н.В. для видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельянової Н.В. від 03.06.2020 р. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що невідомо яка саме частка належала спадкодавцю та на яку саме частку у праві спільної власності на земельні ділянки видавати свідоцтва про право на спадщину за законом.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 року передбачено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Стаття 87 Земельного кодексу України передбачає вичерпний перелік підстав набуття права спільної часткової власності на земельну ділянку: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б)при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом ВСУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 3.4 Інформаційного листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування , у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1261 у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Таким чином, оскільки невизначеність частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку створює ОСОБА_1 перешкоди в реалізації свого права на отримання частки спадкового майна, суд приходить до висновку про необхідність визначення частки ОСОБА_1 в судовому порядку.

Виходячи з того, що земельні ділянки площею 0,0400 га і 0,0217 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , призначені для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також для ведення особистого селянського господарства надавалася у власність двом співвласникам ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) без визначення їх часток, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому частка спадкодавця у праві власності на це майно становить по 1/2 частині від кожної земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки у спільній сумісній власності - задовольнити .

Визнати, що частки у праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на земельну ділянку площею 0,0400 гектарів кадастровий номер 4810136600:04:037:0011 та земельну ділянку площею 0,0217 гектарів кадастровий номер 4810136600:04:037:0013, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними і становлять по 1/2 частині за кожним .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.15.5 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованйи за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя: Я.А. Чернявська