Рішення

від 07.12.2020 по справі 481/992/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/992/20

Провадж.№ 2/481/261/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

07.12.2020 рокуНовобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

за участі секретаря Кузьміної Н.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6 та Заставнівська державна нотаріальна контора Чернівецької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та припинення дії договору оренди землі,

Встановив:

30.07.2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , Відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа ОСОБА_6 , та Заставнівська державна нотаріальна контора Чернівецької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 , а також про припинення дії договору оренди земельної ділянки площею 10,8628 га за кадастровим номером 4824583900:02:000:0041 із орендарем ОСОБА_6 . Позовні вимоги мотивує тим, що 19.02.2019 року відповідачка ОСОБА_3 , на підставі заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20.08.2018 року, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 10,8628 га за кадастровим номером 4824583900:02:000:0041, яке було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.12.2018 року за номером запису про право власності 29532659 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1725821448245, спадкова справ № 144/2017 за реєстром № 105.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року вищезазначене рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року, яким ОСОБА_3 було надано додатковий строк для прийняття спадщини, скаоване.

07.03.2019 року відповідачка ОСОБА_3 уклала договір оренди спірної земельної ділянки строком на 20 років, із ОСОБА_6

28 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області із нотаріально засвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , на підставі заповіту, в якій зазначив, що заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року, скасоване.

24.11.2019 року, поштою, позивач ОСОБА_1 отримав від Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області лист від 08.11.2019 року за вих. № 887/02-14, із якого довідався, що позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини.

Крім того, нотаріусом було поставлено до відома, що донька спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_3 вже тримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що лист від 08.11.2019 року за вих. № 887/02-14державного нотаріуса Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області не відповідає вимогам ст.ст. 1220, 1223, 1225, 1233, 1235 ЦК України.

Постановою Миколаївського апеляційно суду від 21.08.2019 року є похідним рішенням про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане третьою особою Заставнівською державною нотаріальною конторою Чернівецької області відповідачу ОСОБА_3 , та договору оренди землі площею 10,8628 га за кадастровим номером 4824583900:02:000:0041 із орендарем ОСОБА_6 .

Крім того рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 липня 2020 року позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий тримісячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 31.07.2020 року даний позов був залишений без руху, позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків.

12.08.2020 року представником позивача було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

19.08.2020 року від начальника відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької райдержадміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві представник другого відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_9 , оскільки Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької райдержадміністрації є неналежним відповідачем у справі. При здійснені реєстраційних дій державні реєстратори самостійно приймають рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльності державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, забороняється і тягне за собою відповідальність передбачену законом.

10.09.2020 року до суду надійшов відзив на позов від ОСОБА_3 , у якому вона просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Свої заперечення обґрунтовує наступним. В своєму позові позивач посилається на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08.07.2020 року, яким ОСОБА_1 надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Однак на час подання даного позову, вищезгадане рішення оскаржене в апеляційному порядку, остаточне рішення не прийнято, а тому відповідач ОСОБА_3 вважає позов ОСОБА_1 про визнання недійсним її свідоцтва про право на спадщину, передчасним. Відповідач ОСОБА_3 вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустив строк прийняття спадщини без поважних причин. Вимоги позивача про припинення дії договору оренди земельної ділянки відповідач ОСОБА_3 вважає нічим не обґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.

15.09.2020 року до суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_1 на відзив відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 05.10.2020 року підготовче судове засідання було закрите, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Крім того, представник позивача ОСОБА_2 надав суду копію доручення від 07.04.2005 року, за яким ОСОБА_7 доручив ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, яка належала йому на підставі сертифіката серії МК № 0112607. Представник позивача пояснив, що на підставі саме цього доручення позивач займався переоформленням земельної ділянки і саме позивач ОСОБА_1 займався виготовленням Державного акту на спірну земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволені позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні просив залишити позов без задоволення. Надав суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області Шевченко О.А. також позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_6 також просив відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 .. Пояснив, що при вирішенні питання про надання ОСОБА_3 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 він особисто ( ОСОБА_6 ) намагався вручити позивачу судову повістку у судове засідання, однак ОСОБА_1 в грубій формі відмовився її отримувати, тому пояснення ОСОБА_1 про те, що він не знав про наявність позову ОСОБА_3 про надання їй додаткового строку, не відповідають дійсності.

Представник третьої особи Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області у судові засідання не з`являвся, до суду направив заяву про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у власності ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка, площею 10,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с.24).

З матеріалів спадкової справи, наданої на запит суду Заставнівською державною нотаріальною конторою Чернівецької області, встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений секретарем Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області 28.09.2004 року, який не змінено і не скасовано, згідно з яким останній заповів належну йому на підставі сертифікату на право приватної власності на землю, серії МК № 0112607, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,61 га, що розташована на території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, громадянину ОСОБА_1 .

За даними спадкової справи з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулася ІНФОРМАЦІЯ_1 лише його дочка ОСОБА_3 .

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 на протязі строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України не подав заяви про прийняття спадщини за заповітом, а тому, в силу вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України, вважається таким, що не прийняв спадщину.

За таких обставин, враховуючи те, що при судовому розгляді справи спадкоємці за заповітом чи за законом, які прийняли спадщину, відсутні, позивачка ОСОБА_3 , згідно вимог ст. 1261 ЦК України, має право на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 .

При зверненні 17.05.2017 року для вирішення своїх спадкових справ до Заставнівськї державної нотаріальної контори Чернівецької області Леоненко А.В. державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 у зв`язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини, про що 19.12.2017 року ним винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Усі ці обставини були також встановлені Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21.08.2019 року у справі № 481/445/18 ( провадження № 22-ц/812/1293/19 ( а.с.7-12).

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року позов ОСОБА_3 до Васловівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом двох місяців з дня набрання цим рішенням законної сили.

19 лютого 2019 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 10,8628 га із кадастровим номером 4824583900:02:000:0041 (а.с.16-19, 25).

07.03.2019 року ОСОБА_3 уклала договір із ОСОБА_6 , за яким передала останньому в оренду земельну ділянку площею 10,8628 га із кадастровим номером 4824583900:02:000:0041, строком на 20 років ( а.с.22-23). Даний договір було зареєстровано в Державномуреєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2019 року ( а.с.18).

Однак Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року вищезазначене рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року скасоване, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 відмовлено у зв`язку із незалученням до участі у справі в якості відповідача брата померлого ОСОБА_8 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 (а.с.7-12).

28 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області із нотаріально засвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 на підставі заповіту, в якій зазначив, що про смерть спадкодавця довідався 14 лютого 2019 року після отримання копії заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року (а.с.85).

Згідно повідомлення державного нотаріуса Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області Бурдейної Г.П. №887/02-14 від 08.11.2019 року на заяву ОСОБА_1 встановлено, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 та повідомлено останньому, що згідно матеріалів спадкової справи №144/2017 спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла його дочка ОСОБА_3 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю майно. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у встановлений законодавством строк та не надав доказів про її прийняття шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або рішення суду щодо визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Нотаріусом рекомендовано надати нотаріальній конторі відповідне рішення суду (а.с. 86).

ОСОБА_10 посилаючись на те, що пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знав про смерть спадкодавця, судове рішення, на підставі якого ОСОБА_3 прийняла спадщину, скасоване, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії державного нотаріуса Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області Бурдейної Г.П. щодо видачі йому листа замість постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а також визначити йому додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Йому визначено додатковий тримісячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.( а.с.74-76)

Однак, Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року вищезазначене рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 липня 2020 року скасоване, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 відмовлено у зв`язку із тим що зазначені позивачем перешкоди для подання заяви до нотаріуса не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. До того ж, позивачем не доведено право на спірну земельну ділянку. (а.с.208-212).

Крім іншого даною постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.10.2020 року встановлено, наступне:

Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (стаття 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

За вимогами пункту 9 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI Про Державний земельний кадастр до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Оскільки спадкодавцем ОСОБА_7 23 лютого 2006 року було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, то на дату відкриття спадщини 20.08.2012 року його право на частку (пай), підтверджене сертифікатом припинилося.

Позивачем ОСОБА_10 при зверненні до нотаріуса не було подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, а отже і не доведено право на спірну земельну ділянку.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.10.2019 р. у справі №539/1594/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідност.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно ч.2ст.1268 цього Кодексу не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Як роз`яснено в пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством за наявності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі.

Згідно до пункту 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., зареєстрованого в МУЮ 22.02.2012 р. за № 282/20595), якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Відповідно абзацу п.27 постанови Пленуму ВС України за №7, відповідності дост.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно п.7 постанови Пленуму ВС України за №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Аналізуючи надані сторонами пояснення та докази судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 його донька ОСОБА_3 , на підставі рішення суду, яке на час виконання набрало було законної сили, прийняла у спадщину земельну ділянку площею 10,8628 га із кадастровим номером 4824583900:02:000:0041. Свідоцтво про право на спадщину вона отримала, державна реєстрація її речового права на нерухоме майно відбулась. Згідно заповіту ОСОБА_7 заповів позивачу ОСОБА_1 належну йому на підставі сертифікату на право приватної власності на землю, серії МК № 0112607, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,61 га. Разом із тим, на момент смерті ОСОБА_7 сертифікат серії МК № 0112607, вже втратив свою юридичну силу, оскільки ОСОБА_7 було отримано Державний акт на земельну ділянку площею 10,8628 га. З виниклих правовідносин вбачається, що права позивача порушені не були, оскільки на сьогоднішній день правовстановлюючий документ, на підставі якого було складено заповіт, не існує.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає не доведеними позовні вимоги ОСОБА_10 щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та припинення дії договору оренди, оскільки його права даним свідоцтвом жодним чином не порушені, отже, у задоволенні позову слід відмовити, за безпідставністю.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову в повному обсязі, то судові витрати відшкодуванню не підлягають, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12 , 81 , 229 , 263-265 , 268 , 354 ЦПК України , суд,

Ухвалив :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6 та Заставнівська державна нотаріальна контора Чернівецької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та припинення дії договору оренди землі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1Перехідних Положень ЦПК України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: 55614, с. Новоантонівка, Новобузького району, Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: 55614, с. Розанівка, Новобузького району, Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області:, юридична адреса :55601, Миколаївська область, м.Новий Буг, вул.. Гагаріна, 7; ЄДРПОУ:42346268.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Заставнівська державна нотаріальна контора Чернівецької області, місцезнаходження: 59400, вул. Бажанського, 14, м. Заставна, Заставнівський район, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02901457.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: Миколаївська область, Новобузький район, с.Розанівка; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення буде виготовлено 07 грудня 2020р.

Суддя О.В.Уманська